Герасим’юк Василь – Коли пішли зі світу газди перші

Коли пішли зі світу газди перші,
Ти був поблизу – допоміг дійти.
А потім сів на їхній відумерші,
Та їхні полонини і грунти
Для тебе завеликі, а обійстя
Замоцні.

Ти злякався їхніх гражд!
Тому й вогню запраг,
Як благовістя.

А благовоння погару, як страж,
Роками пантрував. Хіба то біди?
Пусте!
Єсть Божий дім, і ти – при нім.

Нагим прийшов. Ні з чим зі світу підеш.
Ти Господа просив:
Аби – ні з чим.
Провів ти перших газдів,
Ти й останніх
Кидаєш перед ликом Всеблагим.
Ти сам давно живеш
Лише в сказаннях,
Хоча живеш іще життям земним.
Ще пиво п’єш у Космачі – “Столичне”.
У жертву ще приносиш ярчука,
Щоб не пропало ремесло заплічне,
Бо ангела караюча рука
Меч опустила.

Нині газди перші –
Апостоли твої, твої брати.
А той, кого ти ждеш на відумерші,
Не йде.
А мав прийти і помогти.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Моя улюбллена картина козаки пишуть.
Ви зараз читаєте: Герасим’юк Василь – Коли пішли зі світу газди перші
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.