Герасим’юк Василь – Ми на камінь поклали мечі

Related posts:

1. Василь Герасим’юк – Ми на камінь поклали мечі Василь ГЕРАСИМ’ЮК Ми на камінь поклали мечі і в ріці наших коней купали, а чужинці прийшли уночі і на березі табором стали. Ми ховались у хвилях сумних, перша сотня голодного війська. Ми шукали старий оберіг, нас шукала зневага чужинська. Виглядали дружину з імли, а діждали чужої навали. Ми не винні, що зайди прийшли і на […]...
2. Юрій Іздрик – Є час коли камінь наріжний – зброя Є час коли камінь наріжний – зброя І час коли камінь – тіло і хліб Є час коли світ починають двоє І час коли двох розділяє світ Є час коли небо утримує воду І час коли гине в воді родовід Є час коли світло іде зі сходу І час коли темрява сходить на схід Є […]...
3. Герасим’юк Василь – У захристії трійця стоїть У захристії трійця стоїть. Біля неї стану, Доки ти принесеш три свічі, Три свічі для Йордану. Запалю три свічі на Йордан, Ти обів’єш зіллям, І запахнуть черленим уста Під хрестом білим. Золотіють в ріці на Йордан Від свічок лиця. Розійдуться в ріці уста, Бо в руці – трійця....
4. Павло Мовчан – Заснув я у полі, поклавши під голову камінь Я сам-один заночував у полі: Високий мур зростав на видноколі, Поволі обгороджував мене; Я тілом чув тяжіння неземне, Тому й чіплявся за траву руками, Під голову поклавши теплий камінь, Що сонцем упивався цілий день… І стежив за роїстими зірками, Виймався мені голос із грудей. Десь у байраці скімлила лисиця, І гнала холод споночіла птиця На […]...
5. Високий ранок. Камінь ненагрітий… – Маланюк Євген Високий ранок. Камінь ненагрітий, Сочистий кущ і поруч – синя тінь. Вузьке від спеки річкове корито. Уламки скель. Акварелева рінь. Прокинься лиш. Хіба ж це не знайоме? Не Сугоклей? Не висохлий Інгул? Ці майже зовсім гранітові зломи І здовж долини вітру рівний гул… Перечекай. Це ще не чорна осінь: Це – золота, як згадка про […]...
6. Галина Танай – Чуєш, як сточують камінь чужі голоси Чуєш, як сточують камінь чужі голоси, Як проростають у небо, скляне і глибоке, Поки покірно ковтають солоджену синь Ваших холодних будинків розбухлі коробки? Вас небагато лишилось – лиш ти і вона, Двоє на вимерзлу темінь порожніх кварталів, Двоє чужих і неторкана довга зима, Двоє живих на розметане сніжне провалля. Слухай різдвяного дзвону далеку луну, Слухай, […]...
7. Вода десь точить білий камінь… – Сосюра Володимир Вода десь точить білий камінь, Кує зозуля у гаю. Де б я не був, а все ж думками Лечу в донеччину свою. Лечу, неначе та лелека, Дивлюся радісно кругом І шахту згадую далеку, Де працював я юнаком. Дінця солодкі, ясні води, Посьолка рідного огні І той садок біля заводу, Де ми гуляли в давні дні. […]...
8. Чи потрібні людям філософський камінь, еліксир життя, приворотне зілля, чарівна паличка, щоб досягти щастя? (П. Зюскінд “Запахи”) ЗЮСКІНД ПАТРІК (нар. 1949) З виходом роману “Парфумер” (1983) ім’я німецького письменника стало широковідомим, його стали називати класиком ще за життя, але літератор досить сором’язливий, не любить давати інтерв’ю журналістам, стиль мого життя трохи відлюдькуватий, за що преса назвала його “фантомом німецької розважальної літератури”. Творчість П. Зюскінда розпочалась успіхом на театральній сцені – була здійснена […]...
9. Герасим’юк Василь – Гой Великий ворожбит живе в Карпатах. Він ще живе. Його назвали – Гой -. Він ще не має права помирати – Хай світ не той. Хай навіть дух не той. Він ще уздрить у темнім закамарку Увесь мій недорід, увесь мій бруд. І він ще скаже: повтирайся, шмарку, – Ти вже ногою там, хоч друга – […]...
10. Герасим’юк Василь – Міф Василеві Корпанюку Коли немолодий чоловік Повертається додому, Він іде зарінком, він іде лісом, Він іде над потоком, він обминає скалу. Він у дорозі награфить На красивий камінь, Він облюбує в дорозі Плескату плиту, Буває, що й картату. Він візьме каменину на руки І понесе її вгору, Бо хата його на горі. І камінь не вирветься […]...
11. Василь Стус – Я знав майже напевно Я знав майже напевно, Що вiн обiкрав моїх друзiв, Зробив нещасною мою матiр, А дружину призвiв до сухот. I сповнений рiшучостi, Я подався до нього на розплату. – де ти, мiй кате? Гукнув я на весь знелюднiлий зал, В якому кат проживає. У вiдповiдь чотири реви, Одбитi од стiн, Вдарилися об стелю I, мертвi, впали […]...
12. Антонич Богдан-Ігор – Хати Хати, немов гриби червоні, Ростуть під вітром буйновійним. У черепицю дощ задзвонить. Моє село, ти ще спокійне? По давніх війнах, що минули, В лісах багрових виють лиси. Ще люди заграв не забули, Знов над селом комета висить. В ріці дівчата сонце миють, Прийшли над воду вільхи рядом. Тут орють від століть, тут сіють І бунтарів […]...
13. Картини рідної Донеччини у творах “Вода десь точить білий камінь”, “Солов’їні далі, далі солов’їні” (1 варіант) Володимир Миколайович Сосюра народився в місті Дебальцево на Донбасі в 1898 році. У його творах знайшли поетичне відображення і героїчний подвиг народу, який в боях відстояв честь і незалежність Батьківщини, і натхненна праця людини, і особисте її життя, радощі і болі. У часи, коли немало поетів захоплювались масштабністю і космізмом зображення дійсності, Сосюра пише з […]...
14. Герасим’юк Василь – Кроки на смерековім помості Орестові Новаківському Стережіться, щоб ви не погордували Ні одним із малих сих, бо їх ангели у небі Видять лице Отця мого, що на небі. (Мтв. 18:10) Кроки на смерековім помості. Звуки темні й теплі – як рілля. В сутінках прийшли до мене гості. Не сказали: Хто і звідкіля. Ось один – найстарший – ликом дивен: […]...
15. Герасим’юк Василь – Є різні ватри. Є ватрИ Є різні ватри. Є ватрИ, Що з довгими прийшли ночами. Горять в снігах під небесами На голому джубрі гори, Горять немов між нами. Ти – По той бік полум’я. Несила Очей від нього відвести. Мене ти забуваєш, мила, Бо думаєш лише про те, Про що це вогнище захоче. І тільки не заплющуй очі, Допоки виє […]...
16. Василь Симоненко – Берег чекання Через душі, мов через вокзали, Гуркотять состави почуттів… Може, сподіватися зухвало, Вірити і ждати – поготів. Та не вірить я не маю змоги, Обіймає сумніви огонь, І червоним ліхтарем тривоги Зупиняю поїзда твого. І стою на березі чекання: Що ти мені з гуркоту кричиш? Станеш ти біля мого благання Чи до інших станцій просвистиш?...
17. Герасим’юк Василь – Сувеніри Ти що заробив на сухій різьбі? Те, що заробляв на своїм горбі. Замало тут інкрустацій. Якщо ти розумний – Союз велик – Куди і не хочеш веде язик, Де, окрім країв і націй, Є дуже багато потрібних баз, Там завше чекають тебе якраз – Під маркою “сувеніри”. І хто б там не морщив які лоби, […]...
18. Герасим’юк Василь – не ті що стріляли, у спину Не ті що стріляли у спину Не ті що прийшли як святі А потім свою Україну Від себе ховали Не ті Що знали як вої вмирали А потім цвіли в забутті На площі бо сурми заграли Не ті моя рідна не ті Лише крізь діряві мішені Угледіли скорбні шляхи Стискаючи попіл у жмені Ховаючи зброю […]...
19. Герасим’юк Василь – На березі він вогонь розклав На березі він вогонь розклав. Петро в човні не знаходив місця І кинувся в море, добрався вплав Апостол, що тричі його зрікся. На землю ступив, хитку від сльози. Стрічає, цілує Син Чоловічий. І мовить: “Ягнята мої паси”. Говорить тричі. Та перша Воскреслого бачила ти. Не зразу впізнала, від сліз незряча. Встав з гробу І з […]...
20. Герасим’юк Василь – Він і нині скрипаль Він і нині скрипаль, Хоч висихає мозок у кістках, Коли стрічає писану, пожеристу, Особливо барванину, яка жалить кожного, Бо найперша прокинулась і виповзла з нори, А до тої ночі, коли зацвіте папороть, Ще далеко. Тонко, тонко на скрипці… Ми не хотіли більше випробувань – Ми опорядили його туди, Куди й кінь не ірже – Сам […]...
21. Василь Стус – Я йшов за труною товариша Я йшов за труною товариша й думав: Щастить – таки людям, Задер ноги, i нiякого тобi клопоту, Востаннє блиснув голими стегнами покiйника, А свiт хай собi ходить хоч на головi. Та коли ми прийшли на цвинтар, Побачили стiльки машин, фургонiв, катафалкiв – Не те пiдступитися Голови встромити немає де. Стояла величезна черга за ямами. Кожен […]...
22. Олександр Олесь – “Ах, як стогнали ми, як плакали в вигнанні… “ Ах, як стогнали ми, як плакали в вигнанні, Який тягар з нас кожний ніс! Моря б повстали з наших сліз, Затихли б бурі в нашому зітханні. На площах ми чужі стояли, босі й голі, І кожний кидав камінь в нас… Ми стільки винесли образ, Ми стільки бачили сваволі!! І все за те, що ми свій […]...
23. Герасим’юк Василь – Маріє МАРІЄ, За мертвими виють пси. Так виють, ніби за тими, Що вмерли у всі часи, Й між ними – ми. Не за ними. На сивому тлі трави Тонко, мов конокради, Проціджують ніч волхви Імені твого ради. Тут виють до ранку пси За мертвими й за живими На грані, Бо голоси Їхні Кажуть очима. Заплющуй очі… […]...
24. Василь Стус – Цей корабель виготовили з людських тіл Цей корабель виготовили з людських тіл. Геть усе: палуба, трюм, щогли I навіть машинне відділення. Морока була з обшивкою – Особливо погано держали воду місця, Де попадалися людські голови. Коли утворювалася потужна водотеча, Діру затикали кимось з екіпажу, В той час як решта Шукала щасливої пристані У відкритому морі....
25. Герасим’юк Василь – дев’ять днів, а потому сорок Дев’ять днів, а потому сорок, А на рік З верхів як з небес Ізійшов божевільний отрок І крисаню Поклав На хрест. І ніхто з нас її не скинув. Щось гуло із надгробних трав. Хтось ледве чутно мовив: “дитино… “ І нічого більш не сказав. Вже наш рід – як ота крисаня: З голови мутної – […]...
26. Василь Стус – Вже цілий тиждень обживаю хату Вже цілий тиждень обживаю хату. Здається, і навикнути б пора. Стілець і ліжко, вільних три квадрати, Що сповнені цілющого добра Небес просвітлих. Сонця синє груддя Аж ломиться у затісне вікно. Оце тобі про славу і огуддя. Оце воно, життя. Оце воно....
27. Герасим’юк Василь – друге послання дмитра з Кутів до галичан Я прочитав Книгу Мертвих, кажу: Країна мертвих старша від країни живих, Там немає Галичини, Там нема героїв, Дарма ваші герої все забрали з собою. Невже не з вами, а Там Вирішуються питання честі? Виносили ви своїх покійників, Їхніми домовинами Тричі стукали О пороги їхніх домівок – Тричі прощення просили. Чому нині Кладете в труну горілку? […]...
28. Герасим’юк Василь – Сад Юрієві Приходьку – Що таке рай? – Рай – це гарний сад. (Із підручника Для недільних шкіл) Сьогодні – намов у саду. На голих осінніх деревах Вовтузяться, роблячи рейвах, Куди лише я не піду. А голі дерева мовчать. А листя дощами прибите Додолу. Кругом непроглядь. І смішно, що скрізь верещать, Немовби їх будуть ловити. Самі […]...
29. Герасим’юк Василь – Пси Юрія Змієборця Ми закопувались доти, Доки нас не спинили джерела. А потім прийшли дерева І стали над нами. А потім прийшли пси І вили над нами. А потім принесли дівчину І в неї була одна рука. І ми зимували так, Як зимують вода і вогонь. А потім ти сказала: “Христос Воскрес!”, Наша однорука весно. Нарешті ми втекли, […]...
30. Герасим’юк Василь – Балада Прокажені, брате. Колокільця Знов озвались… Застеляй столи. На тобі нема живого місця. Застеляй столи – ми вже прийшли. І тебе ніхто не буде чути, І себе не буде, Бо в один Келих ми насипали отрути. Вибирай. Хто добрий на почин? Ти шепочеш: “Господа побіймось… “ Та береш найпершим І – до дна. Не боїшся тільки […]...
31. Василь Стус – Вхопився обома руками Вхопився обома руками За хвилю: винеси мене! Вже безпорадному, важка мені Душа, бо, зігнута, не гнеться Вже далі спина, бо тепер Мені одна лиш смерть – за друга, Бо вже ні друга, ані крука, Бо ані ворога тепер. Тягни мене, бо упаду, Замало альпініст, замало Назнав біду: хист замало Мене провадить по сліду. Вхопився обома […]...
32. Герасим’юк Василь – Щороку Щороку Сивими осінніми досвітками Ми із’їжджалися у Косів На торги. На другу богородицю Ми сходили з полонин, А в неділю сідлали коней І сивим осіннім досвітком Їхали на торги. Ми викохали маржину на продаж. Ми брали із собою своїх жінок, Щоб вони вкрили всю торговицю Килимами і веретами, Ліжниками і всім на світі – Хай […]...
33. Юрій Андрухович – Циган Василь На чужих наречених – пояси, мов табу. Зостаєшся один і над глиною постиш… Вилітає на площу нічний табун – Скільки збіглося коней до тебе на посвист! Що ж, коли не скрипаль, то бодай конокрад!.. З кольорової глини вдавай амазонок – Щось горить над чолом (а чолом як Сократ) І ростуть монументи, мов ліси, щосезонно – […]...
34. Василь Стус – Присмеркові сутінки опали Присмеркові сутінки опали, Сонну землю й душу оплели. Самоти згорьовані хорали Геть мені дорогу замели. І куди не йду, куди не прагну – Смерк сосновий мерзне угорі. Виглядаю долю довгождану, А не діжду – вибуду із гри. Аж і гра: літають головешки, Зуби клацають під ідіотський сміх. Регочу на кутні – буде легше (а як […]...
35. Герасим’юк Василь – Сьогодні із трьох спроб Сьогодні із трьох спроб Два рази назву Василя Стефаника. Мені здається, що подібне щось Відбувалося і з тобою, Бо То не куля тебе вбила, То хліб замочився в крові, в маминій пазусі. Ти ще спробував перехреститися. І раз. І другий. І… … він був молодшим від нас, Коли повернувся на землю Русів....
36. Василь Сухомлинський – Я був на далекій чужині Я був на далекій чужині, Там небо таке ж голубе, Та тільки нема Батьківщини, Нема там, Вітчизно, тебе, Бо в ріднім краю над землею Чистіша і глибша блакить. І сонце Вітчизни моєї Яскравіше в небі горить. Я слухав пісні на чужині – Хороші думки в тих словах, Але то не крила орлині, Що є в […]...
37. Василь Стус – Б’ється серце, як пташа німе Б’ється серце, як пташа німе, Буде спогадами надити. Мати сина виглядатиме, А не діжде – буде плакати. Будуть сипати сухі сніги, Будуть ще й дощі періщити, Посмурніють вірні вороги, А зрадливі друзі – тішитись, Що одної голови нема І не буде вже повіки-вік, Лиш затужить по тобі зима, По бідасі чоловікові. Скоро смерть мене в […]...
38. Герасим’юк Василь – Ностальгія На єдиному березі його безпросвітної, Старості його заморської Сива ходить вівця… А вовну її першу Повезли в бесагах за море, І другу її вовну В тих бесагах за море повезли, І загубили ті бесаги В тому світі Сто років тому… А в першій бесазі, у першій вовні Він – однорічний – плакав, А в другій […]...
39. Герасим’юк Василь – І кінь тебе поніс через потік І кінь тебе поніс через потік. Для тебе ліжник на коня накинув Панашко. Він коня твого зарік На воду й камінь, блискавки і глину. І кінь пішов на воду, І поніс Тебе через потік. І ліг на воду Узір барвистий ліжника. І ліс Осінній розірвав його зі споду. Ти глянула у воду: Не стає Одної […]...
40. Герасим’юк Василь – Прийшли вночі Ігореві Римаруку Прийшли вночі. “Твій, діду, син умер. Потрафив у скалу – лежить в потоці. Не міг тікати. Спершу кинув гвер”. Старий не відповів: “Заходьте, хлопці… ” – Він їх не знав, а може, не впізнав. Але ввійшли у хату, бо намокли В потоці тому. Сіли і замовкли. “Ви з Космача чи з Брустур?” – […]...