Герасим’юк Василь – Міф
Василеві Корпанюку
Коли немолодий чоловік
Повертається додому,
Він іде зарінком, він іде лісом,
Він іде над потоком, він обминає скалу.
Він у дорозі награфить
На красивий камінь,
Він облюбує в дорозі
Плескату плиту,
Буває, що й картату.
Він візьме каменину на руки
І понесе її вгору,
Бо хата його на горі.
І камінь не вирветься з його рук,
Він донесе
І кине його під порогом.
А потому поруч примостить другий,
А далі – третій,
І жодну каменюку не випустить з рук,
Хоч нести щоразу все важче.
Він вимостить камінням дорогу
І ходитиме тією дорогою від хати до стайні,
І нам тією дорогою
Ще йти і йти.






Related posts:
- Герасим’юк Василь – Щоразу ловили її Щоразу ловили її, Чотирнадцятилітню, під лісом – Хай не тікає на село до мами Мужня жона! Може б, не спіймали, Якби тікала не тією дорогою, На якій кожне яблучко, Паданицю...
- Герасим’юк Василь – У храмі Ти, вигнана Богом, Стоїш при свічі На чорній землі, Питаєшся в Нього: Для кого мечі Кують ковалі? Не каже, для кого. У чорні ліси, На гори й степи Ти вигнана...
- Ольжич Олег – Чорно-синяву рінь гризучи Чорно-синяву рінь гризучи, Нарікає і стогне ріка. Поруч мене – гнучка і струнка, Як скельниця оця на плечі. По узбіччю, поритім від злив, Кілька хмурих ялиць поп’ялось. Бистриною підскочив лосось,...
- Герасим’юк Василь – Ми на камінь поклали мечі Ми на камінь поклали мечі І в ріці наших коней купали, А чужинці прийшли уночі І на березі табором стали. Ми ховались у хвилях сумних, Перша сотня голодного війська. Ми...
- Павло Мовчан – “Година припливу до скроней шаленої крові… “ Година припливу до скроней шаленої крові, Година безглуздя, година конання з кохання, Коли ти крізь серце пронизуєш голку метрову І кров витискаєш крізь рану Під тиском кричання. Розбито об камінь...
- Герасим’юк Василь – Важко прокинутись і піти Важко прокинутись і піти В ранок похмурий. “де мій коханий?” – питала ти Сторожа мурів. Вічна сторожа, звісно, не спить. Погляд відводить. Мовчки відводить погляд століть. Гордо відходить. Важко далі...
- Герасим’юк Василь – Не зло і не зламане в хащі крило Не зло і не зламане в хащі крило Хитнули у вірі, А те, що піднесло, а потім пішло Морозом по шкірі. Хай програно бій, наступив супостат На груди ногою, А...
- Герасим’юк Василь – Найлегше згадую жабу Найлегше згадую жабу. Точніше, її очі, Страшніші від очей змії. Бо то очі жаби, яка в сутінках Прийшла назавше забрати молоко у нашої корови. Її послала одна жінка. Ту жінку...
- Микола Вінграновський – Наш Василь Пам’яті Василя Симоненка Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі З розплющеними 28-літніми очима Наш Василь іде по останній у світі дорозі З зупиненим серцем з опущеними руками В...
- Герасим’юк Василь – Йде мати і дитя несе Йде мати і дитя несе, Ховається в дорозі. Її під зорями спасе Короткий сон у стозі. Якраз під зорями Різдва Я – стіг сухого сіна. Овеча тепла голова, Повисмикавши зліва...
- Герасим’юк Василь – Із вірша Сьогодні тобі в дорозі Зустрілася безіменна полонина, Стан в тумані: Вчуваються колокільця і пахне димом. Ти на мить зупиняєшся, Заплющуєш очі, затуляєш вуха, не дихаєш і… Залишається тільки туман –...
- Герасим’юк Василь – Сьогодні із трьох спроб Сьогодні із трьох спроб Два рази назву Василя Стефаника. Мені здається, що подібне щось Відбувалося і з тобою, Бо То не куля тебе вбила, То хліб замочився в крові, в...
- Герасим’юк Василь – Він і нині скрипаль Він і нині скрипаль, Хоч висихає мозок у кістках, Коли стрічає писану, пожеристу, Особливо барванину, яка жалить кожного, Бо найперша прокинулась і виповзла з нори, А до тої ночі, коли...
- Герасим’юк Василь – Коли моя мати заходить до церкви Коли моя мати заходить до церкви, Вона нікого не помічає, Доки іде на своє місце. Вона зупиняється Маленькою дівчинкою, Майже прозорою У золотому повітрі Під склепінням Маленької карпатської церкви. Дівчинка...
- Василь Стус – Вхопився обома руками Вхопився обома руками За хвилю: винеси мене! Вже безпорадному, важка мені Душа, бо, зігнута, не гнеться Вже далі спина, бо тепер Мені одна лиш смерть – за друга, Бо вже...
- Герасим’юк Василь – Останніх років київське кіно Останніх років київське кіно В малому залі дня зими пройшло. Згадалось: від людини до предмета – Про всіх, про все. Ти бачив: не дано Тобі (про це вже сказано було)...
- Герасим’юк Василь – І кінь тебе поніс через потік І кінь тебе поніс через потік. Для тебе ліжник на коня накинув Панашко. Він коня твого зарік На воду й камінь, блискавки і глину. І кінь пішов на воду, І...
- Герасим’юк Василь – Кроки на смерековім помості Орестові Новаківському Стережіться, щоб ви не погордували Ні одним із малих сих, бо їх ангели у небі Видять лице Отця мого, що на небі. (Мтв. 18:10) Кроки на смерековім помості....
- Василь Герасим’юк – Ми на камінь поклали мечі Василь ГЕРАСИМ’ЮК Ми на камінь поклали мечі і в ріці наших коней купали, а чужинці прийшли уночі і на березі табором стали. Ми ховались у хвилях сумних, перша сотня голодного...
- Микола Руденко – Гадюка Я зустрів її, слизьку потвору, Між конвалій в росяній траві – Поміж сосен, що дивились вгору, Де висіли тучі грозові. Це була така невідповідність – Квіти-перли і слизька змія! –...
Симоненко задивлюсь в твої зіниці.
« Підтекст