Герасим’юк Василь – Не відав, ні, той вершник, хто і нащо



Не відав, ні, той вершник, хто і нащо
Збивав його на землю, як в кіно.
Чекала ти його, дітородяща.
На пагорбах білила полотно.

Я знаю: ти заламувала руки.
Я знаю: ти ридала на валу.
Я бачу: він у космосі розлуки
Шукає землю
Голу і малу.

Скажи мені: коли ти зрозуміла,
Що падати йому? Йому. Йому.
Ти мукою себе обгородила –
Не соромом!
Ти правду, як чуму,
Пережила.

Кому полотна білиш?
Чи ж він доскаче? З-під копит встає…
Чи ти доплачеш?
Та невже ти віриш
У милосердя долі і своє?!

Безмовні доли. Пагорби безмовні.
Безмовні мури сполотнілих веж.
Його оббиті друди страху повні –
Ні спокою,
Ні скону не даєш.
Гірка моя богине-берегине,
Ну що для тебе
Не із двох лиш барв?
Хто грішник?

Хто створіння безневинне?
Хто з древа роду віть свою украв?

Які полотна білиш, жінко мила,
На пагорбах вистелюючи всіх?!
Відбілювала вже ти їх, білила,
Немов зіткала чорними ти їх.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Як варити їсти суп дикої качки аналіз.
Ви зараз читаєте: Герасим’юк Василь – Не відав, ні, той вершник, хто і нащо