Герасим’юк Василь – Не зло і не зламане в хащі крило
Не зло і не зламане в хащі крило
Хитнули у вірі,
А те, що піднесло, а потім пішло
Морозом по шкірі.
Хай програно бій, наступив супостат
На груди ногою,
А пам’ять стоїть, як останній солдат, –
Не кидає зброю,
І жінка стоїть при вікні, при свічі,
Немовби у тиші,
Порубані руки, що стисли мечі,
Свіча відколише.
Вона тебе жде, а трава-хоругва –
Похилена слава.
Не плач, моя мила, то пізня трава,
То рання отава.
А ти це вже вкотре свій зранений рід
Підняв, як сокиру?!
Ти ще підповзеш до отецьких воріт
Із битви за віру.
Ти ще заховаєш зіниці старі
Під отчим порогом.
Проклявши тебе, відійшли матері,
Що мовили: з Богом.
Щоб ти не хитнувся у вірі своїй,
Останній вояче,
Ми рід свій погубимо – приймемо бій,
І ворон докряче.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Герасим’юк Василь – Коса Я сказав собі так: “Ти не зодчий цих стін. Ти народжений жінкою в муках, ти син Нерозумний, що падав і падав”. І було мені так: ранок, вечір – одне. Ті забули мене, що любили мене. Я упав. Я зламався. Я зрадив. Не провал, не обвал, не сповзання, не зсув… Я прозріння й не знав. Я […]...
- Юрій Андрухович – Увійшовши в хащі, де повно птиць Увійшовши в хащі, де повно птиць, Уяви: природа – майстерня Бога, По якій блукає твоя знемога. Все, що можеш ти, – це упасти ниць. Невблаганна зелень зійшла, як мор, Як потоп, як піна, слизька на дотик. Ці рослини горді. Вони наркотик. Ці рослини схожі на хор потвор. “Але що там зелень! Вона – це тло […]...
- Герасим’юк Василь – Ти в руки не береш Ти в руки не береш Сокиру або кріс, Але й тобі кортить У зрубі весняному, Як предку, Що рубав по всій Європі ліс, На великодній час Вернутися додому. Покличе ця пора, Якою б не була! Ти знову прилетиш І вже не скажеш: звідки. Бо матір, Що тебе на світ цей привела, Лякають нині Світ, і […]...
- Крило – Олійник Борис І Потяглися журавлі Вдалеч плавко. Доганяв їх листопад за селом. А один, як сирота, Гірко плакав З перебитим у лікті крилом. А ішов собі хлоп’як через луки. Запримітив сірому здаля. Він узяв, як дитину, На руки І додому приніс журавля. Поселив за комодом в куточку. (Звідти смішно стирчав йому ніс). Мати вишила журавку сорочку. Батько […]...
- Ольга Шевченко – Я не спіймала щастя за крило Я не спіймала щастя за крило, Не до снаги мені ця вільна птиця. Проте, в руках лишилося перо, Я напишу ним долю, як годиться. Я напишу про свій дніпровий край, Про чисте небо, про степи шовкові, Про ту веселку, що у водограй Спускає нам привіти кольорові. Я напишу про мир на всій землі, Про волю […]...
- Павло Мовчан – “Росте трава, доповнюючи нас… “ Росте трава, доповнюючи нас Ласкавістю, прихильністю земною, Стоїть трава, все знаючи про час, Рівняючи непам’ять прямизною… Запліднена літаючим насінням, Споріднена, як дух з животворінням, Вона сплітає рух своїм корінням, Бо кожен крок зав’язує вузлом, Щоб при землі прикметніше жилось. Хатки на лапках, через вечір кладка, Кущ лядвинцю росте в руці на згадку, Що вже не […]...
- Василь Стус – даруйте радощі мої Даруйте радощі мої І клопоти мої – Нещастя й радощі мої – Весняні ручаї. Просвітле небо аж кипить, Просвітле – аж кипить. Блажен, хто не навчився жить, Блажен, хто зна – любить. О, кара земле, окрай гри, Бери мене, бери, Спасибі, що вгорі кипить Сонце – угорі! Спасибі, що росте трава І що душа жива, […]...
- Злодій – Симоненко Василь Дядька затримали чи впіймали – Дядька в сільраду ескортували. Дядька повчали і докоряли: “Як вам, дядьку, не ай-ай-ай Красти на полі свій урожай! У кого ви крали? Ви крали в себе. Це ж просто сором красти свій труд”. Дядько понуро тім’я теребив І смакував махру. Дядько кліпав товстими віями, Важко дивитись в очі ганьби, Важко […]...
- Герасим’юк Василь – Ти нарешті збагнув Ти нарешті збагнув: Ти – один. І природу прийняв як провину. Ніби жінки нома, чий ти син? І вона вже не видихне: сину. Не тебе сповивала вона, Не тебе колисала, співала Не тобі. В нас бував сумна Нова радість, яка не бувала. В нас буває така самота, Що найлегше її колисати, Притуливши до неї уста… […]...
- Проблематика повісті І. Франка “Сойчине Крило” (1 варіант) Значним кроком на шляху оновлення вітчизняної літератури стала мала проза Франка 1900-х років, позначена драматичним напруженням пристрастей, концентрацією дії та замкнутістю форми. У своїх творах письменник звертається до аналізу неординарних людських характерів, часто одержимих пристрастю, до складної взаємодії свідомого та несвідомого в їхній поведінці. Особливе місце належить повісті-новелі “Сойчине крило”. У рецензії А. Крушельницького на […]...
- Микола Руденко – Крило і колесо Коліс природа не створила І навіть не дала ідей. Зате були у неї крила, Що в небо кликали людей. Здригнулося планетне тіло, Озвався гомін у зірках, Коли внизу заторохтіли Колеса на материках. І все ж земля була, мов кара, А світ вузький, мов погрібець: Орел висміював Ікара, Хихикав підлий горобець. Але Ікар, нап’явши крила, Стрибав […]...
- Зв’язок людини з природою в поемі “Крило” Морально-етичні проблеми, про які пише Борис Олійник, на перший погляд прості і Зрозумілі без зайвих слів. Під пером поета вони набувають глибини й багатозначності, він досліджує їх у тісному зв’язку з повсякденним життям людини. Мова й форма віршів Олійника точна, проста, лаконічна Та є в його поетичній скарбниці дещо незвична річ Це казка-притча “Крило”, яка […]...
- Мотиви гармонії людини і природи в поезії Б. Олійника “Крило” (2 варіант) Активна громадянська позиція – визначальна риса поезії Бориса Олійника. Його слово – це слово митця зі стійкими переконаннями, одного з тих, хто з гордістю усвідомлює свою приналежність до будівничих нового світу. Пристрасті й боріння епохи – і його особисті переживання, тому поет часто виступає і як публіцист, полеміст. Особливо помітно ця гострота злободенності проблем поезій […]...
- Герасим’юк Василь – Літавиця стоїть на воді Літавиця стоїть на воді. Там, де стала, там – плесо, Щоби кола пішли золоті, Де лице її щезло. Йдуть на берег з води – По лісах І по хмарах – верхами. Вже загтрали у зір на губах Згубних духів перстами. Діво, кола ідуть золоті – Не знайду собі місця. Знаєш тільки ти на воді Місце […]...
- Василь Стус – Вечірній сон Вечірній сон. I спогади. I дощ Колише світ розпуклого ясмину. Бездомний вітер. Спи, маленький сину, Спи, сину мій маленький, коли хоч. Немає мами нашої давно – Вертала, поспішала, забарилась. Надворі дощ і ллє як із барила. Заснеш – і чуєш: торготить вікно. Здається, хтось підійде до дверей, Проситиме негоду переждати. Ти ж, синку, спи і […]...
- Інтимна лірика В. Симоненка – потужне крило його поезії “Я чекав тебе з хмари рожево-ніжної, із ранкових туманів, з небесних октав… ” – це твердження В. Симоненка з прологом до створеного ним чаруючого образу коханої. Найбільше сподобався мені його вірш “Вона прийшла”. Це поезія про перше велике, несміливе кохання, що проникає в душу людини, в її зачарований світ. Кохана з’являлася юнакові тільки в романтичних […]...
- Мотиви гармонії людини і природи в поезії Б. Олійника “Крило” (3 варіант) Інколи, живучи між людей, ми не знаходимо такої втіхи і відради, такої моральної насолоди, яку дає нам природа. Природа – каша колиска, вона дарує нам можливість жити. Тому наш святий обов’язок – любити її, розуміти, вболівати за неї. Життя людини і матері-природи – це вічна тема в мистецтві. Останнє століття вона стала проблемою, бо все […]...
- Чим мене схвилювала поема-казка Б. Олійника “Крило”? Чим мене схвилювала поема-казка Б. Олійника “Крило”? Б. Олійник – поет-мислитель, який у своїй творчості порушує проблеми взаємозв’язку людини і космосу, поет-мрійник, чиї мрії облагороджують почуття і дарують людині “крила”. Мрія підносить людину, робить її здатною “літати”, духовно розвиває її. Поема-казка “Крило” – це ірреальна історія: хлопчик рятує від загибелі пораненого журавля, а той на […]...
- Герасим’юк Василь – Кому сьогодні не до первородства Кому сьогодні не до первородства, Не де свідоцтва роду на землі? Як не крути, збуваються пророцтва: Й погублені, й голублені, і злі. Батожить час! Рубцями різко зорані Вже й горді похилились, як трава, Немов шукають під ногами корені. Лупцює всіх. Вони знаходять корені. Свистить батіг. Вони рахують корені: Один, два, три… Один, два, три… Раз-два…...
- Одвічна тема у мистецтві – покарання совістю (за віршем Б. Олійника “Крило”) (1 варіант) З усіх моральних та естетичних чинників поет віддає перевагу першоджерелам народним, які для нього є безсумнівними у своїй чистоті й гуманістичній сутності. Ось що говорив сам поет: “Людство одвіку, при всій невпинності поступу, завжди спирається на ті морально-етичні якорі, які не дають йому змоги з вертикалі – чолом у небо – перейти на горизонталь, тобто […]...
- Герасим’юк Василь – Я вівці чорні й білі розгубив Михайлові дмитріву Я вівці чорні й білі розгубив У пізньому тумані. Угорі Вони іще озвалися. Побіг – Нема. Туман. Чужа стоїть кошара І чути кроки. Вогник за плечем. Він, і вона, й дитя. Заходять в хату. В цебрі несуть овече молоко – Хитається від їхньої ходи. Я підійшов аж до вікна. Не зміг Нічого вздріти. […]...
- Одвічна тема у мистецтві – покарання совістю (за віршем Б. Олійника “Крило”) (2 варіант) Література вчить жити, література вчить думати про велике, виховує характер, змінює погляди на світ і місце людини в ньомуТаке її завдання. Справжня художня література апелює до совісті людини, до її душі. Такі прекрасні твори світової та української літератури, як “Фауст” Гете, “Три товариші” Е.-М. Ремарка, “Прощавай, зброє” Е. Хемінгуея, “Диво” П. Загребельного, поезії В. Симоненка, […]...
- Василь Стус – Терпи, терпи Терпи, терпи – терпець тебе шліфує, Сталить твій дух – тож і терпи, терпи. Ніхто тебе з недолі не врятує, Ніхто не зіб’є з власної тропи. На ній і стій, і стрій – допоки скону, Допоки світу й сонця – стій і стій. Хай шлях – до раю, пекла чи полону – Усе пройди і […]...
- Протистояння добра і зла, совісті і безчестя – вічна тема мистецтва (на прикладі поеми Б. Олійника “Крило”) У творчості Бориса Олійника є ряд наскрізних образів, серед яких особливо виділяється чистотою і різноманітністю образ крила: Бо доля, певне, у гуморі була, Коли у посаг нам давала землю й воду І голубого неба два крила. (“Мій борг”) Я з останнього морозу Від крила твого воскресну Як не лебедем, хоч сивим журавлем. (“Повернися”) Журавлиним крилом […]...
- Новела І. Франка “Сойчине крило” Новела “Сойчине крило” належить до пізньої прози І. Франка. До твору подано підзаголовок “Із записок відлюдька”. Проблематика цієї новели має екзистенційний характер, бо автор порушує не просто проблему нещасної любові чи невдалого життя героїв, а проблему людського буття взагалі. Хома – Массіно стає відлюдьком, свідомо відмежувавшись від людей, заховавшись за витворами культури. Він трагічно смакує […]...
- Герасим’юк Василь – Братові Кого там виводять, кого там ведуть, Ярославе? Кого там доводять, доносять, у землю яку? Кому там забаглося Миклащука з Прокурави? Кого там він має купати в кривавім піску? Ніхто не розкаже, не скаже, не вишепче: досить! Ніхто вже не може розтерти цю правду у прах. Тебе вже, мій брате, виводять, виносять, доносять. З тобою, мій […]...
- Герасим’юк Василь – Йде сніг Йде сніг. Я стою у траві, Яку покосить не зуміли. І стебла кругом неживі, Пожовклі і гострі, як стріли. Хто їх за коріння трима В холодній землі, На незримій Тугій тятиві? Крадькома Націлює в серце над ними. І враз відпускає… Та ні, Вони цо летять, Бо зненацька На снігу легкім полотні Схрестились тіспачо в космацькім […]...
- Василь Симоненко – Злодій ЗЛОДІЙ Дядька затримали чи впіймали – Дядька в сільраду ескортували. Дядька повчали і докоряли: “Як вам, дядьку, не ай-ай-ай Красти на полі свій урожай! У кого ви крали? Ви крали в себе. Це ж просто сором красти свій труд”. Дядько понуро тім’я теребив І смакував махру. Дядько кліпав товстими віями, Важко дивитись в очі ганьби, […]...
- Василь Симоненко – “Земле рідна! Мозок мій світліє… “ Земле рідна! Мозок мій світліє, І душа ніжнішою стає, Як твої сподіванки і мрії У життя вливаються моє. Я живу тобою і для тебе, Вийшов з тебе, в тебе перейду, Під твоїм високочолим небом Гартував я душу молоду. Хто тебе любов’ю обікраде, Хто твої турботи обмине, Хай його земне тяжіння зрадить І з прокляттям безвість […]...
- Кревний зв’язок людини з природою у поемі Б. Олійника “Крило” Творчий доробок Б. Олійника позначений такими визначальними рисами, як громадянськість, посилена увага до морально-етичних проблем нашого часу, точність слова. Він поєднав у своїх творах кращі традиції попередників та елементи асоціативно-метафоричного мислення, потужний струмінь фольклорності. Б. Олійник проповідує високі загальнолюдські цінності, зокрема він глибоко переконаний, що кожен повинен жити напруженим духовним життям, бути щирим і щедрим, […]...
- Мотиви гармонії людини і природи в поезії Б. Олійника “Крило” (1 варіант) Навчив журавлик хлопчика літати… Борис Ілліч Олійник – поет планетарної широти мислення, щирий, відвертий зі своїм читачем. Саме з ним веде автор серйозну, виважену бесіду про загальнолюдські цінності: про благородство душі, свободу духу, про повагу до найріднішої людини – матері, про щастя жити на землі і залишити по собі добру пам’ять, про гармонію людини й […]...
- Микола Вінграновський – Наш Василь Пам’яті Василя Симоненка Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі З розплющеними 28-літніми очима Наш Василь іде по останній у світі дорозі З зупиненим серцем з опущеними руками В яких учора іще Говорило перо Поета-мужа В темно-коричневому костюмі В білій сорочці защібленій матір’ю під підборіддям В черевиках зашнурованих дружиною З кручі дніпра З 28-ми […]...
- Багатство тематики та проблематики малої прози І. Франка (на матеріалі оповідань “Ріпник”, “Без праці”, “Терен у нозі”, “Зойчине крило”, “Із записок недужого”) Багатство тематики та проблематики малої прози І. Франка (на матеріалі оповідань “Ріпник”, “Без праці”, “Терен у нозі”, “Зойчине крило”, “Із записок недужого”) Іван Якович Франко є, беззаперечно, найпомітнішою та найдіяльнішою постаттю української культури на зламі XIX – XX ст. Поет, публіцист, літературознавець, критик, людина енциклопедичних знань, відомий політичний і громадський діяч… Важко назвати ті сфери […]...
- Сойчине крило (скорочено) – Франко Іван Оповідач говорить, що завтра Новий рік і сорок років із дня його народження. Він хотів би зустріти це свято спокійно, з гідністю, як робіт це вже два роки поспіль. Раніше він теж зустрічав Новий рік у великій веселій і шумній компанії. Але тепер такого не хоче. Він послухає улюблену музику, почитає журнали, помилується квітами, що […]...
- Василь Еллан-Блакитний – Мій сад МІЙ САД Не знав блискучих фарб весни Мій серед міста сад – Припали пилом ясени, Трава, лапастії клени І осокорів ряд. Я ще не був у тім саду – Він рідкий і пустий… Тоді до нього я піду, Красу тужливу в нім знайду, Як полетять листи… Вогнем злото-червоних фарб На сонці він горить, Мов хтось […]...
- Проблематика повісті І. Франка “Сойчине Крило” (2 варіант) Повість І. Франка “Сойчине крило” справляє надзвичайно трагічне враження. Це сповідь двох душ, що загубили одна одну в цьому жорстокому світі через непорозуміння та неувагу. Спочатку ми знайомимося із автором-оповідачем. Те, що він розповідає про своє життя, викликає неоднозначні почуття. Він закоханий у самотність, постійно наголошує на тому, що тепер його ніщо живе не цікавить: […]...
- Герасим’юк Василь – Молодий ліс Він виріс на місці пралісу – На довгому повоєнному зрубі. Він заскочив аж на толоку, Де пасли тоді маржину, І завмер біля перших обійсть. Але ж ні! Тільки на толоці Він стоїть, як ліс, А в зрубі завше хитається, Ніби танцює На тонкій весільній підлозі 50-х, І з тих пір не може спинитися, Наче, спинившись, […]...
- Василь Стус – Сто років як сконала Січ Сто років як сконала Січ. Сибір. І соловецькі келії. І глупа облягає ніч Пекельний край і крик пекельний. Сто років мучених надій, І сподівань, і вір, і крові Синів, що за любов тавровані, Сто серць, як сто палахкотінь. Та виростають з личаків, Із шаровар, з курної хати Раби зростають до синів Своєї України-матері. Ти вже […]...
- Герасим’юк Василь – Все ж озирнувся ліс Все ж озирнувся ліс – Я вже й не кличу – Спинився і стоїть. І я заснув… Немовби хтось Погладив По обличчю – Отак я прокидатися забув. І все ж дано. І хай ця мить лукавить. Та що ця мить! – цей день, Цей рік, Цей вік. І все ж Мені повірить ліс. І навіть […]...
- Григорій Чубай – Я трава прадавня дика трава Я трава прадавня дика трава До билиночки вирвана до стеблиночки Витоптана і врешті гудроном гарячим Напоєна і здавалось назавжди Під ним похована Та сьогодні вранці я потрощила Ваші асфальти Росту Ось я вже вам по пояс Ось я вже вам по шию Ось я вже вам по очі І дивлюся ув очі віщо Ось я […]...
Між іншим ліна костенко.