Герасим’юк Василь – Оглядаючись

На тій горі вітри збивають з ніг,
Сльозяться очі і в очах дерева.
З гори течуть, звиваючись…
Лиш хата
Стоїть собі. Ніхто в ній не живе.
Я чув, що люди ті давно померли,
І нині в хаті розгулявся вітер
Такий, як скрізь, бо хата вся – зі шпар:
Найбільші – двері, вікна, а в найменші
Якраз заходить ніж.
Мені вітри
Тут дошкуляють дужче, ніж надворі;
Й подумав я собі: усі вітри
За всі роки, за всі десятиліття
Так вимели цю пустку, що у ній
Не те що дух людей, а й запах житла
Відсутній. Але я згадав також

/> Всі обороги, і стайні, й зимарки
Порожні
На верхах і на вітрах,
Ще більше ветхі, але там не так…
Я там ховався від дощу і вітру,
І стіни захищали, всі – зі шпар.
А тут – не так. Незатишно. Тому,
Подумав я, що тут… жили… Невже
Усе, що залишили після себе, –
Ця моторош? Я чую: хтось біжить,
Кричить немовби… руки простягає…
І голос ледь-ледь чути. Голос-шелест.
Я ще собі кажу: “Весною пахне!
А тут – ця хата… “
Та не в хаті річ!
Так, запах, барва – нинішні,
А звук?
А рухи цих вітрів? “Вітри ж весняні!” –
Кричу. І чую: хтось біжить
/> Мені
Навстріч. Незримі руки простягає…
Ї звуки коло хати – вже такі,
Які бувають коло хати, в хаті.
Лиш, може, слабші.
Лиш не всі.
Й повільні…
Кричать, сміються, сваряться і плачуть…
Ну звісно, хтось тут жив. “давно померли”, –
Про це я чув. А хто ті люди? Як
Жили?- не знаю. Хто кому розкаже!
Жили собі. “Сварились і мирились”.
Немовби їх забрали ці вітри!
Давно людей нема, а ще гудуть.
Все щось виносять із цієї пустки!
Забрали крик, і плач, і сміх, і смуток,
Забрали все і понесли під хмари
Чи понад хмари!
Таж кудись несуть!!!
Уже й назад приносять.
Звідки? Нащо?
Чи віддають, як борг, зужиті звуки?
Ти руки простягаєш… Ти легка.
Шепочу ще: “Ну де ж це ти навчилась
Так повертатись?” Чую: ти біжиш
І хату обминаєш.
Цю, свою…
Руками протинаєш!.. Тут, далеко…
Які холодні і легкі вітри!
Спинилися дерева. Оглядаюсь.
І ще раз оглядаюся. І знову.
І звідусіль.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Аналіз збірки сонячні кларнети.
Ви зараз читаєте: Герасим’юк Василь – Оглядаючись
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.