Герасим’юк Василь – Пряжа



Той, хто крадьки зазирає у вікно,
Хто високий і сивоокий двадцятої осені
Двадцятого віку,
Той уздрить, яка дівка чемна до роботи, а яка ні.
А ти ховаєшся, бо засинаєш біля куделі,
Зронивши веретено…
Назирці іду за тобою,
Бо прядеться моя нитка із твоєї куделі,
Яку носиш за поясом.

Сива нитка із перемішаної чорної з білою вовни.
Ідеш і прядеш, а я
Перешепотів услід віршами
Всі твої ліси і груні,
Твою толоку і твою афинниковату,
Твою маржину і твої сіна.
Та не вишептати тебе
Із клубків нитки сивої – сивих гір твоєї молодості,
Та навіть із пожовклої фотокартки сорок шостого,
Де нарешті не ховаєшся,
Бо вже всі знають, до кого ти чемна.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




Василт симоненко вірш берег чекання.
Ви зараз читаєте: Герасим’юк Василь – Пряжа
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.