Герасим’юк Василь – Пси Юрія Змієборця
Ми закопувались доти,
Доки нас не спинили джерела.
А потім прийшли дерева
І стали над нами.
А потім прийшли пси
І вили над нами.
А потім принесли дівчину
І в неї була одна рука.
І ми зимували так,
Як зимують вода і вогонь.
А потім ти сказала: “Христос
Воскрес!”,
Наша однорука весно.
Нарешті ми втекли,
Але не могли зупинитися і жити далі –
Ми піднімалися крутою горою
Все вище і вище –
Ми наближалися, підходили впритул
До хмар важких і темних,
Які, може, і врятували вас,
Але
І тепер не дають зупинитися –
Притягують нас, давлять, затягуючи
У круті вири темних вихорів.
Ми пройшли крізь них,
І гейби окинувши з плечей храмові плити,
Легко вийшли на самий верх,
І тільки тоді збагнули:
На землі була ніч.
Лише вершина гори,
Ще мертва після зими,
Стриміла над чорною лядою хмар,
Що наглухо закрила той кривавий погріб,
Звідки ми ледве втекли,
І тепер сидимо на вершині гори,
Облиті різким місячним світлом.
Воно тільки тут – з нами й над нами.
Ми поскидали скривавлену одіж
І закопали її під ногами у хмарах.
Ми
Що не відчували холоду і болю,
Навіть наготи своєї не помічали.
Ми бачили тільки верхи
Сходжених з дитинства гір –
Вони вирвалися, як і наша вершина,
Із безмежного клубочища хмар,
І на кожному верху,
Облитому щоразу різкішим сяйвом,
Сиділи якісь люди.
Ми не знали, хто воїни і звідки,
Ми не знали, коли вони…
Ми не знали, живі вони чи мертві,
Але яке це має значення,
Адже і їм довелось
Проломити своїми головами
Ці хмари!
Ми розгледіли кожну ватагу втікачів
І забули всі слова.
Навіть плач і крик.
І тоді в нас у ногах
Прошмигнули вовки.
Вони не підважували хмари, як ми,
А легко випірнули з них
І вмить оббігши нашу вершину,
Замотавши в сліпучий клубок
Наше місячне мовчання,
Знову пірнули в густе хмаровище
І так само легко виринули
На сусідньому верху,
Так само обмотуючи інших утеклих.
Ми проводжали їх
Одним хижим поглядом
На кожну вершину,
Уперше уздрівши, які ми голі
І які ми нерухомі
Без оцих вовків,
Крім яких нам нічого вже в світі не треба,
Бо вони прив’язали нас один до одного,
Обмотали всі ватаги,
Переснували вас під своїм місяцем,
Пірнаючи і виринаючи
У хмаровищі юдолі земної.
І ми притулилися плечима один до одного,
Міцно, як люди, які вже знають,
Що буде весна і буде трава,
І потому за це
Знов доведеться зимувати в землі,
І за це тепер
Назавше тулимось один до одного,
І це буде,
І цього не може не бути,
Бо в ногах
Знов прошмигнули вовки –
Вірні пси Георгія.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Василь Герасим’юк – Пси Юрія Змієборця ПСИ ЮРІЯ ЗМІЄБОРЦЯ Ми закопувались доти, доки нас не спинили джерела. А потім прийшли дерева і стали над нами. А потім прийшли пси і вили над нами. А потім принесли дівчину і в неї була одна рука. І ми зимували так, як зимують вода і вогонь. А потім ти сказала: \”Христос воскрес!\”, наша однорука весно. […]...
- Герасим’юк Василь – Я в тебе запитав Я в тебе запитав Дорогу до зірок. Я не картав себе За цей небесний порух. Бо скоро буде мла, Бо скоро буде змрок. А потім буде ніч, А потім буде морок. Ти надійшла мені. Настала ти мені На весь мій білий світ, На темний мегаполіс, Щоб я промчав цю ніч, Як месник на коні, – […]...
- Василь Стус – У Прохорівці – сни, мов ріки У Прохорівці – сни, мов ріки Напровесні: об груди б’ють, Як об пороги. думи йдуть, Неначе дзвони. I великі Тумани в головах ростуть. У Прохорівці сни, мов ріки. Так увижається не раз: Заснеш – не чути й третіх півнів, І сновигають тіні дивні – То Максимович і Тарас Бредуть Михайловим узвозом Угору й гору – […]...
- Трагедія роду Половців у романі “Вершники” Юрія Яновського Трагедія роду Половців у романі “Вершники” Юрія Яновського. Роман у новелах “Вершники” (1935) – один із кращих творів української літератури про громадянську війну. Про роботу над романом Ю. Яновський писав: “… я намагався… показати справжніх натхненників… громадянської війни… , вивести на сторінки книги трудящий народ – його сталеварів, селян, шахтарів, його інтелігенцію… Я звернув особливу […]...
- Герасим’юк Василь – За нашу днину я тобі віддам За нашу днину я тобі віддам Ці гори, ці черешні між лісами. Вони тремтять, вони цвітуть між нами, Й це може називатися життям У царстві божім. Хай – єдина мить. Один лиш подих. Крок лише єдиний. Неізреченний черешневий іній Над небесами темними тремтить! Сліпу свободу видихнемо! Грім Паде в потоки – вірить тільки водам, Бо […]...
- Герасим’юк Василь – де ті царі, що підуть з пастушками Де ті царі, що підуть з пастушками, Коли зоря засвітить ув очу? Мовчать сніги над нами і під нами. На стіл різдвяний ставимо свічу. Нам вистачило страху правди й бомби. Нам, кинутим у світ, як на прорив, Про віру, що вернулась в катакомби, Волхви звістують. Наче хтось просиві Куди ми йшли, коли зоря погасла, До […]...
- Герасим’юк Василь – Балада Прокажені, брате. Колокільця Знов озвались… Застеляй столи. На тобі нема живого місця. Застеляй столи – ми вже прийшли. І тебе ніхто не буде чути, І себе не буде, Бо в один Келих ми насипали отрути. Вибирай. Хто добрий на почин? Ти шепочеш: “Господа побіймось… “ Та береш найпершим І – до дна. Не боїшся тільки […]...
- Василь Стус – Утрачено останні сподівання Утрачено останні сподівання, Нарешті – вільний, вільний, вільний ти. Тож приспішись, йдучи в самовигнання: Безжально спалюй дорогі листи, І вірші спалюй, душу спалюй, спалюй Свій найчистіший горній біль – пали. Тепер, упертий, безвісти одчалюй, Бездомного озувши постоли. Що буде завтра? дасть біг день і хліба. А що, коли не буде того дня? Тоді вже гибій. […]...
- Трагедія роду половців (за романом “Вершники” Юрія Яновського) Буремні роки революції і громадянської війни – це велика трагедія цілого народу. Якою фанатичною відданістю ідеї можна виправдати те, що син зраджує батька, син матері зрікається, брат убиває брата. Порушені, розтоптані були одвічні загальнолюдські принципи моральності, заповіти предків. “Не убий, не укради, люби ближнього свого, як самого себе, шануй батька свого… “. Хіба можна відмовитися […]...
- Роман Юрія Яновського “Вершники” – талановита данина своєму часу Роман Юрія Яновського “Вершники” – талановита данина своєму часу Кривавою хвилею прокотилася громадянська війна по Україні. Заради примарних ідеалів брат убивав брата, батько вбивав сина, а син підіймав руку на батька: смерть чаклувала на кожному кроці. Мабуть, тим, хто жив у цей страшний час, здавалось, що прийшли останні дні світу. Саме про це пише Юрій […]...
- Герасим’юк Василь – Ранкова пастораль Розвиднювалось. Ми пішли косити За грунь. А нам навстріч несли трембіти Чоловіки з присілка – хтось помер. Була ще тиша. Та ранкова тиша, Коли трава сама себе колише, Бо вітер спить іще у тьмі дерев. Чи мервою притрушене, чи сиве Поганське передсвітло млисті гриви Лісів наскельних на старих верхах Вичісувало леготом, думками, Тому тінь птаха, […]...
- Герасим’юк Василь – Переписую знову чомусь Переписую знову чомусь Куці ролі забутої драми, І повірить, як завше, боюсь В те, чого і не буде між нами, В те, чого на землі не бува… Та на землю до мене зійдеш ти, Щоб забув я жорстокі слова, Їх нічні, поголовні арешти. Так виносить вода дзвонкова З-під каміння пелюстку черешні....
- Життя та творчість Юрія Яновського ЮРІЙ ЯНОВСЬКИИ (1902-1954) Псевдоніми – Георгій Ней, Юрі Юрченко. Юрій Іванович Яновський народився 27 серпня 1902р. в с Майєрове тепер Компаніївського району Кіровоградської області в селянській родині. У 1908 р. у пошуках кращого життя родина переїхала до Єлисаветграда. У 1919 р. Юрій на відмінно закінчив Єлиcаветградське реальне училище, працював у адміністративному відділі повітового виконкому, в […]...
- Звеличення патріотизму в романі Юрія Яновського “Вершники” Кипів бій. Дзижчали кулі, вибухали снаряди. Атака, атака, атака… Смерть косила людей. Скільки їх полягло, а дзот все огризався шквальним вогнем, і до нього не можна було підступити. Андрій стиснув гранату і кинувся вперед. Вибух – і десятки жал проткнули його груди, прямували до серця. Та їх затримала книга. Гаряча кров заливала сторінки. Андрій похитнувся, […]...
- Аналіз твору Юрія Яновського “Шаланда в морі” Художній час і простір тут обмежені – дія відбувається в короткому часі, на конкретному просторі – у морі й на його березі. Сюжет простий, але досить напружений. Мусій Половець змагається з крижаними хвилями, але намагається врятувати не себе, а артільну шаланду (обов’язок, відповідальність перед громадою керують його вчинком). З берега його майже не видно, допомогти […]...
- Герасим’юк Василь – Кому сьогодні не до первородства Кому сьогодні не до первородства, Не де свідоцтва роду на землі? Як не крути, збуваються пророцтва: Й погублені, й голублені, і злі. Батожить час! Рубцями різко зорані Вже й горді похилились, як трава, Немов шукають під ногами корені. Лупцює всіх. Вони знаходять корені. Свистить батіг. Вони рахують корені: Один, два, три… Один, два, три… Раз-два…...
- Біографія Юрія Мушкетика ЮРІЙ МУШКЕТИК (Нар. 1929 p.) Юрій Мушкетик – визнаний майстер сучасної української прози. За три десятиліття літературної праці ним опубліковано більше десяти романів, низку повістей і збірок оповідань, написано кілька п’єс. За роман “Крапля крові” автора відзначено Республіканською премією ім. М. Островського (1965), за роман “Позиція” – Державною премією УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1980). […]...
- Герасим’юк Василь – Вона не знає: живий він чи ні! Вона не знає: живий він чи ні! Одного разу вже таке було, Але в сорок сьомому прийшов лист, І тоді вона дізналася, Де він і що з ним. Сказати по правді, тепер трохи інакше, Тепер він іноді з’являється ненадовго І завжди перед досвітком. Нечутно крадеться, Якось недобре усміхаючись І ховаючи за спиною ялівцевий кущ. Вона […]...
- Василь Стус – Б’ється серце, як пташа німе Б’ється серце, як пташа німе, Буде спогадами надити. Мати сина виглядатиме, А не діжде – буде плакати. Будуть сипати сухі сніги, Будуть ще й дощі періщити, Посмурніють вірні вороги, А зрадливі друзі – тішитись, Що одної голови нема І не буде вже повіки-вік, Лиш затужить по тобі зима, По бідасі чоловікові. Скоро смерть мене в […]...
- Трагедія роду Половців (за романом Юрія Яновського “Вершники”) Роман “Вершники” – один з кращих творів Юрія Яновського – полонить читача романтикою грізного дев’ятнадцятого року, з його бурями й громами, короткими боями й виснажливими, тривалими, немов саме життя, відступами, легендарними іменами. Як на мій погляд, “Вершники” прекрасні героїко-романтичним духом: “О дев’ятнадцятий рік поразок і перемог, кривавий рік історичних баталій і нелюдських битв, критичний по […]...
- Мотиви ранньої творчості Юрія Яновського ЯНОВСКИЙ ЮРІЙ (1902- 1954) Народився в с. Майєровому (тепер Кіровоградська область) в заможній селянській родині. Закінчив Єлисаветградське реальне училище, служив у різних установах. Навчався в Київському політехнічному інституті, але не закінчив його через матеріальні нестатки. Працював у газеті “Більшовик”, потім зацікавився кіномистецтвом. Був спочатку редактором кінофотоуправління, аз 1926р. став головним редактором Одеської кінофабрики. Жив у […]...
- Мої роздуми над романом Юрія Яновського “Чотири шаблі” Мої роздуми над романом Юрія Яновського “Чотири шаблі” “У 1925-1929 рр. написані мої книги “Кров землі”, “Майстер корабля”, “Чотири шаблі”. Вони несуть на собі важкий тягар дрібнобуржуазного світогляду, від якого я, безперечно, із труднощами, визволявся в наступних двох десятках років”, – напише Ю. Яновський у статті “Мої помилки” в “Літературну газету” 1948 р. Уявляєте, якою […]...
- Герасим’юк Василь – Найтонша ватра не згаса Найтонша ватра не згаса Під небесами, Немов тримає небеса У тьмі над нами Лише вона. Одним одна. Тому й тримає. І є печаль, і є вина, Й злоби немає. Але нема і доброти І вже не буде. Бо ватра ця із темноти Не вскочить в груди. І не розпалить більше нас, Ми с-славно гаснем, Бо […]...
- Герасим’юк Василь – не ті що стріляли, у спину Не ті що стріляли у спину Не ті що прийшли як святі А потім свою Україну Від себе ховали Не ті Що знали як вої вмирали А потім цвіли в забутті На площі бо сурми заграли Не ті моя рідна не ті Лише крізь діряві мішені Угледіли скорбні шляхи Стискаючи попіл у жмені Ховаючи зброю […]...
- Доба Руїни на українській землі в романі Юрія Мушкетика “На брата брат” У романі “На брата брат” Юрій Мушкетик змальовує події, які були початком Великої Руїни в Україні. Це був час, який так характеризував Микола Костомаров: “Українська справа явно гинула. Невдача за невдачею знищили надії, й люди позбулися віри… в свою мету. Кожен почав дбати тільки про себе самого. Людські душі дрібнішали, ставали вбогі, розум притуплювався. Все, […]...
- Історія життя Ганни Розсохи (за оповіданням Юрія Мушкета “Суд”) Юрій Мушкетик в оповіданні “Суд” зображує трагічну долю селянки, яку злидні та кривди супроводжували майже все життя. Змалку їй довелося випити гірку чашу сирітства, бо батько її загинув в імперіалістичну війну, а мати бідувала з малими дітьми. Нестатки змусили її, юну дівчину, вийти заміж за вдівця з двома дітьми. Вперше в житті на чоловіковому обійсті […]...
- Засудили Ганну… (за оповіданням Юрія Мушкетика “Суд”) Засудили Ганну… (за оповіданням Юрія Мушкетика “Суд”) “Основним має бути показ народного життя, – виклав Ю. Мушкетик в одному з інтерв’ю власне творче кредо. – У творі повинна буди ідея. Не обов’язково ідеологія, як за радянських часів, – це може бути просто думка, щось повчальне”. Цього принципу він дотримується в усіх своїх творах. Звідси й […]...
- Гетьман Іван Виговський – лицар національної ідеї в романі Юрія Мушкетика “На брата брат” Роман Юрія Мушкетика “На брата брат” розповідає про добу після смерті Богдана Хмельницького, коли гетьманом став Іван Виговський. Тривалий час ми про нього майже нічого не знали. Його доля була трагічнішою, ніж доля Мазепи. І не тому, шо Мазепа помер своєю смертю, а Виговського зрадили і він був підступно вбитий. Російська церква, щороку протягом віків […]...
- Герасим’юк Василь – Ми на камінь поклали мечі Ми на камінь поклали мечі І в ріці наших коней купали, А чужинці прийшли уночі І на березі табором стали. Ми ховались у хвилях сумних, Перша сотня голодного війська. Ми шукали старий оберіг, Нас шукала Зневага чужинська. Виглядали дружину з імли, А діждались чужої навали. Ми не винні, що зайди прийшли І на березі табором […]...
- Висловлювання відомих людей про Юрія Яновського – “Що таке талант? Дехто, шукаючи відповіді, копирсається у наукових фоліантах. Пригадуючи Юрія Івановича, робиш висновок, що талановита людина – це людина, яка має полум’яне серце, винятковий розум, особливу увагу… ” {Дмитро Гринько). – “… У Яновського вийшло у світ багато творів, але писав він протягом свого життя одну книгу – книгу мудрого великого Буття” […]...
- Василь Стус – Спочатку вони вбивали людину Спочатку вони вбивали людину, Потім вбитого оживляли. Реанімацією займалися В косметичних кабінетах (малярі – замість лікарів). Справі оживлення Віддавали життя Цілі династії майстрів пензля. Зате й відрізнити живого від мертвого Було неможливо....
- Роман Юрія Яновського “Вершники” – талановита данина своєму часові I. Юрій Яновський – талановитий український письменник-романтик. II. Сторінки громадянської війни в романі Ю. Яновського. 1. Побудова роману (вісім новел, не пов’язаних єдиним сюжетом; кожна з них – сторінка громадянської війни, усі разом – розповідь про боротьбу добра і зла на землі, про людську витривалість, про красу української землі). 2. Символічність образів новел (постаті братів […]...
- Огляд творчості Юрія Яновського Реферат на тему: “Огляд творчості Юрія Яновського” План 1. Коротка біографія письменника, його літературна спадщина. 2. Роман Юрiя Яновського “Вершники” – талановита данина своєму часу. 3. Роздуми над романом Юрiя Яновського “Чотири шаблi”. 1. Коротка біографія письменника, його літературна спадщина Юрій Іванович Яновський народився 27 серпня 1902р. в с. Нечаївці (Компаніївський район Кіровоградської області), де […]...
- Герасим’юк Василь – Здалеку надходять Здалеку надходять. Із душі Тихої – Ще жовта й старовинна… Афин запах, Потім запах сіна. Потім ночі, дні й роки – чужі. Афин запах! Стільки – не зібрать – Гребінками гори прочесати! Запах сіна афинниковатий, Де сніги, Міста, Сіна стоять… Де старий, невиспаний візник Звівся! – На вітрах волосся й руки. А над ним викруглюються […]...
- Василь Симоненко – Піч Лиже полум’я жовте черево, Важкувато сопе димар, Галасує від болю дерево, Піднімаючись димом до хмар. Бубонять рогачі і кочерги – Щось пригадують з давнини, І чекають покірно черги Засмаглілі горшки й чавуни. З тітки полум’я сон злизало, Тітка гладить рукою глек, Теплий ватяник зав’язала На застужений свій поперек. Біга тітка із кухні в сіни, З-під […]...
- Монархи – Симоненко Василь Диктатори, королі, імператори, Мліючи в димі хвальби, Роззявляли пащі, мов кратери, І гукали: – Ми – символ доби. – Хто не з нами, той против Бога. – Хто не з нами, той проти всіх.- І сипались лаври убогі До куцих кривавих ніг. Нікчемна, продажна челядь, Банда кривляк для втіх, Щоб мати що повечерять, Годувала холуйством […]...
- Короткий опис творчості Юрія Каплана КАПЛАН Юрій Григорович народився 28 травня 1937 р. в м. Коростень Житомирської області. Закінчив Київський політехнічний інститут. Пише російською мовою. Заслужений працівник культури України. Нині – заступник Голови Київської організації НСПУ. Після першої збірки “Обжигающий ветер” (1969) не друкувався майже двадцять років. Потім окремими виданнями виходили “Общая тетрадь”, “Беглый звук”, “Неровный стык тысячелетий”, “Апрельский снегопад” […]...
- Герасим’юк Василь – Кроки на смерековім помості Орестові Новаківському Стережіться, щоб ви не погордували Ні одним із малих сих, бо їх ангели у небі Видять лице Отця мого, що на небі. (Мтв. 18:10) Кроки на смерековім помості. Звуки темні й теплі – як рілля. В сутінках прийшли до мене гості. Не сказали: Хто і звідкіля. Ось один – найстарший – ликом дивен: […]...
- Детальна біографія Юрія Яновського ЮРІЙ Яновський (1902-1954) Юрій Іванович Яновський народився 27 серпня 1902 року в с. Нечаївка (хутір Майєрове) Ком – паніївського району Кіровоградської області у селянській родині. Коли хлопцеві не було ще й шести років, сім’я переїхала до Єлисавєтграда. Вчився Ю. Яновський у народному та земському Єлисаветградському реальному училищах, потім вступив до Київського політехнічного інституту (1922-1924 рр.). […]...
- Сини (дуже стисло/скорочено) – Стефаник Василь Старий Максим працює на полі та лає все навкруги: коняку, що ледве рухається, жайворонка, щоб він не співав. Все дратує його. Випивши горілки та з’ївши хліба, він знову починає сердито вигукувати. А потім у розпуці скрикує, що сини вже ніколи не повернуться до нього, він втратив їх. Навіть Божа Матір не принесла такої жертви, бо […]...
Особливості притчевої прози.