Герасим’юк Василь – Старий завіт

Володимиру Забаштанському

Мій тато у тифозному бараці
Читав Старий Завіт.

А поруч труп

Лежав. Іще вчорашній.

Наче зруб,

Зіяв барак. Не винесли і вранці,

І тато книгу між собою й ним
Поклав. Заплющив очі і розплющив.
Бо вимовить не міг. А зір подужчав.
Здіймавсь барак, мов полонинський дим.

Ще мертво спали і живі. Тому
Почув мій тато кроки.

Руку потай

Поклав на книгу.

І побачив постать

В бараці – наближалась у диму,

Нагадуючи здалеку Чугайстра:
Звисала вовна з нього, борода,
Як вовна,

сива, лісова хода,
А поглядом барак, мов дебрю, – наскрізь.

Перехрестився тато –

Той не зник.

І вдруге, втретє, але той не здимів:
Вистукував копитами своїми,
Немовби він зайшов у пастівник.

В літа пастуші тато мій не раз
Його стрічав у світанковій мряці,
Та вперше у тифозному бараці
Цей добрий дух, як смертний страх, потряс.

Ніхто й не ворухнувся.

Мов не сплять,

А вимерли усі, як дід, що поряд.
Про що ці люди думають, говорять,
Виходячи з бараків,

Як з багать?..

Не вимовити слова.

Мертвий крик

Підкрався збоку, душить по-злодійськи…
Все вище

дим, все вище полонинський!
І плаче полонинський чоловік

В тифозному бараці. Кличе він…
Вона жива. Вона жива ще, мати.
В якій би книзі смерть свою сховати?
Хто хвойний дим підніме із колін?

А-а-а, добрий дух? Ти вовною трясеш,
Копитами вистукуєш в бараці.
Ти ще закрутиш у своєму танці,
Але на цвинтар ти не віднесеш,

Бо яма там на всіх одна.

Вона

Чекає нас.

Вона щороку глибша.

Скликає полонських духів тиша
З бараків наших.

Теж – на всіх одна.

Вони приходять, коли мертво ми
Спимо.

І КНИГА захищає ложе.

І добрі, й злі.

Ніхто з них не поможе,

Коли вже нам несила буть людьми.

Вони приходять у вечірній млі,
Вони приходять у ранковій мряці.
Мій тато у тифозному бараці
Побачив їхні ратиці в золі.

… Мій присмерковий полонинський дим.
Кого він в піднебессі не вколише!
Мій тато вчасно розминувся з ним
В ранковій тиші.

Стало ще тихіше.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Поети романтики української літератури вірші.
Ви зараз читаєте: Герасим’юк Василь – Старий завіт
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.