Герасим’юк Василь – Старий завіт
Володимиру Забаштанському
Мій тато у тифозному бараці
Читав Старий Завіт.
А поруч труп
Лежав. Іще вчорашній.
Наче зруб,
Зіяв барак. Не винесли і вранці,
І тато книгу між собою й ним
Поклав. Заплющив очі і розплющив.
Бо вимовить не міг. А зір подужчав.
Здіймавсь барак, мов полонинський дим.
Ще мертво спали і живі. Тому
Почув мій тато кроки.
Руку потай
Поклав на книгу.
І побачив постать
В бараці – наближалась у диму,
Нагадуючи здалеку Чугайстра:
Звисала вовна з нього, борода,
Як вовна,
А поглядом барак, мов дебрю, – наскрізь.
Перехрестився тато –
Той не зник.
І вдруге, втретє, але той не здимів:
Вистукував копитами своїми,
Немовби він зайшов у пастівник.
В літа пастуші тато мій не раз
Його стрічав у світанковій мряці,
Та вперше у тифозному бараці
Цей добрий дух, як смертний страх, потряс.
Ніхто й не ворухнувся.
Мов не сплять,
А вимерли усі, як дід, що поряд.
Про що ці люди думають, говорять,
Виходячи з бараків,
Як з багать?..
Не вимовити слова.
Мертвий крик
Підкрався збоку, душить по-злодійськи…
Все вище
І плаче полонинський чоловік
В тифозному бараці. Кличе він…
Вона жива. Вона жива ще, мати.
В якій би книзі смерть свою сховати?
Хто хвойний дим підніме із колін?
А-а-а, добрий дух? Ти вовною трясеш,
Копитами вистукуєш в бараці.
Ти ще закрутиш у своєму танці,
Але на цвинтар ти не віднесеш,
Бо яма там на всіх одна.
Вона
Чекає нас.
Вона щороку глибша.
Скликає полонських духів тиша
З бараків наших.
Теж – на всіх одна.
Вони приходять, коли мертво ми
Спимо.
І КНИГА захищає ложе.
І добрі, й злі.
Ніхто з них не поможе,
Коли вже нам несила буть людьми.
Вони приходять у вечірній млі,
Вони приходять у ранковій мряці.
Мій тато у тифозному бараці
Побачив їхні ратиці в золі.
… Мій присмерковий полонинський дим.
Кого він в піднебессі не вколише!
Мій тато вчасно розминувся з ним
В ранковій тиші.
Стало ще тихіше.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Василь Герасим’юк – Старий завіт СТАРИЙ ЗАВІТ Володимиру Забаштанському Мій тато у тифозному бараці читав Старий Завіт. А поруч труп лежав. Іще вчорашній. Наче зруб, зіяв барак. Не винесли і вранці, і тато книгу між собою й ним поклав. Заплющив очі і розплющив. Бо вимовить не міг. А зір подужчав. Здіймавсь барак, мов полонинський дим. Ще мертво спали і живі. […]...
- Герасим’юк Василь – Сімейна хроніка. Початок Хіба не вигідно Дві давні гуцульські родини (трохи в неповному складі) Поселити На одних двоповерхових нарах У бараці в Караганді? – Холодна зима сорок сьомого Буде для них теплішою. Хоч за ними залишено Єдине право – на тиф, Зате мудро враховано психологію: У горах теж так живуть – На горі і на долині. Є свої […]...
- Хуха-Моховинка (скорочено) – Королів-Старий Василь Хуха народилася останньою, влітку. Всі її дуже любили й жаліли, особливо за добру й щиру вдачу, слухняність та працьовитість. Звали її Моховинка. Взагалі Хухи бувають різними, в залежності від того, де живуть: лісовими, печерницями, очеретянками, бур’янками, степовичками, байрачними, левадними. Тільки немає болотянок, бо Хухи, як котики, не люблять вогкого. Коли ж доводиться Хухам переселятися, вони […]...
- Королів-Старий Василь – Біографія Справжнє ім’я – Василь Костьович Королів. Василь Королів-Старий народився в с Ладан Прилуцького повіту на Полтавщині 4 лютого 1879 р. Навчався в Полтавській духовній семінарії, продовжив освіту в Харківському ветеринарному інституті. Працював ветеринарним лікарем, видав популярний посібник з ветеринарії. У 1906 р. під час революційних подій в Україні В. Королів-Старий був заарештований царським урядом. Звільнившись, […]...
- Королів-Старий Василь – Чарівне намисто Відомі європейські казки у спеціальному викладі автора для українських дітей – із реаліями, наближеними до українських ЗБЕРІТЬ ЧАРІВНЕ НАМИСТО… Можливо тобі, мій юний друже, вже відоме ім’я Василя Костьовича Короліва-Старого. Кілька років тому у видавництві “Веселка” побачила світ його книжечка під таємничою назвою “Нечиста сила”. Що ж, загадкового, фантастичного, захоплююче неймовірного в збірничку й справді […]...
- Потерчата (скорочено) – Королів-Старий Василь Дячиха Євпраксія поралася біля печі. Вона гнівалася, що дяк Оверко десь затримався й вечеря вже перестояла. Підкинула до печі дрова й задрімала. Чекав на господаря й домовик, який любив веселого та говіркого дяка. Дяк Оверко пішов ще вдосвіта до сусіднього села на храмове свята й досі не повернувся, хоча вже смеркало. Домовик виплигнув на хату, […]...
- Василь Стус – Тато молиться богу Тато молиться богу, Тужить мама. Сестра Уникає порогу, Хоч вернутись пора. Уникає – радiє, Повертає – мовчить. Повечiр’я ще тлiє, Iще хвiртка рипить. Iще видно дорогу, Iще гусне жура. Тато молиться богу. I ридає сестра....
- Герасим’юк Василь – Ти співвітчизника скручуєш в ріг Ти співвітчизника скручуєш в ріг, Немов так навчили батьки. Твій тато маржину любив та беріг, Не йшов по траві навпрошки. Ти співвітчизника не врятував В біді. Не врятуєш в бою. Твій тато найменше ягня підбирав І ніс під колиску твою. Ягня оживало! для лагідних слів Твої отверзались уста. Ти як міг забути?! Ти б очі […]...
- Герасим’юк Василь – Ти нарешті збагнув Ти нарешті збагнув: Ти – один. І природу прийняв як провину. Ніби жінки нома, чий ти син? І вона вже не видихне: сину. Не тебе сповивала вона, Не тебе колисала, співала Не тобі. В нас бував сумна Нова радість, яка не бувала. В нас буває така самота, Що найлегше її колисати, Притуливши до неї уста… […]...
- Герасим’юк Василь – досвітні душі Ще б кілька слів, хоча би зо два, І все – на місці, все – як слід. Лежить у голові, як лодва, Стара, сліпа залежність від… Та що перелік і для кого? Спочатку хоч собі втовкмач, Що не в старого й не в сліпого Питать за кожну із невдач. В дні золоті і в ночі […]...
- Новий завіт скорочено – Народна творчість ПРОПОВІДЬ НА ГОРІ (НАГОРНА ПРОПОВІДЬ) Хто блаженний А він, звівши очі на учнів своїх, говорив: “Блаженні убогі,- Царство Боже бо ваше. Блаженні голодні тепер, бо нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви. Блаженні ви будете, коли люди зненавидять вас… за Людського Сина. Радійте того дня н веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах. Бо […]...
- Іван Андрусяк – Іноземні мови Чи твій тато палить люльку? Так мій тато палить люльку Yes my father smokes the pipe Повтори цю фразу ще раз І вона тобі відкриє Ві- Кно у світ І коли ти сидітимеш на бродвеї В барі шикарнім як око диявола Тебе конче хтось запитає Чи твій тато палить люльку? Так мій тато палить люльку […]...
- Заграй ми, цигане старий (народна пісня) Заграй ми, цигане старий, Якої я гадаю; Грошей ти дам, вина ти дам І всього, що лиш маю. Бо лютий біль отут горить І груди розпирає, І бідне серце так болить, Що гине, умирає. Заграй ту пісню чарівну, Що то колись співала Старая ненька, як мене В колисці колисала. Хай нагада вона мені Літа ті […]...
- Старий рояль давно вже не звучить Старий рояль давно вже не звучить, Не чуть акордів від гітари, І ніжний голос вже давно мовчить, І світле небо затягнули хмари. Нема образ й недоліків не залишилось Лиш тиха пам’ять у старих фотоальбомах І світла тінь від ніжності твоїх очей. Немає сил і навіть шепоту уже немає, Куди поділась ти? І щастя де зникає? […]...
- Герасим’юк Василь – Старовинне світло З полонини Кознєски і ні з якої другої Вся Чорногора мені – як розповита… З кожної полонинки, З кожного верха Бачу на полонині Кознєсці двох. Стаю на скелю, За яку зайшло сонце, – Бачу першого. Це володар Кознєски, Великий газда Повх. Він дивиться на свої отари – Дивиться на дочку свою одиначку. Стаю на скелю, […]...
- Василь Симоненко – Кривда (новела) У Івася немає тата. Не питайте тільки чому. Лиш від матері ласку знати Довелося хлопчині цьому. Він росте, як і інші діти, І вистрибує, як усі. Любить босим прогоготіти По ранковій колючий росі. Любить квіти на луках рвати, Майструвати лука в лозі, По городу галопом промчати На обуреній, гнівній козі. Але в грудях жаринка стука, […]...
- Твір на тему: Про тата (твір-роздум про вчинки людей) У нас дружна сім’я, а на чолі її – наш тато. Я дуже люблю свого батька і хочу бути схожим на нього. Співробітники поважають мого тата за професіоналізм і дружню підтримку. Та й сусіди нерідко приходять за порадою. Мені подобаються хвилини, які ми проводимо разом. Особливо приємно спостерігати, як тато працює. Що б він не. […]...
- Василь Стус – Вони сидять за столом Вони сидять за столом, Поклавши перед собою жилавi руки. Ось сухi i нервовi – маминi, Ось татовi – важкi наче гирi, Сидить сестра – таємнича усмiшка Сновигає її непевним обличчям, Усмiхаючись вона думає про своє. Маленька племiнничка шестилiтня Навдивовижу вiдкритим поглядом, Пласким, як медуза, По черзi прилiплюється до брата, Матерi, тiтки, Сидить мiй син, Вибавляючись […]...
- Юрій Тарнавський – Старий король На троні Зі своїх костей, Що скриплять, І з власної Розхитаної Тіні Він сидить У короні З мух На лисій Голові, І сльози З вапна Та синьої Фарби Течуть По його Щоках. Замість берла, Він тримає Свій вказівний Палець, Замість держави, Чашку Свого холодного Коліна. Він одягнений Тільки в голі Стіни, Взутий Тільки В запилені […]...
- Тодось Осьмачка – Під Київ старий Під Київ старий незглибимая ніч Прийшла непомітно степами – І тисячі в воду запалених свіч Поділ перекинув стовпами. І знизу безодня й безодня вгорі Із синього холоду ночі Жене над водою вогні в куширі І жаб’ячим криком скрегоче. Стихія небесна, стихія земна Злилися в гармонію дивну Та місця між ними мені вже нема Так само, […]...
- Семенко Михайль – Старий годинник В сутінках сумних отінених Образ забутий виник. Його родив у однотонних цокотіннях Старий годинник. Фрази плетуться в журнім смерканні Старомодних перлів. Сумні, далекі і рідно-незнані Душі померлі....
- Павло Глазовий – Старий дурень Узяв собі старий дурень молоду дружину, Пожив тиждень та й не може розігнути спину. Поцілує молоденьку, погладить, мов кішку, Та й лягає спочивати на окремім ліжку. Жінка шепче: – Мерзнуть ручки, мерзнуть мої ніжки. Нема кому мене, бідну, погріти хоч трішки. Раніш було моя мама біля мене ляже, Приголубить, і зігріє, й казочку розкаже. – […]...
- Павло Мовчан – На старий мотив Так сонячно-чисто, блакитно-прозоро, Що хочеться зором весь світ увібрать. Рвонувся до сонця, та кореня промінь До болю тримав, не схотів відпускать. Бо сила земна і сила небесна Мене розп’яли вертикально в житті. Я витерплю муки усі, щоб воскреснуть, Але не в собі – в світовій повноті. Приріс я до трав, до дерев присусідивсь, Ввібравши по […]...
- Ліна Костенко – Старий годинникар Ще пароплавчики чаділи, наче праски, Ще ми шукали крем’яхи в піску, – На пограниччі дійсності і казки Стояв той дім за хмарами бузку. Там жив дідок, що схожий був на графа, В краватці чорній, не як всі діди. В трельяжі віддзеркалена карафа Була як сон криничної води. Усмішкою дитячої фортуни Було для нас потрапити в […]...
- Тарас Шевченко – Буває, іноді старий Буває, іноді старий Не знає сам, чого зрадіє, Неначе стане молодий, І заспіває… як уміє. І стане ясно перед ним Надія ангелом святим, І зоря, молодость його, Витає весело над ним. Що ж се зробилося з старим, Чого зрадів оце? Того, Що, бачите, старий подумав Добро якесь комусь зробить. А що ж, як зробить? добре […]...
- Тарас Шевченко – Ой умер старий батько “Ой умер старий батько І старенькая мати, Та нема кому щирої Тії радоньки дати. Що мені на світі, Сироті, робити? Чи йти в люде жити, Чи дома журитись? Ой піду я в гай зелений, Посаджу я руту. Якщо зійде моя рута, Остануся тута, Прийде милий в мою хату Хазяїнувати. А як же ні, то я […]...
- Алла Вишня – Старий водій автобуса не курить сигарет Старий водій автобуса не курить сигарет, Він їде потихеньку й завжди зітхає тяжко, Шукає у автобусі знайомий силует І носить він штани лиш на товстих підтяжках. Водій киває сивістю всім пішоходам вулиці, І тихо посміхається до діток до малих, І зразу ж як дверцята автобусні розтуляться Бажає дня хорошого для добрих і для злих. Водій […]...
- Герасим’юк Василь – Перед тобою, над горою Перед тобою, над горою – ліс темний, Високими снігами спинений. За тобою, під горою – село вечірнє, Першою колядою засвічене. У твоїх бесагах – вечеря для Анни, Старої, живе за лісом. Ти біжиш туди, дівчинко, Бо дома не сядуть за стіл, Доки бідній жінці вечерю не піднесеш… Страшний ліс перебіжиш, розбудиш її, Вузлики на стіл […]...
- Перебийніс Петро – Портрет батька Тато хмурився зніміло, Був не майстер на слова. Усміхався так несміло, Аж ламалася брова. Та коли сміявся тато, Мама вишнею цвіла. Усміхалась наша хата, Усміхалось півсела. Тато був скупий на ласку, Цілуватись не умів. Клав долоню, наче праску, На чорнявих пустунів. Тільки раз, коли в солдати Йшла під марші Слобода, Пригортав нас міцно тато, І […]...
- Новина (дуже стисло/скорочено) – Стефаник Василь У селі сталася новина: Гриць Летючий втопив меншу дочку, а старша випросилася. Тепер про нього заговорили всі, хоча раніше мало й знали, як він жив. Вже два роки по смерті дружини тяжко бідував чоловік, взимку не топили навіть хати, жили на печі. Одного разу Гриць приходить додому. діти просять їсти, чим дратують пригніченого тата. Він […]...
- Герасим’юк Василь – Вони ще діти А Марічку габи взєли, Поглинула річка… Вони ще діти в білих рантушках, У плесі темнім, дебрі темній граються, А вже габа з ягням у бурунах За тою МарічкОю ходять назирці. Вона вже знає співанку сумну, Вона про себе знає вже співаночку. У річку каламутну і страшну Вона в тій пісні падає, Іваночку. Це сон, в […]...
- Хроніка двобою за самоствердження у повісті Е. Хемінгуея “Старий і море” I. Хемінгуеївський моральний кодекс. (Твори Ернеста Хемінгуея – американського письменника і журналіста – сповнені надзвичайної енергії, духовної сили, оптимізму. Він сповідував, філософію своєрідного стоїцизму, витримки під ударами долі, стійкості і сміливості у небезпечних ситуаціях. Це був хемінгуеївський моральний кодекс, який став для його сучасників дзвоном пробудження і запрошенням до переосмислення сенсу буття.) II. Вийти переможцем […]...
- Відповідь на контрольне питання До творчості Е. Гемінгвея “Старий і море” Що снилося старому після повернення додому, і чому автор закінчує свій твір саме такими словами? Старому часто сниться сон-спогад про Африку, про його молодість, про колишні подорожі. Коли йому довго не щастило, він немов викликав цей сон, і це додавало йому сил. Особливо подобався старому сон про левів на білому піщаному березі. Коли старий, утомлений, […]...
- Василь Стефаник – Новина (Стислий переказ, дуже скорочено) Василь Стефаник Новина (Стислий переказ, дуже скорочено) У селі сталася новина: Гриць Летючий втопив меншу дочку, а старша випросилася. Тепер про нього заговорили всі, хоча раніше мало й знали, як він жив. Вже два роки по смерті дружини тяжко бідував чоловік, взимку не топили навіть хати, жили на печі. Одного разу Гриць приходить додому. Діти […]...
- Старий і море (скорочено) – Хемінгуей Ернест Повість Серед безкраїх просторів океану на острові Куба загубилося маленьке селище, де живуть самі рибалки, і все життя пов’язане тут з морем. Головний герой повісті, старий рибалка на ім’я Сантьяго, напевне найстаріший з тих, хто промишляв сам-один на своєму човні на Гольфстрімі. Уже 84 дні він повертався без риби. Перші сорок з цих днів разом […]...
- Василь Симоненко – Кривда КРИВДА Новела У Івася немає тата. Не питайте тільки чому. Лиш від матері ласку знати Довелося хлопчині цьому. Він росте, як і інші діти, І вистрибує, як усі. Любить босим прогоготіти По ранковій колючій росі. Любить квіти на луках рвати, Майструвати лука в лозі, По городу галопом промчати На обуреній, гнівній козі. Але в грудях […]...
- Чи можна назвати Сантьяго щасливою людиною? (за повістю Хемінгуея “Старий і море”) Герой повісті Ернеста Хемінгуея “Старий і море” Сантьяго – старий самотній рибалка, який протягом 84 днів виходив у море з однією думкою: спіймати рибину “на тисячу фунтів чистої ваги”. 40 днів зі старим у море виходив його юний друг Маноліно, який любив, поважав Сантьяго, прислухався до слів старого, вчився не тільки вправно рибалити, а й […]...
- Сумна повість про самотність людини у великому світі (за повістю Е. Хемінгуея “Старий і море”) У швидкоплинному русі життя одне покоління змінює інше. Коли людина втрачає життєву активність, суспільство втрачає до неї інтерес. Поступово її відтісняють туди, де вона залишається наодинці з собою. І це не навмисна жорстокість, це – звичайнісінький закон буття, осмислити який, а тим більше змінити його неможливо через брак часу, через прискорений ритм життя, зрештою – […]...
- Філософсько-символічне значення повісті Ернеста Хемінгуея “Старий і море” ХЕМІНГУЕЙ ЕРНЕСТ МІЛЛЕР (1899-1961) Американський письменник, лауреат Нобелівської премії (1954). Творчий шлях розпочинав як кореспондент газети, коментатор спортивних, а згодом – політичних новин. Життя насичене яскравими подіями, був знайомий з багатьма відомими людьми свого часу – політиками, письменниками, матадорами… Його за сміливість і безстрашність називали “людиною ризику”. Письменник побував на п’яти війнах, неодноразово потрапляв в […]...
- Людина і природа (за повістю Хемінгуея “Старий і море”). ІІ варіант Велич людини – в усвідомленні її відповідальності. А. де Сент-Екзюпері Ернест Міллер Хемінгуей – видатний американський письменник XX століття, лауреат Нобелівської премії. Це була неповторна, талановита людина, яка мужньо і вільно прожила своє життя, не раз підтвердила сказану колись фразу: “Я нічого не боюся”. Творець відомих усьому світу романів “Прощавай, зброє”, “По кому дзвонить дзвін”, […]...
Поети романтики української літератури вірші.