Герасим’юк Василь – Ти нарешті збагнув



Ти нарешті збагнув:
Ти – один.

І природу прийняв як провину.
Ніби жінки нома, чий ти син?
І вона вже не видихне: сину.
Не тебе сповивала вона,
Не тебе колисала, співала
Не тобі.
В нас бував сумна

Нова радість, яка не бувала.
В нас буває така самота,
Що найлегше її колисати,
Притуливши до неї уста…
Ти забув:
Відколисув мати.
Ти благав:
Хоч на день, на один
Дай пірнути у душу невинну,
Бо нарешті збагнув,
Чий ти син,
Бо нарешті покликано: сину.
Але сниться тобі: серед нив –
Сива ягідка.
Стоїть, наслухає:
Б’в копитами здиблених днів
Той, хто справді тебе породив,
Той, хто замисел Господа зяав.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



О земле втрачена явись аналіз.
Ви зараз читаєте: Герасим’юк Василь – Ти нарешті збагнув