Герасим’юк Василь – Варіації

1

Стих водоспад. Коли вляглася піна,
Побачив я над прірвою жінок.
І ліс уздрів їх. Відступив на крок
І впав перед жінками на коліна.

З яких небес вони? З яких зірок?
Чому в. ода спинилася неспинна?
В проваллі тане кожна крапелина.
Я маю ключ, не знаю, де замок.

Їх, мабуть, води винесли з безодні,
І їхні житла темні, і слова,
Яких не чули небеса господні.

Для них каміння м’якше, ніж трава.
Не знають ні гріха, ні божества
Вологі душі, чисті і безродні.

2

Ягнятко взяв на руки. І поніс
Над прірвою. А блискавки стинали
Смеріччя. І видовжували скали
Самотню постать і над нею ліс.

Каміння із-під ніг летіло вниз.
Вітри завили, гори застогнали.
А він ступав. Він обминав обвали.
Мале ягня до серця він притис.

З небес господніх світло потекло
І вихопило з ночі чоловіка.
Він похилився, наче на крило,

На той пучок… Безодню, повну крику,
Засліплений агнець тихенько кликав,
Хоч і його вже в світі не було.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Історична романістика павла загребельного.
Ви зараз читаєте: Герасим’юк Василь – Варіації
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.