Герасим’юк Василь – Від першої зневіри злого блуду
Від першої зневіри злого блуду
Ставав рудим, як глиця восени.
Я все це перебув. Я перебуду
Ще раз – тільки руку простягни.
“Легка твоя рука. Важке волосся”, –
Я вишепотів це у чорну мить.
Я мав тебе.
Мені не довелося
Проклясти Бога – ідола створить.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Герасим’юк Василь – Кілька хвилин першої світової “То не змія, то черв. Тут багато такої нехарі. А гадину зараз ви уздрите”, – Сказав брусиловцям сліпий і засвистів. Ще не чули вояки такого свисту: Невловні переливи, Незвичні колінця, Тони скрадливі – Недобрий свист! Почули вояки, Захитались буки і трепети, Ворухнулася стіна смерек, І зашуміла на них умлівіч Велика змія. Заніміли хоробрі вояки, скаменіли […]...
- Семенко Михайль – Сон Вона живе і досі невже і я живу Я бачив її коси фіалки рву. Десь у рові зеленім і її рука Лежить у мене на плечі легка легка Сонний туман випростувавсь навколо А в далині десь місто спить З відкритими очима Навколо все поснуло застигло захололо І ми самі без човна і не з ними […]...
- Герасим’юк Василь – На сіні, що срібліє над кущами На сіні, що срібліє над кущами, Завмерли дві душі в легких тілах. Я знаю, Хто прикидав їх пластами. Нас кличуть, мила, Душі у сінах. Живе, скажи, чи неживе створіння Тут нипає, стискаючи горби? Оце, обдерте глодом озвіріння, Оце проміння пекла полюби. Бо ось надходить мить – І пахне м’ята. Барвінок пахне – Забирає зір. Чужим, […]...
- Леся Українка – “дивилась я на тебе і в ту мить… “ Дивилась я на тебе і в ту мить Нестямилась, як рука самохіть Для тебе почали вінок сплітати, – Була твоя краса, як ті гранати…...
- Герасим’юк Василь – Я промчався тунелем тих літ Я промчався тунелем тих літ, Де лиш протяг і втома, І малим повернувся на світ, Та змаліли і вдома Ті великі боги і дідьки, Що в дитинстві лякали. Я сказав про підземні стежки, І мене не впізнали. А тебе я, кохана, впізнав, Хоч не пахла, як злива, Із холодних Космацьких Отав Твоя посмішка сива. Хоч […]...
- Василь Симоненко – “Ти знаєш, що ти – людина?..” Ти знаєш, що ти – людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні. Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди – Добрі, ласкаві й злі. Сьогодні усе для тебе – Озера, гаї, степи. І жити спішити треба, […]...
- Василь Стус – Вiдлюбилося Вiдлюбилося. Вiдвiрилося. Вiдпраглося. День врiвноважений, Як вичовганий валун. Поступово перетворюєшся На власний архiв, Дорогий, Мов померлий родич. Нiчний ставок попiд соснами, Книги, самота – Бiльше не зворохоблюють. Свiт – мiрiадом досяжних мет. Забаганки – здiйсненнi. Простягни руку попереду – Схололими пальцями Вiдчуєш самого себе. Спокiй Вичинений....
- Герасим’юк Василь – Коса Я сказав собі так: “Ти не зодчий цих стін. Ти народжений жінкою в муках, ти син Нерозумний, що падав і падав”. І було мені так: ранок, вечір – одне. Ті забули мене, що любили мене. Я упав. Я зламався. Я зрадив. Не провал, не обвал, не сповзання, не зсув… Я прозріння й не знав. Я […]...
- Характеристика майора Медвина від першої особи Експресом тільки на інше полювання їде майор ОГПУ-НКВД Медвин. “Майор виглядає, як саме втілення могутності, сили і гонору своєї “пролетарської” держави. У цім експресі не тримається ніхто так… гордовито… з незрівнянним почуттям вищості. Його не зворушують ніякі екзотики, ніякі найексцентричніші історії, ба навіть тигри. Він не те бачив. Не те знає. І не те може. […]...
- Надя Ковалюк – Забулось… Відболіло… Відлягло Забулось… Відболіло… Відлягло… Не б’є вже по руках розчарування. Невидимою ниткою вплело В моє волосся слід твого кохання. Не переймайся… Більше не болить… Дощів із сліз у мене вже не буде… Єдиний крок, всього лиш тільки мить- І в натовпі – людей втрачають люди. Не треба слів… Вони такі пусті… Я вижила без тебе, навіть […]...
- Герасим’юк Василь – Все ж озирнувся ліс Все ж озирнувся ліс – Я вже й не кличу – Спинився і стоїть. І я заснув… Немовби хтось Погладив По обличчю – Отак я прокидатися забув. І все ж дано. І хай ця мить лукавить. Та що ця мить! – цей день, Цей рік, Цей вік. І все ж Мені повірить ліс. І навіть […]...
- Вервиця-екзорцизм (вигнання злого духа) Початок: Ісус є правдивим Сином Божим. Ісус, схиливши голову, умер на Хресті Святім. Задля мене спливає Дорогоцінна Кров Його. на великих: Ісусе, Сину Давида, вибави нас від лукавого і помилуй нас. На малих: Ось Хрест Господній, утікайте дияволи, переміг Лев з покоління Юди з роду Давида. Алилуя. (З рази) Кінець: Прославляємо і величаємо Пресвяту Трійцю, […]...
- Герасим’юк Василь – Білими волічками Білими волічками Ноги твої обів’ю, Чорними волічками Волосся твоє зав’ю, Червоними волічками Обів’ю твій стан, А зелені покладу на брови, А сині покладу на вії, А груди твої і руки Знову білими обів’ю, Найбілішими волічками. А потім із горищ усіх Позношу усі волічки І тебе обвивати буду, Щоб ти була в кожному килимі, На кожній […]...
- Герасим’юк Василь – дощ на світанку стих Дощ на світанку стих, Але за мить Вія перейшов у вариво огненне. Сполохано ти горнешся до мене, А я тебе не можу захистить… Усе – як у пророцтві. Все. Однак Здалось мені, що це було вже. Наче Я чув цей грім, я це шаленство бачив, Я стан цей знаю: Це не крах, а знак. Хто […]...
- Ольга Анцибор – Благання Подаруй мені щастя краплинку, І хоч трішечки радості дай. Ти змахни мені з вії сльозинку, Покохай же мене, покохай. Простягни мені руку, коханий, Доторкнися до серця мого. Мій єдиний, мій любий, жаданий Так чекаю кохання твого. І хоч як я тебе не благаю, Не молю тебе навіть вві сні, В твоїм серці кохання немає, Не […]...
- Герасим’юк Василь – Балада Прокажені, брате. Колокільця Знов озвались… Застеляй столи. На тобі нема живого місця. Застеляй столи – ми вже прийшли. І тебе ніхто не буде чути, І себе не буде, Бо в один Келих ми насипали отрути. Вибирай. Хто добрий на почин? Ти шепочеш: “Господа побіймось… “ Та береш найпершим І – до дна. Не боїшся тільки […]...
- Павло Мовчан – Прірва часу Подвійний образ птиці на воді Вколихував настояну тривогу. Саморухливі хмари молоді Читалися, як послання від Бога… І синь як сон… нурлива глибина, Повітрокрилі бабки носять світло… Краса твоя велична, хоч сумна, У ній мені незатишно – сирітно… Долає прірву в часі – проліта Пташинка воду, смиче тіні корінь. Яка ж твоя цілюща повнота! Яка твоя […]...
- Герасим’юк Василь – Апостоли Спинився. І мить, може, мить постояв на межі. Вони не здригнулись, коли зупинився, Ні після. Вони просто поруч ішли, галілейські мужі. Вони просто близько стояли, Коли він вознісся. А як їхні руки? В ту мить… Обійшлося без рук. Вони й перед тим не питали: пощо йому свідки. Він з ними ішов. Йшов востаннє. Ішов після […]...
- Маріо проти злого демона (за оповіданням Т. Манна “Маріо і чарівник”) Мені якось довелося бути свідком ситуації, коли людина, яку ніхто не помічав і не сприймав всерйоз, продемонструвала вміння постояти за свою гідність і честь. Тоді, пригадую, всім нам було незручно, навіть трохи соромно через те, що самі виявили малодушність. Побувати у такій ситуації нікому не побажаю, хоча вона стала уроком на все життя. Мабуть, такі […]...
- Притча про вірного і злого раба Було два раби (Мт. 24. 45 – 51). Євангеліст Лука (Лк. 12. 42) описує цю притчу з домоправителями. Однак, це не суперечить тому, що євангеліст Матвій описує притчу з рабами. Річ у тому, що домоправителі на Сході часто призначалися з рабів, тому поняття “раб” і “домоправитель” тут тотожні. Одного раба пан поставив старшим над своїми […]...
- Микола Вінграновський – Ходить ніч твоя, ходить ніч моя Ходить ніч твоя, ходить ніч моя, Їм не велено ночувать. Коло кола ти, коло кола я – Велим-велено начувать, Що то ніч твоя, що то ніч моя, Що то ти є ти, а то я. Де рука твоя, де рука моя – Не живе там ніч золота. Коло кола ти, коло кола я, Заліта душа […]...
- Юрій Андрухович – Ти знову повертаєшся в той дім Ти знову повертаєшся в той дім, Де, мов гіркі сувої самовидця, Лежать роки. А вже прийдешні лиця Біліють, ніби маски з пантомім. Ти площу прочитав, як письмена,- Це середмістя, звичне і крамничне, Тепер для тебе вічне і граничне – Твоя вітчизна, щедра й кам’яна. Ти – мить свого народу, тільки мить. Уперше тут почув ти, […]...
- Герасим’юк Василь – Намисто Суниці на стеблах, Заховані в мох, – Намисто для тебе. Намисто для двох, Бо губи спікає, Холодні, як лід. Стебло протинає Дві жмені ягід. А стебла зв’язати – Кошелик суниць Нанижем у згарди Для звірів і птиць. Намисто безцінне – Таке не купить. Як пацьорку в сіні, Ми губим цю мить, Бо в тебе на […]...
- Ірина Ярко – Сьогодні заварила чорну каву! Сьогодні заварила чорну каву, Але навіщо? Нащо це мені? Не хочу я впиватися лукаво, Коли горять і блимають вогні. Сьогодні заварила чорну каву, З корицею, приємну до зірок, Тепер сиджу, дивлюсь на оту страву, Зробивши цей омріяний ковток. Сьогодні заварила чорну каву, Зі свіжим, біло-ніжним молоком, І уявила “квітень” коло ставу, Який рахує впевнено “дурдом”. […]...
- “Людська комедія” Оноре Бальзака – грандіозна енциклопедія життя Франції першої половини XIX століття Кожний із нас знайомиться з творами Оноре Бальзака у різному віці. Тому і сприймаються вони по-різному. Хтось по-малечому уявляє собі шагреневу шкіру і сприймає твір, як казку з бабусиних уст, а хтось свідомо уявляє життя французького суспільства уже в юнацькі роки. Але твори Бальзака – це ті твори, до яких людина не раз повертатиметься протягом […]...
- Василь Стус – То як тобі пенати? То як тобі пенати? Тягнись, як шарий віл. Десь шамотить Хрещатик І кішлиться Поділ. Подзенькують трамваї, Автобуси снують, Оденки десь справляють, Пиячать і жують. І п’ють моє здоров’я І многая літа. Край мого узголов’я Мати пресвята Маною сновигає, Ні оком не змигне, Сліпа рука блукає – Відшукує мене. Шепочуть спраглі губи: Синочку, сину мій, За […]...
- Є в коханні і будні, і свята… – Симоненко Василь Є в коханні і будні, і свята, Є у ньому і радість, і жаль, Бо не можна життя заховати За рожевих ілюзій вуаль. І з тобою було б нам гірко, Обіймав би нас часто сум, І, бувало б, темніла зірка У тумані тривожних дум. Але певен, що жодного разу У вагання і сумнівів час Дріб’язкові […]...
- “Я тої сили частка, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого” (образ Мефістофеля в трагедії Й. Гете “Фауст”) “Я тої сили частка, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого” (образ Мефістофеля в трагедії Й. Гете “Фауст”) У епоху Відродження людина пройнялась вірою у свою всемогутність, що викликало хвилю церковної диктатури і вилилось у вогнище інквізиції, спрямованих на вияв і знищення демонів. Тоді з’явилось безліч легенд про угоду людини з нечистим, серед яких і […]...
- Осмислення трагедії Першої світової війни в поезії Гійома Аполлінера “Зарізана голубка й водограй” Осмислення трагедії Першої світової війни в поезії Гійома Аполлінера “Зарізана голубка й водограй” Один із засновників авангардизму Гійом Аполлінер, обстоюючи свободу мистецтва, вважав, що це досягається шляхом синтезу різних мистецтв. Тому поет прагнув створити так звану “візуальну лірику”. Нова образність і поетична техніка відобразилась і в його вірші “Зарізана голубка й водограй”. Вже сама назва […]...
- “Я тої сили часть, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого” (образ Мефістофеля у трагедії Гете “Фауст”) Протягом усієї своєї історії людство намагалося зрозуміти навколишній світ, пояснити природні явища і сутність буття. Достатньо згадати біблійну оповідь про Єву, яка скуштувала яблука з дерева пізнання, праці алхіміків епохи Відродження, направлені на винахід “філософського каменя”, за допомогою якого можна буде перетворити метал на золото і здобути “еліксир життя”, що повертає молодість і здоров’я. Але […]...
- Герасим’юк Василь – Що тебе пригинає Що тебе пригинає До сирої землі? Це твоя тайна таїн Дотліває; в золі. Ця зола це вчорашня, Це не дим – це туман. Ця земля вже не наша. Це спасенний обман. Ніби ватра колишня, Що нагріла цей край, Нині нам найрідніша… Пригинай! Пригинай! Дуже тихо стукоче Непомітна зола. Щоб не зрадили очі, Гнеться шия вола....
- Микола Вінграновський – Тост Ти тут! Ти тут! Кохана, ти, як світ, – Початок і кінець твій загубився… Багряною півчарою схилився В вологих сонцетінях небозвід; І морезвід півчарою другою – І чара зустрічі в руці моїй горить! Вино в ній – ти. Любовною рукою Я п’ю тебе за тебе у цю мить. Я п’ю за мить – за вогняне […]...
- Василь Симоненко – Тиша і грім Средь этой пошлости таинственной, Скажи, что делать мне с тобой: Недостижимой и единственной, Как вечер дымно-голубой? А. Блок I Довго спали вітри у ярах на припоні, Довго тиша гнітюча полями повзла, І стояли дерева німі на осонні, Знемагала в пилюці вечірня імла. І на трави не бризнули роси, мов перли, Як рум’янець густий раннє небо […]...
- Василь Симоненко – Ти знаєш, що ти – людина (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) Ти знаєш, що ти – людина. Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні. Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди. Інші кохатимуть люди – Добрі, ласкаві й злі. Сьогодні усе для тебе – Озера, гаї, степи. І жити спішити треба. […]...
- Роль злого начала в исканиях Фауста Изображение сил зла в художественной литературе настолько разнообразно, что впору заняться классификацией чертей, демонов, духов и прочей нечисти, свободно разгуливающей по страницам романов, новелл, поэм, драм. Но лишь в одном произведении мировой литературы враг рода человеческого изображен так всесторонне, так интересно и даже порой привлекательно. “Я часть той силы, что желает зла, но вечно совершает […]...
- Я тої сили частка, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого (образ Мефістофеля в трагедії Йоганна Вольфганга Гете “Фауст”) “Я тої сили частка, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого” (образ Мефістофеля в трагедії Йоганна Вольфганга Гете “Фауст”) Людство завжди намагалося зрозуміти навколишній світ, пояснити природні явища і сутність буття. Достатньо згадати біблійну оповідь про Єву, яка скуштувала яблука з дерева пізнання, праці алхіміків епохи Відродження, спрямовані на винахід “філософського каменя”, за допомогою якого […]...
- Василь Стус – В мені уже народжується бог В мені уже народжується бог, І напівпам’ятний, напівзабутий, Немов і не в мені, а скраю смерті, Куди живому зась – мій внук і прадід – Пережидає, заки я помру. Я з ним удвох живу. Удвох існую, Коли нікого. I гримить біда, Мов канонада. Він опорятунок, Я ж білоусто мовлю: порятуй, Мій господи. Опорятуй на мить, […]...
- Герасим’юк Василь – Восени, наприкінці 40-х І в церкві недобре, навіть на сповіді (випитує піп: “Кого вбив?”, пастир). І в тебе недобре, навіть тоді, Коли залишаємося удвох. Не можу тебе обняти, Бо страшно скрізь і страшно, Стоячи на такій землі, Цілувати тебе. Добре тільки у стайні, Коли доїш корову, А я даю сіна вівцям і ягнятам І довго дивлюся в їхні […]...
- Елизавета Замана – наркотична залежність Наркотична залежність Твій погляд Я, ти – протилежність Та поряд. Я лише на мить Доросла Рука твоя мчить До тіла. Я хочу Горіти з тобою Щоночі. Кохаю Зажмурені від сонця Очі. З моїх котиться Злива – Байдуже з тобою Щаслива. Залізничні шляхи Між нами Власноруч ми Спалимо почуттями. Для тебе єдина… Ми п’ємо За нас […]...
- Василь Стус – Я сидів на весіллі Я сидів на весіллі Серед поважних молодиків – У того голос, наче в диякона, Той остаточно схрип від горілки й співу, А та в котрий вже раз переконувала присутніх, Що не така вже й дурепа, Як здається на перший погляд. Я вигукував з усіма “гірко!” І думав про Валентина Мороза, Згадував його лоб і волосся […]...
Валер'ян підмогильний започаткував в укр літературі.