Герасим’юк Василь – Він і нині скрипаль



Він і нині скрипаль,
Хоч висихає мозок у кістках,
Коли стрічає писану, пожеристу,
Особливо барванину, яка жалить кожного,
Бо найперша прокинулась і виповзла з нори,
А до тої ночі, коли зацвіте папороть,
Ще далеко.

Тонко, тонко на скрипці…

Ми не хотіли більше випробувань –
Ми опорядили його туди,
Куди й кінь не ірже –
Сам іржав, пішов і вже повертається.

Сіль ти в очах!

Ми й дочекались. Один питає:

“В тебе ангел на лівому плечі?
Оберіг твій за ременем –
Тріска з дерева громовиці?”

/> Другий прозріває: “А хто на правому сидить?
А хто згинається від торби з громами?”

Тонко, тонко – на скрипці, нехристе!

А ще тонше його іржання,
Залишене на тому боці,
Розсипане на тому березі –
Мусив же чимось він себе виказати!

Сіль ти в очах!

Він і нині скрипаль!

Хіба не надоїв у скрипку молока
Від чорної корови із чорним первістком?
Хіба не заклинав?
Хіба не ховав?
Хіба не ждав?
– Тішся, Аріднику! –
А потому, коли скуштував,
Хіба не знав,
Що п’є кров?

Тремтить деревина – одна лишень –
Яка не вклонилась Господові, тріпоче…
Щоб не

повісився на ній зрадник,
Щоб не впустила вона – одна лишень –
Цвяхи з кров’ю розп’ятого,
Ховай свою скрипку, ховай…

Він повернувся. Ось безстрашно
Іде, граючи, вже на нашому березі,
Розпалюючись від

Нашого березневого пробудження,
Нашого весняного відроджения.
Йде і не дивиться під ноги!

Тонко, тонко…

А ми танцюємо навколо нього! –
Так наші предки
Тільки танцюючи
Викопували закляте зілля матриган.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір митець і суспільство.
Ви зараз читаєте: Герасим’юк Василь – Він і нині скрипаль