Герасим’юк Василь – Жива ватра
Дерево тремо об дерево,
Доки не народиться вона.
Вона помирає тільки раз,
Тому бережемо її.
Ми знову виведем наші отари на наші гори
І за древнім полонинським звичаєм
Проженемо крізь неї –
Щоби ніяка пошесть не напала,
Щоби жоден хижак не внадився,
Щоби громи із блискавками не розігнали,
Щоби підступний гад вим’я не виссав,
Щоби злий дух у провалля не завів.
Ми бережемо живу ватру.
Ми заледве не стали отарою
На високім пасовиську.
Але коли ми навіть, як отара,
Пройдемо крізь неї,
Тоді дамо іншим дорогу до Сінаю.
Нас оберігає жива ватра,
Але ми добре знаємо,
Що кого жде
На високім пасовиську.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Василь Герасим’юк – Жива ватра Василь Герасим’юк ЖИВА ВАТРА Дерево тремо об дерево, доки не народиться вона. Вона помирає тільки раз, тому бережемо її. Ми знову виведем наші отари на наші гори і за древнім полонинським звичаєм проженемо крізь неї – щоби ніяка пошесть не напала, щоби жоден хижак не внадився, щоби громи із блискавками не розігнали, щоби підступний гад […]...
- Жива ватра (скорочено) – Герасим’юк Василь Дерево тремо об дерево, Доки не народиться вона. Вона помирає тільки раз, Тому бережемо її. Ми знову виведем наші отари на наші гори І за древнім полонинським звичаєм Проженемо крізь неї – Щоби ніяка пошесть не напала, Щоби жоден хижак не внадився, Щоби громи із блискавками не розігнали, Щоби підступний гад вим’я не виссав, Щоби […]...
- “Хоч раз змішай із ближній піт і кров” (за поезію В. Герасим’юка) Я люблю поезію, яка спонукає до роздумів. У такій поезії має бути і філософська думка, і алегорія, і певна символіка поетичних образів, і, звичайно, присутність автора. Притишив кров. Притишив крок. І вищі стали гори. Йде перший сніг, Немов пророк, В якого серце хворе. Поезія Василя Герасим’юка – алегорична й філософська. Вслухаєшся у його правдиві слова, […]...
- Поезії “Перший сніг”, “Жива ватра”, “Чоловічий танець Василь Герасим’юк – один із найвідоміших і найоригінальніших сучасних українських поетів із покоління 1980-х, автор поетичних книг “Смереки” (1982), “Потоки” (1986), “Космацький узір” (1989), “Діти трепети” (1992), “Осінні пси Карпат” (1999), “Серпень за старим стилем” (2000), “Була така земля: Вибране” (2003) та інших. У своєму інтерв’ю в квітні 2004 року митець визначив такий критерій довіри […]...
- Герасим’юк Василь – Найтонша ватра не згаса Найтонша ватра не згаса Під небесами, Немов тримає небеса У тьмі над нами Лише вона. Одним одна. Тому й тримає. І є печаль, і є вина, Й злоби немає. Але нема і доброти І вже не буде. Бо ватра ця із темноти Не вскочить в груди. І не розпалить більше нас, Ми с-славно гаснем, Бо […]...
- Твір на тему: Жива картина (опис за картиною) Є в нашому місті цікавий куточок. Він знаходиться в Покровському сквері. Сам сквер прилягає до стін старовинного Свято-Покровського чоловічого монастиря. Недивно, що сквер має таку назву. Що приваблює людей і тягне до цього скверу? Чудовий фонтан, каскад рукотворних водоспадів. І звичайно, різноманітні рослини. Я хочу розповісти про інше. Це виставка картин. Вона розташована прямо під […]...
- Василь Симоненко – Україні Коли крізь розпач випнуться надії І загудуть на вітрі степовім, Я тоді твоїм ім’ям радію І сумую іменем твоїм. Коли грозує далеч неокрая У передгроззі дикім і німім, Я твоїм ім’ям благословляю, Проклинаю іменем твоїм. Коли мечами злоба небо крає І крушить твою вроду вікову, Я тоді з твоїм ім’ям вмираю І в твоєму імені […]...
- Герасим’юк Василь – Вона несе мені малиннику Вона несе мені малиннику І гасить ватри – Хто наврочив, мамо? Лише її одну, Лише таку Я кличу обгорілими губами, І руки простягаю на краю, Й шепочу: “довга, мамо, ця морока”. Та ватру, Нею згашену, Доп’ю До дна. Це п’ють здавен від злого ока. Це п’ють із темним трунком заклинань, Та згубний трунок слова Доки […]...
- Семенко Михайль – Ватра Потухає священна ватра Що засвітив недбало Я заберу попіл завтра Для безецного балу Зникну для огня непомітно Мій шлях безвинність Руштесь стіни бездовідно Ламте стриманість....
- Василь Стус – Світанок у лісі Щось бризнуло попереду, Наринуло і вдарило У груди подорожнього. Заледве голубим струмком Бринів поранок між дерев, А зараз повінь зринула І ліс заворожила. І солов’ї, по горло в ніч Загорнені, почувши шум Світання, захлинаються, Аж згіркло в горлі. Бреде в ранковій синяві Світанний гомін. дерева Стоять, мов коні, що прядуть Сполохано ушима. Їх вітер скоро […]...
- Василь Стус – В мені уже народжується бог В мені уже народжується бог, І напівпам’ятний, напівзабутий, Немов і не в мені, а скраю смерті, Куди живому зась – мій внук і прадід – Пережидає, заки я помру. Я з ним удвох живу. Удвох існую, Коли нікого. I гримить біда, Мов канонада. Він опорятунок, Я ж білоусто мовлю: порятуй, Мій господи. Опорятуй на мить, […]...
- Верстаю шлях – по вимерлій пустелі… – Стус Василь Верстаю шлях – по вимерлій пустелі, Де мертвому мені нема життя, За обріями спогаду – оселі Ті, до котрих немає вороття. А все ж – бреду, з нізвідки до нікуди, А все ще сподіваюся, що там, Де кубляться згвалтовані іуди, Мале є місце і моїм братам. Побачити б хоч назирці, впівока І закропити спраглий погляд […]...
- Жива легенда – Малишко Андрій ПІСНЯ ПЕРША Ходили ми світами немалими, Гвинтівки ремінь терся на плечі, В твоєму серці лінами ясними Доріг і вод дзвенять важкі ключі. За бронзовим гарячим небокраєм Нові світанки руки підвели, В них досить є і слави, і хвали, А сліз і крові їм не треба, знаєм, – Лиш неба цвіт і посміх немовляти, І хліб, […]...
- Герасим’юк Василь – Я не знаю того, хто привів На ворізках колиска під Самою стелею – так дід Ладнав, сам прив’язав на сволок. За шнур колиску колисав Вояк, поранений лежав На лаві, ще не легінь – отрок. На Петра з лісу принесли, Криваві зняли постоли У пісні: Най жию – най гину. Він вижив, більше не співав, Стогнав, дитину колисав, Бо добрі газди роблять […]...
- Герасим’юк Василь – Сад Юрієві Приходьку – Що таке рай? – Рай – це гарний сад. (Із підручника Для недільних шкіл) Сьогодні – намов у саду. На голих осінніх деревах Вовтузяться, роблячи рейвах, Куди лише я не піду. А голі дерева мовчать. А листя дощами прибите Додолу. Кругом непроглядь. І смішно, що скрізь верещать, Немовби їх будуть ловити. Самі […]...
- Василь Стус – О, скільки слів, неначе поторочі! О, скільки слів, неначе поторочі! І всі повз мене, ніби кулі, б’ють, І всі мою живу минають суть, А тільки строчать, строчать, строчать, строчать. А я іду – крізь ці слова облудні, Незнані досі. Тут передова, Де всі твої бійці – одні слова. І сіють зраду спогади марудні, Що передовіряються перу І забивають дух тобі […]...
- Твір на тему: Ні, я жива! Я буду вічно жити! Однією з найкрасивіших мов у світі є українська. Існує думка, що за своєю мелодійністю, милозвучністю вона поступається лише італійській. Можливо, з цим доречно було б посперечатися, та річ не в тому. Особисто я щиро пишаюся життєздатністю нашої рідної мови, що пройшла через віки крізь численні випробування, але збереглася у всій своїй красі та багатогранності. Протягом […]...
- Герасим’юк Василь – Нічні дзвони Володимирського 1 А дух поблизу ще витає, Душа поміж людьми блукає: Вже дому іншого шука. Вона безсмертна – кожен знає, Бо в неї виходу немає, Коли заблукана така. А вже покликано до столу, До гурту давнього помолу. Згадай, кохана: в домі цім Ти стріла дівчину на святі. А де сиділи винуваті За долю, кинуту в цей […]...
- Вічно жива – Білоус дмитро А мова не корилася царю – Ані царю, ані його сатрапам, З орлом двоглавим1 стаючи на прю2 , Що брав її у пазуристі лапи. Несла устами відданих синів Мужицьку правду, ту, що є колюча, Сміялася з ненависних панів, Що їхня правда на всі боки гнуча. Плюндрованій, не надавали прав, Немов на звіра, об’являли лови. Орел […]...
- Іван Франко – Чим пісня жива? Кожда пісня моя – Віку мого день, Протерпів її я, Не зложив лишень. Кожда стрічка її – Мізку мого часть, Думи – нерви мої, Звуки – серця страсть. Що вам душу стрясе – То мій власний жаль, Що горить в ній – то се Моїх сліз хрусталь. Бо нап’ятий мій дух, Наче струна-прім: Кождий вдар, […]...
- Ні! Я жива, я вічно буду жити… (Леся Українка) Ні! Я жива, я вічно буду жити… (Леся Українка) Доля справжнього поета нелегка і терниста. Улюблені Лесини співці мали чарівні голоси, але їхнє особисте життя – то драми. Шіллер, Байрон, Шевченко, Міцкевич, Лєрмонтов… Жоден режисер не поставить такої драми, якою було їхнє життя. Звідки ж вона, слабка, хвора, обділена долею жінка, черпала свої сили? Як […]...
- Герасим’юк Василь – Вони ще діти А Марічку габи взєли, Поглинула річка… Вони ще діти в білих рантушках, У плесі темнім, дебрі темній граються, А вже габа з ягням у бурунах За тою МарічкОю ходять назирці. Вона вже знає співанку сумну, Вона про себе знає вже співаночку. У річку каламутну і страшну Вона в тій пісні падає, Іваночку. Це сон, в […]...
- Кирпатий барометр – Симоненко Василь І. Замість вечірньої молитви Ти лежиш іще впоперек ліжка – Ну до чого мале й чудне! А до тебе незримі віжки Прив’язали цупко мене. Кажуть, носа ти вкрав у баби, Губи й ноги забрав мої, Взяв у матері синю звабу І в очах своїх затаїв. Спи, грабіжнику мій кирпатий, Сумнів диханням розігрій, Я тобі стану […]...
- Герасим’юк Василь – Багато небесної сходить краси Багато небесної сходить краси На кичери лисі, На наші обійстя і наші ліси… І тихо у лісі. Один прилітав на вогненнім коні До нашої гражди: – Виходьте! Вже можна. Ви газди чи ні?! – Ми й вийшли, як газди. Та на перехрестях земної путі На білому світі Ми не зрозуміли братів во Христі Й жили, […]...
- Герасим’юк Василь – дидактичний етюд II Все-таки непросто Зрубати Високу і горду смереку. То тільки так здається, Бо легко її обняти. То вже й тобі так здається, Але все це не так! Обхопи Високу і горду свою смереку, І якщо вже так вийшло, Що вона має впасти, Зроби це сам. Нікого не підпускай до неї, Бо ти все-таки знаєш, Як непросто […]...
- Віра в неминуче відродження рідного слова в поезії “Вічно жива” (2 варіант) Коли я читаю вірш Д. Білоуса “Вічно жива”, разом з автором відчуваю обурення за рідну мову. Її забороняли, над нею насміхалися, називали “мужицькою” за епохи царизму. Але мова “не корилася”, вона несла “мужицьку правду”, була “колюча”, “сміялася з ненависних панів”. Чому намагалися знищити нашу мову? Бо мова є “душею народу, його культурою,… в мові здійснюється […]...
- Жива Росія в поемі М. Гоголя “Мертві душі” М. В. Гоголь ненавидів кріпосне право, тому в поемі “Мертві душі” він гнівно викриває кріпосництво, яке веде до зубожіння країни, до економічної і культурної відсталості її, до вимирання селянства. Письменник створює цілу галерею живих людських типів, узагальнених і водночас яскраво індивідуалізованих, людей, позначених печаткою духовного зубожіння. “Мертві душі” – це поема про Росію. Автор вдало […]...
- Василь Стус – Моє перелицьоване пальто Моє перелицьоване пальто, Єдиний мій товаришу незрадний, Ану ж, переповідж мені докладно Про те, що є цей світ і хто є хто – Із тих, кого ти десять років бачило (чи й одинадцять?). Хто була вона, Та, перша подруга, котра одна На цілий вік мені біди настачила І докорів сумління? Хто б сказав, Що світ […]...
- Василь Стус – Вперіодрозгорнутогобудівни Вперіодрозгорнутогобудівни Цтвакомунізмунавсьомуфронті Я вийшов уранці за ворота – Бачу: крізь штахетини Коза пробує дістати цибулю З палісадника (у цибулі багато вітамінів Отож її садять замість квіток). Я вжарив по ній цеглиною І файно влучив, що аж – аж – аж. Ось що мені згадалось і потішило, Коли ввечері я вкладався на сон....
- Жива пам’ять про Котляревського Широкі шляхи полтавські… Грунтові сільські дороги мають особливу принаду, особливо коли тягнуться через невеличкі гаї, поля, видолинки. Тільки побачивши їх, можна зрозуміти, чому їх інколи порівнюють зі стрічками, бо вони справді нагадують сіренькі стрічки, що пролягли аж до небокраю. Вони, як вічний поклик до вирію, кличуть мандрівників у незвідані краї. Тими шляхами мандрував колись і […]...
- Герасим’юк Василь – Не чую зойків і відлунь зловіщих Не чую зойків і відлунь зловіщих У лісі, що неначе пада ниць. Немовби вже лежить. Немов небіжчик, Восковій. З верхів, як із полиць, Падуть крізь нього вогнища-ватрища – Порожні. І зірки над ним такі ж. Тут і тобою відкричить, відсвище!.. Не заховаєш і не затаїш Нічого! дні твої – песиголовці – Пихато відвертаються, як знать. […]...
- Твір на тему: Не хлібом єдиним жива людина Людству хочеться пісень. Л. Мартинов Ставити питання про те, що важливіше для людини: матеріальне начало або духовне, побут або життя душі – некоректно. Духовне життя нації завжди залежить від економіки. Ми, українці, не виняток. Духовне відродження українського народу тісно пов’язане з економічною і соціальною ситуацією в нашій країні. Коли йде зубожіння значної частини населення, здається, […]...
- Кацай Олексій – Планета дощів Або вірш без початку та кінця Гойдався тиші дивний щем Вдяглись рослини в колір меду Мовчав комп’ютер і дощем Доїлася корова неба Ледь ремигала вітерцем А з-під цеберки зореліту Зміївся сизим ручаєм Наволглий мотузок орбіти У хмаровище вгрузнув крик Та й розчинився в громовиську Іншопланетний чередник На неземному пасовиську Точився крізь планету він Аж до […]...
- Василь Симоненко – “Земле рідна! Мозок мій світліє… “ Земле рідна! Мозок мій світліє, І душа ніжнішою стає, Як твої сподіванки і мрії У життя вливаються моє. Я живу тобою і для тебе, Вийшов з тебе, в тебе перейду, Під твоїм високочолим небом Гартував я душу молоду. Хто тебе любов’ю обікраде, Хто твої турботи обмине, Хай його земне тяжіння зрадить І з прокляттям безвість […]...
- Василь Симоненко – “Ми думаєм про вас… “ Ми думаєм про вас. В погожі літні ночі, В морозні ранки, і вечірній час, І в свята гомінки, і в дні робочі Ми думаємо, правнуки, про вас. Ми думаєм про вас – і тому наші руки Не в’януть біля плуга і станка, Тому серця у нас не витончена мука, А радість голосиста і дзвінка. Ні, […]...
- Василь Симоненко – Піч Лиже полум’я жовте черево, Важкувато сопе димар, Галасує від болю дерево, Піднімаючись димом до хмар. Бубонять рогачі і кочерги – Щось пригадують з давнини, І чекають покірно черги Засмаглілі горшки й чавуни. З тітки полум’я сон злизало, Тітка гладить рукою глек, Теплий ватяник зав’язала На застужений свій поперек. Біга тітка із кухні в сіни, З-під […]...
- Павло Мовчан – Кора Руками охопив, – а під корою сік. Під пальцями членується галуззя, Під пальцями і форма листяна, Під пальцями і шумовиння, Під пальцями і гнізда щебетливі. Ой дерево, покладено на зливу! Як жили висотало з неї – зацвіло. З-під пальців визволялося крило, І мавка вимальовувалась чітко В зелено-позолочених багнітках… А дерево чухралось на вербаб’я: Фашини – […]...
- Герасим’юк Василь – Приснилися вірші 81-го Любові Голоті Приснилися вірші 81-го. Згадалася кожна пора того року так, Як жодна інша. Згадалися тижні і дні віршів і рядків. Та забулися навіть місяці, Коли не було поезії. Можна не забути себе у вітрі часу, Але не так! – збагнув я враз, Змокнувши під сьогорічним дощем І ховаючись під маленькою черешнею, Коли вдихнув раптом […]...
- Твір на тему: “Зорять з граніту вічні солдати, Болями їхніми пам’ять жива” Пам’ять людська… Ти могла б вбити нас, коли б не було рятівної здатності забувати. Багато малих і великих подій заховала ти назавжди в своїх архівах. Та є сторінки історії, є такі дати, що ніколи не припадуть пилом забуття, бо перейняті вони болем не одного покоління. Зберігаєш ти в собі і страшне 22 червня 1941-го і […]...
- Василь Стус – Отак живу: як мавпа серед мавп Отак живу: як мавпа серед мавп. Чолом прогрішним із тавром зажури Все б’юся об тверді камінні мури, Як їхній раб, як раб, як ниций раб. Повз мене ходять мавпи чередою, У них хода поважна, нешвидка. Сказитись легше, аніж буть собою, Бо ж ні зубила, ані молотка. О Боже праведний, важка докука – Сліпорожденним розумом збагнуть: […]...
Що таке пригодницька повість.