Герасим’юк Василь – Зронила шиття



Зронила шиття
І навіть не глянула долі.
Про нитку найтоншу
Не знає найтонше єство.
І чорна коса,
Як ворон на Марсовім полі,
Паде на шитво.
Чому у космацьких узорах
На жовтому – жовте?
Не пальчики, сколоті дрібно,
Придумали їх.
Невже твої губи і руки
Спалахують доти,
Допоки ще губиться нитка
Узорів нових?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Українське це модно твір.
Ви зараз читаєте: Герасим’юк Василь – Зронила шиття