Герменевтика



Герменевтика (грецьк. hermeneutikos – пояснюю, тлумачу) – у первісному значенні – напрям наукової діяльності, пов’язаний з дослідженням, поясненням, тлумаченням філологічних, а також філософських, історичних і релігійних текстів. У давньогрецькій філології та філософії – з тлумаченням Біблії, екзегезою; у протестантських теологів – з інтерпретацією священних текстів у їх полеміці з католицькими богословами. Г. є допоміжною дисципліною тих гуманітарних (і в першу чергу історичних наук), які займаються писемними пам’ятками (історії

літератури, історії філософії, історії релігієзнавства, мовознавства та ін.). У XX ст. набуває ширшого значення як метод, теорія чи філософія будь-якої інтерпретації. Основи Г. як загальної інтерпретації закладені протестантським теологом, філософом і філологом Ф. Шлейєрмахером (1768-1834). В. дільтей (1833-1911) розвивав Г. як методологічну основу гуманітарного знання, акцентуючи увагу на психологічному аспекті розуміння; основою Г., за В. дільтеєм, є “психологія, що розуміє”, – безпосереднє осягнення цілісності душевно-духовного Життя. М. Хайдегтер (1889-1976) онтологізував Г.: з мистецтва тлумачення, з методу інтерпретації
історичних текстів, яким вона була у Ф. Шлейєрмахера, В. дільтея, Г. стає “здійсненням буття”. Підтримує цю тенденцію учень М. Хайдеггера Х.-Г. Гадамер. Саме він став основоположником філософської Г., вихідним пунктом якої є онтологічний характер герменевтичного кола. Звідси випливають тези Гадамера: 1) інтерпретація є принципово відкритою й ніколи не може бути завершеною; 2) розуміння тексту є невіддільним від саморозуміння інтерпретатора. Ці та ін. положення філософської Г. (а в 70-80 pp. нові положення сформулювали П. Рікер, Е. Корет та ін.) справили великий вплив на представників літературної Г. (Г.-Р. Яусс” В. Ізер та ін.), котра застосувала філософію інтерпретації до тлумачення художніх текстів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Втілення козацьких чеснот тарас бульба.
Ви зараз читаєте: Герменевтика