Гіпердактилічна рима

Related posts:

1. Гіпердактилічна клаузула Гіпердактилічна клаузула (грецьк. hyper понад і daktylos – палець; clausula – закінчення) – закінчення віршового рядка, слова в якому мають наголос на четвертому, п’ятому, навіть шостому складах від краю, починаючи з останнього (інтонаційного) наголосу. Не часті випадки Т. к. трапля; у доробку П. Тичини: “Не дивися так привітно, / Яблунено цвітно”, “день біжить, дзвенить-сміеться, / […]...
2. Парокситонна рима Парокситонна рима (грецьк. paroxytonos – слово з наголосом на передостанньому складі) – суголосся слів у вірші, в яких наголос падає на передостанній склад. Термін увів І – Качуровський на противагу поняттю “жіноча рима”, оскільки воно не відповідає специфіці української мови (так, безпідставно слова чоловічого роду відносилися до категорії “жіночих рим”: півень – дивень тощо). В […]...
3. Різнонаголошена рима Різнонаголошена рима – асиметричне римування, коли врівноважуються співзвучні слова з різними наголосами – окситонні, парокситонні, дактилічні, – добре знане в українській пісні (асонанси, консонанси тощо), практиковане Т. Шевченком: “Розплелася густа коса // аж до пояса”. P. p. спостерігається в поезії раннього П. Тичини, котрий вдавався до прийому очуднення (одивнення): Десь клюють та й райські птиці […]...
4. Багата рима Багата рима – рима, яка характеризується якомога більшою кількістю співзвуч у словах, що належать переважно до різних граматичних категорій: Козацький вітер вишмагає душу, І я у ніжність ледве добреду. Яким вогнем спокутувати мушу Хронічну українську доброту?! (Ліна Костенко). Багатство рими, що засвідчує її музичну якість, фіксується не лише наявністю виразно наголошених складів та опорних приголосних, […]...
5. Окситонна рима Окситонна рима, (грецьк. oxytonos – слово з наголосом на останньому складі) – співзвуччя слів у вірші, в яких наголос падає на останній склад. Термін увів І. Качуровський, посилаючись на органічну властивість української мови замість вживаної у віршознавстві “чоловічої рими” (оскільки нерідко слова жіночого роду – вода, біда, орда і т. п. або середнього – чоло, […]...
6. Дактилічна рима Дактилічна рима – співголосся слів у вірші, в яких наголос падає на третій склад від краю, нагадуючи за побудовою стопу дактиля. І. Качуровський називає д. р. пропарокситонною), вважаючи її генетично позаукраїнською, хоча вітчизняні фольклорні джерела (фрагменти дум) спростовують такі припущення (“Плач невольників”: “Там багато війська понаджено: По два, по три укупу посковано, / По два […]...
7. Трувер Трувер (фр. trouvere, від trouver – знаходити, творити) – поет на півночі Франції, який складав епічні та ліричні пісні з ” кінця IX до початку XIV ст., живлені фольклорними джерелами. З XII ст. творчість Т. зазнала впливу трубадурів, що розвинуло її версифікаційну, надто просту метрику і строфіку, збагатило куртуазними мотивами. Найвідоміші Т. – Конон де […]...
8. Сирвента Сирвента (прованс. sirventes) – строфічна пісня в ліриці трубадурів XII-XV ст., у якій розроблялися громадські та політичні мотиви. Найвідоміший автор С. – Б. де Борн (близько 1140-1215). С поширилися в Іспанії під час марокканської агресії, ставши лірикою національного опору, зокрема у творчості трубадура М. Сартра. Найповніше розкрилися версифікаційні можливості С. під час альбігойських воєн на […]...
9. Рима Рима (грецьк. rhythmos – мірність, сумірність, узгодженість) – суголосся закінчень у суміжних та близько розташованих словах, які можуть бути на місці клаузул або перебувати в середині віршового рядка. Р. як звукове, а не графічне явище, охоплює ритмічний акцент і наступні за ним звуки (іржава – держава), навіть групи слів (складна P.: характерника – химерний кат), […]...
10. Нерівноскладова рима Нерівноскладова рима – випадок асиметричного римування, коли в одному з римованих слів міститься більше складів, ніж у суголосному з ним. Частіше в такій ситуації перебувають окситонні та парокситонні рими: Задощив, закрутив, закурився, І пішло дорогами в дощ, Пересохлі жовті уривки. Полохливе, послужливе клоччя (М. Иогансен). Трапляється римування слів з наголошеним останнім та передостаннім складами з […]...
11. Усічена рима Усічена рима – римування, при якому словам у кінці віршового рядка наче бракує певного звука: Я страх відкинув геть, байдужий став до болів. У грудях миготять зірниці потайні. Колись я в світі жив. Тепер, позбувшись волі, Я цілим світом став… І світ живе в мені (М. Руденко). У слові “волі”, що римується зі словом “болів”, […]...
12. Бідна рима Бідна рима – рима, в якій (на противагу багатій римі) майже відсутнє суголосся (“Глибоке небо сине-сине. / В тонкім мереживі гілля. / Хмарки неначе ластовиння / Чи перламутрова луска” – С. Бен), що, до речі, відрізняє її від неточної рими чи асонансу. Б. р. дуже часто обмежена лише однією граматичною категорією (зеленіють – даленіють), флексіями […]...
13. Микола Руденко – Рима До рими байдуже мені – Ні, не вона хвилює вічно. Хвилює дух, що у вогні Живе могутньо, вулканічне. Він сам не відає, чому Прийшов сюди. де стогнуть люди, – Де у пекельному диму Його на хрест пошлють Іуди. Той пломінь щирий не шукай В брошурі чи газетній гранці – Знаходити його звикай У сонячнім протуберанці. […]...
14. Іван Андрусяк – доктор С багач і чудотворець Доктор С багач і чудотворець А надто власними силами Тяжке дитинство Власними силами Гімназія власними силами Матура власними силами Вілла до неба І два зіркових авто Також власними силами Колекціонує тулуби Фраєрів без рук і без ніг Має їх 22 Двічі по одинадцять Опля хлопчики Нині гратимемо в футбол Ми ж без ніг Хриплять каліки […]...
15. Рима – дійовий центр сім’ї Мазайлів П’єсу Миколи Куліша “Мина Мазайло” після першої ж постановки оцінили і глядачі, і критики. Її було рекомендовано до показу в усіх театрах України, адже образи і характери героїв трактувалися як живі й оригінальні типи і активно проектувалися на тогочасну українську дійсність. У п’єсі небагато дійових осіб, події розгортаються між Миною і Мокієм, і герої по-різному […]...
16. У чому трагедія Печоріна (за романом М. Лермонтова “Герой нашого часу”) І. Роман Лермонтова – “сумна дума про наш час” (В. Бєлінський). ІІ. Трагізм долі та життя Печоріна. 1. Історія героя. 2. Невідповідність життя Печоріна його можливостям: А) неординарность, небуденність натури; Б) прагнення дії, постійні пошуки та безцільність життя; В) суперечність і розлад із самим собою; Г) наростання егоїзму та індивідуалізму. 3. Печорін – один із […]...
17. Анімізм Анімізм (лат. апіта, animus – душа, дух) – світосприйняття, базоване на переконанні в існування душ та духів як першооснови всього сущого, на уявленні про природу як живу істоту, Воно закладало основи первісного міфологічного світогляду, збережені донині у глибинах етногенетичної пам’яті, у колективному несвідомому (архетипах). А. притаманний також і монотеїстичним віросповідуванням (християнству, ісламу, іудаїзму та ін.), […]...
18. Чому в ліриці Лермонтова таке велике місце посідає тема самотності Чому в ліриці Лермонтова таке велике місце посідає тема самотності І. “Поет іншої епохи”. (Зміна становища поета в суспільстві з часів Пушкіна. Розрив з аудиторією. Історична обстановка: реакція 30-х років XІX століття (епоха Миколи І). Неможливість активної дії в цей період. Поезія Лермонтова – віддзеркалення настрою часу.) ІІ. Тема самотності – характерна тема для лірики […]...
19. Літературний монтаж Літературний монтаж – (фр. montage – підбір, збирання) – специфічний твір, часто збірник, складений із тематично об’єднаних уривків художнього (чи будь-якого іншого) тексту (текстів). Таким чином, внаслідок поєднання фрагментів літературних творів з іншими джерелами (мемуарні та автобіографічні записи, документальні свідчення, критичні відгуки тощо), витворюється характеристика певного митця та контексту його творчості. Л-м. захоплювались футуристи, зокрема […]...
20. Антитеза Антитеза (грецьк. antithesis – суперечність) – стилістична фігура в художній літературі та в ораторському мистецтві, що полягає у драматичному запереченні певної тези чи у вмотивованому контрастуванні смислових значень бінарних образів: Випала ж зима! – Що тепер всім воля, Врізала вам поля, В головах тополя, А голів нема! (П-Тичина). Антитетичний принцип світосприймання притаманний багатьом фольклорним жанрам, […]...
21. Трубадур Трубадур (фр. troubadour, від прованс, trobar – винаходити, віршувати) – середньовічний провансальський поет (ХП-ХШ ст.), який виконував свої твори (балади, альби, канцони, сирвенти, серенади, пасторели тощо) під акомпанемент скрипки чи будь-якого іншого інструмента; нова пісня супроводжувалася новою мелодією. Т. оспівував радощі земного життя, шляхетні пориви до прекрасного, лицарське служіння “дамі серця”, якою часто була заміжня […]...
22. Билиця, Бувальщина Билиця, Бувальщина – в народній творчості – коротке усне оповідання про те, що нібито сталось насправді. Тематика Б. переважно побутова, часто мовиться про незвичайні події, спілкування людини з надприродними силами (відьмами, лісовиками, вовкулаками та ін.). Це підтверджується і самою їхньою назвою: Не шкодить Такую річ і записать, Бо се не казка, а билиця, Або бувальщина, […]...
23. Літургійна поезія Літургійна поезія – лірика, розрахована на ритуальне вживання в межах християнської громади (в цьому вбачається відмінність Л. п. від християнської поезії взагалі). до даного жанру, невіддільного від музичного супроводу, належать гімн “Споконвіку було Слово… “, пісня Мойсея (Вихід 15.1-19; Повторення Закону 32.1-43), “Пісня над піснями” та інші твори, що складають церковну гімнографію. Л. п. підпорядкована […]...
24. Записна книжка письменника, або Записник Записна книжка письменника, або Записник – одне з рукописних джерел, за яким (поряд з іншими джерелами – щоденниками, листами тощо) вивчають погляди письменника, виникнення творчих задумів, їх розгортання і втілення, “секрети” художньої майстерності. З. к. п. може мати щоденниковий характер, стосуватися періоду інтенсивної праці над якимись творами чи тривалої, вагомої поїздки. З. к. п. містить […]...
25. Віршування Віршування, або Версифікація (лат. versus – вірш та facio – роблю) – 1) мистецтво виражати свої думки у віршованій формі; 2) система організації поетичного мовлення, в основі якої міститься закономірне повторення певних мовних елементів, що складаються на підставі культурно-історичної традиції певної національної мови. Система В. – це сукупність норм та принципів версифікаційної майстерності, розбудовується на […]...
26. Альба Альба (Прованс, alba – букв.: світанок) – одна з поширених форм куртуазної лірики ХІ-ХП ст., строфічна пісня, в якій переважає діалогічне мовлення, про таємне побачення рицаря-трубадура з “дамою серця” – дружиною сеньйора, про неминуче розлучення закоханих на світанку. Відомі автори А.: Ук де ла Баккаларія, Бертран де Борн та ін....
27. Тема русской истории в поэзии М. Ю. Лермонтова М. Ю. Лермонтов проявлял особый интерес к национальной истории, ища в ней богатырство духа, ярких личностей, которых им так не хватало в современниках. Молодое окружение поэта ни к чему не стремилось, среди них не было достойных людей, героев, поэтому Михаил Юрьевич искал их в русской истории. Тема истории отразилась в поэмах “Последний сын вольности”, в […]...
28. Любовь и честь в поэме М. Ю. Лермонтова “Песня про… удалого купца Калашникова” Поэма М. Ю. Лермонтова “Песня про… удалого купца Калашникова” не только рассказывает нам об историческом прошлом Руси, но и затрагивает вечные вопросы любви и чести. Царский опричник Кирибеевич молод и красив, “буйный молодец”. Полюбил он купеческую дочь Алену Дмитревну: Не найти, не сыскать такой красавицы: Ходит плавно – будто лебедушка; Смотрит сладко – как голубушка; […]...
29. Скоромовка Скоромовка – поетичний жанр, живлений джерелами дитячого фольклору, зумовлений потребами етнопедагогіки. В основі С – дотепна гра спеціально скомпонованих важковимовних слів, призначена для тренування артикуляційного апарату дитини. Водночас вона, позначена тонким інструментуванням, виконує естетичну функцію, спонукає до словотворчості (“В сіни Мусій сіно носив”, “Надворі погода розмокропогодилася” тощо). Цю особливість С. зауважили авангардисти, зокрема футуристи, використовуючи […]...
30. Українські колискові пісні Українські колискові пісні – це багата музично-словесна палітра щирої, безпосередньої і ніжної поезії. Частина К. п. оповита серпанком смутку, і ця тональність характерна і в літературних ремінісценціях (Т. Шевченко – “Ой люлі, люлі, моя дитино”, С. Руданський – “Над колискою”, збірка поезій П. Карманського “Ой люлі, смутку!” тощо). Спеціальні збірники і розвідки про К. п. […]...
31. Поетизм Поетизм – слово або зворот особливого естетичного змісту, яке. витворює специфічне враження, породжує стан духовного. , піднесення. Це можуть бути назви різних міфічних істот (німфа, пан, див, мавка тощо), явищ природи (весна, гроза, “бабине літо” і т. п.), абстрактних понять, виповнених глибоким душевним переживанням (любов, ненависть, мрія і т. п.), настроїв, пов’язаних із романтичними поривами […]...
32. Верлібр Верлібр (фр. vers libre – вільний вірш) – неримований нерівнонаголошений віршорядок (і вірш як жанр), що має версифікаційні джерела у фольклорі (замовляння та інші форми неримованої чи спорадично римованої народної поезії). У художній літературі В. поширюється в добу середньовіччя (літургійна поезія), у творчості німецьких передромантиків, французьких символістів та ін. Особливого значення В. надавав В. Уїтмен, […]...
33. Пісня Пісня – словесно-музичний твір, призначений для співу. Основними показниками П. як жанру лірики є: строфічна будова, повторюваність віршів строфи, розмежування заспіву та приспіву (рефрену), виразна ритмізація, музичність звучання, синтаксичний паралелізм, проста синтаксична будова; найдавніший, традиційний різновид лірики: користується найрозмаїтішими мовними засобами, передає найтонші переживання. В античні часи П. була важливим компонентом обрядів: її текст виконувався […]...
34. Гейдельберзькі романтики Гейдельберзькі романтики – група німецьких письменників першої половини XIX ст. (А. Арнім, К. Брентано, брати Я. і В. Грімм та ін.), які захоплювалися збиранням, систематизацією, вивченням та публікацією фольклору, видали кількатомний збірник народних пісень: “Чарівний ріг хлопчика” (1805-06), “дитячі і родинні казки” (1812) тощо. З 1909 А. Арнім та К. Брентано переїхали до Берліна, але […]...
35. Быт и нравы Москвы XV в. в “Песне про царя… ” М. Ю. Лермонтова Древняя столица России всегда привлекала воображение художников, писателей и поэтов. Даже строгая красота Петербурга не могла затмить то очарование, которым всегда обладала Москва. Этот город для Лермонтова наполнен неземной музыкой колокольных звонов, которую он сравнивал с увертюрой Бетховена. Только бездушный человек может не видеть этой величественной красоты. Для Лермонтова Москва являлась источником мыслей, чувства и […]...
36. Вульгаризм Вульгаризм (лат. vulgaris – брутальний, простий) – у стилістиці художнього мовлення – не прийняте національною літературною мовою, неправильне, грубо побутове або іномовне слово чи вираз. Часто вживається письменниками задля надання творові особливого побутового колориту чи характеристики низького культурного рівня зображених у ньому персонажів (“Енеїда” І. Котляревського, “Кайдашева сім’я” І. Нечуя-Левицького, “Між двох сил” В. Винниченка, […]...
37. Канцона Канцона (італ. canzone – пісня) – одна з форм середньовічної, лірики трубадурів Провансу: пісня про лицарську любов, пов’язана з культом дами. Вишукана будова К. була строго строфічною, позначалася незрідка наскрізним римуванням, але схема римування була у кожної К. своя, оригінальна. Остання строфа – торнада – виглядала коротшою, присвячувалася дамі серця. Із Провансу К. поширилась у […]...
38. Особливості японської лірики I. Самобутність культури Сходу (спільність певних естетичних принципів, що властива всім представникам японської художньої творчості). II. Японська лірика – знаходження в кожному прояві життя неповторності і краси. 1. Танка – відомий японський п’ятивірш; А) наближення танка за характером поетики і особливостями віршування до народної пісні; Б) антологія японської лірики “Кокінсю” 902 року (“Зібрання старих і […]...
39. Твір на тему: Спадковість? (Твір-роздум) Знаменитий філософ Е. Кант сказав: “Діти повинні виховуватися не для сьогодення, а для майбутнього, можливо кращого стану роду людського”. Кожен з батьків бажає виростити свою дитину щасливою, здоровою, успішною, розумною. Щоб вона вибрала правильну дорогу, мала змогу самореалізуватися, створила потім щасливу сім’ю і гідно виховувала своїх дітей. Про це думають всі батьки, незалежно від того […]...
40. Наймитські пісні Наймитські пісні – тематичний цикл станової (суспільно-побутової) народної лірики, що відображає настрої, умови побуту і соціальний стан наймитів у селянських господарствах, особливо після скасування панщини, коли багато селянських родин, т. зв. дворових, залишилися без землі або втратили її внаслідок різних обставин. Тема наймитства наявна і в інших групах станової лірики (чумацької, заробітчанської, рекрутської, робітничої, емігрантської, […]...