Грицько Чубай – Чому ж тепер ти знову прилітаєш

Related posts:

1. Грицько Чубай – Вікна Вікна, Чому ви так часто бліднете? Чому ви так плачете часто, Чому? … У вашу прозору душу незбіднену Дивлюся крізь тишу німу. Ви щоночі малюєте вдовам Портрети загиблих чоловіків. Лягають на вас Тягарами пудовими Їхні обличчя важкі. І до солдатів З глибокими шрамами На сиве заплакане скло Приходить війна між рами, Приходить атака… Усе, як […]...
2. Грицько Чубай – Ти синім небом дивишся на мене Ти синім небом дивишся на мене, Щоб я, бува, душею не зачах. В моїх ночах – тополь свічки зелені, В моїх ночах, в задуманих очах. В моєму щасті твого щастя зливи, В моїй крові пожар твоїх калин. З твоїх давнин на плечах вітер сивий, Гіркий, печальний вітер, мов полин. За мною ходять твого горя тіні, […]...
3. Грицько Чубай – Зламаймо свого спокою канони Зламаймо свого спокою канони, Спалім до свого спокою мости. Візьмім на плечі небо, що дано нам, Щоби його по світу рознести. Хай буде всім і радісно, і сумно Зачуть висотний дих його вітрил. … Несім для днів прозорість світлодумну, Для вечорів – розмай червоних крил. Несімо для світань блакитні мева, Несім для ночі зоряні плащі. […]...
4. Чубай Грицько – Скоромовка не для вовка (Збірки) Вірші “Тік і так”, “Скоромовка не для вовка”, “Чому прилітав горобчик?”, “Пірат”, “Букварик” “Подарунок їжачкові”, “Муравлевий сон”, “Що робить річка вночі?” ЩО РОБИТЬ РІЧКА ВНОЧІ? Коли стає зовсім-зовсім темно, То й річка тоді зупиняється – Адже не знає вода, Куди їй текти у темряві… Але тут окунь швиденько бере Шматочок місяця до рота Та й […]...
5. Олена довганюк – Чому мені знову так боляче? Чому мені знову так боляче? Чом я знову лишилась одна? І цей біль ріжучий й колючий Всю мене випаває до дна. Чаша сліз вже давно переповнилась, Вже нема чим топити печаль. Знову я почуттями наповнилась, Їх звільнити не можу, на жаль. Я від серця стискання тремчу, І від болю я зуби стискаю. Цього разу я […]...
6. Іван Андрусяк – і знову дощ і знову знову знову І знову дощ і знову знову знову Ми мовчимо і знову мовчимо І знову не наважимось немов Глумливий дощ підслухає розмову І буде реготати цілу ніч І нас не випускатиме з під’їзду І довго-довго безборонне місто Печально зазиратиме до віч Шептатиме що є лишень обов’- -язок перед людиною – не більше – – і навіть […]...
7. Чубай Грицько – Біографія Григорій Петрович Чубай (23 січня 1949 – 16 травня 1982) – український поет, перекладач. Один із чільних представників НМ-дискурсу у львівському андеграунді 70-х років. Творчість Григорія Чубая справила видатний вплив не стільки на поезію, скільки на “самоусвідомлення” деяких вісімдесятників. Батько фронтмена гурту “Плач Єремії” Тараса Чубая. Автор посмертно виданих поетичних книг “Говорити, мовчати і говорити […]...
8. Христина Головко – я хочу відкривати вас знову і знову Я хочу відкривати вас знову і знову Хочу забутись у вашому сні Візьміть мене з собою, випадково У новий рік, старий уже на дні Я хочу відкривати вас знову і знову Хочу вірити у ваше добро Візьміть мене з собою, випадково У новий рік, мене втомило зло Я хочу відкривати вас знову і знову Хочу […]...
9. Наталія Пиж – І знову сни, і знову ти І знову сни, і знову ти І знову я не я… І знов весна, і знов сама І знову не твоя… . Лиш в снах одні На самоті З думками про життя Про те що ти не мій А я є не твоя… І знову сни, і знову ти Закохані… .щасливі… молоді… Залишимось такими як […]...
10. Вікторія Невідомська – Знову А завтра знову простір і турботи, Чатує час, щоб серце зачепить, Кричить весь світ, що головне – висоти, А все ж, не головніше – лиш любить? Усе пройде: холодний, сірий ранок І літний день, й небесна височінь, І завтра знову несмачний сніданок, Бо ще в полоні світлих сновидінь. І знову втома. Книги на полиці, Немає […]...
11. І знову день… І знову ніч І знову день… І знову ніч… І знов, і знов, і знов. Можливо і не в тому річ? Та де ж це щастя, де любов? І час летить, а на душі паскудно І в голові дурні думки Чи то так страшно, чи то просто нудно Незнаю… Залишитись чи піти Піти кудись шукати друзів Нових і […]...
12. “Чому я живу? Чому помираю?” Чому я живу? Чому помираю? Вмираю, вмираю І знов воскресаю… За що це мені? Чи це є життям? Всі муки земні Здаються прокляттям. Повстання в мені, Міжусобиці, бунт. Дорога в вогні І пекельний грунт. Мені б взлетіти, взлетіти! Та я у вогні… Мої крила обпечені, Я змушена йти....
13. Христина Головко – Коли ти знову прийдеш у свій пустий дім Коли ти знову прийдеш у свій пустий дім Й мегаполіс надіб’є твоє серце, немов горня Не дивуйся, що стільки темені в нім, Тіні напевно, мають її ім’я.. Коли ти на десять замків знову зачиниш двері І вечір залишить тобі їдкий дим Не дивуйся, коли вона в не в твоїй атмосфері Залишає тебе під важкістю зим… […]...
14. Бойко Грицько – Ворона-Каркарона (Збірка) 1965 рік, видавництво “Веселка” ХТО КОГО ЗЛОВИВ? – Рака витяг я з води! – То давай його сюди! – Ой, не можу – не пускає: Пальці клешнями стискає! – Пальці, кажеш, прищипив? Хто ж кого тоді зловив? ЖАБЕНЯТКО ЗАБРУдНИЛОСЬ Жабенятко забруднилось, Забруднилось – не помилось. – Жабенятко, так негоже! Ну на кого ти похоже? – […]...
15. Герасим’юк Василь – Переписую знову чомусь Переписую знову чомусь Куці ролі забутої драми, І повірить, як завше, боюсь В те, чого і не буде між нами, В те, чого на землі не бува… Та на землю до мене зійдеш ти, Щоб забув я жорстокі слова, Їх нічні, поголовні арешти. Так виносить вода дзвонкова З-під каміння пелюстку черешні....
16. Микола Руденко – Знову сонце зійшло Знову сонце зійшло, День прибув… Як мене не було, Де ж я був? Мабуть, жив у зорі – В напівсні; Чи в дубовій корі, Чи в зерні. Вітер хмари жене. Дощ іде. Як не буде мене, Буду де? Мабуть, в Сонце піду – До братів, І усе там знайду, Що хотів. Що хотів, що бажав, […]...
17. Знову шлеми всі наділи Знову шлеми всі наділи, І знову сталю загуділи. Кожен вікінг чашу крові, Випиває у ту повінь, Перед битвою страшною, Перед кривавою різньою. А потім зійдуть з кораблів, З піснею веселою та бойовою, З думкою щасливою такою. Й підуть вони на бій святий, Хоча і знають що кінець буде сумний. Й підуть вони війни тропою, З […]...
18. Тарас Шевченко – Мій боже милий, знову лихо! Мій боже милий, знову лихо!.. Було так любо, було тихо; Ми заходились розкувать Своїм невольникам кайдани. Аж гульк!.. Ізнову потекла Мужицька кров! Кати вінчанні, Мов пси голодні за маслак, Гризуться знову....
19. Ліля Колісник – І знову стука дощ по твоїх шибах І знову стука дощ по твоїх шибах, Вона не прийде, можеш не чекати. Вдаєш, що все забув, та лихо, Зрадливо серце буде калатати. Пройде вже час, затихнуть урагани… Ти запевнятимеш себе, що розлюбив Та і кому потрібні ті душевні рани? Її знайти у інших не зумів. Одного разу, ідучи по парку, Із серед тисячі побачить […]...
20. Оксана Лятуринська – І знову цілу ніч верзлося * І знову цілу ніч верзлося: Біжу зацькований, мов звір, І слід кривавиться на росах, І піт рудий туманить зір. І знову бачу світ багряно. За мною полум’я і дим, Гаряча заграва над станом, Безправ’я над добром моїм. І знов в ганьбі стріваю ранок, І ліс мені, мов звірю кліть. Та прийде день мій невблаганно, […]...
21. Тарас Шевченко – А нумо знову віршувать А нумо знову віршувать. Звичайне, нишком. Нумо знову, Поки новинка на основі, Старинку божу лицювать. А сиріч… як би вам сказать, Щоб не збрехавши… Нумо знову Людей і долю проклинать. Людей за те, щоб нас знали Та нас шанували. Долю за те, щоб не спала Та нас доглядала. А то бач, що наробила: Кинула малого […]...
22. Руданський Степан – Ой чому ти не літаєш Ой чому ти не літаєш, Орле сивокрилий? Ой чому ти не гуляєш, Хлопче чорнобривий? Ой рад би я політати – Туман налягає; Ой рад и я погуляти – Туга не пускає. Нема щастя ні за мною, Ні передо мною, Тілько туга за тугою, Журба за журбою! Ходжу, нуджу середо дня І посеред ночі, І ніколи […]...
23. Марта Тарнавська – “Ось знову – смерть. І звужується коло… “ Ось знову – смерть. І звужується коло Близьких людей, що разом йшли в життя, І дише пусткою юрба навколо, І ближчає нірвана небуття. Все, що в житті здобув, що мав, чим жив, – Під знаком вічності – лиш суєта… Хто віри ласку-казку заслужив, Той нагороди жде на тому світі – (хоча за ним ніхто ще […]...
24. Чому небеса неблизькі? Чому небеса неблизькі? Чому земля недалека? Чому забув про мене ти? А я не знала-думала про тебе,, Приходив нащо в сни мої.. І мозок мій щодня тривожив; Співав сонети і вірші, І знов як марево мені, А серце спокою незнає, Гадає, що щастя навіки,, А ти приходив, дав надію, І вмить зникаєш назавжди. Вірші душа […]...
25. Микола Вінграновський – Вві сні наш заєць знову задрімав Вві сні наш заєць знову задрімав. Якби не в сні, то де б йому дрімати? На теплу землю вухонько поклав І серце своє заяче під лапи. Додому ніч собі на небо йшла, І на зорю дивилася мурашка… Дрімайлику тим часом зацвіла Під вусом, під самесеньким, – Ромашка! 1969...
26. Надія Ковалюк – Чому з тобою, наче на дуелі? Чому з тобою, наче на дуелі? Не стати б твоїм ворогом лишень. Я зачиняю в серце своє двері, Ховаючи його, як ту мішень. Ти цілишся образами, словами, Шукаєш найболючіші місця. Скажи мені, що сталося між нами: Кінець кохання, чи банальна гра? Чому з тобою, як на полюванні? Де ти-мисливець, твоя здобич-я… Напевно, ця дуель буде […]...
27. А все ж минулого тепер і не існує Кожен по свому стежкою простує, З наступним кроком далі йде. А все ж минулого тепер і не існує, І ідентично сонце не зійде. Кожен тримає в серці пережиту мить І мріє повернутися до неї. За кінчика хоча б уже схопить, Та час уривки вже не склеє. Кожен і далі милий голос чує. Шукає в спогадах […]...
28. Надя Ковалюк – Чому з тобою, наче на дуелі? Чому з тобою, наче на дуелі? Не стати б твоїм ворогом лишень. Я зачиняю в серце своє двері, Ховаючи його, як ту мішень. Ти цілишся образами, словами, Шукаєш найболючіші місця. Скажи мені, що сталося між нами: Кінець кохання, чи банальна гра? Чому з тобою, як на полюванні? Де ти – мисливець, твоя здобич – я… […]...
29. Юрій Андрухович – Ти знову повертаєшся в той дім Ти знову повертаєшся в той дім, Де, мов гіркі сувої самовидця, Лежать роки. А вже прийдешні лиця Біліють, ніби маски з пантомім. Ти площу прочитав, як письмена,- Це середмістя, звичне і крамничне, Тепер для тебе вічне і граничне – Твоя вітчизна, щедра й кам’яна. Ти – мить свого народу, тільки мить. Уперше тут почув ти, […]...
30. Микола Вінграновський – То дощ, то сніг, то знову дощ То дощ, то сніг, то знову дощ, І листя лопотіло, Побуровіла нехворощ, Вода на зиму сіла. Піввітру пахло ще теплом, Йогенька ж половина Ішла вже з білим рюкзаком, Тонка зігнулась спина. Якийсь дідок-перестрибок, Не на коні, не в човні, З’явивсь з-під хмари і листок Здмухнув собі зі скроні. І враз на землю він побіг, З-під […]...
31. Григорій Чубай – Я трава прадавня дика трава Я трава прадавня дика трава До билиночки вирвана до стеблиночки Витоптана і врешті гудроном гарячим Напоєна і здавалось назавжди Під ним похована Та сьогодні вранці я потрощила Ваші асфальти Росту Ось я вже вам по пояс Ось я вже вам по шию Ось я вже вам по очі І дивлюся ув очі віщо Ось я […]...
32. Вірш – “Тепер, я не буду літати” Писати вірші із життя… Списати усі ті моменти… Коли, ще з тобою була. И серце розбила до щенту… Колись, ти мене ще кохав. Я мріяла ангелом стати. Та крила мої, ти забрав. Тепер, я не буду літати. До ангела, як до небес. Та можна лиш тихо сміятись… У світі немає чудес. Ми звикли самі добиватись. […]...
33. Тарас Шевченко – Якби зустрілися ми знову Якби зустрілися ми знову, Чи ти злякалася б, чи ні? Якеє тихеє ти слово Тойді б промовила мені? Ніякого. І не пізнала б. А може б, потім нагадала, Сказавши: “Снилося дурній”. А я зрадів би, моє диво! Моя ти доле чорнобрива! Якби побачив, нагадав Веселеє та молодеє Колишнє лишенько лихеє. Я заридав би, заридав! І […]...
34. Чубай Григорій – Ми компромісимо Ми компромісимо. О, як ми компромісимо! Ми компромісні зовні і в душі. Сліпих ідей гливке болото місимо І ліпимо кустарницькі вірші. Ми компромісимо. О, як ми компромісимо! Нікого словом ми не обпечем. А раді й тим, що “браво” і “бравісімо” Гукає нам юрба тупих нікчем. Ми компромісимо. О, як ми компромісимо! Що забуваємо, де ми […]...
35. Якби зустрілися ми знову (народна пісня) Якби зустрілися ми знову, Чи ти злякалася б, чи ні? Якеє тихеє ти слово Тоді б промовила мені? Ніякого. І не пізнала б. А може б, потім нагадала, Сказавши: “Снилося дурній”. А я зрадів би, моє диво! Моя ти доле чорнобрива! Якби побачив, нагадав Веселеє та молодеє Колишнє лишенько лихеє. Я заридав би, заридав! І […]...
36. Андрій Малярик – Знову пройшла не привітавшись Знову пройшла не привітавшись, На тобі сукня з декольте. Ти горда й пафосна, як завжди, Не помічаєш вже мене. Всі довгих десять років в прірву, І “щирі” ті свої слова, Штовхнула ти у чорну дірку, Я був всього “один із ста”. Із “ста” твоїх “коханих мачо”, Як називала ти мене, І з іншими гуляла завжди, […]...
37. Тарас Шевченко – То так і я тепер пишу Привикне, кажуть, Собака за возом бігти, То біжить і за саньми. То так і я тепер пишу: Папір тілько, чорнило трачу… А перш! Єй-богу, не брешу! Згадаю що чи що набачу, То так утну, що аж заплачу. І ніби сам перелечу Хоч на годину на Вкраїну, На неї гляну, подивлюсь, І, мов добро кому зроблю, […]...
38. Соломія Володимирівна – Як же тепер без тебе жити? Як же тепер без тебе жити? Душа блукає у пітьмі. Хто зміг кохання пригубити, Не знайде раю в самоті. Куди веде оця дорога? Мені здається, наче йду Все не туди, усе по колу, У безмір смутку і жалю. Хай в тебе є своя неволя, А в мене крихти від надій, Нехай жорстокий гумор долі, Та […]...
39. Дмитро Павличко – “А що в Москві? Панують знову білі… “ II А що в Москві? Панують знову білі, Об’єднані з червоними тайком, Бо їх державницькі, найвищі цілі Утверджував насправді лиш обком; Найкращий імператор джугашвілі Умивсь од крові й знову став божком, І Солженіцин плаче за тюрмою, Де він сидів, обгризений вошвою. “Ти розвалив найкращу на землі Імперію”, – говорять Горбачову. “Знак сатанинський на твоїм чолі, […]...
40. Чому ми приховуємо свої почуття? Чому ми приховуємо свої Почуття? Чому ми не можемо Сказати “ЛЮБЛЮ”? Ми лиш чуємо своє Серцебиття, Думаємо: “Я дівчина, крок Перший не зроблю”. Все потрібно робити Вчасно, Бо через помилку будемо Страждати. Почуття наше все одно не Згасне, -“Він любить іншу” – Будемо казати…...