Григорій Чубай – день відходить, кудись поквапившись



День відходить, кудись поквапившись.
Вечір. Тиша. Тебе нема.
І в рояля холодні клавіші
Білі-білі, немов зима.

Три зорі, мов тугі бемолі.
Три тополі, мов до-ре-мі.
І в тенетах німого болю
Я один при отій зимі.

Сині тіні в снігах митарствують.
Небо – наче сріблястий грот..
Над душею всевладне царствують
Дивні очі зелених нот.

Білій тиші в лице зорію.
Кожен порух її ловлю.
І тобою забуте грію
Захололе пташа – люблю.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Пятнадцатилетний капитан скорочено.
Ви зараз читаєте: Григорій Чубай – день відходить, кудись поквапившись