Гротеск



Гротеск (фр. grotesque – химерний, незвичайний, від італ. grotta – грот, печера) – вид художньої образності, для якого характерними є: 1) фантастична основа, тяжіння до особливих, незвичайних, ексцентричних, спотворених форм (звідси, зв’язок Г. із карикатурою й огидним); 2) поєднання в одному предметі або явищі несумісних, різко контрасних якостей (комічного з трагічним, реального з фантастичним, піднесено-поетичного з грубо натуралістичним), що веде до абсурду, робить неможливою логічну інтерпретацію гротескного образу; 3) заперечення усталених

художніх і літературних норм (звідси зв’язок Г. з пародією, травестією, бурлеском); 4) стильова неоднорідність (поєднання мови поетичної з вульгарною, високого стилю з низьким і т. п.). Г. відкрито й свідомо створює особливий – неприродний, химерний, дивний світ: саме таким показує його читачеві автор (на відміну від фантастичного світу як умовно-реального). Термін Г. походить від знайдених на межі XV-XVI ст. Рафаелем Санті у римських підземних гротах химерних настінних малюнків з поєднанням рослинних і тваринних форм. Г. використовувався ще в міфології та античній літературі (Аристофан, Плавт).

На Г, грунтуються

ренесансні твори “Гаргантюа і Пантагрюель” Ф. Рабле і “Похвала глупоті” Е. Роттердамського, просвітницький твір “Мандри Гуллівера” дж. Свіфта, романтичні твори Е.-Т.-А. Гофмана (“Повелитель блох”, “Крихітка Цахес”). дуже поширеним Г. стає у XX ст., особливо у творах модерного спрямування: відновлюються старі традиції Г., з’являються його нові форми (Ф. Кафка, І. Еренбург, Б. Брехт, В. Маяковський, В. Гомбрович, С. Мрожек, Юрій Клен). Елементи Г. наявні у сатиричних творах Т. Шевченка. Гротескними є “Ботокуди” та “доктор Боссервісер” І. Франка, “досвід коронації” К. Москальця, “Московіада” Ю. Андруховича. Цікаві приклади Г. спостерігаються у творчості М. Бажана на межі 20-30-х (“Розмова сердець”, “Гетто в Гумані”, “Сліпці” та ін.), а також у поемі “Гофманова ніч”:

Ось він сидить, цей куций Мефістофель,
Недобрих учт похмурий бенкетар.
Ах, що йому до жінчиних пантофель,
Врядовницьких чинів, і орденів, і чвар!
Ковтає мовчки дим, вино слизьке і слину,
Мовчить, і дивиться, і гне свою живу,
Загострену, мов голий нерв, брову,
Неначе сласний кіт худу і хтиву спину.
Тож він – гігантський кіт, улесливо солодкий,
То ж він – замучений уявою маньяк,
В гурті розпутників, поетів і кривляк
Сидить з лицем диявола й девотки.

Г. різниться і від алегорії, за якою будується раціональне іносказання.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Народна поетика живлюще джерело інтимної лірики франка.
Ви зараз читаєте: Гротеск