Гумор і сатира в повісті “Кайдашева сім’я” (2 варіант)

Гумор і сатира – два способи зображення смішного в житті. Вони відрізняються характером висміювання. Якщо гумор доброзичливий і жартівливий, то сатира, як правило, викривальна й зла. І те, і друге мають своїм джерелом усну народну творчість: анекдоти, прислів’я, жартівливі оповідання й пісні. Літературні гумористичні і сатиричні твори читачі, мабуть, люблять найбільше, особливо якщо автор гармонійно поєднав правду життя з кращими фольклорними традиціями. Саме це вдалося І. Нечую-Левицькому в повісті “Кайдашева сім’я”, яка вже

друге сторіччя посідає почесне місце серед найпопулярніших творів української літератури.

“Кайдашеву сім’ю” не можна читати без посмішки. Вона виникає вже з перших сторінок, коли автор подає діалог Карпа і Лавріна. Комічним є контраст між характеристиками дівчат, які висловлюють парубки. Якщо для Лавріна дівчина “тиха, як ягниця”, то для Карпа – “тиха, як телиця”. Про красу дівчини молодший брат каже: “З маленького личка хоч води напийся, а сама пишна, як у саду вишня”. Старший брат на це відповідає своє: “Та в неї лице, як тріска, стан, наче копистка… ” Сміх викликають несподівані

по рівняння, взяті з українського фольклору і з реального сільського побуту. Комічними є також інші діалоги: Мотрі і Кайдашихи, Омелька і Марусі. Описуючи ті чи інші події, автор ніби сипле народними приказками й аналогіями. Горщик скавучить, “наче собака, що зав’язла в тину”; борщ бризкав здоровими бульками, наче старий дід гарчав; Кайдашиха про себе: “Оце заквітчалась сіном, як вівця реп’яхами”; Мотря – Кайдашисі: “Лучче лягайте на ліжко, та, про мене, беріть в руку бандуру, куріть люльку”. Таких і подібних “перлів” у творі дуже багато.

Комічною є також поведінка героїв, викликана окремими рисами характеру. Ось Мотря лізе на чуже горище за яйцями. Лаврін прибрав драбину – і жінка повисла на стіні. В руці в неї була курка, а в пазусі – яйця, “дуже делікатний крам”. Смішним є початок бійки за мотовило. Надзвичайно веселою видається сцена, коли святково одягнена Кайдашиха падає з воза тощо.

Що ж це за сміх у повісті, гумористичний чи сатиричний? Якщо сатира – це гостре осміяння, глумління, то “Кайдашева сім’я” ніяк не може бути такою. Адже І. Нечуй-Левицький не глумиться з своїх героїв, навпаки жаліє їх. Відомо, що критики визначили комізм у повісті як “сміх крізь сльози”. Справді, у творі зустрічаємо зворушливі сцени й описи, які викликають співчуття і до Марусі, і до Мотрі, і до Омелька, не кажучи вже про Лавріна й Мелашку – найбільш симпатичних персонажів.

Але говорити лише про гумор “Кайдашевої сім’ї” теж неправильно, бо він передбачає тільки доброзичливий жарт без різкого заперечення. Та хіба можна схвалювати те, що відбувається в родині? Адже комічні ситуації викликані егоїзмом, бездушністю, безкультур’ям героїв – рисами, яких слід позбутися, щоб життя стало спокійним і приємним.

Як бачимо, гумор і сатира у творі І. Нечуя-Левицького постійно переплітаються. Перший – набирає різкості й викривального характеру, а друга – стає добрішою, людянішою. Звідси і “сміх крізь сльози”, – по-моєму, краще й не скажеш.