“І оживе добра слава” (за посланням Т. Шевченка “І мертвим, і живим… “)
Відоме послання “І мертвим, і живим… ” геніальний Кобзар присвятив тогочасній інтелігенції. Здобуваючи освіту за кордоном, знаючи по кілька іноземних мов, тримаючи домашні театри, проголошуючи волю кріпакам, “малоросійські” дворяни фактично відійшли від рідної культури, почали забувати історію предків. Представники інтелігенції захоплювалися здобутками інших народів, цураючись усього вітчизняного.
Чи мав Шевченко право так вболівати за українську культуру? Адже й справді, в середині XIX ст. Україна не мала ще такого розвитку,
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
Т. Шевченко засуджував ліберальну інтелігенцію, яка не знала власної історії, сподіваючись на те, що її “німець напише” українцям. Засуджував їхні почуття покірності, меншовартості. Поет закликає вивчити історію рідної землі, діяння визначних осіб:
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тієї коми.
Шлях національного розвитку українців завжди був устелений тернами. Народ, окрадений та підневільний, знову й знову піднімався на боротьбу проти несправедливості й насильства.
Водночас автор застерігає від сліпого запозичення всього іноземного, бо втрачається зв’язок із витоками вітчизняної історії. Атак необхідно було звернути увагу на вивчення доби гетьманщини – своєрідної школи демократичного устрою, літописів – перлин спадщини славних пращурів, праць Карамзіна, М. Костомарова. У той же час Т. Шевченко засудив державну позицію деяких гетьманів, які були “раби, підніжки, грязь Москви”.
Проблеми, які порушувалися поетом у XIX ст., залишаються актуальними й сьогодні. Історію України не вивчали довгі роки ні у школах, ні у вищих навчальних закладах. Відомий український кінодраматург Олександр Довженко зазначав, що навіть німці під час Великої Вітчизняної війни були впевнені у відсутності справжніх патріотичних почуттів нашого народу: “Вони не вивчають історії. У них від слова нація залишився тільки прикметник”. Дійсно, був період, коли соромилися рідної мови, без якої “наш край – територія, а не Вкраїна”.
На щастя, зараз відбувається процес відродження національної культури, науки, побудови суверенної України.
Слова Т. Шевченка й сьогодні спрямовані в майбутнє:
І оживе добра слава, Слава України, 1 світ ясний, невечірній Тихо засіяє…
“Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь… “
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
Національний геній українського народу Т. Г. Шевченко зробив великий, можна сказати, неоціненний внесок у духовну скарбницю людства.
Ставши символом своєї епохи, він вивів українську мову на світовий рівень. Ми щиро захоплюємося постаттю великого Кобзаря, його громадською принциповістю і моральною чистотою, почуттям соціальної і національної справедливості, прозрінням думки та високістю духу. Незабутнім для всього світу на всі часи поет став завдяки своїй національно-політичній та філософській поезії. Його мучив національний біль, що надав особливого характеру мотивові національної самокритики, “національного сорому”. Здається, що у його рядках відчувається стукіт зболеного серця. Слова, вихоплені з глибин відкритої і щедрої душі, промовляють до нас схвильовано й правдиво. Рішучий заклик до просвіти відчувається в рядках його творів, адже народ, не освячений у храмі науки, не має майбутнього. Шевченко справедливо вважає, що освіта повинна бути всебічною, підкріплюватись високою моральністю. Але як на це не схожа реальність, яка оточує Кобзаря: це верхівка, розбещена і безпринципна, замість того, щоб сприяти розвиткові науки та прогресу, лише на словах підтримує передові теорії, а наділі тільки шкіру дере “з братів незрячих гречкосіїв”. Звісно, пануючій верхівці невигідно розповсюджувати освіту серед простих людей, адже ці знання могли збудити свідомість народу. Для нього це новий привід для роздумів про правду і кривду, багатство і бідність.
Саме тих особливо засуджує Шевченко, хто, одержавши за кордоном освіту, знаючи іноземні мови, маючи навіть домашні театри, залишився, по суті, жорстоким кріпосником, тих, хто з-за кордону привіз “великих слів велику силу, та й більш нічого”.
Кобзар намагався довести, що кожен народ повинен мати свою національну гідність, мораль, освячену віковими традиціями. Він послідовно відстоював розвиток української національної культури, вважав, що культура кожного народу має свої характерні риси, які базуються на історії рідного краю. Саме вона відображає своєрідність стану нації.
Гострий меч свого полум’яного слова Тарас Шевченко спрямував проти лжепатріотів, які читали Шафарика, Коллара, знали всі слов’янські мови, окрім своєї рідної. Що чекає таку націю у майбутньому? Яким може стати народ, що забуває своє коріння? Поет-пророк з болем нагадує народну мудрість:
Хто матір забуває.
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не впускають…
Ось з такою забутою матір’ю Шевченко порівнює українську культуру, від якої так легко відцуралися її сини. Не повинен наш народ, якому стільки довелося перенести принижень, болю і страждань, втратити почуття національної гідності, стати Іванами без роду і племені, яким байдуже, якою мовою вони говорять. А “правнуки погані славних прадідів великих” не повинні забувати, що “в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля”.
Людина, відірвана від своєї рідної культури, задихнеться, як древньогрецький Антей, якого Геракл одірвав від матері-землі.
Наскрізь просякнутий любов’ю до національного Т. Шевченко мав тверде переконання, що культура кожного народу базується на своєрідному грунті, який треба вивчати, збагачуючи себе знанням світового досвіду, таким чином розвиваючи свою культуру.
Шевченко хотів бачити своїх співвітчизників освіченими, вільними, сповненими гідності, тому й закликав українців до всебічної просвіти і свідомого патріотизму. Поет вірив: треба тільки докласти трохи зусиль, щоб збагатити свій розум і душу – то все це неодмінно стане реальним.
Гнівно тавруючи “рабів та підніжків”, що цураються своєї культури, поет відстоював свої громадянські принципи. Саме в цьому аспекті він піднявся величчю свого духу не тільки над сучасниками, а й над цілими поколіннями українців, ведучи до пізнання піднесеності духу власного народу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Проблема морального обов’язку в творі “І мертвим, і живим, і ненарожденним… ” Т. Шевченка Твір “І Мертвим, і живим… ” Т. Шевченко завершив 1845 року. З Євангелія Т. Шевченко бере епіграф до нього: “Коли хто говорить: люблю Бога, а брата свого ненавидить – брехня це”. Цим євангельським висловом Шевченко натякає на панів-псевдопатріотів, які експлуатують кріпаків і водночас багато говорять, що вони люблять свій народ, тобто поет говорить про недоречність […]...
- Послання “І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм… ” – заповіт Т. Шевченка нащадкам Послання “І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм… ” – заповіт Т. Шевченка нащадкам I. Викривальний характер поезії Т. Шевченка. (Послання адресоване різним суспільним групам. Поет прагне висміяти, засудити жорстоке ставлення до кріпаків і вплинути на певні кола ліберального дворянства. Шевченко пише про фальшиву любов до України панів.) II. Пророцтво поета. 1. Упевненість у […]...
- Національне самовизначення в творі Т. Шевченка “І мертвим, і живим, і ненарожденним… “ Національне самовизначення в творі Т. Шевченка “І мертвим, і живим, і ненарожденним… “ Послання Т. Шевченка “І мертвим, і живим… ” за своїм ідейним спрямуванням має гостро викривальний, сатиричний зміст. Серед ранніх поезій Шевченка ще не було такої, де б, як у посланні, викривались усі злочини українських панів перед народом. А злочини ці були страшні, […]...
- Роздуми про долю рідного народу в посланні Т. Г. Шевченка “І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм… “ В історії кожної літератури є твори, які володіють магічним даром безсмертя. Саме до таких шедеврів належить поезія Великого Кобзаря. Йому було властиве глибинне відчуття кревної причетності до долі рідного народу, до його трагічної історії. Саме тому він спрямовує свої твори на захист пригнобленого люду. З творчої скарбниці Т. Шевченка можна виділити твір, який, на мою […]...
- Національне самовизначення у творі Т. Г. Шевченка “І мертвим, і живим, і ненародженим… “ Шевченко як справжній українець боровся за національне визволення. Його суспільно-політичні погляди з плином часу ставали чіткішими. Він ще більше усвідомлював протиріччя між народом і всім панівним класом, тому викриває тепер не тільки кріпосників, реакціонерів, а й лібералів. У першу чергу проти них і спрямоване послання “І мертвим, і живим, і ненародженим… “. Автор вперше в […]...
- Роздуми про долю рідного народу в посланні Т. Г. Шевченка “І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм… “ В історії кожної літератури є твори, які володіють магічним даром безсмертя. Саме до таких шедеврів належить поезія Великого Кобзаря. Йому було властиве глибинне відчуття кревної причетності до долі рідного народу, до його трагічної історії. Саме тому він спрямовує свої твори на захист пригнобленого люду. З творчої скарбниці Т. Шевченка можна виділити твір, який, на мою […]...
- Проблема морального обов’язку у творі “І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм… ” Т. Шевченка (2 варіант) У тисяча вісімсот сорок п’ятому році Кобзар подорожував Україною. Поетові довелося побачити неймовірні страждання народу, зростання невдоволення серед селян. Прикро було Тарасові Шевченку спостерігати, як українські пани, надівши маски “лібералів”, знущаються над людьми. Вони на словах розуміють і люблять народ, але довести це справами, відмовитись від своїх привілеїв пани не здатні. Коли Шевченко став відомим […]...
- Проблема морального обов’язку в творі “І мертвим, і живим… ” Т. Шевченка Є імена в нашій літературі, які ввібрали до себе живу душу народу, стали часткою його життя. Таким ім’ям для нас, українців, стало ім’я Тараса Григоровича Шевченка, чия поезія ось уже майже понад 150 років викликає у людей почуття захоплення своєю красою, своєю силою і народною мудрістю. Шевченко Т. Г. прийшов у літературу тоді, коли чаша […]...
- Аналіз вірша Тараса Шевченка “І мертвим, і живим… “ Є імена в нашій літературі, які ввібрали до себе живу душу народу, стали часткою його життя. Таким ім’ям для нас, українців, стало ім’я Тараса Григоровича Шевченка, чия поезія ось уже майже понад 150 років викликає у людей почуття захоплення своєю красою, своєю силою і народною мудрістю. Шевченко Т. Г. прийшов у літературу тоді, коли чаша […]...
- Роздуми Т. Шевченка про долю рідного народу у творі “І мертвим, і живим… “ Не бійтеся друзів – у найгіршому випадку вони зрадять; не бійтеся ворогів – у найгіршому випадку вони вб’ють; бійтеся байдужих, бо це з їхньої мовчазної згоди вершаться всі злочини на землі. Ці слова спадають на думку, коли перечитуєш полум’яний твір Шевченка “І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Україні і не в Україні […]...
- Проблема морального обов’язку у творі “І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм… ” Тараса Шевченка Проблема морального обов’язку у творі “І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм… ” Тараса Шевченка Безперечно, в Україні було багато видатних поетів, але портрети саме Тараса Шевченка часом висіли у хатах на місці ікони. Він не тільки вийшов з народу, а душею лишався з ним завжди. Його цінності і споді-вання були саме народними, узятими […]...
- Відображення почуття патріотизму в посланні “І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм… “ Для кожної людини є на землі щось найголовніше, найдорожче, найсвятіше, щось таке, до чого вона ставилась з особливою шанобливістю. Для Тараса Шевченка такою святинею була рідна Україна та її народ. Йому було властиве глибинне відчуття кревної причетності до долі рідного народу, усвідомлення масштабності його історії і неповторності культури. Із творчої скарбниці Тараса Шевченка можна виділити […]...
- “І мертвим, і живим, і ненародженим… ” – послання Кобзаря нащадкам Доля України по-справжньому боліла Кобзареві. Велика кількість його творів перейнята болем щодо становища його народу, усієї держави. Часто поет поєднує епічну розповідь із роздумами. У творі “І мертвим, і живим, і ненародженим… ” епічної розповіді зовсім немає тільки напружене ліричне почуття і думки. За інтенсивністю емоцій та роздумів цей твір не поступається усім епічним драмам […]...
- Аналіз “І мертвим, і живим, і ненарожденим” Шевченко ” І мертвим, і живим, і ненарожденим ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури: ліро-епос. Вид лірики: патріотична (громадянська) Жанр: поема-послання. Тема: Зображення морального обов’язку свідомого громадянина перед власним народом; показ змодельованого образу національної еліти, визначення її політичних та морально-етичних орієнтирів. Ідея: […]...
- І мертвим, і живим, і ненародженим… (скорочено) – Шевченко Тарас 1814-1861 Поема Коли минає Божий день, усі потомлені люди спочивають. Тільки оповідач, ліричний герой твору, і день і ніч плаче, бо кругом нього Кайданами міняються, Правдою торгують. І Господа зневажають. Людей запрягають В тяжкі ярма… Ліричний герой просить своїх земляків – ліберальних панів – схаменутися, “полюбити щирим серцем” рідну країну, не шукати щастя й волі […]...
- Коротко про “І мертвим, і живим… “ (1845) Літературний рід: ліро-епос. Жанр: послання. Вид лірики: патріотична (громадянська). Провідні мотиви: критика української еліти, яка зневажає український народ, і заклик до соціального примирення заради відродження нації. Про твір: до жанру послання Т. Шевченко звернувся, щоб через пересторогу й прохання пробудити в українців почуття національної гідності й честі. Отже, твір був написаний із наміром змінити […]...
- Тарас Шевченко – І мертвим, і живим, і ненародженим (Стислий переказ, дуже скорочено) Тарас Шевченко І мертвим, і живим, і ненародженим (Стислий переказ, дуже скорочено) Минає Божий день, усі потомлені люди спочивають. Тільки оповідач, ліричний герой твору, день і ніч плаче, бо кругом “правдою торгують. І Господа зневажають. Людей запрягають В тяжкі ярма… ” Ліричний герой просить своїх земляків, ліберальних панів, схаменутися, “полюбити щирим серцем” рідну країну, не […]...
- Значення і світова слава Тараса Шевченка РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Значення і світова слава Тараса Шевченка Шевченко – основоположник нової української літератури. Шевченко є основоположником нової української літератури і родоначальником її революційно-демократичного напряму. Саме в його творчості повно розвинулися ті начала, які стали провідними для передових українських письменників другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Тенденції народності й реалізму були вже властиві […]...
- І мертвим, і живим, і ненародженим… (інша версія переказу) скорочено – Шевченко Тарас Минає Божий день, усі потомлені люди спочивають. Тільки оповідач, ліричний герой твору, день і ніч плаче, бо кругом “правдою торгують. І Господа зневажають. Людей запрягають В тяжкі ярма… “ Ліричний герой просить своїх земляків, ліберальних панів, схаменутися, “полюбити щирим серцем” рідну країну, не шукати щастя й волі у чужих краях, бо “в своїй хаті своя […]...
- “Слава тобі, Гамаліє… на всю Україну… ” (за твором Т. Шевченка “Гамалія”) В одній із давніх українських пісень із сумом розповідається про турецько-татарські набіги XVI століття, що кривавили живе тіло України. Зажурилась Україна, бо нічим прожити, Гей, витоптала орда кіньми маленькії діти. Ой, маленьких витоптала, великих забрала, Назад руки постягала, під хана погнала. Десятки тисяч українців потрапляли в полон. У Каффі їх продавали у рабство. Навіть торговці […]...
- Тарас Шевченко – І мертвим, і живим, і ненарожденним Аще кто речет, яко люблю бога, А брата своего ненавидит, Ложь есть. Соборно послание Иоанна. Глава 4, с.20 І смеркає, і світає, День божий минає, І знову люд потомлений І все спочиває. Тілько я, мов окаянний, І день і ніч плачу На розпуттях велелюдних, І ніхто не бачить, І не бачить, і не знає Оглухли, […]...
- Відповідь на контрольне питання До творчості Т. Шевченка Що заповідав поет українському народові у вірші “Заповіт”? У цій поезії Т. Шевченко закликає народ до боротьби проти несправедливого суспільного ладу, “порвати кайдани”, “вражою злою кров’ю волю окропіте” . Поет також висловлює палку віру у світле майбутнє України, її знедоленого народу, який, як сподівається Т. Шевченко, не забуде “пом’янути незлим тихим словом” свого мужнього співця....
- Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь. (Тарас Шевченко)(2) Хто із нас не читав ці рядки Тараса Шевченка у шкільному віці? Хто не повторював їх, ставши дорослою людиною? А взяті ці слова з палкого Шевченкового “посланія” “І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм… “. Окрім того, поет ставить питання про взаємовідносини інтелігенції і народу. Основне спрямування твору – викриття кріпосництва і лібералізму. Серед […]...
- Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь (2 варіант) Хто з нас не читав ці рядки Тараса Шевченка у шкільному віці? Хто не повторював їх, ставши дорослою людиною? А взяті ці слова з палкого Шевченкового посланія “І мертвим, і живим, і ненарожденим землякам моїм… “. Окрім того, поет ставить питання про взаємовідносини інтелігенції і народу. Основне спрямування твору – викриття кріпосництва і лібералізму. Серед […]...
- Любов до рідного краю в творах Т. Шевченка Любов до рідного краю в творах Т. Шевченка Творчість великого Кобзаря неосяжна та різноманітна, а сам він був основоположником нової української літератури. Слово його було ознакою національного відродження, утвердження української нації, її надією на кращі часи. Служінню рідній Україні Шевченко присвятив своє палке слово, щире серце, навіть своє життя. Вся його творчість пройнята палкою любов’ю […]...
- Історична тематика у творчості Т. Шевченка Історична тематика у творчості Т. Шевченка Тараса Григоровича Шевченка завжди цікавила історія. Поет пишався славним минулим свого народу, вірив, що його волелюбний і незалежний характер не зломлений кріпосницькою системою. Важлива частина спадщини Кобзаря – це твори на історичну тематику: “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”, “Гамалія”, “Гайдамаки”, “Чигрине, Чигрине” та інші. У поемі “Іван Підкова” поет відтворив […]...
- Мрії Тараса Шевченка про майбутнє України Де б він не був, куди б не закинула його тяжка доля, він завжди повертався до своєї рідної України, линув до неї своєю душею, до її “степів широких”, до її заквітчаних, мов чарівна дівчина, сіл, до найдорожчого для нього – до Дніпра. Він скрізь бачив її, рідну матір-Україну. І ніякі поневіряння не могли вбити ту […]...
- Спадщина Шевченка – художника Спадщина Шевченка – художника Талант Т. Шевченка, його незвичайна любов до всього рідного, до свого пригнобленого народу, до своєї культури, що перебувала тоді в московському ярмі, а також освіта, начитаність, праця над собою – все це ставить Т. Шевченка в перші лави освічених людей XIX століття. Поет і художник жили в душі Шевченка-митця завжди, бо […]...
- Поетичні роздуми Т. Шевченка про сутність людського життя (за віршем “Минають дні, минають ночі… “) Т. Шевченко силою свого поетичного слова, силою своєї безмежної любові до рідного народу, до України намагався пробити мури людської байдужості, панської обмеженості. Т. Шевченко все знав, все відчував: як жив народ, про що він думав, постійно шукаючи шляхів до кращого майбутнього: І день іде, і ніч іде, І, голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не […]...
- “І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю… ” (2 варіант) Пісня супроводжує людину все життя, в ній і сум, і радощі, невдачі й успіхи. У своїй пісенній ліриці Андрій Малишко відобразив щирі людські почуття, тому немає такої людини, яка б залишилась байдужою до його чудових пісень. Пісням Малишка притаманні краса образів, мудра простота, щирість, глибина інтимних почуттів, чаруючі картини рідної природи. Не дивно, що багато […]...
- Україна та українці в творчості Т. Г. Шевченка Коли хочуть щось добре сказати про народ, то оповідають про його землю, гори, ріки, ліси. Згадують, яких великих людей дала ця земля світові. Українська земля дала світові геніального поета Т. Шевченка, який належить до найбільших народних поетів, яких тільки знає всесвітня історія літератури. Поезія Шевченка національна і інтернаціональна, гуманна і самобутня, загальнодоступна. Поет підніс не […]...
- Відчуття народного болю (за віршем Т. Шевченка “Сон”) Т. Г. Шевченко – видатний український поет – не міг без болю дивитися на страждання рідного народу. У вірші “Сон” поет змальовує долю матері-кріпачки, яка змушена працювати з ранку до вечора на панському полі. Немовля, що “сповитеє кричало у холодочку за снопом”, вимагало уваги, ласки матері. Важка праця тягарем лягла на плечі жінки: … Втомилася; […]...
- Образи матері й дитини у творчості Т. Г. Шевченка Тарас Григорович Шевченко – тонкий, проникливий лірик, поет-громадянин, який залишив нащадкам неоціненну книгу народного життя, відстояв і зберіг національну гідність свого багатостраждального українського народу. Для нас він – таємниця, над розгадкою якої буде працювати ще не одне покоління, криниця з холодною джерельною водою, яка затамовує духовну спрагу народу. Щораз, спілкуючись з нетлінною творчою спадщиною великого […]...
- Вплив творчості Шевченка на розвиток української літератури, мистецтва, духовної культури Вплив творчості Шевченка на розвиток української літератури, мистецтва, духовної культури Великий український письменник, людина з незвичайною, тяжкою долею, з світовою славою поета-правдолюбця – це Тарас Шевченко. Його думки зрозумілі усім пригнобленим, усім тим, хто хоче вільного, радісного і щасливого життя. Чому ж поезія Шевченка має не тільки національне, але і світове значення? Творчість поета-демократа у […]...
- “І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю… ” (1 варіант) Вірш “Рідна мати моя” став своєрідною творчою візитною карткою Андрія Малишка. Твір давно сприймається як народна пісня, і далеко не кожен, хто співає її, пам’ятає про автора. Чому ж настільки органічно була сприйнята народом ця поезія? Я думаю, тому що висловлює в ній автор найглибші переживання кожної людини. Хіба не кожен з нас може згадати, […]...
- Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь (за творами Тараса Шевченка) Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь (за творами Тараса Шевченка) Кріпак за походженням, Шевченко все життя прагне до знань. Різних вчителів посилала йому доля на життєвих шляхах (від школи п’янички-дяка до Академії Мистецтв). Ще в дитинстві, ледве опанувавши грамоту, він захоплюється творами Сковороди: … куплю паперу аркуш, і зроблю Маленьку книжечку; хрестами […]...
- “І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю… ” (3 варіант) Мати! Хіба є у світі щось прекрасніше, чистіше, святіше? Мати не лише дарує життя, вона віддає дитині всю свою душу, напуває разом із молоком любов’ю до Батьківщини, до людей. Образу матері присвятив свої твори не один митець. Чарівна у своїй святості, постає вона з картин Леонардо да Вінчі, Рафаеля. Святою Марією малює матір у своїх […]...
- Мої враження від вірша Т. Шевченка “На панщині пшеницю жала… “ Мої враження від вірша Т. Шевченка “На панщині пшеницю жала… “ Вірш “На панщині пшеницю жала… ” має ще другу назву – “Сон”. У ньому Шевченко розповідає про долю селянки, яка уві сні бачить свого малого сина вже дорослим, щасливим, бо він уже вільний, одружений, має діточок. Мати від усього серця радіє за сина, але […]...
- Героїчне минуле українського народу в творчості Тараса Шевченка І. Т. Г. Шевченко – видатний український поет. 1. Дитячі захоплення Т. Шевченка (цікавиться славним і героїчним минулим українського народу – розповіді старого діда Івана). 2. Т. Шевченко – художник (думками лине на рідну Вкраїну, згадує часи колишньої слави її вільнолюбивих захисників; з’являється задум створити ілюстрований альбом “Живописна Україна”, до якого увійшли малюнки “Дари Богданові […]...
- Зображення козацької звитяги (За поемою Т. Г. Шевченка “Гамалія”) (2 варіант) Великий Кобзар був справжнім патріотом своєї землі, свого народу. Найвизначнішою рисою українського народу Тарас Шевченко вважав його волелюбність. Кобзар не знаходив ідеалу національного існування в тодішньому суспільстві. Україна мусила втрачати свою культуру та мову, підкоряючись гніту царської Росії. Отже, поет дивився на минуле рідної землі як на повчальний приклад не тільки для сучасників, а й […]...
Твір дружба це велика радість.