Ілля Манченко – дорога до дому приведе

Related posts:

1. Ілля Манченко – Батькова порада Довкола мене ненависть і зрада, Довкола мене заздрість і брехня, Але єдина батьківська порада, Іде зімною все моє життя. Казав мені: “Завжди молися сину” І віру в Бога ти не полишай, Люби і поважай свою родину, Не забувай про рідний тобі край! Усе життя дотримуюсь поради, За кожну справу з молитвою берусь, В молитві кожній […]...
2. Ілля Манченко – Спогади Полинаю в спогади дитинства, Як маленьким бігав по росі, Не зазнав на щастя я сирітства, Так як друзі деякі мої. Пригадались стежки і дороги, Запах квітів, меду і бузку І з батьками грибові походи, Посиденьки з друзями в садку. Випливає в спогадах криниця, Що стояла на краю села, Ох, яка була у ній водиця – […]...
3. Ілля Манченко – дякую Землі Травневі зливи поливають землю, Стоять дерева в святковому вбранні, Краса така лікує мої нерви, За це родючій дякую землі. Щодня їй дякую за жовте поле, За хліб, за мед, за квіти у садку, Мене з землею пов’язала доля, Тепер я нею кожен день живу. Коли саджаю жито чи пшеницю, Я знею, як з живою говорю, […]...
4. Ілля Манченко – Пожовклий лист летить самотньо з гілки Пожовклий лист летить самотньо з гілки, Холодний дощ пронизує наскрізь, З’явилась і сховалась швидко білка, Із шолудем на дерево шмигик. Трава пожовкла, небо темно-сіре, З листками грає вітер в піддавки, Розкрили хмари свої руки-крила, Й летять, летять по небу як птахи....
5. Ілля Манченко – Незрівнянна Вуста п’янкі, як ягоди у червні, Палають очі сонячним вогнем, Мені її із пам’яті не стерти, З душі ніяк не вирубить мечем. Тендітні руки – лози винограду, Гладке волосся – ніжне наче шовк, Під вікнами співаю серенаду, До її серця перший роблю крок. Вона прекрасна ніби та троянда, Яка росте під вікнами в садку, Красива, […]...
6. Ілля Манченко – Так було! Тебе пригортаю до своїх грудей І ніжно цілую в лобик і щічки, Загорілось у небі багато свічей, Нам посміхнулись привітно смерічки. Ти дивилася ніжно в очі мої, В них я бачив спокій, кохання і мрії, Міцно стискав тендітні долоні твої, Билися в серці розбурхані хвилі. Цілунки гарячі, солодкі, п’янкі, Не звертаєм уваги на перехожих І […]...
7. Ілля Манченко – Рабів до раю не пускають Рабів до Раю не пускають, Сміючись плюнули в лице, Холопів там не поважають, Бо челядь в ньому лиш живе. Нема на вас вже Кривоніса, Не має Гонти, Богуна, Скоріше б впала та завіса, Яка їх в гору підняла. “Рабів до Раю не пускають”, Від влади чуєм кожен день, Вони нас “Беркутом” лякають, А ми штурмуєм […]...
8. Ілля Манченко – Невідома могила Стоїть могила серед поля, Чи вояка УПА, чи козака, Він здобував країні волю, А смерть напевно тут його знайшла. Я перед нею на колінах, На неї квіти виклав польові, Вона укрита вся полином, Співають пісні тихо солов’ї. Ніколи він вже не почує, Знайомих слів, знайомих фраз, Тепер навіки тут ночує, Про нього нагадав невплинний час!...
9. Ілля Манченко – Із висоти Чернечої Гори Із висоти Чернечої гори, Безсмертний голос чуємо Тараса, Ідуть до нього діти і старі, До нас назавжди він зійшов з Парнаса. Його вірші пророчі на віки, Великий геній рими, пензля слова, Вчитавшись пильно у його рядки, Ми починаєм вірити у Бога. В своїх віршах він передбачив все, Падіння, злети, зради, незалежність, Для нього рідне не […]...
10. Ілля Манченко – Нема долин таких, як на Вкраїні Нема долин таких, як на Вкраїні, Де б не шукав – таких вже не знайдеш, Вони чарівні, ніжні і донині Поних як зачарований ідеш. Розкинулись левади зеленаві, Їх спокій осокори стережуть, Ганяє вітер собі хмари мляві, А павучки мереживо плетуть… Проткнули хмари – сестроньки тополі, Купають віти в річці явори, В нас надзвичайно світять зорі […]...
11. Богдан-Олег Горобчук – дорога Дорога – також своєрідна нитка між нами Прив’язана за наші пальці – за мій, за твій Серце дороги б’ється і зраджує намір Торкнутися віями вій Дорога – це пташка, це голуб поштовий, лист – я Адресат, адресант – ти. Іноді – навпаки. Сьогодні я буду у тебе, я висію Молочного шляху зірки І скільки би […]...
12. Дмитро Загул – “Розіслалась далека дорога… “ Розіслалась далека дорога В непривітну чужину мені… Прощавай, моя хатко убога! Прощавайте, достатки мої! Я не знаю, коли ще побачу, Як сьогодні покину я вас. Та дрібними сльозами заплачу На чужбині за вами не раз. ІЗ ЗБІРКИ “З ЗЕЛЕНИХ ГІР”, З ЦИКЛУ “ПІдГІР’Я”...
13. Павло Мовчан – Гаряча дорога Розторочивсь поділ сорочки, Бо пльондравсь довго по росі: На литках споришу листочки, Під п’ятами гаряча сіль. Тепло твоє земля вбирала, За пазуху ти землю клав, І крізь сорочку проростали Пір’їни бліднуватих трав. В тобі ставало більш земного, В землі дедалі більш твого. Була гарячою дорога – Пекла підошви, як вогонь....
14. Тепло рідного дому (за твором Олени Пчілки “Сосонка”) Незалежно від того, де ми живемо, чи в місті, чи в селі, ми завжди відчуваємо тепло рідної оселі. І це тепло вимірюється не температурою повітря, а затишком і любов’ю, які панують у хаті чи міській квартирі. Комусь, у селі наприклад, приємно примчати додому заборсаним у снігові, але з радісною усмішкою, бо зустрінуть його люблячі мама, […]...
15. Микола Бажан – Дорога Дорога Ретельно тіні складено в штахети, І над пустелищем степів, Як хвіст скаженої комети, – Огонь рахманних вечорів. Упали тіні гострі осторонь! Чіткіш лягли риски гілок, Перехилившись в темну просторінь Кущі здичавілих зірок. Іду, й дороги переламані, Гнучись, плазують із-під ніг. Так важко на жорстокім камені Класть лінії твердих доріг. Так важко на жорстокім камені […]...
16. Дмитро Загул – Отчизно дорога! Пам’яті Володимира Кобилянського Отчинзно моя дорога, Мріє великої туги! Чи колись моя трудна нога До тебе навернеться вдруге? Чи на скелях, на грудях твоїх, Змучене серце спочине, І поллється безжурний сміх, Щирий такий, без причини? Ти снишся мені уві сні, Розкішна, зелена колиско, І часом здається мені, Що ти осьде, що близько. І здається тоді, […]...
17. Ольга Анцибор – дорога в самотність Так чекала кохання, Так хотілось весни. Та роки все летіли, Наче віщії сни. Із спекотного літа Раптом виринув ти, Та до осені разом Не змогли ми дійти. Не розвіяв самотність, Тугу не розігнав, Мовби метеоритом Моїм серцем промчав. Ніжно перса погладив, Ледь торкнувся чола, І дорога далека За тобою лягла. Ця дорога в самотність, Ця […]...
18. Життя – це, наче, дорога довга Життя – це, наче, дорога довга, Яка завжди має початок і кінець. Вона різними емоціями повна І ти у грі під ярликом – гравець. В цій грі виконуєш роль головну, Бо сам творець своєї долі. Музику обираєш: повільну чи швидку, Не знаючи що принесе: радості чи болі. На дорозі завжди багато перешкод, Які захочуть тебе […]...
19. Томаш деяк – дорога втомлено зітха у далечінь Дорога втомлено зітха у далечінь Що припнута на обрію мотузку І пил лягає на траву і рештки глузду І той, хто міг сказати промовчить І той, хто міг піти, таки піде Вганяючи себе у кілометри Збираючи росу на войлок светра Лягаючи щоночі на тверде І буде день, зачатий у імлі Такій сипкій, що кришиться від […]...
20. Богдан Кіселичник – дорога до Раю Стою я на початку двох доріг. Куди піти? Я сам не знаю! Мені здається, що я зміг Знайти дорогу ту до Раю. Стою і думаю собі: Піти ліворуч, може ні… Праворуч йду, але ж не знаю Чи та дорога йде до Раю. Назад вернутись вже не можна – Страхи минулого, чекають там. І дорога хвилина […]...
21. Леся Українка – В дому роботи, в країні неволі Діалог Велика, залита сонячним світлом полудневим площа в околиці Мемфіса; на заході вона переходить у справжню пустелю, піскувату, повиту сухим маревом, тремтячим від спеки; на сході її оточують зарослі папірусу та лотосу, що вкривають багна, позосталі від нільської поводі. Посеред площі величезна будова, ще не скінчена: колонади, подекуди ще без капітелів, але поставлені по виразному […]...
22. Мозолевський Борис – дорога Веселинове спало, Миколаївка теж. Я вертався зі школи Розгрузлим степом – Найдрібніша билинка У світі без меж Із малесеньким серцем, Що билось нестерпно. Від макухи і висівок Був я кволий і миршавий. А країна підводилась По війні із руїн. Я пишався п’ятірками Й першими віршами, Тим, що харчу колгоспного На дурничку не їв. І тоді […]...
23. Микола Вінграновський – Коло тебенько я – дивись! Коло тебенько я – дивись! Ходять хмари нехмарним небом, По воді сон зорі повивсь Біля тебенько, коло тебе. Зірно каже собі про дощ, Про краплину малу на ньому, Про чорнобил і нехворощ, І дорогу – назад додому. Бо додому воно завжди: Полину і сльозі – додому. Сніг іде. Голубінь з ожин. І морозик цвіте по-свому. […]...
24. Сергiй Червонозорянський – Снегом – дорога Снегом – дорога, пеплом – судьба Думал – успею, грела борьба В сердце отвага, пламенный взор Жизнь – передряга, слабость – позор Радуга – цветом, туча – дождем Низость – кастетом, жадность – рублем Было, не скроешь – затянет быльем Утро – рассветом, степь – ковылем…...
25. Кацай Олексій – дорога На відстань невситенну Крізь безлад перелогу Між мною і землею Утиснулась дорога А в темряві обабіч Як закоцюблі мури Миттєвості зліпились У років кучугури І щоби не синицю А журавля спіймати Не впоперек потрібно А вздовж її долати Щоб десь в опівніч впасти Дрімаючи вже нишком З окраєчку планети Немов дитина з ліжку....
26. Прославление народа-созидателя в стихотворении Н. А. Некрасова “Железная дорога” (3 вариант) Поэт Н. А. Некрасов был очень близок к простому народу, хотя сам был из семьи помещиков. Живя в деревне, он часто общался с крестьянами, наблюдал деревенский быт, изучал народное творчество. Трудовая жизнь, полная лишений, была знакома поэту не понаслышке. Именно поэтому цель своего творчества Некрасов определил так: “Я призван воспеть твои страдания, терпеньем изумляющий народ”. […]...
27. Твір на тему: Чим хата багата? (Обереги нашого дому) Колись навіть саму згадку про обереги, про їх вплив на наше життя називали забобонами і висміювали. Та останнім часом в побут народу знову повертаються традиції, які складалися віками. З сивої давнини прийшов до нас звичай прикрашати оселі оберегами. Найчастіше їх виготовляють з природних компонентів, що символізують для людини здоров’я, затишок в родині, любов, щастя. Іноді […]...
28. Дорога долі, дорога болю Василя Стуса В. Стус по праву вважається одним з найвизначніших поетів двадцятого століття. Поет був Людиною з великої літери, яка відважно й самозреченно виступила за високі ідеали Добра, Правди, Справедливості, Гуманізму – цих високих, вічних загальнолюдських цінностей. Вірш “Як добре те, що смерті не боюсь я” можна вважати програмним для поета. У цій поезії чітко окреслений трагічний, […]...
29. Душа у шрамах Душа у шрамах – ніде вже й латати І серце стислось ніби їжачок. Та ти один навчиш знов відчувати, Не побоявшись моїх колючок. Ті очі повні ніжності й печалі Твій запах – терпкий спогад моїх снів. Відчуй мене, веди в безмежні далі Я піду за тобою в заметіль снігів. Ти обійми мене – не дай […]...
30. Богдан Согор – дорога життя Біжи, кричи, моли про допомогу, А навкруги лиш власна тінь і срах, Ти сам повинен побороти цю знемогу, Один пройти цей кам’янистий шлях. Був впевней ще вчора, що сьогодні, Знов успіх подарує новий день, Чому ж сидиш тепер немов в безодні, І з уст твоїх не чути радісних пісень. Хоч вчили нас ніколи не здаватись, […]...
31. Прославление народа-созидателя в стихотворении Н. А. Некрасова “Железная дорога” (2 вариант) С детства наблюдая “зрелище бедствий народных”, являясь свидетелем обид, несправедливости и притеснений крепостных мужиков, великий русский поэт Н. А. Некрасов в зрелом возрасте стал певцом народа, его защитником. Он прославлял народное терпение и выносливость, трудолюбие и высокие нравственные качества. Среди множества испытаний, через которые пришлось пройти простым людям, одними из самых страшных были нужда и […]...
32. Микола Руденко – Шлях-дорога в небокрай веде Шлях-дорога в небокрай веде. Обіч розступається стерня. То не я – моя уява йде, Наче босоноге старченя. Люди добрі, орачі-дядьки! Чи то ви зробили, чи не ви? Всюди пшениці та буряки – Ні волошки в полі, ні трави. Тільки по канавах реп’яхи, Тільки лопушиння по ярках. Вже заорані й старі шляхи – Мов розтято вени […]...
33. Чародейка зима (по стихотворениям А. С. Пушкина “Зимняя дорога” и Ф. И. Тютчева “Чародейкою зимою”) Зима – необыкновенное время года. Белый пушистый снег, заснеженные деревья, морозный воздух. Не зря в народе называют зиму красавицей, волшебницей. Это удивительное время года вдохновило многих поэтов к созданию прекрасных поэтических строк. Сколько замечательных стихотворений посвящено этому времени года. Стихотворения А. С. Пушкина “Зимняя дорога” и Ф. И. Тютчева “Чародейкою зимою… ” тоже о зиме. […]...
34. Сергiй Червонозорянський – дорога Дорога в поисках удачи Напоминает Млечный путь – Бывает призрачной и зыбкой, Но манит на нее свернуть. Волнует кровь планет парадом, Восторгом Радует, порой, Дурманит томным женским взглядом И ощущеньем – ты герой. Ведет сквозь тернии – к плеяде И опьяняет, Как вино, Соперников, коллег – к досаде, Пусть рядом зависть – все равно. Пророчит […]...
35. Довга дорога до порятунку (за оповіданням Д. Лондона “Жага до життя”) Наскільки людина перемагає страх, настільки вона людина. Томас Кирлейль Джек Лондон прожив бурхливе, нелегке й дивне життя. Воно було наповнене масою яскравих вражень, знайомствами з людьми, які стали згодом героями його творів, що принесли авторові всесвітню славу. Перші з північних розповідей письменника вразили читачів новизною постановки проблеми і її художнього рішення. Герой ранніх розповідей Джека […]...
36. Картины подневольного труда в стихотворении Н. А. Некрасова “Железная дорога” Творчество Н. А. Некрасова отличает нежная любовь к простому русскому человеку, бесконечное сочувствие к подневольному труду крепостных. Это очень ясно отразилось в стихотворении “Железная дорога”, в котором автор пытается показать и рассказать мальчику Ване правду об истинных строителях: Труд этот, Ваня, был страшно громаден – Не по плечу одному! Тысячи людей были согнаны, чтобы проложить […]...
37. Утверждение веры в светлое будущее народа в стихотворении Н. А. Некрасова “Железная дорога” Русский поэт Н. А. Некрасов всегда был не только настоящим гражданином своей страны, но и сыном своего народа. Он прекрасно знал все беды, проблемы и горести простых людей, их нужду и бесправие, желание и невозможность изменить жизнь к лучшему. Испокон веков русскому народу были присущи многие замечательные качества, отраженные Н. А. Некрасовым в его стихотворении […]...
38. Стихотворение С. Есенин “О красном вечере задумалась дорога… (Восприятие, истолкование, оценка) Чувство родины Основное в моем творчестве С. Есенин Сергей Александрович Есенин – истинный поэт России. К вершинам творчества он поднялся из глубин народной жизни. С первых дней его окружал мир русских песен, сказок, легенд: Родился я с песнями в травном одеяле. Зори меня вешние в радугу свивали. О чем бы ни писал Есенин, где бы […]...
39. Хресна дорога (віршована) Вступна молитва Люблю Тебе, Спасителю мій милий, Й з цілого серця жалую за те, Що ворогам Твоїм додав я сили, Щоб розпинали тіло пресвяте. Прости мене, Ісусе милосердний, За всі гріхи, що кривди завдали Тобі Святому… Нині я усердно Молитимусь, щоб слави і хвали Тобі одному лиш слова звучали… І хай мізерна жертва ця моя […]...
40. Перебийніс Петро – Батькова дорога Це наснилося, можливо, Чи привиділось мені, Чи насправді сталось диво При досвітньому вікні. Що це діється зі мною? Хоч немає вороття, – Бачу: стежкою земною Тато йде із небуття. Тато йде сорокалітній, І гойдаються поля. Линуть гуси перелітні, Обертається земля. Ронять гуси з високості Сизе пір’я на луги. Видно мамі сивокосій Недосяжні береги. Пам’ятає небагато […]...