Інтермедія

Related posts:

1. Дастан Дастан – У тюркомовних народів – оповідний вірш або поема про важливі суспільно-політичні події, подвиги героїв, пов’язані з ісламом, а також за мотивами “Тисячі й однієї ночі”, на сюжети, запозичені з поеми Нізамі “Лейлі і Меджнун” та ін. Відтак виникли твори “Ашуг-Гариб”, “Зохра і Тахір”, що співіснують поряд із “Кьор-Огли”, “Алпамиш” та іншими. епічними поемами. […]...
2. Іван Вишенсьний, його час і культурна та громадська діяльність Іван Вишенсьний, його час і культурна та громадська діяльність I. І. Вишенський – видатний представник полемічної літератури. (І. Вишенський – найвидатніший письменник-полеміст XVI-XVII століть, суворий викривач соціальної несправедливості.) II. Характеристика епохи часів Івана Вишенського. 1. Життя українського народу під гнітом литовських і польських феодалів. (Постійна боротьба трудящого люду за свою незалежність із татаро-турецькими загарбниками, із […]...
3. У чому трагедія Печоріна (за романом М. Лермонтова “Герой нашого часу”) І. Роман Лермонтова – “сумна дума про наш час” (В. Бєлінський). ІІ. Трагізм долі та життя Печоріна. 1. Історія героя. 2. Невідповідність життя Печоріна його можливостям: А) неординарность, небуденність натури; Б) прагнення дії, постійні пошуки та безцільність життя; В) суперечність і розлад із самим собою; Г) наростання егоїзму та індивідуалізму. 3. Печорін – один із […]...
4. Становлення та розвиток драматургії в давній українській літературі Становлення та розвиток драматургії в давній українській літературі I. Виникнення драматичної літератури в Україні. (Драматична література тісно пов’язана з розвитком українського театру, шкільним навчанням. Це були віршові діалоги, які складали викладачі вищих шкіл, тому й називалися шкільними. Основні жанри драматургії давньої української літератури – шкільні драми, інтермедії.) II. Характеристика драматичних творів XVII-XVIII століть. 1. Виникнення […]...
5. Ізоляціонізм Ізоляціонізм (англ. isolationism, від фр. isolation – роз’єднання, відокремлення) – широкий суспільний рух, що виник у США наприкінці XIX ст. на основі ідеї невтручання у суспільно-політичні процеси поза американським континентом; загальна назва естетичних концепцій, які на основі вчення І. Канта про незацікавленість естетичного судження обстоювали і розробляли вчення про автономність естетичних цінностей, самодостатність мистецтва, незалежність […]...
6. Козацькі літописи Козацькі літописи – історико-літературні твори кінця XVII-XVIII ст., в яких висвітлювалася історія України, козацтва. В їх основі – бурхливі політичні події другої половини XVII – початку XVIII ст., війна українського народу 1648-54 під проводом Б. Хмельницького, які мали надзвичайно великий вплив на кристалізацію національної свідомості українського народу. Автори К. л. (переважно військові канцеляристи, освічені вищі […]...
7. Фігурний вірш Фігурний вірш (лат, figura – зовнішній вигляд, образ) – вірш, в якому синтезовано властивості звукових та візуальних мистецтв, втілені у винахідливій, переважно графічній, формі. Запроваджений еллінським поетом Сіммієм (збереглося три його вірші – у вигляді сокири, крил та яйця), поширились у європейських, особливо у новоєвропейських літературах XVII ст., набуваючи найнесподіваніших конфігурацій. Висвітлювалися Ф. в. і […]...
8. Гербовники Гербовники (польск. herb, від нім. Еrbе – спадщина) – збірники, в яких вміщено малюнки гербів, їх описи та родоводи власників гербів. У середньовічній Європі поява Г. пов’язана з інститутом рицарства (представлення учасників турнірів відбувається за допомогою Г.). Найдавніший, Цюріхський Г., датується XIV ст. У польських Г. XV-XVIII ст. зафіксовано геральдику української шляхти. В Україні герби […]...
9. Дивертисмент Дивертисмент (фр. divertissement – розвага) – призначена для розваги глядачів або відзначення якоїсь урочистої події сценка, цикл музичних, танцювальних і декламаційних номерів, що виставлялися в антрактах театральної вистави. д. сюжетно не зв’язаний із основною п’єсою. В Україні д. побутував у XVII і наступних століттях. У 20-х XX ст. в середовищі української еміграції в Польщі нерідко […]...
10. Ідеал Ідеал (фр. ideal, від грецьк. idea – першообраз) – взірець досконалості будь-чого у будь-якій сфері, що виробляється мисленням людини у відповідних суспільних умовах. І. узагальнює наявний досвід, пізнані тенденції розвитку явищ і включає завбачуваний, бажаний результат розвитку. Розрізняють суспільно-політичний, морально-етичний та естетичний І. Всі різновиди І. виконують спонукальну, мотиваційну та оцінну функції. У художній літературі […]...
11. Драма як жанр Драма як жанр – п’єса соціального чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі. Герої – переважно звичайні, рядові люди. Автор прагне розкрити їх психологію, дослідити еволюцію характерів, мотивацію вчинків і дій. її зародження можна помітити в драматургії античності (“Іон” Еврипіда). Частина літературознавців вважає, що д. як окремий жанр виникла лише у […]...
12. Компіляції літописні козацької тематики XVII-XVIII ст Компіляції літописні козацької тематики XVII-XVIII ст. – група літописів, укладених упродовж XVII-XVIII ст., в яких значну увагу звернуто на описи історії козацтва в Україні. Вони складають потужне літературне тло козацьких літописів Самовидця, Григорія Грабянки, Самійла Величка, “Історії русів”, розвиваючи героїко-патріотичну тематику, ідею розбудови та збереження державності в Україні. Основні мотиви К. л. – боротьба козацтва […]...
13. Домисел (вимисел) у літературі Домисел (вимисел) у літературі – народжена творчою уявою письменника, художньо трансформована дійсність. д. – дофантазовування, додавання до того, що насправді існувало чи існує, чому є документальне чи якесь інше підтвердження; він полягає в художній трансформації письменником відомого факту через діалог, пейзаж, портретну характеристику тощо. д., будучи допоміжним інструментом, стосується деталей, штрихів, на відміну від вимислу […]...
14. Балабанів гурток Балабанів гурток – гурток українських культурно-освітніх діячів першої половини XVII ст., залучених Гедеоном Балабаном (1530-1607) до редакційно-видавничої діяльності, що розгорнулася у Стрятині (біля м. Рогатина) та Крилосі (біля м. Галича). Керував стрятинською друкарнею небіж Г. Балабана – Федір, редакторську роботу здійснював Федір Касіянович, активно працювали Памво Беринда, Гаврило дорофієвич, Тарасій Земка. Б. г. продовжував справу […]...
15. Нарис Нарис – оповідний художньо-публіцистичний твір, у якому зображено дійсні факти, події я конкретних людей. За обсягом наближається до невеличкого оповідання, новели, але позбавлений чіткої, завершеної фабули, обов’язкової для новели, притаманної оповіданню. Фабула в Н. подекуди намічена, має фрагментарний характер. Н. – це твір суспіль-но-політичної, побутової, історичної чи психологічної тематики. Серед основних різновидів Н. – Н. […]...
16. Відповідь на контрольне питання До твору В. Короленка “Діти підземелля” Які були стосунки між Васею і батьком? Стосунки між Васею і батьком були досить складними: втративши кохану дружину, батько замкнувся в собі, не звертав уваги на сина, інколи він розмовляв із ним, але між ними вставала стіна непорозуміння. Це призвело до того, що Вася почувався самотнім, нікому не потрібним і шукав розради на вулиці....
17. Жести Жести (фр. geste, букв.: чин) – французький героїчний епос, цикли поем на історичні сюжети (збереглося близько 90), створювані на межі ХІ-ХП ст. В основі Ж. – фольклор раннього періоду та літературні твори, оброблені мандрівними музиками-жонглерами. Цикли об’єднувалися легендарним центральним персонажем – Карлом Великим як виразником державотворчості (“Пісня про Роланда”), почасти Гільйомом д’Оранжем (“Жести Гарена де […]...
18. Панегірик Панегірик (грецьк. logos panegyrikоs – урочиста промова) – поетичний жанр, найхарактерніша ознака якого – вихваляння та уславлення визначної події чи подвигів видатної людини. Він наявний у західноєвропейських літературах а XVI ст. Славлячи тогочасних можновладців, автори порушували і злободенні питання суспільства. В українській літературі П. з’явилися наприкінці XVI ст. (“Просфонема”, 1591). Але панегіричні елементи наявні були […]...
19. Гайдамацькі пісні Гайдамацькі пісні – історичні пісні часів визвольної боротьби проти польського і московського гніту у XVIII – на початку XJX ст. в Центральній та Лівобережній Україні. Назву дістали від слова “гайдамака”, яке в турецькій мові означає бунтівливу людину. Історія визвольної боротьби відображена у численних Г. п. про втечу селян у степи, перехоплення і покарання втікачів, про […]...
20. Мадригал Мадригал (італ. madrigale – пісня рідною, материнською мовою, від лат. mater – мати ) – в епоху раннього Відродження – лірична пісня італійською мовою, на відміну від тих, які складалися латиною. Тексти для таких музичних М. писали Ф. Петрарка, дж. Боккаччо, Ф. Саккеті. Музичну форму М. розробляли композитори П. Казелла і Ф. Ландіно. В літературі […]...
21. Вірш – Не зрозумілі стосунки Не зрозумілі стосунки, але все ж кохаю Та не міняє нічого, та чашка гарячого чаю. І хочеться випити, але нажаль не можу Пообіцяла ж тоді, і дурниць робити не мушу Але тобі вже байдуже, на мене і все що зі мною “Не будемо разом!” – ці слова до болю Проникають в підсвідомість, але не підкоряють […]...
22. Літописи крайові Літописи крайові – жанрові різновиди літописання, історичні літературні пам’ятки, в яких ширше відтворені різноманітні події конкретної місцевості в їх органічній єдності із загальноукраїнськими, а через них – із міжнародними. Л. к. як політично-культурний чинник формування української нації поширюються у XV ст., особливого розквіту набувають в XVII-XVIII ст., продовжуючи традиції доби України-Руси (Чернігівський, Переяславський, Галицько-Волинський). За […]...
23. Історична основа літописної повісті “Похід князя Ігоря Святославича на половців у 1185 році” Найдавнішими пам’ятками літератури часів Київської Русі є літописи – хронологічні описи важливих історичних подій, очевидцем яких був сам літописець або про які чув від очевидців. Літописи – це своєрідні жанри літератури. Формально вони не належать до художньої літератури, це жанр історичної, наукової літератури, але є в них вставні оповідання – старовинні перекази, легенди, історичні пісні, […]...
24. Художній простір і час – визначення Відображаючи дійсність, мистецтво не може не відображати і часопросторові форми її існування. Простір і час у мистецтві – це універсальні визначення художнього образу. Специфіка художнього простору полягає в тому, що він є художньо-відображеним простором і має естетичний зміст. Митець у своєму творі, відтворюючи реальний простір, разом із тим формує певний художній простір, у якому відбуваються […]...
25. Думка (дума) Думка (дума) – жанр (вид) невеликої медитативно-елегійної (журливої) поезії, іноді баладного змісту, який був поширений у творчості українських письменників-романтиків першої половини XIX ст. та використовувався ними на означення народних пісень такого ж змісту у тогочасних фольклорних збірниках, наприклад, розділ І у “Русалці дністровій” – “думи і думки”, у Т. Шевченка – “Тече вода в синє […]...
26. Акровірш Акровірш (грецьк. akros – зовнішній, крайній, лат. versus – повтор, поворот) – поетичний твір, у якому початкові літери кожного віршового рядка, прочитувані зверху вниз, розкодовують слово чи фразу, присвячену певній особі або події. Зародився в античну добу, побутував в часи еллінізму, Ренесансу, бароко, в період нової та сучасної літератури. В Україні відомий від XVI ст. […]...
27. Гонгоризм Гонгоризм – (ісп. gongorismo – від прізвища іспанського поета Л. де Гонгори-і-Арготе, 1561-1627) – поетична школи в іспанській поезії XVI-XVII ст., що розвивалася в річищі бароко. Г. тяжів до метафоризації вишуканого поетичного мовлення, своєрідних перифраз, абсолютизації “аристократичного духу”. У XX ст. Г. відродився у ліриці Ф.-Г. Лорки, Р. Альберті, М. Ернандеса та ін....
28. Що дало мені вивчення байки у школі? Протягом навчання у школі я познайомився з байками Є. Гребінки, П. Гулэка-Артемовського, Л. Глібова. Байка увійшла в моє життя як своєрідна казка з життя тварин. Так байки я сприймав у ранньому дитинстві, коли в початковій школі ознайомились ми з таким твором як байка. Байки вчили нас бути щедрими на добро, на правду, на красу. Уже […]...
29. Празький лінгвістичний гурток Празький лінгвістичний гурток – осередок діяльності одного з основних напрямів структурної лінгвістики, створений 1926. до нього входили чеські (В. Матезіус, Я. Мукаржовський, В. Гавранек та ін.) і російські (Н. Трубецькой, Р. Якобсон) учені-мовозцавці. Основна ідея – уявлення про мову як функціональну систему, про автономність поетичної мови. П. л. г. подав оригінальне розв’язання проблеми синхронії – […]...
30. Сирвента Сирвента (прованс. sirventes) – строфічна пісня в ліриці трубадурів XII-XV ст., у якій розроблялися громадські та політичні мотиви. Найвідоміший автор С. – Б. де Борн (близько 1140-1215). С поширилися в Іспанії під час марокканської агресії, ставши лірикою національного опору, зокрема у творчості трубадура М. Сартра. Найповніше розкрилися версифікаційні можливості С. під час альбігойських воєн на […]...
31. В. Винниченко – автор першого українського науково-фантастичного утопічного роману В. Винниченко – автор першого українського Науково-фантастичного утопічного роману Один із найталановитіших українських прозаїків і драматургів – Володимир Винниченко. Він – не тільки провідний діяч українського літературного і національно-визвольного руху, а ще й відомий політик. Першим в літературі 20-х років XX ст. створив соціально-утопічний і фантастичний роман з елементами пригодницького і детективного жанру. Цьому твору […]...
32. Розвиток дії Розвиток дії – розгортання подій, що виростають із зав’язки, своєрідний перебіг розповіді автора про життя, стосунки і дії персонажів. У Р. д. викристалізовуються моральні якості персонажів, кожен з них несе ту чи іншу авторську думку, які у своїй сукупності утворюють авторську концепцію (ідею твору). Рушієм цього елемента сюжету є загострення конфлікту, інтрига. Приклад яскраво вираженої […]...
33. Гіпердактилічна клаузула Гіпердактилічна клаузула (грецьк. hyper понад і daktylos – палець; clausula – закінчення) – закінчення віршового рядка, слова в якому мають наголос на четвертому, п’ятому, навіть шостому складах від краю, починаючи з останнього (інтонаційного) наголосу. Не часті випадки Т. к. трапля; у доробку П. Тичини: “Не дивися так привітно, / Яблунено цвітно”, “день біжить, дзвенить-сміеться, / […]...
34. Богема Богема (франц. boheme – циганщина) – назва середовища художньої інтелігенції (письменники, художники, актори, музиканти), стиль життя яких різниться від загальноприйнятих норм невпорядкованістю, безпечністю тощо. В українському літературному житті прикладом можуть бути стосунки і побут учасників “Молодої Музи”, авангардистів та ін....
35. Гносеологізм у літературознавстві Гносеологізм у літературознавстві (грецьк. gnosis – пізнання, logos – вчення; гносеологія – теорія пізнання) – сукупність поглядів на літературу як форму пізнання об’єктивної дійсності. Г. перебільшує питому вагу і роль пізнавальних елементів у художній літературі. Визнаючи специфіку мистецтва, в т. ч. художньої літератури, представники Г. не визнають особливого предмета мистецтва, а зводять специфіку до образної […]...
36. Ауто, або Ауту Ауто, або Ауту (іспан. та португ. auto) – одноактна драматична вистава релігійно-алегоричного змісту, поширена в Іспанії та Португалії у другій половині XIII і відома до XVIII ст. Спочатку виконувалася трьома-чотирма аматорами. У XVI-XVII ст. набула видовищних ознак, близьких до містерії. до цього жанру зверталися Лопе де Вега, Тірсо де Моліна, особливо П. Кальдерон де ла […]...
37. Ідея “сродної праці” у творах Григорія Сковороди (3 варіант) З давніх-давен вдавалися письменники до написання байок, в яких відображали свої суспільно-політичні та морально-етичні погляди, висвітлювали проблеми співжиття людей, осуджували шари суспільства і окремих особистостей, підносили благородні риси людства. Першим в українській літературі до написання байок долучився Григорій Сковорода. Його байки, в яких відображено актуальні проблеми сучасної йому дійсності, вийшли в світ збіркою під назвою […]...
38. Наймитські пісні Наймитські пісні – тематичний цикл станової (суспільно-побутової) народної лірики, що відображає настрої, умови побуту і соціальний стан наймитів у селянських господарствах, особливо після скасування панщини, коли багато селянських родин, т. зв. дворових, залишилися без землі або втратили її внаслідок різних обставин. Тема наймитства наявна і в інших групах станової лірики (чумацької, заробітчанської, рекрутської, робітничої, емігрантської, […]...
39. Інтерлюдія Інтерлюдія (лат. interludere – грати в інтервалах) – музична композиція, яка виконувалася між актами вистави для ілюстрації чи варіювання тональності п’єси, заміни декорацій або обстановки. В ширшому смислові – словесна чи мімічна сценка, яка перериває основну дію. В українській шкільній драмі XVII-XVIII ст. виконувалися сольні чи хорові канти (як правило, моралізаторські, оцінні за змістом), а […]...
40. Лібретто Лібретто (іт. libretto, букв.: книжечка, яку спеціально друкували для шанувальників оперних театрів у XVII cт.) – словесний текст опери (в минулому – кантати, ораторії), літературний сценарій балетного спектаклю, стислий виклад змісту оперної, оперетної чи балетної вистави. Так, Л. опер М. Лисенка “Утоплена” і “Тарас Бульба” написані за відповідними творами Т. Шевченка та. М. Гоголя....