Іолана Тимочко – Коли оскляніє око твого вікна
Коли оскляніє око твого вікна
І в бляклих колінах згасне вогонь гранат,
Ти вкля́кнеш у полі, що досі чекає на
Кокони колій,
І там, де немає горя,
Згориш дотла;
Дивись, вимітає літо чужа мітла –
Услід за тілами – вила, і знов тіла –
До попелу попіл.
Летять голоси
І сльози в країну Оз,
За ними, німими
Мертві проходять повз
Поля асфоделей Офелій і Еврідік.
Ти – той, хто летить.
Ти – голос.
Ти – чоловік.
Ти – Бог, і твій крик – мов сокіл:
До попелу попіл!
Цей вітер здирає шкіру
І міцність руки,
І віру бере услід,
Удар межи ре́бра –
Твердне тонка рука.
Це твій Рубікон, це світ після “до” і “від”,
Це відлік доби,
Архангелова труба.
З Адамового ребра – не жона – верба.
О стомлена Єво,
Де той Едем?
В біду
Я твою бідну душу живцем веду,
Лялькою вуду у воду,
Вогонь,
А потім –
До попелу попіл.
А потяги бліднуть, тримаючи курс на схід –
Це твій Рубікон, це світ після “до” і “від”,
Це відлік вогню і вічність твого вікна,
Це просто відсутність голосу…
І війна,
Де чорні метелики болю в черленому коконі,
І мантра у божих вустах:
До попелу попіл…
12.07.2014
Автор: Іолана Тимочко
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Іолана Тимочко – Я – вода Я – вода, мій спасителю, я – лазурова вода, Я така ж, як і ти – стоголоса і тисячолика, Я навчилась іти і приймати останній удар, Обертатись впівока, кого і коли б ти не кликав. Я тримаю в собі затонулі твої кораблі, Я розкреслюю літо на вироки грифелем пляжів, Я малюю з нуля літочислення сліз […]...
- Іолана Тимочко – Я – вода, мій спасителю Я – вода, мій спасителю, я – лазурова вода, Я така ж, як і ти – стоголоса і тисячолика, Я навчилась іти і приймати останній удар, Обертатись впівока, кого і коли б ти не кликав. Я тримаю в собі затонулі твої кораблі, Я розкреслюю літо на вироки грифелем пляжів, Я малюю з нуля літочислення сліз […]...
- Іолана Тимочко – Скільки ще сліз Скільки ще сліз, Скільки ще слів Пролитися Мусить з криниці Синіх твоїх очей? Небо мовчить – І тонкне в його правиці Перед лицем Меч Автоматних черг. Сліз у волошок вистачить вічність вимити, Вибити вікна Пострілом на зорі. Віру скалічено Тисячним Мінним Вибухом. Вибач! Цей світ війну заповів тобі. Дурень Арей розкис, Обдовбавшись коксом – І […]...
- Іолана Тимочко – Ловиш момент, ховаєш в коробку пам’яті, Викурюєш п’яту цигарку, струшуєш попіл. Ти живий чи помер? Просто відповідай мені – Не відкладай на потім. Коли ти говориш, я чую не голос, а шелест – Повітря від нього береться тонкою синявою… Якщо ти готовий вирушити у березень, То неси її – Всю свою волю, затиснуту в кулаці, […]...
- Іолана Тимочко – Постреволюційне Прокидаючись десь біля першої – зрештою, так, як завжди́, Виповзаючи з ліжка зі швидкістю світла на милицях, Не вмикай телевізор! Сховайся в валізу і жди, Бо в останніх новинах сьогодні ще з подивом скажуть: “Куди ж ми дивилися?” Бо рушниця, що вистрілить, брате, не буде з чужого плеча, Поки ти, розслабляючись, думатимеш – омине́ тебе […]...
- Іолана Тимочко – Слово твоє обплітає мене Слово твоє обплітає мене, мов кокон, На рукавах сорочки – сліди навиріст. Біль не зашити Навіть тонкою голкою – Вістря впивається в шкіру, Стає гострішим. Голос згори – як постріл у воду, в голову Камінь – шубовсть! – І хвиля його поглинула. Світло стає на диби́, залишає осторонь Небо і землю, Світ на поталу хвилям. […]...
- Іолана Тимочко – “Боїнг” у зоні АТО Бог – не актор. Не лото – “Боїнг” у зоні АТО. Я – ще пілотом, Я вкотре в нутро Вітроногої діви повітря Втираюся, Наскрізь пробите крилом… – Що це за аеродром? – Хто це такий отворяє ворота? – Кажуть, Петро, – Після паузи. Правда в шакалів така – Ні, не здригнулась Рука, Горе – навиріст, […]...
- Іолана Тимочко – Риба-Ліліт Риба-Ліліт пливе собі голічерева У черешнево-вигірклий чорний червень, У перелітно-вигуслі сльози зе́лені, Що червоніють вишнею на щоці. Риба-Ліліт боїться уже не вижити, Рибу-Ліліт учора накрило тишею, Риба-Ліліт щоночі нестерпно вищає, З відчаю перетворюючись на ціль, Бідна, чіпляється в світло блідого місяця. Їй на землі не треба ні сліз, ні місця – Риба-Ліліт воліла б собі […]...
- Іолана Тимочко – Сльози сповзають з неба Сльози сповзають з неба Синьо-зеленим слизом, Кригою гуркіт грому Ріже іржаву синь. Вечір скотився в море, Знявши рожеві ризи. Ніч розливає з вишень Стомлену світлотінь. Стукоти кроків чуєш? Крутяться веретена. Мойри голосять, босі, Падають на асфальт. В їхніх руках – каміння, В їхніх очах – знамена, В їхніх обличчях – вічність Жовто-блакитних шпальт. Травень горить, […]...
- Іолана Тимочко – Мій маленький білявий метелику Мій маленький білявий метелику Авелю, Авелю – Камуфляж і кевларова майка, На шиї Калашников – Дев’ятнадцяте літо про себе війною нагадує І душа твоя плаче Ягням перед вовчою пащею. Ти зростав під скрипіння смерек і сопілку Чугайстрову, У навушниках гусли шліфовані рифи “Led Zeppelin”. В колискову зі скрипковим соло Вівальді під тайстрою Запліталися світло і […]...
- Іолана Тимочко – Військо тіней траву толочило Військо тіней траву толочило, Піднімали копита високо – Вище неба, вітрів і коминів Сни… Десь горіли тривоги рунами І на шкірі трави роїлися Червоточинами, здираючи Синь Із небесної шкарлупи, де я – Досі десь у дорозі, змилений. Під моїми тремкими ребрами – Крик. Моє горло болить, спресоване Випарами старечих спазмів, і Я поволі втрачаю з […]...
- Іолана Тимочко – Ти прокинешся завтра, а завтра – війна Ти прокинешся завтра, а завтра – війна… Ти мені не повіриш і вийдеш у двір – І побачиш, як небо, тонке, мов папір, Роздирається навпіл. І згадаєш, напевно, коріння з плечей, Що вростало у небо, І вдариш згори У запилені вікна, У вічність, У дим І гатитимеш в стіни, Мов бубон. І під акомпаненти сирен […]...
- Іолана Тимочко – Руки мольфара тримають вітри і хмари Руки мольфара тримають вітри і хмари – Гори у грозах, Гори в руці димлять. Бог дав тобі голос, Бог дав тобі кару, Карму, Бог дав тобі вуха – Слухай і говори. Пальці мольфара плетуть смерекові храми, Голі ялини – Скеля в пісок росте; Не помилися – Небо висить над брамою, Пий з нього воду, Пий […]...
- Богдана Лапченко – Я не знатиму, напевно, імені твого сьогодні Я не знатиму, напевно, імені твого сьогодні, Але завтра ти все скажеш і запросиш на вечерю. Я не уявляла зустріч, що була напередодні, А цієї ночі знов не сплю й дивлюсь на стелю. Бачу там безсонне небо, що підморгує зірками І торшер-світильник манить своїм ледь помітним світлом. Після зустрічі з тобою щось в мені таки […]...
- Микола Руденко – дихайте на вікна Дихайте на вікна, Сковані морозом, Бо загине вік наш І зав’яне розум – Дихайте на вікна, Сковані морозом. Тільки сила духу Явить сонце в хату, Прожене наругу Й темряву пихату – Тільки сила духу Явить сонце в хату....
- Дмитро Павличко – “Твого погляду вітер… “ Твого погляду вітер Піднімає з землі моє серце Наче кленовий листок І я вже лечу над світом І лоскотно мені від польоту Та в мереживі ранку хмари Як пір’я крилатого моря Проламуються піді мною І я падаю Падаю На мене летять полотна Колючих стерень Дзеркала ставів Плетениці стежок Отари осіннього лісу Леза колій Тарелі стадіонів […]...
- Ольга Паламарчук – де ти є, коли кличуть морози? Де ти є, коли кличуть морози? Де ти є, коли вода заливає шляхи? Де ти є, коли осінь пророкує хвороби І листям залипають її брудні сни? Де ти був, коли німіла від крику? Де ти був, коли блювала од квітів весни? Де ти був, коли горіли останні листи І за вітром з даху розлітався попіл? […]...
- Оксана Горбенко – Вікна плакали, сонцем стомлені Вікна плакали, сонцем стомлені, Бігли ріками теплі промені, Йшов нестримний і чистий ти, Довго-довго в мої світи… Так невпевнено, так довершено, Сіль покотами – вже не брешемо, Слів порожніх всі фарби змито, Залишилось сплатити мито…...
- Юра Матвійчук – Злива цілує холодні вікна Злива цілує холодні вікна, Кеди стоптують сірий асфальт… В календар заглядає літо, Думав фініш, але ні – лише старт… У відповідь вкотре мовчання, І небо це тоне в калюжах… Я як завжди залишуся крайнім, Заздри мені, чи я тобі, друже… ? Ці краплини так б’ють до кісток, Тоне місто, тону я край дороги… То не […]...
- Грицько Чубай – Вікна Вікна, Чому ви так часто бліднете? Чому ви так плачете часто, Чому? … У вашу прозору душу незбіднену Дивлюся крізь тишу німу. Ви щоночі малюєте вдовам Портрети загиблих чоловіків. Лягають на вас Тягарами пудовими Їхні обличчя важкі. І до солдатів З глибокими шрамами На сиве заплакане скло Приходить війна між рами, Приходить атака… Усе, як […]...
- Надя Ковалюк – Я знов торкаюсь твого тіла, наче вперше Я знов торкаюсь твого тіла, наче вперше, Хоч знаю, що востаннє… І нехай. Я заціловую тебе, на мить завмерши, Наповнюю жагою через край. Вуста вустами закриваю на пів-слові. Я знаю, це закінчиться… Нехай… І моє тіло із твоїм – в шаленій змові. Кохай мене, хороший мій, кохай… Я загорну тебе в красу свою жіночу, І […]...
- Надія Ковалюк – Я знов торкаюсь твого тіла, наче вперше Я знов торкаюсь твого тіла, наче вперше. Хоч знаю, що востаннє… і нехай. Я заціловую тебе, на мить завмерши, Наповнюю жагою через край. Вуста вустами затуляю на пів-слові. Я знаю, це закінчиться… нехай… І моє тіло із твоїм в шаленій змові. Кохай мене, хороший мій, кохай… Я загорну тебе в красу свою жіночу, І заведу […]...
- Павло Мовчан – Розчинені вікна Ненатлий дух часу, усепоїдучий, Розлущивши серце, облуду лишив, Корогву зелену пустив на онучі І камінь, як попіл, роз-поро-шив… Зостались у мізкові обриси літа, І слово “зозуля” звучить, як “зола”, Лиш тіні у небі снують перелітні, Та в кожній із них колись пташка жила. І час ошукати – це марність безглузда, Свій лик карбувать на дрібних […]...
- Микола Вінграновський – Ластівко біля вікна Ластівко біля вікна, Ластівко нашої хати, Що тобі, ластонько, дати: Меду, борщу чи пшона? Ластонько, літа кінець. Діток твоїх би до хати, Я научу їх писати: Небо. дніпро. горобець… Ластонько, де не літайсь – Мало налітатись вволю: Ще народись та удайсь В небо, Вітчизну і волю. Так воно в світі і є, Так воно є, […]...
- Алла Жабокрик – Коли ти прийдеш – я забуду всіх Коли ти прийдеш – я забуду всіх І стомлено схилюсь до твого тіла. Ти мій єдиний і останній гріх, Прийди скоріш допоки я не стліла. Прийди до мене океаном з хвиль, Таким небесним і таким нежданим. Знайди в мені посеред шторму штиль. Усе знайди, що інші не шукали… Відчуй мене. Просякни мною весь! (Я лиш […]...
- Ой зацвіла рожа край вікна – Соціально-побутові пісні ОЙ ЗАЦВІЛА РОЖА КРАЙ ВІКНА Ой, зацвіла рожа край вікна… (2) Ой, мала я мужа, Ой, мужа я мала, Ой, мала я мужа Пияка. Нічого не робить, тільки п’є, (2) Як прийде додому, Як додому прийде, Як прийде додому, Жінку б’є. – Не бий мене, мужу, не карай, (2) Бо покину діти, Бо покину дрібні, […]...
- Іван Андрусяк – Герметично зачинені вікна до пекла Богданові Зузуку Герметично зачинені вікна до пекла. Завертаймо назад непокірний катрен. Детективна історія Роберта Шеклі Виповзає на білі полотна арен. Завиває сирена – швидка чи поліція? По задвірках епохи скрадається тінь. Простирадло небес заплямила полюція – Сперма хмар не потрапить у лоно богинь. Кличмо тінь до стола. Тінь готова покаятись. Даймо келишок раю і кусень […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Пейзаж з вікна Дивись: шумує день погожий, Кипить зелена заметіль. В товстому дзбані варить рожі, Аж піна бризкає звідтіль. Дуднить по шибах дощ цинобри, І скло відблискує, мов сталь. Парує курявою обрій, Хвилює в димі ранніх сальв. Підвівши очі з-понад книжки, Побачиш світ барвистим сном, І думка, вирвавшися нишком, Мов нетля, б’ється у вікно....
- Павло Мовчан – В негоду В ліс я йшов – мені назустріч Раптом випроставсь туман; Це – спіткання неминуче, Як рокований твій стан. Ну нічого: за тобою Небо, випите до дна, Поле, встелене габою, І продухвина вікна. За тобою попіл літа, Терпкість випитих оман, За тобою – все на світі, А попереду – туман…...
- Твір на тему: З вікна моєї квартири (твір-опис) Я завжди радію тому, що вікна моєї квартири виходять не на гучний проспект або трасу, а на дачні сади, за якими видно ліс. Саме тому я не повісила у своїй кімнаті картину із зображенням пейзажу, хоча дуже люблю пейзажі. Вигляд з мого вікна – найкраща картина, яка тільки може бути. Це найкращий, постійно мінливий пейзаж. […]...
- Дмитро Павличко – “Все не те, коли нема любові… “ Все не те, коли нема любові. Почуття й слова – тріски дубові, Дні – болящі, немічні старці, Магістралі – темні манівці, Яблуневий цвіт – зола летюча, Небеса – асфальтна сіра туча, Сміх – петля на горлі, булка – глей, Пісня – хоч бери і сам заблей! Ось – любов! дими – дихання липи, Почування й […]...
- Аня Тет – Вік. Рік. Місяць. Неділя Вік. Рік. Місяць. Неділя. День. Година. Хвилина. Мить. Відлік пішов… У твоїх силах Не загубитися! Хай розум не спить.. Зліпи себе так, щоб зостатись – ескізом Твори на повну! З глибин черпай.. Будь не як всі! .. Будь одним “із”.. Ми тут недовго..Твій час вже збігає.....
- Ірина Лахоцька – Коли смутку глибокі ріки Коли смутку глибокі ріки Розіллються в тобі усюди, То поезія, наче ліки, Що приймаєш під час застуди. Пригорнуся до слів ще теплих І, вбираючи їх розмову, Зріє гасло, яке не стерти- Хочу дихати й жити знову. Хочу словом проситись в серце, Хочу думкою у твій розум, Почуттями в твої конверти І в усмішку твою крізь […]...
- Василь Симоненко – З вікна Синиця в шибку вдарила крильми. Годинник став. Сіріють німо стіни. Над сизим смутком ранньої зими Принишкли хмари, мов копиці сіна. Пливе печаль. Біліють смолоскипи Грайливо пофарбованих ялин – Вони стоять, немов у червні липи, Забрівши в сивий і густий полин. Полин снігів повзе до видноколу, Лоскоче обрій запахом гірким, Лапаті, білі і колючі бджоли Неквапно […]...
- Надія Ковалюк – Скажи мені, коханий мій, чому Скажи мені, коханий мій, чому У грудях більше Серце не живе? Воно так щиро вірило в весну, Та необачно вибрало тебе… І після тисяч пройдених доріг Та попелу від спалених мостів- Упало без жалю тобі до ніг, Від болю не залишивши слідів. Ти… попіл перетворював в вогонь, Ти… казку про весну розповідав, Ти… Серце грів […]...
- Юрко Гудзь – Коли вам скажуть: ви живете Коли вам скажуть: ви живете В найкращому з існуючих суспільств, В найгуманнішій в світі державі, То знайте: до вас заговорила СТІНА Коли тобі скажуть: все, що діялось В нашій Імперії, Все, що в ній відбувається зараз, Все в ній – для твого блага, Знай: до тебе звертається СТІНА Коли ж тебе підведуть до СТІНИ, Обличчям […]...
- Аня Тет – Коли тобі холодно Коли тобі холодно – Розклади вогонь: Спали в ньому спогади, Не бійся обпекти долонь.. Коли тобі сумно – Не треба чужих слів: Чини розумно, Навчися слухати сміх Коли тобі важко – Відпусти тягар: Відчуй себе пташкою Розправ крила..і злітай Коли тобі боляче – Не згинай коліна: Терпи молячись, У муках народжується Людина Коли ж ти […]...
- Павло Мовчан – “Криниця. Стану над водою… “ Криниця. Стану над водою, Уп’юся суттінню густою, І відра попелом ущерть Наповняться. А ніч, як смерть, Все перепалить, перетлить… І жахко з відер воду пить. Лиш при вогні будеш радіти, Що не минулося ще літо, Хоч смутки виникли й жалі. Вогонь на тихому крилі По колу поле облітає, В глибокі відра зазирає, І ставить мітки […]...
- Герасим’юк Василь – Коли моя мати заходить до церкви Коли моя мати заходить до церкви, Вона нікого не помічає, Доки іде на своє місце. Вона зупиняється Маленькою дівчинкою, Майже прозорою У золотому повітрі Під склепінням Маленької карпатської церкви. Дівчинка оглядається І, коли впевнюється, Що її мама Стоїть позаду, Одразу бачить усіх. Вона вже знає, де хто стоїть. І все вона чує: Як тонко виводить […]...
- Стіна Велика реформація духовності наступає на нас з кожною хвилиною, не дає спокою нервовим клітинам. Наш світ повільно перетворюється на купку попелу. душу охоплює сум та неспокій. Твої подвиги та звершення, не кажучи вже про повсякденну самопожертву, нікого не турбують. Від тебе просто відмахнулися. Про тебе тихо забули твої сусіди по життю… .Час, світ, кров – […]...
Гей нові колумби й магелани вірш.