Іолана Тимочко – Коли оскляніє око твого вікна



Коли оскляніє око твого вікна
І в бляклих колінах згасне вогонь гранат,
Ти вкля́кнеш у полі, що досі чекає на
Кокони колій,
І там, де немає горя,
Згориш дотла;
Дивись, вимітає літо чужа мітла –
Услід за тілами – вила, і знов тіла –
До попелу попіл.

Летять голоси
І сльози в країну Оз,
За ними, німими
Мертві проходять повз
Поля асфоделей Офелій і Еврідік.
Ти – той, хто летить.
Ти – голос.
Ти – чоловік.
Ти – Бог, і твій крик – мов сокіл:
До попелу попіл!

Цей вітер здирає шкіру

з німих трембіт,
І міцність руки,
І віру бере услід,
Удар межи ре́бра –
Твердне тонка рука.
Це твій Рубікон, це світ після “до” і “від”,
Це відлік доби,
Архангелова труба.
З Адамового ребра – не жона – верба.
О стомлена Єво,
Де той Едем?
В біду
Я твою бідну душу живцем веду,
Лялькою вуду у воду,
Вогонь,
А потім –
До попелу попіл.

А потяги бліднуть, тримаючи курс на схід –
Це твій Рубікон, це світ після “до” і “від”,
Це відлік вогню і вічність твого вікна,
Це просто відсутність голосу…
І війна,
Де чорні метелики болю в черленому коконі,
І мантра у божих вустах:
До попелу попіл…

12.07.2014
Автор: Іолана Тимочко


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Гей нові колумби й магелани вірш.
Ви зараз читаєте: Іолана Тимочко – Коли оскляніє око твого вікна