Іолана Тимочко – Скільки ще сліз

Related posts:

1. Іолана Тимочко – “Боїнг” у зоні АТО Бог – не актор. Не лото – “Боїнг” у зоні АТО. Я – ще пілотом, Я вкотре в нутро Вітроногої діви повітря Втираюся, Наскрізь пробите крилом… – Що це за аеродром? – Хто це такий отворяє ворота? – Кажуть, Петро, – Після паузи. Правда в шакалів така – Ні, не здригнулась Рука, Горе – навиріст, […]...
2. Іолана Тимочко – Я – вода Я – вода, мій спасителю, я – лазурова вода, Я така ж, як і ти – стоголоса і тисячолика, Я навчилась іти і приймати останній удар, Обертатись впівока, кого і коли б ти не кликав. Я тримаю в собі затонулі твої кораблі, Я розкреслюю літо на вироки грифелем пляжів, Я малюю з нуля літочислення сліз […]...
3. Іолана Тимочко – Постреволюційне Прокидаючись десь біля першої – зрештою, так, як завжди́, Виповзаючи з ліжка зі швидкістю світла на милицях, Не вмикай телевізор! Сховайся в валізу і жди, Бо в останніх новинах сьогодні ще з подивом скажуть: “Куди ж ми дивилися?” Бо рушниця, що вистрілить, брате, не буде з чужого плеча, Поки ти, розслабляючись, думатимеш – омине́ тебе […]...
4. Іолана Тимочко – Риба-Ліліт Риба-Ліліт пливе собі голічерева У черешнево-вигірклий чорний червень, У перелітно-вигуслі сльози зе́лені, Що червоніють вишнею на щоці. Риба-Ліліт боїться уже не вижити, Рибу-Ліліт учора накрило тишею, Риба-Ліліт щоночі нестерпно вищає, З відчаю перетворюючись на ціль, Бідна, чіпляється в світло блідого місяця. Їй на землі не треба ні сліз, ні місця – Риба-Ліліт воліла б собі […]...
5. Іолана Тимочко – Я – вода, мій спасителю Я – вода, мій спасителю, я – лазурова вода, Я така ж, як і ти – стоголоса і тисячолика, Я навчилась іти і приймати останній удар, Обертатись впівока, кого і коли б ти не кликав. Я тримаю в собі затонулі твої кораблі, Я розкреслюю літо на вироки грифелем пляжів, Я малюю з нуля літочислення сліз […]...
6. Іолана Тимочко – Руки мольфара тримають вітри і хмари Руки мольфара тримають вітри і хмари – Гори у грозах, Гори в руці димлять. Бог дав тобі голос, Бог дав тобі кару, Карму, Бог дав тобі вуха – Слухай і говори. Пальці мольфара плетуть смерекові храми, Голі ялини – Скеля в пісок росте; Не помилися – Небо висить над брамою, Пий з нього воду, Пий […]...
7. Іолана Тимочко – Ловиш момент, ховаєш в коробку пам’яті, Викурюєш п’яту цигарку, струшуєш попіл. Ти живий чи помер? Просто відповідай мені – Не відкладай на потім. Коли ти говориш, я чую не голос, а шелест – Повітря від нього береться тонкою синявою… Якщо ти готовий вирушити у березень, То неси її – Всю свою волю, затиснуту в кулаці, […]...
8. Іолана Тимочко – Слово твоє обплітає мене Слово твоє обплітає мене, мов кокон, На рукавах сорочки – сліди навиріст. Біль не зашити Навіть тонкою голкою – Вістря впивається в шкіру, Стає гострішим. Голос згори – як постріл у воду, в голову Камінь – шубовсть! – І хвиля його поглинула. Світло стає на диби́, залишає осторонь Небо і землю, Світ на поталу хвилям. […]...
9. Іолана Тимочко – Коли оскляніє око твого вікна Коли оскляніє око твого вікна І в бляклих колінах згасне вогонь гранат, Ти вкля́кнеш у полі, що досі чекає на Кокони колій, І там, де немає горя, Згориш дотла; Дивись, вимітає літо чужа мітла – Услід за тілами – вила, і знов тіла – До попелу попіл. Летять голоси І сльози в країну Оз, За […]...
10. Іолана Тимочко – Мій маленький білявий метелику Мій маленький білявий метелику Авелю, Авелю – Камуфляж і кевларова майка, На шиї Калашников – Дев’ятнадцяте літо про себе війною нагадує І душа твоя плаче Ягням перед вовчою пащею. Ти зростав під скрипіння смерек і сопілку Чугайстрову, У навушниках гусли шліфовані рифи “Led Zeppelin”. В колискову зі скрипковим соло Вівальді під тайстрою Запліталися світло і […]...
11. Іолана Тимочко – Сльози сповзають з неба Сльози сповзають з неба Синьо-зеленим слизом, Кригою гуркіт грому Ріже іржаву синь. Вечір скотився в море, Знявши рожеві ризи. Ніч розливає з вишень Стомлену світлотінь. Стукоти кроків чуєш? Крутяться веретена. Мойри голосять, босі, Падають на асфальт. В їхніх руках – каміння, В їхніх очах – знамена, В їхніх обличчях – вічність Жовто-блакитних шпальт. Травень горить, […]...
12. Богдан Лепкий – Не виллєш сліз, не виллєш сліз Не виллєш сліз, Не виллєш сліз Ніколи, ах ніколи! Життя, як той скрипливий віз, Волочиться поволі. А перед ним Туман і дим, Тяжка, тяжка дорога… Іде, гряде шляхом отим Твоя душа небога....
13. Іолана Тимочко – Військо тіней траву толочило Військо тіней траву толочило, Піднімали копита високо – Вище неба, вітрів і коминів Сни… Десь горіли тривоги рунами І на шкірі трави роїлися Червоточинами, здираючи Синь Із небесної шкарлупи, де я – Досі десь у дорозі, змилений. Під моїми тремкими ребрами – Крик. Моє горло болить, спресоване Випарами старечих спазмів, і Я поволі втрачаю з […]...
14. Іолана Тимочко – Ти прокинешся завтра, а завтра – війна Ти прокинешся завтра, а завтра – війна… Ти мені не повіриш і вийдеш у двір – І побачиш, як небо, тонке, мов папір, Роздирається навпіл. І згадаєш, напевно, коріння з плечей, Що вростало у небо, І вдариш згори У запилені вікна, У вічність, У дим І гатитимеш в стіни, Мов бубон. І під акомпаненти сирен […]...
15. Алла Жабокрик – Скільки ж іще їх буде? Скільки ж іще їх буде? Розумних, гордих, гарячих. Тих, хто нічого не значить. Хто не запалює груди. Хто тебе ніжно цілує. Зранку заварює каву. З ким тобі просто цікаво. З тим, хто в тобі не пульсує. Скільки ж іще їх буде? Вірних, чутливих і тихих. Тих, хто покине у лихо. Мовчки піде і забуде. Тих, […]...
16. Томаш деяк – і скільки б ти не ховала поранені ноги І скільки б ти не ховала поранені ноги На котрих вся втома твоїх паломництв Розходиться шкірою і судомить Ледве відчувши холодне й вологе, Тобі не сповити усе невідоме, Не вирвати з себе стебло тривоги Тобі не сховати своїх припущень, Цитат Ремарка, плацкартних вагонів, Втрачених вір, пережитих агоній, Зміїних шкір, що майбутнє злущить З твоїх імен. […]...
17. Цей лютий! Час для сліз і віршів… – Пастернак Борис “Февраль. достать чернил и плакать!… “ Февраль. достать чернил и плакать! Писать о феврале навзрыд, Пока грохочущая слякоть Весною черною горит. Достать пролетку. За шесть гривен, Чрез благовест, чрез клик колес Перенестись туда, где ливень Еще шумней чернил и слез. Где, как обугленные груши, С деревьев тысячи грачей Сорвутся в лужи и обрушат Сухую грусть […]...
18. Олесь Гончар – Скільки днів уже Скільки днів уже, скільки ночей Доводиться нам не спати. Під нами, як Ноїв ковчег, Дриготять і гудуть Карпати....
19. Василь Стус – О, скільки слів, неначе поторочі! О, скільки слів, неначе поторочі! І всі повз мене, ніби кулі, б’ють, І всі мою живу минають суть, А тільки строчать, строчать, строчать, строчать. А я іду – крізь ці слова облудні, Незнані досі. Тут передова, Де всі твої бійці – одні слова. І сіють зраду спогади марудні, Що передовіряються перу І забивають дух тобі […]...
20. Олександр Олесь – “Гроза пройшла, і сліз безкрає… “ Гроза пройшла, і сліз безкрає На листях, травах, на квітках, Ласкаво, ясно сонце сяє І відбивається в сльозах. 1905...
21. Іван Франко – “до моря сліз, під тиском пересудів… “ До моря сліз, під тиском пересудів Пролитих, і моя вплила краплина; До храму людських змагань, праць і трудів, Чень, і моя доложиться цеглина. А як мільйонів куплений сльозами День світла, щастя й волі засвітає, То, чень, в новім, великім людськім храмі Хтось добрим словом і мене згадає. 2 апреля 1880...
22. Олеся Крисько – Знати б мені скільки часу відведено Знати б мені скільки часу відведено, Скільки сивинок в волосся уплетено, Де спочиває загублене, втрачене, Чому всміхаюся менше ніж плачу я? Час поспішає – водою крізь пальці. Там де є кома, не бути вже крапці. Не зупиняюсь. По колу, по колу… Все так набридло, нестерпно знайоме. Твердості духу чомусь бракуватиме, Спогади знову будуть мені катами. […]...
23. Леся Українка – “Хто дасть моїм очам потоки сліз?” Хто дасть моїм очам потоки сліз? Ні, нащо сльози, то ж не сніг нагірний, А туга щонайглибша має литись Гіркими хвилями. Нагірний сніг ще може Розтати від проміння весняного, В долину збігти джерелом раптовим, А на верхів’ї, що біліло снігом, Віночок зацвіте рясних квіток. А туга… се, як море: перекотить Всі хвилі, з краю в […]...
24. Аналіз вірша Б. Пастернака “Цей лютий! Час до сліз і віршів” Доля щедро наділила Бориса Пастернака різними талантами. Він був гарним музикантом, учився теорії музики і композиції, а також вивчав філософію. Але, здається, наперекір здоровому глузду він обирає літературу. Батько, Леонід Пастернак, відомий художник, академік живопису, підтримав сина, порадив йому без сумнівів віддатися новому захопленню – віршуванню. Літературний дебют Б. Пастернака відбувся у квітні 1913 року, […]...
25. Надя Ковалюк – Скільки крику буває у тиші Скільки крику буває у тиші, Скільки слів і думок у мовчанні, Коли знаєш ні більше, ні менше, А кінцівку в своєму романі… Ця любов зігрівала нам пальці, І тому не шкодую й не каюсь: Серед сотень відомих вакансій В цім житті ти для мене – коханець. Перемелиться все, перетреться, Ця любов була взята на пробу, […]...
26. Твір на тему: Музей радощів і сліз (твір-роздум – фантазія) Музей радощів і сліз (твір-роздум – фантазія) Як багато у світі різноманітних музеїв. Але, якби моя воля, я відкрив би ще один – музей “Радощів і сліз”. Серед його експонатів я повісив би банку з написом: “Сльози, які пролила волейбольна команда дівчат 8-А, що програла команді 8-Б”. Або вивісив би щит: “Для пробивання дозволу на […]...
27. Богдана Лапченко – Скільки чистих сторінок щоденно бруднять Скільки чистих сторінок щоденно бруднять, Забуваючи те, що життя – не блокнотик: Треба гарно подумати, перш ніж сказать, Розібравши думки на слова і на ноти. Не летіти так стрімко у вихор доби, Без страховки і крил не зриватись з поверхні. Справи добре робити, щоб все до снаги, Не дивитись на друзів і родичів зверхньо. Сумувати […]...
28. Павло Мовчан – “Скільки вод стоїть між нами… “ Скільки вод стоїть між нами, Поміж нами стільки днів… І танцює чорний камінь, Наче гайвір, в борозні. Вже опахчені хлібами Поцвяховані степи. Борозна така між нами, Що її не заступить. Серп уп’явся у повітря, Розпанахавши блакить, Із розрізу гостре світло Бузиново цебенить. Світло б’є і крізь долоні, І крізь шрами тут і там. Образ твій, […]...
29. Христина Головко – дівчинко Дівчинко, скільки у тобі Самонакручування, самоіронії Якщо б ти вміла слухати – то б почула, До тебе прокладають – колії Дівчинко, скільки у тобі Самознищення і в клітинах – гордості Якщо б ти вірила, то б знала Коли справді гаряче, забувають умовності Дівчинко, скільки у тобі Самолюбства, гострого перцю і тиші Знаєш, якщо б ти […]...
30. Павло Мовчан – “Скільки перемито різних днів… “ Cкільки перемито різних днів, Як надовго затяглось шукання! Вже переступив за межі слів, Де почавсь майдан мовчання. Істино, єдина, озов дай, Вилущися словом із мовчання, З вуст старечих, з молодих гадань; Свічкою спахни в німе смеркання, Ластівкою прилети з гнізда. Чую: голос мій в розвихренні шаленім Так мене розпачливо шука, Що, спіткнувшись, реченням зеленим Вибуха […]...
31. Наталя Гуркіна – Скільки живуть свійські тварини? Раз зозулька у селі почала кувати, Всім тваринам для життя роки дарувати. Для малого поросяти двадцять два “ку-ку”, Півнику – дванадцять років для ку-ку-рі-ку. Вівцям справно відлічила двадцять один рік. Для лоша відрахувала гарний, довгий вік. Шістдесят… і ще рахує!.. все – шістдесят сім! Всі тваринки до зозульки: от би нам так всім! Для корівки […]...
32. Твір на тему: Скільки ти знаєш мов – стільки разів ти людина “Мова є сповіддю народу… ” Ці слова поета П. А. В’яземського, сказані ним колись про російську мову, однаково стосуються кожної мови. Кожна мова, будучи сповіддю свого народу, тим самим стає необхідною і для інших народів, мова допомагає їм пізнати один одного, зближує. Мова – це душа народу, його культура, його характер, у мові здійснюється зв’язок […]...
33. Твір на тему: Скільки ти знаєш мов – стільки разів ти людина (1 варіант) Скільки мов може знати людина? Скільки мов повинна знати людина? Це залежить від того, в якій країні, в якому оточенні вона живе. Але ніколи ще не траплялося такого, щоб знання мови заважало людині. Чи не так? У нашому суспільстві, на жаль, проблема мови стоїть дуже гостро, незважаючи на те, що йдеться про нашу національну українську […]...
34. Легенда, яка ще не почалася Я вже все – нарешті забув тебе, Наді мною небо, нарешті, голубе, По ночам, нарешті, я спокійно сплю, Тепер я зізнаюсь – я тебе більш не люблю, Я наче зняв з себе ці тяжкі кайдани, Тепер зосталось тільки загоїти ці рани, Нарешті, коли один зостаюсь, я не плачу, І коли дивлюсь у вікно, я тебе […]...
35. Твір на тему: Скільки ти знаєш мов – стільки разів ти людина (2 варіант) Відомий гуманітарій Іван Огієнко переконливо довів: у мові конденсується духовна енергія народу. Та чи тільки енергія? Мова несе в собі генетичну пам’ять народу, його історію, культуру, звичаї. Мова відбиває національний характер, менталітет. Тому, мабуть, і побутує так широко вислів, що людина стільки разів людина, скільки мов вона знає. Знання мови, досконале володіння нею передбачає не […]...
36. Я промовчу Я закричу, Хай вчується тобі, Не сказане, не зірване, не стерте, І пам”яттю на клаптики роздерте, Я промовчу, Залишу все в собі. Я не заплачу. Я не маю сліз, Вони обсипались бурштиновим камінням, Залишилось злиденне оніміння, Що ти в дарунок лиш для мене ніс, Я промовчу, бо вже не маю сліз…...
37. Павло Мовчан – “до сивих брів обдмуханий морозом… “ До сивих брів обдмуханий морозом, Спинивши сніг, стояв похмурий ліс; І вітром гострим холодило сльози, І світ ламався у кристалах сліз… Так-так, так-так – давно посутеніло, Ліс підступився, шум подаленів, І виклично на рам’ї обважнілім Вінок лавровий смушком забілів. Оце тобі за всі твої звитяги, За затяжний, невпинний марафон: Вінок з цибулі, самогон з баклаги […]...
38. Павло Глазовий – Старий дурень Узяв собі старий дурень молоду дружину, Пожив тиждень та й не може розігнути спину. Поцілує молоденьку, погладить, мов кішку, Та й лягає спочивати на окремім ліжку. Жінка шепче: – Мерзнуть ручки, мерзнуть мої ніжки. Нема кому мене, бідну, погріти хоч трішки. Раніш було моя мама біля мене ляже, Приголубить, і зігріє, й казочку розкаже. – […]...
39. Ольга Перехрест – І вона цілує його в плече … І вона цілує його в плече, На якому він носить АК і наколку з Че, Говорить до нього: коли ти нарешті заснеш? Ти так себе вбиваєш, і мене за разом теж. Скільки тобі новин, сюжетів, коментарів Військових, політиків, журналістів і лікарів? На скільки замків треба закрити кордон, Щоб ти забув про війну і згадав […]...
40. Володимир Самійленко – Україні Ти звеш мене, й на голос милий твій З гарячою любов’ю я полину; Поки живуть думки в душі моїй, Про тебе, ненько, думати не кину. Як мрію чистую з найкращих мрій, Я заховаю в серці Україну, І мрія та, як світище ясне, Шляхом правдивим поведе мене. Нехай той шлях важкий, нехай тернистий! Але хіба тоді […]...