Iren Medvedenko – Час завжди стікає швидше
Час завжди стікає швидше, коли тримаєш його у руці,
І краще завжди дізнаватися, звідки у тебе подряпини та синці.
У ній занадто багато правди, як багато ластовиння на її лиці.
.
Її серце облите окропом, по скронях біжить сивина
До соленої прірви, до глибокого чорного дна.
Там кипить її перша холодна осіння весна
І кожного з нас тривожить.
А вона задихається від важких свинцевих річок.
Їй у руки б води, їй до ніг би гарячий пісок;
А не вічний вогонь і у головах гори кісток,
Які, зрештою, ховати не може.
Ти просив би за неї, просив увесь білий світ
До останнього диху, до кінця швидкоплинних літ,
Щоб від плям на її обличчі не залишився жоден слід
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Iren Medvedenko – Навіть мертві час від часу Навіть мертві час від часу вчаться точити ножі. Твої хлопці, мій любий, стоять сьогодні на східному рубежі. З ними стоїть навіть сонце, не тікає за гори, З ними усі хрести і усі собори. Їм місяць стелить дорогу до милої, до здорового сну; Їм холодна зима не дає зустріти чергову безтурботну весну. Хлопці твої, мій любий, […]...
- Володимир Сосюра – Любити Вітчизну, любити завжди Любити Вітчизну, любити завжди, Поля її росні, зелені сади І їй не жаліти за дні молоді Ні крові у битві, ні поту в труді. Любити Вітчизну, любити завжди, І села її і її городи, І їй всі бажання, пориви й думки На світлій дорозі у світлі віки. Любити Вітчизну, любити завжди, Для неї тісніше згуртуєм […]...
- Леся Українка – “Завжди терновий вінець… “ Завжди терновий вінець Буде кращий, ніж царська корона. Завжди величніша путь На Голгофу, ніж хід тріумфальний. Так одвіку було Й так воно буде довіку, Поки житимуть люди І поки ростимуть терни. Але стане вінцем Лиш тоді плетениця тернова, Коли вільна душею людина По волі квітчається терном, Тямлячи вищу красу, Ніж та, що кричить на майданах: […]...
- Юра Матвійчук – Осінь як завжди приходить з відчаєм Осінь як завжди приходить з відчаєм, Й приносить в руках холодну самотність… , А я латаю вже звичні тріщини, Під ноги кидаючи стомлену гордість… Лишаю так слів багато несказаних, Емоцій на грані ракетного вибуху, Дні складаю вже різними пазлами Надіючись, щось зміниться на крихту… Та ні… ти з осінню їдеш в Європу, Я лишаюсь сам […]...
- Любов Багацька – На сонці немає плям Коханий, На сонці немає плям. Повір. Ти маєш у це вірити. І хоч ти здогадуєшся, Що вони насправді є, Та не шукай їх. Просто вір, що їх немає. Коханий, ми бездоганні. Я ідеальна Ти досконалий. Ми звичайно думаємо потайки, Що це не так. Але віримо у свою досконалість. Не треба шукати плям на сонці І […]...
- Iren Konst – І падають ангели І падають ангели, падають мертві в небо, Чіпляються горлом за гарячу оголену душу. Їм крила врізаються в спину, віддають під ребра, Їм хмари то пестять плечі, то горло душать. Торкаються ангели тиші, блукають раєм. Мовчки слухають Бога і крилами б’ють по спині. Там, куди падають ангели, сонця більше немає; Там тільки холодна зброя й муровані […]...
- Iren Konst – Тихо. Це ти чекаєш мого голосу Тихо. Це ти чекаєш мого голосу, Ніжного шепотіння, Лагідних доторків губ До твоїх губ. Безболісно І безтурботно ми накриваємося Простирадлом і чекаємо півночі. Чекаємо нового дня сірого мегаполісу. І лише вночі з’являєшся справжній ти. Я хочу до тебе іти І нести Усі твої біди, усі непосильні твої хрести. Іти твоїми слідами босоніж, лише б іти, […]...
- Ольга Паламарчук – У цій кімнаті завжди в’яли квіти У цій кімнаті завжди в’яли квіти. Яскраві чи тьмяні, Дрібні й навпаки Вони просто в’яли, Просто закривали повіки. Стрибали з балконів, Злітали в повітря. Ще до світанку втікали, За собою ламали ліфти. Він щодня їх приносив, Все нові і нові, Вони щодня йому вірили, Щодня сюди йшли. У цій кімнаті завжди зашторені вікна. Ніхто не […]...
- Кацай Олексій – Ми завжди потрібні й своєчасні Ми завжди потрібні й своєчасні Бо життєвий хитросплет подій Навіть у жахливості прекрасний І солодкий в гіркоті своїй Ось котаючи слова по роту Я вчуваю цього світу суть – Притаманний плоду присмак поту Як вітри дерева не перуть Притаманно нам біля дороги У садів тих втиснувшися тінь Раптом прокидатися мов спогад Про причетність дня до […]...
- Ти завжди будеш жити в моєму серці Так, ось настав той час коли ти викреслила мене із свого життя назавжди..а що тепер? Ти підеш своєю дорогою, а я своєю..так жаль, що всі почуття в тебе пропали..а якщо казати по іншому-були фальшивими..розуміти що все що ти робила, казала і відчувала..для тебе це ніщо..не вже і я для тебе був пустим місцем.. Та ось, […]...
- Петро Радейко – Як завжди, ми з тобою розминемось Як завжди, ми з тобою розминемось, А зустрічі – поривчасті такі… Прийдеш ще ти, знов обернешся кимось Й за руку поведеш над рівчаки, Зійдуть намули, завирує гирло, А в пащі зголоднілої ріки Затоне сум, І радість, що завмерла, У плюскіт дум Одплине на віки…...
- Леся Українка – дихання пустині Пустиня дише. Рівний подих, вільний, Гарячий він та чистий, мов святий. Пісок лежить без руху золотий, Так, як лишив його Хамсін свавільний. Феллах працює мовчки, тихий, пильний, Будує дім, – там житиме пустий, Летючий рій мандрівців, і густий Зросте навколо сад. Феллах – всесильний. Оази робить він серед пустині, Лиш не для себе… Он уже […]...
- В руках тримати завжди буду В руках тримати завжди буду Ті зорі, що подарував мені, В житті ніколи не забуду, Як вперше в очі я поглянула тобі: Там справді був новий для мене світ, Нові думки, нові події. Повір, пройде не мало літ, Але залишаться там мрії, Хоч згасло те кохання так давно І зникли всі ті почуття, Інакше бути […]...
- Леона Вишневська – Вона перед сном завжди складає долоні Вона перед сном завжди складає долоні І декілька хвилин поспіль в них ледь помітно шепоче: – Обіцяю тримати слово так само як на рингу тримають удар, Не звинувачувати, а розуміти, не кривдити, а піти. У неї все життя як чернетка, стільки помилок і завжди Бентежний почерк. доля залишає по тілу синцями шрифти. – Обіцяю не […]...
- Дмитро Павличко – “Між нами завжди той повинен бути… “ Між нами завжди той повинен бути, Хто навидить тебе чи навпаки… Він з нами п’є і крадькома в чарки Нам підливає доброї отрути. Від неї ми п’янієм, як рекрути, Свою любов б’ємо на черепки, А потім їх, як ті материки, Складаємо, щоб цілість їм вернути. Яке то щастя – із болючих плить Знов будувати форму […]...
- Наталя Гуркіна – де живе кохання – там завжди життя Де живе кохання – там завжди життя, Брата чи сестричку буду мати я. Не живіт в матусі, а дитячий світ – Ще одна малеча наш поповнить рід. Оченятка сонячні, ротик-потягусь. Ждуть святе народження бабця і дідусь. Вся наша родина зустрічі чекає, Татко із матусею казочки складає. Так що не барися, як настане час, Поспіши швиденько […]...
- Андрій Малярик – Пройти по тиші і як за̀вжди Пройти по тиші і як за̀вжди, Упасти, злитись з небокраєм. І мчати далі, тільки знав би, Що хтось на фініші чекає. Мріям підвладно не здійснятись, Людям під силу зруйнувати. Все сталось так, як мало статись. Жодного шансу, без пощади. Життя давно не має змісту, Й не думаю, що вам цікаво, Чи я бродитиму по місту, […]...
- Тетяна Хоронжук – Не завжди у житті буває легко Не завжди у житті буває легко, Бо кожен робить свої помилки. Коли здається – щастя так далеко, Не смій спинятись. Ти до нього йди. Буває, що навколо тільки чорні речі, Душа стемніла плаче від біди. А десь блукає твоя безкінечність. Ти не спиняйся. Їй назустріч йди. Буває, солов’ї спиняють пісню, І ти не бачиш вже […]...
- Твір на тему: “Шануй завжди сліди минулого” (латинський вислів) В них обретает сердце пищу: Любовь к родному пепелищу, Любовь к отеческим гробам. О. С. Пушкін Академік Д. Лихачев у своїх “Листах про добре і прекрасне” писав про те, що пам’ять і знання минулого, заповнюючи світ, роблять його більш цікавим і значним, що без минулого світ для людей порожній. Знання історичного минулого він називав “четвертим […]...
- Леся Українка – “Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами… “ Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій […]...
- Твір на тему: Чи завжди вчитель має рацію? (допис у газету) Чи завжди вчитель має рацію? (допис у газету) Нам задали додому вивчити напам’ять вірш О. Пушкіна “Зимовий ранок”. Наступного дня цілий урок ми по черзі читали його напам’ять. Я прочитав перший, і хвилин п’ятнадцять потому мені стало нудно слухати одне й те саме. І я знайшов собі забаву – зробив із паперу невеличкий літак, потім […]...
- Поезія – це завжди неповторність Мудрими людьми мовлено, що нація як така не Існує без пасіонаріїв, безкомпромісних поетів величного творчого качала, без людей, які уособлюють совість, цвіт усього народу. Слава Богу, наш народ має такий цвіт. Але як нещадно побивано його у всі – хоч як не роззирайся – часи. Кривава лапа монстра тоталітаризму завжди нависала над кращими з кращих. […]...
- У житті, знаєш ти, завжди є місце для подвигів (за ранніми романтичними творами Максима Горького) У житті, знаєш ти, завжди є місце для подвигів (за ранніми романтичними творами Максима Горького) Героїня оповідання “Стара Ізергіль”, промовивши ці слова, мала на увазі те, що кожній людині надається можливість для здійснення подвигу. Та чи кожна людина здатна скористатися з цієї можливості? У оповіданні Ізергіль подає своє розуміння подвигу. Подвиг – це героїчний вчинок. […]...
- Микола Вінграновський – Що сама тоненька, як бриндуша Що сама тоненька, як бриндуша, Бистроцвітна, як бриндуша, теж… Придушила душу й далі душиш, Дихать мені, диху не даєш- Мало тобі, бачиш, тобі мало Рук моїх німих і не німих – Я божився, клявся я вокзалом Утекти, але втекти не міг. Гоїв, гоїв, давні гоїв рани, Як нові димлять вже, наче дим, – На старі […]...
- Твір на тему: Підтримайте або спростуйте думку: “Сміливі завжди мають щастя” (І. Багряний) Як на мене, аксіомою можна вважати твердження про те, що кожна людина прагне бути щасливою. На жаль, не кожна може цього досягти. Причини можуть бути надзвичайно різноманітними. Однією ж із головних, гадаю, є людське боягузтво: боячись нашкодити, людина припиняє будь-що робити задля руху в напрямку власного щастя. Інші ж, – сміливіші, – навіть наражаючись на […]...
- “Марнославство! Це завжди наше “я”. Чи згодні ви з цим твердженням? Ці слова належать одному з героїв Оноре Бальзака – Гобсеку. Гобсек – герой однойменної повісті. Його ім’я стало загальним, як символ нестримного прагнення до накопичення. Пристрасть до накопичення привела Гобсека наприкінці життя майже до божевілля. Лежачи на смертному одрі, він чує, як десь недалеко покотилися золоті монети, і намагається їх знайти. “Живоглот”, “людина-вексель”, “золотий ідол” […]...
- Сміливі завжди мають щастя (за романом І. Багряного “Тигролови”) Ці слова, що несуть у собі мудрість багатьох віків, рефреном звучать упродовж усього роману Івана Багряного “Тигролови”. Спочатку їх вимовляє стара Сірчиха, потім повторює головний герой, і, нарешті, саме цими словами завершується роман. А чи справді у сміливих завжди є щастя? Чи здобув щастя Григорій Многогрішний? З перших рядків нас приваблює образ Григорія Многогрішного, непримиренного […]...
- Чи завжди сміливі мають щастя? (за романом Івана Багряного “Тигролови”) Чи завжди сміливі мають щастя? (за романом Івана Багряного “Тигролови”) “Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи”, – ось життєве кредо сильної людини. Таким постає перед нами зі сторінок вражаючого пригодницького роману “Тигролови” Григорій Многогрішний. Іван Багряний, автор цього твору, переконує читачів, що за будь-яких обставин людина повинна залишатися людиною, бо вона народжена для щастя й […]...
- Любов завжди таємниця (за творами О. Купріна та І. Буніна) Не раз і не два доводилося мені бачити палаюче багаття. І щораз повторювалася та сама картина: навколо багаття літають нетлі. Вони зібралися на багаття в темному мороці ночі. Але раптом багаття норовливо спалахує, викидає гострі язики полум’я, і метелики згоряють у вогняній стихії. Уцілілі злякано відлітають на мить. Але багаття все одно вабить їх. І […]...
- Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі (за поезіями Ліни Костенко) “Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі” (за поезіями Ліни Костенко) Ліна Костенко – відома сучасна українська поетеса, твори якої вже зараз у світі вважають класикою української літератури. Здається, у світовій ліриці все сказано і про все, але ця жінка знайшла для себе поетичний ключ звичайнісінькими словами розкривати глибокі соціально – філософські […]...
- “Поезія – це завжди неповторність… ” (за ліричними творами Л. Костенко) (народилася 1930 року) Народилася в м. Ржищеві на Київщині в родині вчителів. Коли їй виповнилося шість років, батьки переїхали до Києва. Навчалася у педагогічному інституті, потім – у Московському літературному інституті ім. М. Горького. Працювала сценаристом на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка. Поетесу називають “королевою української поезії XX століття”. Уже перша збірка “Проміння […]...
- Андієвська Емма – Скарга Власника Я казав, що не можна Переганяти худобу бродом, Тоді, коли місяць у повні, Але моя стара мати запевнила, Що вона знає слово на місяць. Що мені тепер допоможе, Що я бігаю по березі, Калатаючи пісок палицею. Пісок не поверне худоби, Яку забрав місяць....
- Дедуктивний метод Шерлока Холмса завжди перемагає Я завжди з великим захопленням читаю детективні твори. Мені дуже цікаво стежити за логікою версій, які вибудовують детективи, майстерно розкриваючи найзаплутаніші таємниці, розслідуючи тяжкі злочини. Одним із моїх улюблених авторів є Конан Дойл. Великою заслугою письменника, на мій погляд, є те, що він уперше вніс у цей жанр наукову основу – запроваджував елементи тоді ще […]...
- Світ завжди благословляє і сонце, що встає, і серце, що кохає (тема кохання в українській літературі) Світ завжди благословляє і сонце, що встає, і серце, що кохає (тема кохання в українській літературі) Кохання… Воно сильніше за смерть, вічне й завжди молоде. Воно в піснях і в душах. Йому акомпанують солов’ї, а часом і гармати. Та повсякчас – це одне з найсильніших і найкращих почуттів, на яке здатна людина. Вся світова література […]...
- “У сміливих щастя завжди є” (за твором І. Багряного “Тигролови”) Роман Івана Багряного “Тигролови” став одним із кращих в українській літературі твором пригодницького жанру. Але авторові нічого чи майже нічого не довелося видумувати, адже багато описаних у романі подій він пережив сам. Друзі Івана Багряного запам’ятали його непосидючим, запальним. Юрій Смолич згадував: “З’являвся він несподівано – бушував, лаяв весь світ і облягався спати на письмовому […]...
- Сміливі завжди мають щастя (за романом Івана Багряного “Тигролови”) Сміливі завжди мають щастя (за романом Івана Багряного “Тигролови”) Щоб навчитися цінувати людську мудрість, виховати у собі віру в незнищенність духовних почуттів нашого народу, варто звернутися до неординарної постаті в нашій літературі – Івана Багряного та його творчості, зокрема до роману “Тигролови”. Трапляється, що часом епоха не цінує геніїв за життя. Якась жорстока закономірність: час […]...
- Юрій Тарнавський – A Spiritual Голос: Людина є з піску, О, з піску і з води, Він сотворив її, Бо йому було сумно Серед зелених дерев І червоних птиць Хор: Він сотворив людину З піску і з води, Бо йому було сумно Серед червоних птиць Голос: Людина є сама Між землею і небом, Як голос бубна є вночі, Бо вгорі […]...
- Олена Теліга – Пломінний день День прозорий мерехтить, мов пломінь, І душа моя горить сьогодні. Хочу жити, аж життя не зломить, Рватись вгору чи летіть в безодню. Хоч людей довкола так багато, Та ніхто з них кроку не зупинить, Якщо кинути в рухливий натовп Найгостріше слово – Україна. І тому росте, росте прокляття! Всі пориви запального квітня Неможливо в дійсність […]...
- “Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі” (творчість Ліни Костенко) Мудрими людьми мовлено, що нація не існує як така без носіїв величного творчого начала, без людей, які уособлюють совість, цвіт усього народу. Слава Богу, наш народ має таких творців. Ліна Костенко входила до невеликого кола тих митців, які завжди несли слово правди своєму народові. У доробку поетеси є значна кількість творів, у яких вона розмірковує […]...
- Твір на тему: “Народ мій є, народ мій завжди буде, ніхто не перекреслить мій народ!” (В. Симоненко) Чи не занадто смілива заява це була для ще зовсім молодої людини у ті часи? Адже, мабуть, мова йде не про такий ефемерний термін, як “радянський народ”? Ні, йдеться про народ український… Василь Симоненко, як справжній геній, прожив небагато. Але встиг залишити по собі на землі такий слід, що його вірші ще багато років символізуватимуть […]...
Ой летила стрела.