Iren Medvedenko – Час завжди стікає швидше

Час завжди стікає швидше, коли тримаєш його у руці,
І краще завжди дізнаватися, звідки у тебе подряпини та синці.
У ній занадто багато правди, як багато ластовиння на її лиці.
.

Її серце облите окропом, по скронях біжить сивина
До соленої прірви, до глибокого чорного дна.
Там кипить її перша холодна осіння весна
І кожного з нас тривожить.

А вона задихається від важких свинцевих річок.
Їй у руки б води, їй до ніг би гарячий пісок;
А не вічний вогонь і у головах гори кісток,
Які, зрештою, ховати не може.

Ти просив би за неї, просив увесь білий світ
До останнього диху, до кінця швидкоплинних літ,
Щоб від плям на її обличчі не залишився жоден слід


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Ой летила стрела.
Ви зараз читаєте: Iren Medvedenko – Час завжди стікає швидше
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.