Ірина Лахоцька – А давай ми вже спустим вітрила

А давай ми вже спустим вітрила,
Я не питиму слів твоїх трунок
І дістану з – під серця пакунок,
У якому поламані крила,
Що отримала якось в дарунок.

А давай ми відпустим назавжди
Тих метеликів у наших душах,
Бо втомились вони і неслушно
Їх в неволі так довго тримати,
Де самотньо, нестерпно і душно.

А давай ми вже кинемо якір
В темні води серед океану
І я сильна настільки, що встану
Й перейду в пропливаючий катер,
Незважаючи на рвану рану.

А давай я знайду собі острів
Того спокою в кілька каратів,
Тої волі, яку не відняти,
Де я матиму свій власний простір
Й буду вчитися знову літати…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Альбатрос вирш.
Ви зараз читаєте: Ірина Лахоцька – А давай ми вже спустим вітрила
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.