Ірина Саковець – Хвилина стирає хвилину і тоне, і тоне

Хвилина стирає хвилину і тоне, і тоне,
Ввібравши розбавлених спогадів тонни і тонни.
Тони́ забуття в голосах заплітаються в тишу,
І тіні прощання на стінах рубця не залишать.

Про те, що було чи могло ще відбутися, ревно
Дерева мовчать, не згадають ніколи дерева,
Загорнені в сон, поцятковані геть кажанами,
Що знову сполохані кимось, та, певно, не нами.

А час – то є плата за світлу життєву палату,
І дні шелестять сторінками в тяжкім фоліанті.
Я ще пам’ятаю: ми бачились в другому томі.
Хвилина стирає хвилину і тоне, і тоне…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Яким я бачу майбутнє україни.
Ви зараз читаєте: Ірина Саковець – Хвилина стирає хвилину і тоне, і тоне
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.