Ірина Саковець – Зорепад



Подивися: на пальцях зола, і повітря загусло,
Усі ріки одразу змінили (мов змовились) русла.
Ніч спустила на нас Гончих Псів – безголосся порука,
І розбились потрібні слова на склади і на звуки.
Переколоте небо голками блідих кипарисів.
Дзень! – порвалася нитка, розсипавши зоряний бісер
Темноті злій за комір, на вистиглість моря, на голі,
Помережані холодом плечі і блиском Алголі.
Сонний вітер читає есеї в сузір’ї Персея
Збайдужілим до світу зіркам, а затим принесе їм
У кометнім пилу, як у шалі морозно-зимовій,
Наше дихання чисте і наші прозорі розмови.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




Кого можна вважати героєм.
Ви зараз читаєте: Ірина Саковець – Зорепад
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.