Ірина Шувалова – Час тече

Час тече – ось і речі вже начеб густішають.
Я заходжу: не те що навшпиньках – а подумки.
Твоє місце у нашому ліжку – це ніша,
Де пропали всі дотики, сутінки й родимки.

Час тече – він викручує руки і поручні
В тих вагонах, які добровільно возили нас,
Де сиділи ми мовчки – здавалося, поруч,
А по суті – то кожен в окремій бразилії.

Дощ іде, а здається – це падають камені.
Хто ж тепер їх, дурний, самотужки збиратиме?
Ми були симфонічні, тепер більше камерні,
Але нам і цього забагато. ми – атоми.

Ти іди собі – в цьому є драма і правильність,
Непідробна класичність – без тог і сандаліїв.
Я розбилась – але мені так ще не падалось.
Крапка – смерть. втім, тире завело б нас і далі.

Час тече, речі гуснуть – а ми наче тоншаєм.
Бачу світло: уже не в тобі – а крізь тебе.
Час тече – парапетами, ринвами, площами,
І з останнього даху зривається в небо.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Бунтующее сердце базарова презентация.
Ви зараз читаєте: Ірина Шувалова – Час тече
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.