Ірина Зінковська – Небесній сотні
Що сталося – того вже не вернути,
Не знайдуться відкуплення слова…
У темряві глибокої засмути
Скорбить Вкраїна – чорна, як вдова.
Осиротіла матір, овдовіла…
На шиї камінь, а на серці шрам
Вона ж для них майбутнього хотіла!
Віддати все могла ж своїм синам!
Що сталося – того вже не забути.
Тут мало співчуття, були важкі хрести.
Майдан прийняв за нас гріхів спокуту.
Нам треба пам’ять про Героїв берегти…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Ірина Зінковська – На все свій час На все свій час і всьому воля Божа: Навік залишити чи далі йти. І часом плачеш: більш я вже не можу! Візьми свій хрест – для Бога цінний ти. Хоч огортає страх, смертельний відчай – На Бога поклади свою журбу. Молитвою і вірою засвідчуй Сердечну відданість добру. І що б не сталось, звідки б не […]...
- Ірина Зінковська – Пам’яті мого брата Олега Хіба буває в світі більшим біль, Коли навіки йде дитина?.. І до могилки буднями неділь Веде протоптана стежина. Там серед квітів і вогню свічок Десь загубились сміх і втіха. Заплуталось вузлом поміж стрічок У наших душах чорне лихо. Мій Боже, він такий ще молодий!!! В такі роки живуть, кохають… У Тебе, Господи, наш син – […]...
- Надя Ковалюк – Зустрітись знову – сотні є шляхів Зустрітись знову – сотні є шляхів, Та серце, мАбуть, знало найкоротші. Не треба… не шукай потрібних слів, Вони не скажуть те, що скажуть очі. Нас випадок закинув ніби в сон, Як кораблі кидає шторм на сушу. Запалимо зі спогадів вогонь? Якщо не згоримо – зігрієм душу. Не думай, не сльоза тече з-під вій, Це просто […]...
- Христина Сирова – Сотні тисяч раз думала, що все Сотні тисяч раз думала, що все. Спопелію. Нутро калічили зізнання, розбиті мрії. А ти на рани дув, і цілував у скроні. Бороню… Пручаюсь від неволі у твоїх руках. Ти віриш, Що це мине. Я вільна. І не ламай моє одне крило. Я з ним ходити попід небом вже навчилась. А тим хто на землі, до […]...
- Ірина Лахоцька – Крізь призму днів словам надати дотик Крізь призму днів словам надати дотик, Вжививши іскру ніжності й тепла, Щоб не були пусті вони й бува Не спопелили душу, як наркотик. Своїм словам вростити білі крила, Нехай летять в твої блаженні сни, Нехай летять й збуваються вони В синіх морях на піднятих вітрилах. Промінням сонця в чиюсь світлу душу Нехай засвітять, взявши у […]...
- Ірина Саковець – Ви начебто з’явилися зі сну Ви начебто з’явилися зі сну. Чи то мені Вас ангел напророчив? Фіалками заквітчану весну, Здається, увібрали Ваші очі… Коли холодне сяйво ліхтарів Не здатне обійняти і зігріти – Усмі́шка Ваша й сонце угорі Затьмити може теплотою літа. Я Вами сню і мало не молюсь Про погляд Ваш, оту осінню мудрість. Снігами вже притрушує імлу Пробуджена […]...
- Ірина Лахоцька – Вона ввійшла – цнотлива наречена Вона ввійшла – цнотлива наречена, Що ще живе в тенетах юних мрій. Стиха розчулила своїм плачЕм нас Сніжинками з-під довгих білих вій. Вуаль фати торкалася обличчя, А сукню хмари ткали в небесах. І ця печаль… Така безмірно чиста, Ховалась на незайманих вустах. Усе наповнювалось ясним світлом: Криштальні келихи… Теплий глінтвейн… Заручини зими з цим білим […]...
- Ірина Лазоревич – для мене закритий давидів Сіон Для мене закритий давидів Сіон Міцні аж надто кріплення підзамчі У мене свій титул і свій бастіон Де я спокійно чищу помаранчі Страшно. і то є моя провина Я епітафія, я собі й кат Бо найдорожча моя людина Робить водночас і шах і мат Десь понад гору його віщун Варить отруту по казанах Він ж […]...
- Таня Гелетюк – Забути тебе Забути тебе – означає зректися. Як Бога, як сонця, як всього буття. Забути тебе означає умерти… Згорнути у прірву гірке каяття. Забути тебе – розучитись творити, Незрячою стати, пришвидшить кінець. Забути тебе – це навік розлюбити, Вдягнути на руки шиповий вінець. А як тоді далі? куди я подамся Куди я подінусь, що буду робить?… Забути […]...
- Ірина Шувалова – Час тече Час тече – ось і речі вже начеб густішають. Я заходжу: не те що навшпиньках – а подумки. Твоє місце у нашому ліжку – це ніша, Де пропали всі дотики, сутінки й родимки. Час тече – він викручує руки і поручні В тих вагонах, які добровільно возили нас, Де сиділи ми мовчки – здавалося, поруч, […]...
- Ірина Саковець – Воскресіння зими, і каштани Воскресіння зими, і каштани – безлисті привиди. Лабіринт онімілого міста збиває з ніг. Ти із нього мене, мій новітній Мойсею, виведи, Поки виходи зовсім не канули в перший сніг. Перевтілення душ, і я чую холодне дихання Гострокрилих вітрів – то були голоси трави. Напинається тиша на крики птахів невидимих, Зіпсувавши останній етап мовчазної гри. Небо […]...
- Ірина Ярко – Я тут живу! Мій рідний край, моя земля, Мій отчий дім, де я зростала, Мої лани, озера і поля Це все мій світ, моя славна держава! Тут живу я, мої батьки і друзі, Добрі знайомі, рідні та близькі, І навіть пташка, що виспівує у лузі Від всього серця дорога стала мені. Тут все знайоме, рідне і кохане, Таке […]...
- Ірина Ярко – Сьогодні заварила чорну каву! Сьогодні заварила чорну каву, Але навіщо? Нащо це мені? Не хочу я впиватися лукаво, Коли горять і блимають вогні. Сьогодні заварила чорну каву, З корицею, приємну до зірок, Тепер сиджу, дивлюсь на оту страву, Зробивши цей омріяний ковток. Сьогодні заварила чорну каву, Зі свіжим, біло-ніжним молоком, І уявила “квітень” коло ставу, Який рахує впевнено “дурдом”. […]...
- Сингаївський Микола – У спадок Все минає – ночі і світанки, Та життя не випити до дна. Залишаються нащадкам знаки, – Наче карби, наші письмена. Лиш земля, немов легенда, вічна, Одцвітають очі і вуста. Зборознили батькове обличчя Мозолясті і важкі літа. Повертаюсь до життя і згадок – У полон розкрилених жадань. Батько залишив мені у спадок Крик своїх незборених страждань. […]...
- Ірина Ярко – Між нами Між нами триста миль твого цілунку, Між нами купа недосяжних слів, Між нами фантик з того подарунку, Що вкрав з десяток солоденьких днів. Між нами зорі, тихе нічне небо, І сотні, ні мільйони тих хвилин, Які питають: “Ну, чого вам треба, Ви ж одинокі, мов в садочку тин”. Між нами несказанні кілометри І не дочитані […]...
- Ірина Лахоцька – А давай ми вже спустим вітрила А давай ми вже спустим вітрила, Я не питиму слів твоїх трунок І дістану з – під серця пакунок, У якому поламані крила, Що отримала якось в дарунок. А давай ми відпустим назавжди Тих метеликів у наших душах, Бо втомились вони і неслушно Їх в неволі так довго тримати, Де самотньо, нестерпно і душно. А […]...
- Ірина Ярко – Що можна перечислити на пальцях? Що можна перечислити на пальцях? Коханих, найрідніших, вірних друзів, Які не “розсіваються” на п’яльцях, У чорно-білій та холодній смузі. Що можна перечислити на пальцях? Щасливі миті з “присмаком” любові, Дні, що не ховаються у ранцях, Із “запахом” ванілі в щирім слові. Що можна перечислити на пальцях? Ніжну усмішку без буденних масок, Яка ні разу не […]...
- Ірина Галинич – Мої фурії У смутних начерках вона любила Відкрити зміст, здолати ніч. Цією грою душу захопила. Чому? Питатися даремна річ. Вона, як сон. Ні, швидше – наче мана. Летить на крилах, пісню ведучи. Усе п”янить, сама собою п”яна. Веде мене, за руку беручи. Їй не загроза мітки тих кордонів, Вона веде усе вперід, вперід! Вона прихильниця тих дивних […]...
- Ірина Лахоцька – Вечірній Вливався вечір в витонченість вин, Весну вітали всі віолончелі, Вигойдуючи вогники веселі В вечірніх відблисках вогких вітрин. ВилАсь вечірня виткана вуаль, Весняну всю ввібравши власність, Вельми вагому всотуючи вчасність Вбачати вдома втрачений Версаль. Вдивлявся вечір в вишуканість вій, Вдихав волошки, вплетені в волосся, Вишіптуючи в вушко відголоссям Весняних вальсів вквітчаних весіль. Втрачалась втома в вигинах […]...
- Ірина Лахоцька – Хитнувся світ Хитнувся світ. Стемніло. Ти в тенетах. Слова поникли. Зламане перо. Це так важливо для душі поета Натхненно й свято вірити в добро. Погасло світло. Згублене кресало. Сльоза зі щемом впала на клавір. Коли в ту саму мить когось не стало- Забракло слів, які торкнуть папір…...
- Ірина Шувалова – Ти мій фантомний біль Ти мій фантомний біль – не вщухай, не раджу. Ти особлива кінцівка, якою гладжу Речі невидимі, речі, що трохи за. За ніч стаєш майже з серце моє завбільшки, Саме такого вміщає це кляте ліжко. Що б ти, цікаво, нині на це сказав? Ти моя шкіра – знята, на цвяшку висить. Кожен рецептор просить, мовчання бісить, […]...
- Ірина Божко – Економія почуттів Економія почуттів, а лічильники всі зашкалюють. І безкрів’я, безчасся, безбожжя на стінках пляшок; Помирання й придушення сліз у перервах між кавою І розтертям об спину найближчу на порошок. А за рангом розставити крапки над “і” в іменах та пробаченнях І знайти серед них головну, остаточну, кінцеву – Це уміння давно атрофовано, знищено, втрачено. Вимикання мобільних […]...
- Ірина Очкусь – доля Я вловлюю кожен подих твій І кожне слово… Лише зупинка з майбуття Не відпускає нас, Та доля нами скерувала Назавжди бути разом, навіки… За щастя, долю і любов Боротись треба, І лише покаже час, Правдиво ми прожили Чи намарно… А тим часом діти наші підростають, Слова біжуть за течією, Кохання наше гасне, мов свіча, Залишаються […]...
- Ірина Лахоцька – Липнево-Медовий Лоскоче літо лагідністю лип, Мрійливо мружить мАківки медові. Лягає легко липня логотип Мереживами мальв між матіолій. Ласкаво ллють ліхтарики лілій Мелодії майбутніх медозборів, Лише легенький літній лиходій Миттєво мочить медоносне море. Летять листками липня літодні, Мішечком м”яти масово минають, Лишивши ліки літа лісові, Меліс межу між мантій молочаю. Лоскоче літо лагідністю лип, Мандрує мить малюнками […]...
- Ірина Саковець – дивуються хмари Дивуються хмари, мов триста цікавих туристів, Як липа сухе насипає у пригорщу листя, І ранок, зійшовши із міста асфальтових вен, Неначе Колумб, серед клумб у тумані пливе. А сонця й півтіні тепер не побачиш вгорі ти. Вдихнувши імлу, видихаєш бажання зігріти Застуджений день, його серце, та маєш лише Стару запальничку й тепло із дірявих кишень. […]...
- Ірина Галинич – Ритм почуття Я розрізняю ритми кроків, Та серед них нема твоїх. Ще скільки днів чи може років Я не почую більше їх? Ритмічне дзенькання ключами – Це також вже у забутті. Лиш маневруючи думками, Зринають спогади смутні. Тебе нема вже рівно вічність, А я усе ж о та сама. І кроків згадую ритмічність, А їх усе нема […]...
- Ірина Галинич – Жіноча доля Втікай, втікай від долі, жінко, Не вір у світовий обман! Не позирай на правду дико, Рятуючись від нових ран. Ти лиш біжи, візьми з собою Лиш трішки гордості у путь, Бо знов святую думку твою На шлях неправди повернуть. І осквернить різким захватом Тебе реальності рука. Лиш просто мрій, ти ж можеш мати Світ мрій […]...
- Ірина Галинич – Омана звуків Твої слова – зрадливі фарисеї. Ховають зло, а на устах тремтять. В твої слова закохані нові ідеї Поміж ряків яких і божевілля й шал летять. В них часто марення блукає І часто їх пронизує фальшивий жаль. В них гріх своїх дітей ховає, У них живе поразка і печаль. Ти ними хвацько вмієш керувати: Літають птахом […]...
- Романтика руху – Ірина Саковець Романтика руху. Вологий екран вікна. Осіння картина. Магічне повторення кадрів. І сонце минає, І неба немає – у мандрах. За склом не пейзажі – Пастельні тони зникань. Сьогодні я тиха, Як твій чорно-білий сон, Як шемрання тіней, Що вечір пасе їх на стелі. Ось осінь старанно Тумани за потягом стеле, Зриваючи хижо Останнє тепло зі […]...
- Ірина Лахоцька – А літо йде А літо йде… Лишилося в нагоді Ще кілька днів, напоєних теплом. Невдовзі серпень стане вже не в моді, Бо вступить в силу осені закон. А літо йде… І дорога хвилина, Секунда кожна тих серпневих днів. Її б спинити… Але ні… Стежина Прощанням ллється поміж берегів. Ну що ж, прощай… Спасибі за засмагу. Пора розлуки випити […]...
- Ірина Ярко – Говорите Говорите – терпи! І я терплю. Та вибачте, терпець уже ввірвався. Я просто не люблю, Так, не люблю, Коли мені до рота “кладуть пальця”. Говорите – іди! І я іду. Але лишень туди, куди захочу, Хай навіть хрест на шиї понесу, Але стерплю. Зумію. Не заплачу. Говорите – скажи! І я кажу. Проте пробачте, це […]...
- Ірина Саковець – Зорепад Подивися: на пальцях зола, і повітря загусло, Усі ріки одразу змінили (мов змовились) русла. Ніч спустила на нас Гончих Псів – безголосся порука, І розбились потрібні слова на склади і на звуки. Переколоте небо голками блідих кипарисів. Дзень! – порвалася нитка, розсипавши зоряний бісер Темноті злій за комір, на вистиглість моря, на голі, Помережані холодом […]...
- Ірина Ярко – Розлучене кохання – Привіт коханий! – О, привіт кохана! Я так давно-давно тебе чекав! – Я, знаю любий, дуже добре знаю… – Ти вибач, що я болю завдавав! – Це ти, мене пробач, моє кохання. – Не варто люба, винний лише я. – Я чую в твоїм голосі зітхання. – Звичайна втома, ластівко моя! – Як ти […]...
- Ірина Лахоцька – Весна прийде Так радував… Мабуть була занадто низько І ти зірвав мене, немов той лист. Я падаю… І до землі вже зовсім близько, Все падаю із твого неба вниз. Розрадою Тепер для мене тільки вітер. Так пригорнЕ й несе від тих небес. Я згадую… А він всі згадки мої витре. Вони як вістря дуже гострих лез. Так […]...
- Ірина Шувалова – доведи мене Доведи мене вздовж високої чорної стіни До кінця війни Доведи мене серденько не обмани До беззубого лісу на краю землі До холодного поту на чолі До свинцевої каші на зубах Як би його встояти на ногах Як не збутись жодної з обидвох Заховай мене серденько в темний льох Затули мені серденько рот і ніс Щоби […]...
- Ірина Галинич – Ти ж таки поет Не сковуй риму! Ти ж таки поет. Скасуй для неї всі кордони! Нехай вона й – невільний силует, Але ж в тобі вона бездонна. Не дай украсти цензору красу Твоєї рими – матері твоєї! Ти подаруй словам загострену косу Нехай та стне із цензора ідеї! Або ковтни ти критику їдку. Нехай і критик трохи погордує. […]...
- Ірина Саковець – Пасеться кінь Пасеться кінь. По вранішній траві Немає рос – ось паморозі перли. Мовчать ліси, їх голоси завмерли. Німує птах, і тихо ходить звір. Ні вир, ні хвиля – дзеркало ріка. Повірив сон у вічність – не минає. Змарнілий світ і кволий, мов у наймах, Летить останнім листом, як Ікар… І тиша, тиша, тиша, хоч кричи! Рука, […]...
- Ірина Галинич – Вкрадений спокій Так люблю я самотності миті, Коли клопіт і гул весь погас І захоплюють рими, що в тиші Заплітають віночок із фраз. Коли стихне шумна автострада Й за вікном потм”яніють вогні- Буде в тиші самотній відрада Й залунають у серці пісні. І тоді пригадаю той вечір, І той день, що давно вже погас. Перекину турботи на […]...
- Ірина Саковець – день де-не-де День де-не-де, а деінде примарами Тіні на сіні й траві, Грається хмарами ранніми, рваними З рову рвучкий вітровій. Тісно тополі в німій напівтемряві, Скинути б темну кору… Сонцегоріх із небесного дерева Падає прямо до рук. Сни кольорові розійдуться колами Від світлопаду й роси. Літо, не мали з тобою ніколи ми Стільки барвистих лісів, Заспаних стежок […]...
- Ірина Саковець – І не буде війни Прикладаю до світу холодні свої долоні, Закривавлене тіло його заховаю й рани. Помаранчева осінь тоді, а тепер – багряна, Життєдайні дощі уторік, а тепер – солоні. Відступаю на крок – це мій простір, у ньому тихо, Навіть чути бурління секунд із аорти часу. Я відрощую крила у цьому комфорті, власне, Обламати аби об нестерпні кути […]...
Проблематика комедії мина мазайло.