Іван Андрусяк – це розчавлені арфи



Пам’яті Любові дручків

Це розчавлені арфи – есенція ладану з мороком
Де на лобі кайлом поцілунок воскресе
Заїжджають планети – одна за одною – по мокрому
І зшиває їх мізкі сумний потойбічний професор

Це тікають в портрети огорнуті ковдрою прірви
Де на струнах завис побілілий шматок язика
То Небесний Бухгалтер визбирує шкалки дзеркал
І оранжеві френзлі на випуклих скронях обірве

Так кирпато живуть і так ніжно стікають по шиї
Так нап’ються води і раптово вертають назад
Тільки в камері смертників – довгій дубовій машині –
Виростає холодний сад


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Хто винен в трагедії анни кареніної.
Ви зараз читаєте: Іван Андрусяк – це розчавлені арфи