Іван Андрусяк – парадокси розмножень звичайні як дріт



Парадокси розмножень звичайні як дріт
Червоніючи світ обростає пилком
Та западину тіла не винести вбрід
Ні веслом розпанаханим ні язиком

Фарба злущена з диму і риби цвітуть
І регоче примарна дружина ріки
Але подумки з ночі надточують путь
Під моє простирадло холодні зірки

А як стане зальотна спокуса твоя
Розбивати плафони місити пласти
Я губами в повітрі напишу ім`я
І поставлю сіну щоб його зберегти


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Мої роздуми над поемою москалева криниця.
Ви зараз читаєте: Іван Андрусяк – парадокси розмножень звичайні як дріт