Іван Андрусяк – поцілований кожною буквою
Поцілований кожною буквою
Розчленованих твоїх слів
Я терплю в мене губи попукали
Є сусальна жара в землі
Є потреба випити зайвого
Розчахнутися серед трав
Є шалена потреба заднього
Щоб не вилаяв щоб зібрав
Місяць стер наші пальці об порох
Ворожбу поділити встиг
Розділю тебе нині порівну
По келішку кожному з них
Дам потриматись дам пригубити
Кожен порух повториться тричі
Діва кара як діва обида
За тобою закриє вічі
А коли з дев`яти дзеркал
В тебе випорсне мозок білий
Здогадаєшся ці клавіри
Не відмиє жодна ріка
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Іван Андрусяк – Облога Василеві Герасим’юку 1. Якщо ніхто якщо нікого Якщо нікому доведеш Що вороги пливуть до бога Як поцілунки на манеж Що королям на цілий вечір Розтасувати короля Що скатертиною предтечі Живе і крутиться земля Де золоченою травою Кошлатих воїнів шляхи А хто вернувся за тобою Того замінимо ніким Переживемо хвилі сонні На прю до вежі меч […]...
- Іван Андрусяк – дівчина знає м`ясо зійшло з води Дівчина знає м`ясо зійшло з води Холод зайнявся за нами і вкрився бризом Холод як пава кигиче устань і йди Але щоночі зринає патруль над безом Мислимо вийти разом з кожного викупу Мислимо пити воду якої нема Хай забере мене з ночі ця біла вивірка Вона не поставить крапку над обома Крові сьогодні замало навіть […]...
- Іван Андрусяк – місцем прирощення крил до стебла Місцем прирощення крил до стебла Місцем приручення маски до миски Дуже кортить аби кара була Хоч на дещицю несхожа на вишкіл Дуже кортить аби сонце було Примхою ката ув опочивальні І над лобами гніздилось тавро Періодичного каменування...
- Іван Андрусяк – це потреба бути – все одразу Це потреба бути – все одразу Сплюснути розпечене лице Нидіти хворіти псоріазом Пахнути дешевим ялівцем Вибирати з кожного по жмені Солі порятунку і жінок І стирати звивини шалені Доки не зачинено шинок Осене таке твоє ристалище Чорна і коричнева сльота Статися допоки все не сталося Здатися допоки самота І не хлібом – синьою вервечкою Безконечних […]...
- Іван Андрусяк – ніч як вікно на схід мокра і довга Ніч як вікно на схід мокра і довга Плакати треба вміти сказав професор Я не збираюся з вами складати договір Я лише хочу щоб ви не чіпали весел В блисках епохи вода ні вашим ні нашим Кожен безсмертний сьогодні нагадує прищ Я утікаю подалі від цих відображень Але не чую як в мене всмоктався кліщ […]...
- Іван Андрусяк – звитяжці станули живими Звитяжці станули живими А сіль зійшла і все зійшло І не вміщалося жало Щоб виправдовувати ними Оселя ближче до тепла До грижі в мозку (до презумпції) Попід деревами просунутись І випити – оце хвала Оце гидота (чир і блаж Кобіт захланних ремигання Котів сорочинці) загальний Шинок повітря – куля й раж І замах з вірою […]...
- Іван Андрусяк – здається ми перестаємо слухати Здається ми перестаємо слухати Такою безневинною печаль Скрадається вкороченими звуками В яких живого імені не жаль Код бездоріжжя: ребра і вино Триматися як поручень на кризі За те що доручити не дано Своїй останній невмирущій книзі За те що бог під ребрами зійшов Гаряче лезо а кістки холодні За те що не розсмоктується шов У […]...
- Іван Андрусяк – істинно кажу тобі – зима Істинно кажу тобі – зима Так і час переступає тричі І нікого вічного нема Нині понад нами чоловіче Все воно з-під немочі росло І кришились хмари на дорогу Мислити – останнє ремесло Ми його прощатимемо богу Скрипти на старий пісенний лад – Мушлю чи пістоля чи трембіту На півсвіту глянути назад І переконатись на півсвіту […]...
- Іван Андрусяк – вічними не будемо ніколи Вічними не будемо ніколи Мертвими не станемо навіки Осінь як останню непокору Збережуть поети і каліки Дощ як перестояне мовчання Вкриють до зажмуреної жмені Тільки голоси немов прочани Сухо обійматимуть легені Тільки до корозії дозрілі Кашлем вириваючись понурим Будуть як мурахи жити в тілі Створюючи мову крізь фістули Мова кара – їй потрібен отвір Страх […]...
- Іван Андрусяк – дно пекла На дні пекла Люди квасять капутсу І плодять дітей Кажуть холодно як у пеклі Або вчора був пекельний день Кажуть мусимо вирватися з цього пекла І обдумують втечу ув інші виміри У нові незнані прикрощі Хоч про це їх ніхто не просить Вони й самі цілком досвідчені Аби вірити що можливо розірвати коло А могли […]...
- Іван Андрусяк – так вітражі кохаються – колись Так вітражі кохаються – колись Вуста закрию виторгую очі І теплий погляд снігу на обочі Як мізансцена викотиться вниз Так з пастки п’ють вуаль або вино Чорніючи над лісом безпорадним І дерево неначе доміно Заплутається в сітях аріядни Так виживаю мила – озарінь Весела маска кришиться додолу І запах що вміщається в стодолу Тоненький і […]...
- Іван Андрусяк – за димом за струпом невидимі інші стихії За димом за струпом невидимі інші стихії Хорує над хором розгорнута кара нудьги Учора сказали вертайте голоблі на київ Сьогодні мовчали у степ розгортайте сніги І дні непокірні як прісні водойми довкола Понуро і довго блукають лякають бредуть Вдягати попруги заучено мимрити ролі І коней пускати в заплаву коли проростуть Безбожної тварі надихано в пору […]...
- Іван Андрусяк – Колискова Спи моя кохана засинай Все минеться навіть ніч минеться Голосом пролившись через край Тінь моя до тебе доторкнеться Пригорнувшись втомленим крилом До твоїх ласкавих оченяток Тінь моя освячена теплом Буде біля тебе засинати Будуть кучерявитись зірки І моя ласкава колискова То відпустить то пригорне знову І не відпускатиме віки Неймовірно легко уночі Жити нам що […]...
- Іван Андрусяк – дискусія з поетом Як передати запах в поезії… Це мабуть надто складно Але для того щоб вірш справді пахнув І рима І ритм Мусять буяти як медова поляна А кожен вигин мелодики Має тремтіти як пелюстка троянди Що пропливає над садом Він говорив би так дуже довго Але я його перебив Винеси будь ласка он те відро Воно […]...
- Іван Андрусяк – Ad Hominem (поема) 1. Причетно рубали ліс Виступали з полону як Пересушені храми а Корчі не сохли росли Далі росли ширше і Ширше і терпіти їх було Важче ніж сонцю Важче ніж Магомета А тоді прийшли чорні Люди і дихали димом і Казки про змія горинича не Лякали навіть дітей бо Діти вмирали швидше ніж Народжувались казки А […]...
- Іван Андрусяк – Вирок поезії Андрієві Охрімовичу Я останній прозаїк блідих поколінь Я останній пророк мегаполісу Де червоною ниткою в календарі Інтроспекція власного голосу Де питають мене і питаюся я А ніхто відповісти не пробує Де колеги від генія до холуя Замасковані чорною робою Розтроюджений мульками менталітет Патетична бравада липова Якщо кожен четвертий на світі поет То нема ні одного […]...
- Іван Андрусяк – і в зашморгу до тебе долечу І в зашморгу до тебе долечу Перетин звуків зрине на прицілі Про білі вежі я в дитинстві чув А котрі з них залишилися цілі Я знаю ти ніколи не була Царівною на пальцях чингісхана Накриє захід сура бездиханна А ти для тої сури замала Переласкавши грона мужиків І первородних царенят зронивши Почуєш як за гоном […]...
- Іван Андрусяк – порозсипавши сутінки і шкло Порозсипавши сутінки і шкло Порозбиравши вежі і залоги Ми виявляли що житття було Точнішим від своєї перемоги Воно трималось чіпко за полу Воно повільно дерлося до горла І цю країну темну як золу Заповідало матірним монголам І знуджено сушити сухарі Просилися мисливці і дівчата І термосали небо димарі Над привидом розгорбленої хати Самі собі землею […]...
- Іван Андрусяк – ці тексти як жінки Ці тексти як жінки регочуть віддаються Виношують тремтять від дотику руки А їхній чорний трон на паперовім блюдці Немов старий магніт притягує зірки Їм сниться по ночах шалений шов бетону Підземної стіни точений барельєф І місяць як кольє стискає плоть червону І венам золотим розлитись не дає Ці тексти як жінки вони старіють зранку Але […]...
- Іван Андрусяк – вітер Вітер Навздогад гортає Твоє волосся Так Як вогонь Сторінка за сторінкою Повільно пожирає Книгу І мені тоді Дуже хочеться тебе Погладити Я навіть не боюся Обпекти пальці Боюся лишень Що в моїй долоні Залишиться дрібка Попелу...
- Іван Андрусяк – звірям Wild (at our first) beasts uttered human words… Звірям (першого разу) ми людську мову принесли – другого разу каміння співало як птиці чудесні – Але зоряна пустка настала таке наше третє пришестя У голові його, дитино Знайдеш серце (розтрощене) У серці його, мейбл Знайдеш ліжко (насправді) У ліжку його, сибілло Знайдеш повію (заложниця) А в […]...
- Іван Андрусяк – Ніч довгих ножів Знайомий сержант мав рацію 4 вагони довгих ножів Завезено сьогодні на станцію 5 вантажівок усю ніч З товарного двору возили їх в місто Білою крейдою хтось позначив Усі костьоли й каплиці У жидівському барі під папугою Молодики цілий день грали в кості У таку жару цілий день грали в кості Не знімаючи піджаків Якийсь надокучливий […]...
- Іван Андрусяк – Іноземні мови Чи твій тато палить люльку? Так мій тато палить люльку Yes my father smokes the pipe Повтори цю фразу ще раз І вона тобі відкриє Ві- Кно у світ І коли ти сидітимеш на бродвеї В барі шикарнім як око диявола Тебе конче хтось запитає Чи твій тато палить люльку? Так мій тато палить люльку […]...
- Іван Андрусяк – не з учених криниць Не з учених криниць на площах Не з полотен в диму нічному Ти визбируєш світ як мощі Перманентного іподрому Ласки вкритих блідою шкірою Недоторкані вийдуть в сад Я губами тебе вимірюю Кожну матрицю дописав Кожний волос погнутий змучено В тремі виходу поза круг Не перейдуть сліди за учнями Відображенням під кору Ламко слухати риб на […]...
- Іван Андрусяк – Мазепа Насті Гречанівській Беладонна – мумія на двох Степ укрив і степ не переоре Бог укрив – хай покорує бог Піднебіння що на жінку хворе Витисне короткий ніби сік Голос череватого паперу Розкидає дзвони по росі І церкви роздмухує як пера Паросток (це кореня плебей) Не поможе чайкою об камінь Нащо ж я визбирував тебе З […]...
- Іван Андрусяк – Гортанні крики божевільних Гортанні крики божевільних. Сухотні стіни. Сивий страх. І гостра музика весільна. І запах спирту на губах. Між ними – це не ти! – у танці Втолочуєш у землю біль. Вельон на золотистій таці Несуть три дружки не тобі. Це не вельон, а лікарняний, Слізьми крохмалений халат. Не вір! Зірви квітастий бант, Неначе бинт ілюзій п’яних. […]...
- Іван Андрусяк – Каїн (фрагменти з поеми) * (заспів) Яворова річейка Золота кладойка Зійди свароже Ясен стежиною Тай до господойки Калачі медові Терпке вино Куштуй свароже Трути ялової Зілля пекучого М’яка подушейка Білейка постіль Воснеси свароже Гілку шипшини На світел престол * Доки лебідка гралася небо захмарило Доки небо захмарило земля змарніла На чотири сторони світу лицем повернусь Відшукаю ознаки півночі на […]...
- Іван Андрусяк – Не возводять ні мости, ні вежі Не возводять ні мости, ні вежі Псальмопівчі. Як тобі меж ними? Доторкає до волосся вечір Язиком вологим і незримим. Дівчинко, це прорізи цвітуть. З меду квітка витече в долоню. Для Рахилі кожна ніч холоне І по грудях розтікає грудь. А для тебе що я принесу? Дим рапавий? Мічене кадило? Я тобі віддамся, як людина. Пристрітом […]...
- Іван Андрусяк – витинання на схилах гробів Витинання на схилах гробів Все потроху – і місяць і віжки Птах на прив’язі до голубів Вибирає тварину пішки Неповторність потвори (не за гончарем) – Розгортання із білого в поле Я накрию тебе як сухий очерет Що колотиме а не вколе Розпромінення вальсу на двох і на трьох (сепаратну зорю вітайте) Може вийде на всніжений […]...
- Іван Андрусяк – взуття душі Взуття душі – ночівля чинбаря (віддерти слово відмочити горло) А відьмою на босий чин бояр І день іде і ніч іде і голо (не вісімнадцять) знаком терезів Розбити небо вирячене в тебе Це недоосінь мила ці антени Я ображав але не зобразив Не стер на пальцях липову кору Голів ребристих вицвілих притонів Продовжую зривати давню […]...
- Іван Андрусяк – семимильні провини Семимильні провини безсилі як крони дерев Їм замало повітря аби не зурочити простір Ти тікав не від них а від того хто їх забере Тільки див самоти відділяв перемогу від злості Знав що світу нема але досі чомусь відділяв І причини нема а за наслідки мертві не встануть Голубим ореолом усе ще світилась земля Тільки […]...
- Іван Андрусяк – Отруєння голосом 0. В їдкім повітрі слів відлунює вода Самотній шансоньє порипує в шамоту Відвідайте цей храм тут вичавлять роботу І бездоганний джез набухне на вівтар І з випарів лайна до бога як до поту Покірно ніби пан позеленіє дар У витривалу млость вимощує радар Шалених шанців жил заслужену підлоту Є вищий сурогат не пійло а політ […]...
- Іван Андрусяк – депресивний синдром Оксані 1. Жовтий вечір. Оранжеві свічі. Кварта вицвілого вина. Ти вина моя перша і вічна. Ти єдина моя вина. По дорозі безпечної долі, По дорозі битого шкла Я несу тебе, вірну і голу, Не втираючи осінь з чола. Ти мовчиш. Ти повинна мовчати. З-під зачинених мертво очей Тихо сочиться страх дитинчати І повільно по щічці […]...
- Іван Андрусяк – З циклу “Води” 1. І цей рубець До серця мурахи Де крихітка теплого меду В згустку смоли Ти відпустила його у сад Ти знала висохнуть крильця на сонці Ворсинками вкриються пальці Скорчені для тятиви І тільки з кмину Сочилась живиця Тонка Як приручений світ у печері І цей рубець Під крилом кажана Стрілу вигойдує Хризантема і він Помруть […]...
- Іван Андрусяк – Предтеча 1. Набридло дертися в пресвітери Бо на пораненій горі Виписують дражливі літери Архістратиги комарі А інші версії заказані Тому ховайся в рукавах Бо крізь твоє гебрейське казання Зростає прерійна трава І не зітхнути цими горами І не розгледіти з вікон Як над окрушинами хворими Витає прерійний дракон 2. Може здатись на котячу милість І заночувати […]...
- Іван Андрусяк – нині тебе ще приймає земля Нині тебе ще приймає земля Нині ще піт на подушках не вистиг Ми поспішаєм на бал з корабля Подарувати труну з аметистом Хай то не перстень а тільки труна Хай завелика але ж бо навіки Зовсім не шкода коштовного нам Каменя котрий прикрашує віко Пляшечку бренді розлиєш на трьох Тихо поставиш на стіл бутерброди Грайте […]...
- Іван Андрусяк – такою зимою безкровно неначе потребою Такою зимою безкровно неначе потребою Бажаєш розбити або навпаки замести Вкорочене небо ніким випадковим не гребує Коли замість тебе так лячно сухі храбусти Коли відступаючи правою з поля до озера Надіюсь повірити комусь такому як сам Ламкого дощу як покірну дещицю молозива Скрипучого сміху розплавити знічений сад Це там де чатують дерева і води розхристані […]...
- Іван Андрусяк – Саломея (поема) Ми цілу ніч садили сад, Який не розцвіте. Тарас девдюк Один На кручу виходили Як листки по одному І біліли дівчата в руках І терпіли відбір А коли закінчився Лиш я залишилась лежати Буркун волосатий Ти мав одинокі пальці Між ними Як між іконами хтось Прокладав погляди І тремтів постом Але мама казали Що ти […]...
- Іван Андрусяк – це розріджене повітря не закінчиться ніколи Це розріджене повітря не закінчиться ніколи Ніби варвар в стійлі папи ні стояти ні втекти Люмпен вирвався на волю алебарди стали колом З-під землі уже прозрілі повилазили кроти Це траяновій побіді так радіє поліс нині Ти видовище до тебе хліб роздали і вино Вовк повинен бути вбитим вовк повинен бути винен Вовк також колись повинен […]...
- Іван Андрусяк – я I… Я Ніколи Жодної речі Не вгадував (на Віть всесвіту) міг би Так не цілком можливо Найменший немов найкращий (майже невидимий де єси там єси) тут єси Кармінного горла дому найти Хішого який дійсно його (як і думка що три сві Ти випереджує) Хто всеви Дяще Око...
До війни лаврін запорожець працював.