Іван Андрусяк – потворні дощ покора і спасіння

Потворні дощ покора і спасіння
Потворний сад де вигуки і зграї
І самота що лузає насіння
Над тілом молодого самурая

І вершники що обрані з півсвіта
Місити гній коронного узвозу
Чотири дні немов чотири літа
Напружено змагаються за розум

Бо зрада це лише початок вірша
І обереги котяться мов крила
Біліє живота стареча ніша
Що для меча героїку розкрила

Це піхви долі – увітни і станеш
Пересічним над голими богами
Як вершить на дощі останній танець
Реліктовий передосінній гаман

Як виживають сповнені оргазму
Книжкопродавці з ложем по коліна
І тихо розтікається по хазах
Ніким не присилене покоління


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Прислів'я що посієш те й пожнеш.
Ви зараз читаєте: Іван Андрусяк – потворні дощ покора і спасіння
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.