Іван Андрусяк – поволі – так дозволено було

Related posts:

1. Іван Андрусяк – такий конклав: ніхто не помирав Такий конклав: ніхто не помирав Усі хто міг добралися уплав А хто не вмів той дошукався броду Вода загусла як від слів коран Гірке повидло з непокритих ран Губилося на жовті нігті глоду Місцями простір лився через край Липким теплом відригувався чай І спазми підкрадалися до горла Усі живі то нащо цей похід Короткий ліс […]...
2. Іван Андрусяк – так буває вічно і ніколи Так буває вічно і ніколи Сонний дим на землю опада Золотих хмарин ламкі околи Сонця кров солом’яно-руда Так перетинаються і терпнуть Ніби виливаються з юрби Голосів подаленілі верби Поцілунків темні голуби Так живуть як до життя прирослі Дні і ночі солоду і крил І роса для них пелюстки носить І осанну лебедить ковил І ніхто […]...
3. Іван Андрусяк – є місце де вода не приживається Є місце де вода не приживається Гаряча цвіль не втримує слова Як чорний танець гордого китайця Його печаль по череву сплива Є місце твору – ген аж поза титрами Коли фуршетом зафіксують шок Поети повипалювали титули На голих грудях відданих жінок Їм легко плисти – їм потятим хвилею Уже ніяка мрія не страшна Коли їх […]...
4. Іван Андрусяк – і самоти береговизна І самоти береговизна І ніч докришена в укіс Душа привиділась і висне Як закривавлений поріз І крихти котяться зпівока Категоричні як сліди Пересувна мораль пророка Устань і йди в уста води Голосовіння майже наше Місцями сонне далі в лад Прости утоплений монаше Що я дослухався порад Що видихся що пересилив Собі самого полонить Поріз присох […]...
5. Іван Андрусяк – Чотири сонети повільної смерті 1. Він нині не побачить паркана Він мусить вуха воском затуляти Іде вода у гості до теляти Така сама як небо та сумна Теля не хоче пити бо теля Ще не кохалось бо воно невинне Сп’яніле поміж запахів і звивин Воно блукає мозком коваля Тож ланцюга коваль не докує До паркана не зможе присилити Ані […]...
6. Іван Андрусяк – вода і дощ – істоти невмолимі Вода і дощ – істоти невмолимі Жива їх сіль і мова їхня рання Потрапили такими молодими Оскомами на наші поїдання Заходьте в дім а в домі ні краплини Заходьте в сад надокучати осам Заходьте в дно насипано людини По горло там по гору там по осінь Нас не минути пізно бути просто Стирати букви вгризені […]...
7. Іван Андрусяк – це не вічне як птах і вода Це не вічне як птах і вода Не дозволене мохом і реріхом Кучерявого сліду руда Просувається ламаним берегом Так повинно маліти життя З попелюшки на унцію попелу Недоконане передчуття Ніби крик відрізаючи зопалу Так повинна прийти і піти Кожна лінія саду господнього Не довідавшись ти чи не ти Стерегти і не втратити жодного...
8. Іван Андрусяк – це дуплаве свято генералів Це дуплаве свято генералів Нині тут забава навпаки Голови на плечах догорають Ніби розцяцьковані свічки Падають посоловілі звізди В келихи з отруєним вином Господи тобі не все одно Випити чи знов на небо вішати Доливай і не важливо скільки Не доп’єм то най ковтає чорт А солдати лазять по маківках Не запалених іще свічок Сірники […]...
9. Олександр Олесь – “Схилив я голову і йду поволі… “ Схилив я голову і йду поволі Дрімучим лісом в самоті. Навколо осінь. Надо мною Кружляють квіти золоті. Безмірна тиша. Спів веселий Давно-давно помалу стих, Як пісня матері моєї, Як гомін друзів молодих. Іду… Усім чужий, далекий… Ніхто не скаже: “Брате мій!” Ніхто руки мені не стисне В землі холодній і німій. І коли я впаду […]...
10. Павло Мовчан – “Поволі, по хвилі весь час відхлинає минуле… “ Поволі, по хвилі весь час відхлинає минуле, А лінія долі все глибше долоню січе, А без ліку птиць у тобі, загніздившись, поснуло, Обтяживши пам’ять, як дощ, що зіперсь на плече. На плівці водиці лежу немовлям у купелі, І небо важкого мене не підійме ніяк, Хоч коло за колом заточують чайки веселі, Та тінь лиш ковза […]...
11. Микола Руденко – Я поволі утверджуюсь в істині Я поволі утверджуюсь в істині: Грає нами чиясь рука. Знову хтось переплутує відстані Із майстерністю павука. Ніби справді над небосхилами Павутина висить нежива – І такими стають безсилими В простір викинуті слова. Навіть сонце, в яке я вірую, Павутини не прогребе. І повзе холодок попід шкірою – Наче знову я втратив тебе. Завмираю, зітхаючи: важко […]...
12. Іван Андрусяк – Облога Василеві Герасим’юку 1. Якщо ніхто якщо нікого Якщо нікому доведеш Що вороги пливуть до бога Як поцілунки на манеж Що королям на цілий вечір Розтасувати короля Що скатертиною предтечі Живе і крутиться земля Де золоченою травою Кошлатих воїнів шляхи А хто вернувся за тобою Того замінимо ніким Переживемо хвилі сонні На прю до вежі меч […]...
13. Іван Андрусяк – не зимою не синім виляском Не зимою не синім виляском Сином виразки крони й кореня Перестрибнути або вирости Місце каменя місце комина Обриваючи тіні липові Саду голого мерзлі хрящики Від великого до великого Наступаєш на силу ящірки Корувата вода вертається Плодом реготу кінським послідом Що від радості і від старості Залишається тільки постити...
14. Іван Андрусяк – ніч як вікно на схід мокра і довга Ніч як вікно на схід мокра і довга Плакати треба вміти сказав професор Я не збираюся з вами складати договір Я лише хочу щоб ви не чіпали весел В блисках епохи вода ні вашим ні нашим Кожен безсмертний сьогодні нагадує прищ Я утікаю подалі від цих відображень Але не чую як в мене всмоктався кліщ […]...
15. Іван Андрусяк – Отруєння голосом 0. В їдкім повітрі слів відлунює вода Самотній шансоньє порипує в шамоту Відвідайте цей храм тут вичавлять роботу І бездоганний джез набухне на вівтар І з випарів лайна до бога як до поту Покірно ніби пан позеленіє дар У витривалу млость вимощує радар Шалених шанців жил заслужену підлоту Є вищий сурогат не пійло а політ […]...
16. Іван Андрусяк – за розкішним притоном За розкішним притоном брудної як світ арагви Тінь стола одинока чи попіл загублених магів Жовте право на вітер де бритва на спомин ягве Утікає із лаку як з ножен в яких комахи Відкладаючи яйця прилипли жінки і пальці Розімкнути вечерю а далі не шкло не шкалка Деревій і вода пережовані як скитальці І душа помаранчі […]...
17. Іван Андрусяк – Колискова Спи моя кохана засинай Все минеться навіть ніч минеться Голосом пролившись через край Тінь моя до тебе доторкнеться Пригорнувшись втомленим крилом До твоїх ласкавих оченяток Тінь моя освячена теплом Буде біля тебе засинати Будуть кучерявитись зірки І моя ласкава колискова То відпустить то пригорне знову І не відпускатиме віки Неймовірно легко уночі Жити нам що […]...
18. Іван Андрусяк – Ad Hominem (поема) 1. Причетно рубали ліс Виступали з полону як Пересушені храми а Корчі не сохли росли Далі росли ширше і Ширше і терпіти їх було Важче ніж сонцю Важче ніж Магомета А тоді прийшли чорні Люди і дихали димом і Казки про змія горинича не Лякали навіть дітей бо Діти вмирали швидше ніж Народжувались казки А […]...
19. Іван Андрусяк – З циклу “Води” 1. І цей рубець До серця мурахи Де крихітка теплого меду В згустку смоли Ти відпустила його у сад Ти знала висохнуть крильця на сонці Ворсинками вкриються пальці Скорчені для тятиви І тільки з кмину Сочилась живиця Тонка Як приручений світ у печері І цей рубець Під крилом кажана Стрілу вигойдує Хризантема і він Помруть […]...
20. Іван Андрусяк – погляд дерева покруч Погляд дерева покруч – за ласку дарують дукати За труну самота за вогонь чикатіловський сплін Причаїлась задуха в легенях маленької хати Де ночуємо порізно Він або я або Він Облітають лані благально доліплені з воску Крига слів розкололась бо там уже інший газда Ми плекаємо зустріч під білими нігтями мозку Та сліди під порогом постійно […]...
21. Іван Андрусяк – Я помираю вас Я помираю вас. Така печаль. Така зоря над віком перестане. Говорить Бог: Прости мені, Іване, Прости мені за те, що я мовчав. Я все прощу, бо нині я помер. Я довго знав, що буду жити довше. І чорний плащ облизує підошви, І чорний місяць перерізав нерв. Я все прощаю. Я запам’ятав, В яку породу мозок […]...
22. Іван Андрусяк – семимильні провини Семимильні провини безсилі як крони дерев Їм замало повітря аби не зурочити простір Ти тікав не від них а від того хто їх забере Тільки див самоти відділяв перемогу від злості Знав що світу нема але досі чомусь відділяв І причини нема а за наслідки мертві не встануть Голубим ореолом усе ще світилась земля Тільки […]...
23. Іван Андрусяк – димом теменним андрійку Андрієві Кокотюсі Димом теменним андрійку Осінь і праліс і просто Вилити в проріз вікон Озера синій простір Листям стелити кволим Брами і брили змоклі Ободом ніби коливом Горлом ловити окрик Світом слутим андрійку Вернуться і наспіють Врізати під лінійку Звивисте тіло змія Покотом жити нині Зимне чоло накривши Місяць від пуповини Відмежувати віршем Тільки на […]...
24. Іван Андрусяк – вічними не будемо ніколи Вічними не будемо ніколи Мертвими не станемо навіки Осінь як останню непокору Збережуть поети і каліки Дощ як перестояне мовчання Вкриють до зажмуреної жмені Тільки голоси немов прочани Сухо обійматимуть легені Тільки до корозії дозрілі Кашлем вириваючись понурим Будуть як мурахи жити в тілі Створюючи мову крізь фістули Мова кара – їй потрібен отвір Страх […]...
25. Оксана Осовська – Те, що було, було не жартома Те, що було, було не жартома, Мене ламало так не випадково. Прости мені не обережне слово, Спини мене : я не спинюсь сама! Гашу шалену ніжність, та дарма : Шматує груди золота зірниця… То не засну, то безнадійно сниться Таке жадане те, чого нема!...
26. Іван Андрусяк – нині тебе ще приймає земля Нині тебе ще приймає земля Нині ще піт на подушках не вистиг Ми поспішаєм на бал з корабля Подарувати труну з аметистом Хай то не перстень а тільки труна Хай завелика але ж бо навіки Зовсім не шкода коштовного нам Каменя котрий прикрашує віко Пляшечку бренді розлиєш на трьох Тихо поставиш на стіл бутерброди Грайте […]...
27. Іван Андрусяк – Вертеп 1. Його душа Бліда так само Не вміє очі відвести Від одержимої осанни Напівзабутих палестин Над ними червлять кучеряві Дими запічних веремій Над ними також – Боже мій! – Хрести виблискують триглаві Душа у пазусі таїть Ціанистого слова калій А він на тятиві стоїть Неначе праведник на палі 2. Вистигне земля вчорашня Порозходяться навіки Оержимі […]...
28. Іван Андрусяк – ми до дерева глузду себе присилили Ми до дерева глузду себе присилили аббасе Сіль текла бородою але не до рота текла Ми ридали навскач ми покірно сміялися басом Ми чекали на біса а в гості прийшов абдулла Перед снігом тепер стоїмо ніби перед амвоном І коліна болять і болить під ногами земля Ми чалми поскидали на купу ми бачили коней Що […]...
29. Іван Андрусяк – чого мені далі чекати жінки і вода Чого мені далі чекати жінки і вода Піски і дерева в руці череватого будди І тихий коханець покірно іде по слідах Цитуючи коло за колом лукаві талмуди І день вимиває розморені шпальти млина Гартоване мливо розсовує в білі тераси І глина неначе дружина покірна й сумна Чужі кораблі вимальовує з іконостасу Чому я тоді забуваю […]...
30. Іван Андрусяк – я себе посеред ікони на дерево проміняв Я себе посеред ікони на дерево проміняв І ніч прилипає до горла холодним вологим лезом Вони справді кожної ночі підбирають мені імена І я прикриваю ними свій фіолетовий безум Легше терпіти муку вона виглядає старшою Її благородні стегна прикриті траурним шовком Я привітаю кожного кому дорога ця лажа Доки його в підземному не проковтне тусовка […]...
31. Іван Андрусяк – здається ми перестаємо слухати Здається ми перестаємо слухати Такою безневинною печаль Скрадається вкороченими звуками В яких живого імені не жаль Код бездоріжжя: ребра і вино Триматися як поручень на кризі За те що доручити не дано Своїй останній невмирущій книзі За те що бог під ребрами зійшов Гаряче лезо а кістки холодні За те що не розсмоктується шов У […]...
32. Іван Андрусяк – звірям Wild (at our first) beasts uttered human words… Звірям (першого разу) ми людську мову принесли – другого разу каміння співало як птиці чудесні – Але зоряна пустка настала таке наше третє пришестя У голові його, дитино Знайдеш серце (розтрощене) У серці його, мейбл Знайдеш ліжко (насправді) У ліжку його, сибілло Знайдеш повію (заложниця) А в […]...
33. Іван Андрусяк – Середньовічні візії 1. Допоки цих филистимлян Лисиці не усіх спалили Допоки крутиться земля І меч архангела гаврила Подібен гострому хресту Пора не виходити з дому Тобі печернику старому Дано корону і фартух І тліють єретицькі мощі І голосно смієшся ти Лисиці також хрестоносці Коли штахетові щити 2. О недоречна прадавня буколіка Казка приречена Доброго вечора черепе йорика […]...
34. Іван Андрусяк – Каїн (фрагменти з поеми) * (заспів) Яворова річейка Золота кладойка Зійди свароже Ясен стежиною Тай до господойки Калачі медові Терпке вино Куштуй свароже Трути ялової Зілля пекучого М’яка подушейка Білейка постіль Воснеси свароже Гілку шипшини На світел престол * Доки лебідка гралася небо захмарило Доки небо захмарило земля змарніла На чотири сторони світу лицем повернусь Відшукаю ознаки півночі на […]...
35. Іван Андрусяк – нас зостанеться двоє Нас зостанеться двоє І життя золоте І настояна хвоя Наші сни обплете За дощами і димом Як безодня тонка Разом з нами ітиме Кучерява ріка За птахами і вітром Буде вітер і птах Тонкоокого світу Течія золота Попід зоряним роєм Де обійм сповиття Нас зостанеться двоє І почнеться життя...
36. Іван Андрусяк – Вкраїнські поети 1. Продихаєш від снігу Маленьке чорне око Уздриш На солоному троні Сидить брова А під оком Ходять панове в чорному Витаються – слава – кому – кому – слава Моляться На кінчик носа На жовту бородавку бюсту Мовляв Я так люблю Мою три крапки убогу Що Навіть Під бюстом Вологу висушу А під бюстом в […]...
37. Іван Андрусяк – Саломея (поема) Ми цілу ніч садили сад, Який не розцвіте. Тарас девдюк Один На кручу виходили Як листки по одному І біліли дівчата в руках І терпіли відбір А коли закінчився Лиш я залишилась лежати Буркун волосатий Ти мав одинокі пальці Між ними Як між іконами хтось Прокладав погляди І тремтів постом Але мама казали Що ти […]...
38. Іван Андрусяк – Педагогіка З дітьми треба строго Замість одежі дрантя Прибери дрантя Загорни дрантя Шануй дрантя Це дрантя то моя праця Мої надірвані жили Це дрантя Мої страчені ілюзії Моя нездійснена місія Моє зламане життя Моя загублена перспектива Все – це дрантя Прибери дрантя Загорни дрантя Шануй дрантя...
39. Іван Андрусяк – порозсипавши сутінки і шкло Порозсипавши сутінки і шкло Порозбиравши вежі і залоги Ми виявляли що житття було Точнішим від своєї перемоги Воно трималось чіпко за полу Воно повільно дерлося до горла І цю країну темну як золу Заповідало матірним монголам І знуджено сушити сухарі Просилися мисливці і дівчата І термосали небо димарі Над привидом розгорбленої хати Самі собі землею […]...
40. Іван Андрусяк – повернення на схід Повернення на схід – вершина цих казок Їх серпантинний біг вповільнено а й досі На вимогу бика згортається бузок І квилить навздогін стара параска осінь Меж зламаних бажань колишеться як змій Нірванний листопад нічного банування Прощання – дотик шкла до вилинялих вій І течія вікон і терція овальна Івасик без гусей і пристань без відра […]...