Іван Андрусяк – в оправі озера неначе
В оправі озера неначе
В чужій державі риби й риби
З обвалу піняться гарячі
Нічних істот підшкірні глиби
І тінь пророцтва випадкова
З ламкої водорості ніби
З якоїсь донімої мови
Задихано руйнує німби
І порскає в нудотний плин
Безахисне волосся мозку
Яка різниця нащо плив
Важливий тільки проріз маски
Дірки для ока і для сну
Для проростання і для втечі
Запрограмованих відречень
Спивати фарбу запашну
Душити мертвих їсти кашу
Учитись господи прости
На приспаній могилі вражень
Перевертаючи хрести
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Іван Андрусяк – живемо під чортом неначе під Богом Живемо під чортом неначе під Богом І вправно жонглюєм словами В яких від глибин від прасуті святого Немає ні грама Заплутані ми у своїх переплутах У путах своїх нерозривних А хто розриває розрубує пута Той бачиться дивним А в кого святого нема за душею Ні краплі малої Той в’яже петлю і кидає на шиї На […]...
- Іван Андрусяк – такою зимою безкровно неначе потребою Такою зимою безкровно неначе потребою Бажаєш розбити або навпаки замести Вкорочене небо ніким випадковим не гребує Коли замість тебе так лячно сухі храбусти Коли відступаючи правою з поля до озера Надіюсь повірити комусь такому як сам Ламкого дощу як покірну дещицю молозива Скрипучого сміху розплавити знічений сад Це там де чатують дерева і води розхристані […]...
- Іван Андрусяк – гортанний – в захід – аспера Гортанний – в захід – аспера Перистий – в проріз – лист Від патоки до пастора Інкубуси сплелись Перетин слова з променем Вирощує церкви Горбатого до повені Виводять з голови До негра як до пристрою Підключимося ще Населення не приросту А простору рече Уже стирає курява Корону й ширину І свастика накульгує На ніженьку єдну […]...
- Іван Андрусяк – димом теменним андрійку Андрієві Кокотюсі Димом теменним андрійку Осінь і праліс і просто Вилити в проріз вікон Озера синій простір Листям стелити кволим Брами і брили змоклі Ободом ніби коливом Горлом ловити окрик Світом слутим андрійку Вернуться і наспіють Врізати під лінійку Звивисте тіло змія Покотом жити нині Зимне чоло накривши Місяць від пуповини Відмежувати віршем Тільки на […]...
- Іван Андрусяк – і днище солов’я сповите в павутину І днище солов’я сповите в павутину І горло вітряка покинуте на вітер І день що не зійшов перегортати світом Як папороть плести маркітний проріз тину Прозорий лист зерна в колисці з омовінням І вирвиця сумна далеко за богами Терпіння є життям і гарувати нами Прислужує своїм обмеженим терпінням І диво є одне в тонесенькій красі […]...
- Іван Андрусяк – Мазепа Насті Гречанівській Беладонна – мумія на двох Степ укрив і степ не переоре Бог укрив – хай покорує бог Піднебіння що на жінку хворе Витисне короткий ніби сік Голос череватого паперу Розкидає дзвони по росі І церкви роздмухує як пера Паросток (це кореня плебей) Не поможе чайкою об камінь Нащо ж я визбирував тебе З […]...
- Іван Андрусяк – Кат Кажуть що кат Працює тепер без фрака І навіть без маски (хіба що в парижі але тут без) Він одягнутий звично А звично це Сіробуромалинововсмужку Жалюгідні смаки Провінційних піжонів Бурмочуть про кризу театру А навіть цю виставу зіпсували Коли мене вішатимуть Кат має бути у фраку...
- Іван Андрусяк – слід на коліні – оздоба Слід на коліні – оздоба Слід у повітрі – листя Ліній твоїх ніоба Падає прямовисно В пружну хвилину мурахи Н розриває а Не порахує бахур Вкраплених в синє ар- -тикулів пікадора Вибулого на дні Лікеру тиша хвора Смерть віддає мені Жовте життя торочить Ниткою іудей Біла палата ночі Сплюснута до грудей Палець – вологий тренер […]...
- Іван Андрусяк – місцем прирощення крил до стебла Місцем прирощення крил до стебла Місцем приручення маски до миски Дуже кортить аби кара була Хоч на дещицю несхожа на вишкіл Дуже кортить аби сонце було Примхою ката ув опочивальні І над лобами гніздилось тавро Періодичного каменування...
- Іван Андрусяк – проживемо цю ніч Проживемо цю ніч як собаки на мерзлих плотах Порозбризкуєм тіні по колу – на кого цей жереб Вибирай собі хату де піниться морок і страх А тоді розливай свою муку по синіх фужерах Тільки напис івритом на стелі або на землі Що стіна не поможе і місяць з вікна не настане Ниточками підвішені плаття жінки […]...
- Іван Андрусяк – Франко. 1916 Це небо ніби гиргалиця з рук Розлазиться в потріскані судини А ми його збирали і садили На полі брані свій порожній звук Не молотом не ломом не кайлом Не помелом на коло вітрогону Ми просто утекли від забобону В останнє недоступне ремесло Ми голосно вдягнули самоту Шахтарських брухтом завтрашньої маски Регіно поверни мене будь ласка […]...
- Іван Андрусяк – парадокси розмножень звичайні як дріт Парадокси розмножень звичайні як дріт Червоніючи світ обростає пилком Та западину тіла не винести вбрід Ні веслом розпанаханим ні язиком Фарба злущена з диму і риби цвітуть І регоче примарна дружина ріки Але подумки з ночі надточують путь Під моє простирадло холодні зірки А як стане зальотна спокуса твоя Розбивати плафони місити пласти Я губами […]...
- Іван Андрусяк – Троянда для Піночета Я не доріс до розмови про плаху Сервус озерам які прогоріли Пане диктаторе осінь це бахур Що відгризає душу від тіла Каплю диктує – плодяться зливи Крону диктує – корінь зів`ється Курва, народ наш безмежно щасливий В парнокопитному ворку провидця Може в якомусь темнім провансі Кулю зліпити можуть по троє Ми ж пережили струси і […]...
- Іван Андрусяк – Нова дегенерація Ми не маски ми стигми тих масок що вже відійшли Ми не стіни ми стогін імен що об стіни розлущені Ідемо до людей у вінках недоспілих олив У простертих долонях несемо гріхи як окрушини Ми останні пророки в країні вчорашніх богів Ми останні предтечі великого царства диявола Ми зчиняємо галас і це називається гімн Ми […]...
- Іван Андрусяк – якщо тобі прийде на присмерку зими If in begining twilight… Якщо тобі прийде на присмерку зими (так як приходить сніг серед німого світу) Хтось супокійний дух хтось привид неземний У самоту немов у велич оповитий – Хтось золотисто весь (усюдисущий над Безмовністю) живий жахливо сильно дивно Як милосердя зір як гострота принад Хтось наче-він-вона подібний невловимо (повірити чи ні) так безперечно […]...
- Іван Андрусяк – Середньовічні візії 1. Допоки цих филистимлян Лисиці не усіх спалили Допоки крутиться земля І меч архангела гаврила Подібен гострому хресту Пора не виходити з дому Тобі печернику старому Дано корону і фартух І тліють єретицькі мощі І голосно смієшся ти Лисиці також хрестоносці Коли штахетові щити 2. О недоречна прадавня буколіка Казка приречена Доброго вечора черепе йорика […]...
- Іван Андрусяк – такий конклав: ніхто не помирав Такий конклав: ніхто не помирав Усі хто міг добралися уплав А хто не вмів той дошукався броду Вода загусла як від слів коран Гірке повидло з непокритих ран Губилося на жовті нігті глоду Місцями простір лився через край Липким теплом відригувався чай І спазми підкрадалися до горла Усі живі то нащо цей похід Короткий ліс […]...
- Іван Андрусяк – Облога Василеві Герасим’юку 1. Якщо ніхто якщо нікого Якщо нікому доведеш Що вороги пливуть до бога Як поцілунки на манеж Що королям на цілий вечір Розтасувати короля Що скатертиною предтечі Живе і крутиться земля Де золоченою травою Кошлатих воїнів шляхи А хто вернувся за тобою Того замінимо ніким Переживемо хвилі сонні На прю до вежі меч […]...
- Іван Андрусяк – Чотири сонети повільної смерті 1. Він нині не побачить паркана Він мусить вуха воском затуляти Іде вода у гості до теляти Така сама як небо та сумна Теля не хоче пити бо теля Ще не кохалось бо воно невинне Сп’яніле поміж запахів і звивин Воно блукає мозком коваля Тож ланцюга коваль не докує До паркана не зможе присилити Ані […]...
- Іван Андрусяк – Отруєння голосом 0. В їдкім повітрі слів відлунює вода Самотній шансоньє порипує в шамоту Відвідайте цей храм тут вичавлять роботу І бездоганний джез набухне на вівтар І з випарів лайна до бога як до поту Покірно ніби пан позеленіє дар У витривалу млость вимощує радар Шалених шанців жил заслужену підлоту Є вищий сурогат не пійло а політ […]...
- Іван Андрусяк – проповідуєш безвість Проповідуєш безвість як ніч проповідує спрагу Місце скрипу води оповите нічийним дощем Споконвічна гора з-під каміння просочує брагу А до кого та брага до кого та спрага тече На покатих прогалинах висяться тіні мужичі Ідол мозку липкий витирати крило об штани Був ти падким на простір так само як падким на звичай Тільки місяць забувся […]...
- Іван Андрусяк – семимильні провини Семимильні провини безсилі як крони дерев Їм замало повітря аби не зурочити простір Ти тікав не від них а від того хто їх забере Тільки див самоти відділяв перемогу від злості Знав що світу нема але досі чомусь відділяв І причини нема а за наслідки мертві не встануть Голубим ореолом усе ще світилась земля Тільки […]...
- Іван Андрусяк – котиться в нікуди Now does our world descend… Котиться в нікуди Нині жорстокий світ (друзі як вороги; Мов перевівся рід) От і уся судьба Плакати на гробах Творчість пропаща гра (воля: рабом живи) Що уявив що знав, Все у єдиний вир; Нібито і не жив Тільки терпів терпів Мислі бідар гіркий Думати тяжко вмів Але про так і […]...
- Іван Андрусяк – вічними не будемо ніколи Вічними не будемо ніколи Мертвими не станемо навіки Осінь як останню непокору Збережуть поети і каліки Дощ як перестояне мовчання Вкриють до зажмуреної жмені Тільки голоси немов прочани Сухо обійматимуть легені Тільки до корозії дозрілі Кашлем вириваючись понурим Будуть як мурахи жити в тілі Створюючи мову крізь фістули Мова кара – їй потрібен отвір Страх […]...
- Іван Андрусяк – стільки крику в цих птахів Стільки крику в цих птахів Що нікому й не повіриш Врятуватися зумів Тільки бог в одежі звіра Місто скресло з пелюшок І нікого не сховало Перерізав греблю шов Та чомусь води замало Ніби прісна а проте Відмивається погано Бог прощатися прийде І нікого не застане...
- Іван Андрусяк – добрий психіатр Спочатку все було так Як я й сподівався Побої Льодяний душ Смердюча компанія натхненних Чорноробів з провінції Аж ось прийшов добрий психіатр Він не задавав зайвих питань І не знущався На довжелезних мотузках Про які ми могли тільки мріяти Він досхочу дозволив Літати понад городами І нам було дуже добре А лікар ще й підбадьорював […]...
- Іван Андрусяк – Я помираю вас Я помираю вас. Така печаль. Така зоря над віком перестане. Говорить Бог: Прости мені, Іване, Прости мені за те, що я мовчав. Я все прощу, бо нині я помер. Я довго знав, що буду жити довше. І чорний плащ облизує підошви, І чорний місяць перерізав нерв. Я все прощаю. Я запам’ятав, В яку породу мозок […]...
- Іван Андрусяк – Святий Йосиф З усіх католицьких святих Йосифа шаную найбільше Бо не був він ані мазохістом Ані жодим іншим збоченцем А лиш фахівцем Скрізь зі своєю сокирою Бо без сокири Чувся калікою І хоч було йому тяжко Виховувати дитину Про котру знав Що не була його сином Тільки бога Або ще когось Та коли утікали від поліції Ночами […]...
- Іван Андрусяк – ніч як вікно на схід мокра і довга Ніч як вікно на схід мокра і довга Плакати треба вміти сказав професор Я не збираюся з вами складати договір Я лише хочу щоб ви не чіпали весел В блисках епохи вода ні вашим ні нашим Кожен безсмертний сьогодні нагадує прищ Я утікаю подалі від цих відображень Але не чую як в мене всмоктався кліщ […]...
- Іван Андрусяк – і самоти береговизна І самоти береговизна І ніч докришена в укіс Душа привиділась і висне Як закривавлений поріз І крихти котяться зпівока Категоричні як сліди Пересувна мораль пророка Устань і йди в уста води Голосовіння майже наше Місцями сонне далі в лад Прости утоплений монаше Що я дослухався порад Що видихся що пересилив Собі самого полонить Поріз присох […]...
- Іван Андрусяк – наврочили – я пас чужих дітей Наврочили – я пас чужих дітей І зиму відгороджував від стайні І тільки сад де ігрища летальні Переступали – вабив золоте Мережив клин – за граблі за русло Як босоногий (тиша в пальці коле) І так воно сочилось до миколи (до николая) мічене сусло Не хмелю з пива – жому наварив Сухого чиру чи барди […]...
- Іван Андрусяк – чия то гою праща несповита Чия то гою праща несповита Чия по світу лань пустелю п’є Нехай до жита докульгає свита На неї в московита дружба є Не язиком то каменем прилиже Дізнатися чи зиждеться душа А те що залишилося понєже То братику схоластика й олжа А свити свита справити не слічна Прокльон дається раз і поготів Провина – пуповина […]...
- Наталка Фурса – Не переможці Не переможці. Не переможені. В цьому театрі ми – тільки паяци… Лиця на маски чужі перемноживши, Спрагло блукаємо – між декорацій. Гра без антракту. Між пеклом і раєм Стоптано межі, порушено міри… Нас вже без маски ніхто не впізнає. Нам вже без маски ніхто не повірить. І коли сміх не викривлює губи, Дзеркало злякано очі […]...
- Іван Андрусяк – не зимою не синім виляском Не зимою не синім виляском Сином виразки крони й кореня Перестрибнути або вирости Місце каменя місце комина Обриваючи тіні липові Саду голого мерзлі хрящики Від великого до великого Наступаєш на силу ящірки Корувата вода вертається Плодом реготу кінським послідом Що від радості і від старості Залишається тільки постити...
- Іван Андрусяк – в брутально-білий часопростір В брутально-білий часопростір Весна пручається – і все Дорога сполучає кості Недоруйнованих осель І стеляться пробиті гнізда Крикливими птахами крил Що дочекатися над містом На нас повинен тільки пил За сонцем сховані квартали Собак і мух собак і риб Ми не розтанули ми стали Зубато просуватись вглиб Стійка відсутність божевілля Місити глину по воді Дорога […]...
- Іван Андрусяк – повернення на схід Повернення на схід – вершина цих казок Їх серпантинний біг вповільнено а й досі На вимогу бика згортається бузок І квилить навздогін стара параска осінь Меж зламаних бажань колишеться як змій Нірванний листопад нічного банування Прощання – дотик шкла до вилинялих вій І течія вікон і терція овальна Івасик без гусей і пристань без відра […]...
- Іван Андрусяк – це розчавлені арфи Пам’яті Любові дручків Це розчавлені арфи – есенція ладану з мороком Де на лобі кайлом поцілунок воскресе Заїжджають планети – одна за одною – по мокрому І зшиває їх мізкі сумний потойбічний професор Це тікають в портрети огорнуті ковдрою прірви Де на струнах завис побілілий шматок язика То Небесний Бухгалтер визбирує шкалки дзеркал І оранжеві […]...
- Іван Андрусяк – є місце де вода не приживається Є місце де вода не приживається Гаряча цвіль не втримує слова Як чорний танець гордого китайця Його печаль по череву сплива Є місце твору – ген аж поза титрами Коли фуршетом зафіксують шок Поети повипалювали титули На голих грудях відданих жінок Їм легко плисти – їм потятим хвилею Уже ніяка мрія не страшна Коли їх […]...
- Іван Андрусяк – довірившись тонкому спирту слів Довірившись тонкому спирту слів Живеш як риба стоптуючи пальці Де кратери звикають до землі Як пастухи до різьбленої палиці Як тільки відрізнивши день до дня Кусаєш губи нібито збулася Збитошних голосів ламка стерня І карусель знервованого танцю Доба просочень випила усіх Змінивши стать доважила природу І їх тонка погорда кришить воду Стурбовано дорівнюючи їх...
- Іван Андрусяк – так вітражі кохаються – колись Так вітражі кохаються – колись Вуста закрию виторгую очі І теплий погляд снігу на обочі Як мізансцена викотиться вниз Так з пастки п’ють вуаль або вино Чорніючи над лісом безпорадним І дерево неначе доміно Заплутається в сітях аріядни Так виживаю мила – озарінь Весела маска кришиться додолу І запах що вміщається в стодолу Тоненький і […]...
Фавст скорочено.