Іван Андрусяк – вічними не будемо ніколи



Вічними не будемо ніколи
Мертвими не станемо навіки
Осінь як останню непокору
Збережуть поети і каліки

Дощ як перестояне мовчання
Вкриють до зажмуреної жмені
Тільки голоси немов прочани
Сухо обійматимуть легені

Тільки до корозії дозрілі
Кашлем вириваючись понурим
Будуть як мурахи жити в тілі
Створюючи мову крізь фістули

Мова кара – їй потрібен отвір
Страх і бог оскома і спокуса
Золотих дощів нічні полотна
Усмішки держава світло-руса

Осені наврочена крамола
Сонця перестояного ліки
І вона залишиться ніколи
І вона просочиться – навіки


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Потік свідомості тема.
Ви зараз читаєте: Іван Андрусяк – вічними не будемо ніколи