Іван драч – Соняшний етюд
Де котиться між голубих лугів
Хмарина ніжна з білими плечима,
Я продаю сонця – оранжові, тугі,
З тривожними музичними очима.
Ось сонце віри, чисте і просте,
Ось сонце міри з віжками на храпах,
Ось сонце смутку, звідки проросте
Жорстока мудрість в золотих накрапах.
І переливно блискотять сонця
Протуберанцями сторч головою.
Беріть сонця – кладіть мені серця,
Як мідяки, пожмакані журбою.
Я ваші душі клином обмину,
Я не поставлю їх на п’яні карти,
А що сонця за дорогу ціну,
То сонце завжди серця варте.
“Вітчизна”, 10, 1961
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Етюд про хліб – драч Іван Яйце розіб’є, білком помаже, На дерев’яну лопату – та в піч, І тріскотітиме іскрами сажа – Мініатюрна зоряна ніч. На хмелі замішаний, видме груди, Зарум’янілий, круглий на вид. Скоринка засмалена жаром буде, Аж розіграється апетит. В підсохлому тісті кленова лопата Вийме з черені, де пікся в теплі, – І зачарується білена хата З сонця пахучого […]...
- Врубелівський етюд – драч Іван Він мав печальні всевидющі очі – В орбітах диких голубі дива. В них світ буденний, темний і порочний На полотні празничним оживав. Він суть пізнав. Він розтинав основу, Відкинувши ледачу простоту, І барви дихали п’янким болиголовом, І бризки сонця стигли на льоту. Війнуло смутком зранених конвалій З очей ним не породжених Купав, І, ніби демон, […]...
- Іван драч – Тихий етюд Що несеш мені в тихому імені, В зливі кіс, перевитій, важкій? Що нашепчуть вуста твої стримані Несповитій тривозі моїй? Чи над каннами над пломенистими, Де я пісню твою перестрів, Знов розсиплешся аметистами З-під холодних і зламанних брів? Що з твоїми словами невмілими, Хто їх трунком гірким напоїв?.. І біжать між березами білими Білі руки в […]...
- Іван драч – Музичний етюд Помаранчева стигла палітра Горизонту вина подає. Запрягає музика три вітра, Щоб процокати в серце твоє. Вибухають сонати високо В епіцентрі твоєї журби, І сімфонії чорні соколи Гострять крила об чорні дуби. І троянд неціловані жмутки Посивіли з чиєїсь вини. І по клавішах сивого смутку Ходять сині сумні слони. Та, до крапельки сонцю віддане, На пшеничних […]...
- Іван драч – Лебединий етюд Ты белых лебедей кормила, Откинув тяжесть черных кос… В. Брюсов Одягни мене в ніч, одягни мене в хмари сині І дихни наді мною легким лебединим крилом, Хай навіються сни, теплі сни лебедині, І сполоха їх місяць тугим ясеновим веслом. Зацвіте автострада доспілими гронами, Змиє коси рожеві в пахучім любистку зоря. З твого чистого ставу між […]...
- Іван драч – Нічний етюд Не кров з молоком, а кров із ніччю – Про тебе задумуватись весняною порою І сльози збирати по твоєму обличчю Тугою всезнаючою рукою. Ти – спеки настій. Ти – пустеля палюча. В тобі заблукати, а потім не вийти. Ти – пристрасті дикої горда круча, З якої кидатись несамовитим. Руки обплетені, вуста обпалені Глибинними незагнузданними пожежами, […]...
- Іван драч – Етюд кохання Кохати – нові землі відкривати, Нюанси свіжі і відтінки нові. Кохати – це щомиті дивуватись, Це – задихатись з подиву – любові. Це – припадати до джерел незнаних І дикої жаги не втамувати. Порушувати дивовижні плани, А потім дивовижніші сплітати. Кипіти і згоряти од розпуки І все спізнати, все знайти в любові – Шалене щастя […]...
- Іван драч – Без тебе світ – це тьмавий морок Без тебе світ – це тьмавий морок. Без тебе не біжить вода. Без тебе кожен камінь – ворог, Подушка каменем тверда. Без тебе сонце – повне ночі, Без тебе ночі – без кінця, Для тебе ж ночі я доточую, Для тебе місяця – вінця. Без тебе небо – повне криги, Стоять в душі самі льоди, […]...
- Іван драч – Баляда про відро Я – цинкова форма. А зміст в мені – вишні, Терново-огненні запилені кулі, Що зорі багряні пили на узвишші І зірвані, п’яні лежать, як поснулі. Я – цинкова форма. А зміст в мені – груші, Суперниці сонця, стітильники саду, З республіки соків заблукані душі, Підібрані в пелени в ніч грушепаду. Я – зрізаний конус. А […]...
- Соната Прокоф’єва – драч Іван Любимому І Закрутили, загули, заграли, Чистим лугом серце повели Вишукані голубі хорали По стежині сизої імли. Жовтороті полохливі грози Пнулися з оранжевих шкарлуп, І дуби, як чорні важковози, Гупали, всідаючись на круп. Схід на випас випускає Кирпатого місяця. Грім вигуркує з-за гаю – На хмарі не вміститься. Другий грім за ним прибрів, Креше кременем з-під […]...
- Помирають майстри… – драч Іван Пам’яті академіка О. І. Білецького Помирають майстри. Чітко значать віки. Їх життя вперезало вогнями й димами. В груди траурних маршів Дзвенять молотки, І влягаються думи золотими томами. Люди круто жили. Люди в сонце ходили І державу науки несли на плечах, Люди гупали кайлом в оранжеві брили, Люди шквально згоріли, Щоб день не зачах. Амплітуда людська […]...
- Іван драч – Чому ти серце, все болиш частіш? Чому ти серце, все болиш частіш? Пора б тобі вже бути бронзовіш, А ти кипиш, од муки розпанахане, Вогонь горить буйніш – не тихне і не тахне. Я чую, як в мені у золотім вогні Жар-птиця фенікс зводиться на дні, Як бавить пір’я, як поводить оком І в кожні пологи разить електрошоком. До краю розшматовує […]...
- Іван Драч – Соната Прокоф’єва ІВАН ДРАЧ СОНАТА ПРОКОФ’ЄВА Любимому І Закрутили, загули, заграли, Чистим лугом серце повели Вишукані голубі хорали По стежині сизої імли. Жовтороті полохливі грози Пнулися з оранжевих шкарлуп, І дуби, як чорні важковози, Гупали, всідаючись на круп. Схід на випас випускає Кирпатого місяця. Грім вигуркує з-за гаю – На хмарі не вміститься. Другий грім за ним […]...
- Іван драч – Імпровізація Вітре, вітре, дми на ватру, Постав мені, вітре, варту, Щоб моя бурханна ватра Лише сонця була варта. Постав варту з трьох стеблинок, З трьох стеблинок-вартовинок, Щоб вони, ці дивні чати, Вміли дихати й мовчати. Як вона прийде до ватри, Щоб вони не встали з варти, А щоб дихали й світили, Щоб їй смуток золотили. Вітре, […]...
- Іван драч – Ода чесному боягузові Ти вбив свій горизонт і небо отруїв, Дав дулю сонцеві і плюнув в очі хмарі. Живеш повзком і помисли свої Ростиш в клоаці з підлістю у парі. Багатогранний ти, аж круглий, ніби вуж, Білоголовий метр із чорним піднебінням. Співаєш пісню все одну і ту ж, Що рахітичне наше покоління. Так! Ми не густо кричимо “ура”, […]...
- Іван Драч – Біографія (СКОРОЧЕНО) Іван Драч ( Нар. 1936 р. ) Поет-шістдесятник Сонячний поет, в “ураган узутий” Народився 17 жовтня 1936р. в сім’ї робітника раднаргоспу в с. Теліжанцях на Київщині. Перший вірш надрукував ще семикласником. Після закінчення школи викладає російську мову й літературу в сусідньому селі, працює інструктором райкому комсомолу, служить в армії. У 1958р. вступає на філологічний факультет […]...
- Іван Драч – Помирають майстри ІВАН ДРАЧ ПОМИРАЮТЬ МАЙСТРИ… Пам’яті академіка О. І. Білецького Помирають майстри. Чітко значать віки. їх життя вперезало вогнями й димами. В груди траурних маршів дзвенять молотки, І влягаються думи золотими томами. Люди круто жили. Люди в сонце ходили І державу науки несли на плечах, Люди гупали кайлом в оранжеві брили, Люди шквально згоріли, щоб день […]...
- Іван драч – Баляда про соняшник Були руки і ноги в соняшника, Було тіло – шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу І в пазуху рвав гнилиці, І купався коло млина, І лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, Щоб вилити з вуха воду, – І раптом побачив сонце В […]...
- Гітара Пабло Неруди – драч Іван Поміж смертю і тим, Що називають безсмертям, Я вибираю гітару… Пабло Неруда І Що може поет в цьому світі – Напитись сонетом води, Погладити сонце в зеніті І бути, як хлопчик, радий, – Що може поет в цьому світі?! Я згадую дні весняні, Спогадую Веймарський форум, Як Пабло всміхався мені, І квітці, і зірці в […]...
- Архітектурний диптих – драч Іван І. Мій смуток Смертний вирок цигарці. Очі дихають синню – Густо сиплеться звідти Волошкова солона печаль. Я ламаю асфальту Зволожену лінію, Я шепочу печалі: “Проклята, відчаль!” Ось проспект мого Смутку, Вулиця імені Сорому. Несмаку диктатура Зав’язала на серці вузла. Зверхньо бридиться небо З холодними зорями Над рахітами цегли, Заліза і скла. Вони плачуть з потворності, […]...
- Іван драч – Баляда про дядька Гордія Поруч з темінню став на порозі – І світла пучок веде мене в хату, Наозирці торкаючись брів мого серця Кострубатими гасовими спалахами. Заходжу до нього, сідаю за чорний стіл Разом з совістю, разом з чаркою перваку, Разом з тінню Горпини, яка позавчора пішла На цвинтар, на місячні перехрестя, Підковані гомоном малахітових крапель. До сволока, за […]...
- Іван Драч – Балада про соняшник (Характеристика твору) Характеристика твору Івана Драча “Балада про соняшник” Жанр: балада (модерна). Провідний мотив: талант бачити красу в повсякденні. Віршовий розмір: верлібр. До золотого фонду української поезії ввійшла “Балада про соняшник” (1962). Це – глибоко асоціативний сюрреалістичний твір про природу мистецької творчості, таїнство пробудження творчого духу в людині. Жвавий сільський підліток із щирою душею й багатою уявою […]...
- Іван Драч – Балада про соняшник В соняшника були руки і ноги, Було тіло, шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу, і рвав у пазуху гнилиці, І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, Щоб вилити з вуха воду, І раптом побачив сонце, Красиве засмагле сонце,- […]...
- Іван драч – Крила Новорічна баляда Через ліс-переліс, Через море навкіс Новий рік для людей подарунки ніс: Кому – шапку смушеву, Кому – люльку дешеву, Кому – модерні кастети, Кому – фотонні ракети, Кому солі до бараболі, Кому три снопу вітру в полі, Кому пушок на рило, А дядькові Кирилові – крила. Був день як день, і раптом – […]...
- Іван драч – Весняна акварель Це вже не сон – це сон-трава Гущінь замшілу прорива, І ніжним чадом, чудом чистим Бузкова свічка понад листом Вже злотом-пломенем жива. Це вже не сон – це вже котики Сидять на лозах в сні екзотики, Мурличуть хижо, мають запити Рій бджіл у пазурі спацапати, Продмухують пухнасти ротики. Це вже не сон – це вже […]...
- Іван драч – Міражі Хижий вихор тне ножами, Хиже сонце тяжко спить, Сон виткими віражами В міражі мої летить. Мерехтять вони – облесні, Чесним намірам чужі, Безсловесні, безтілесні, Надто знадні – міражі. В них м’які льодисті пальці, Крижанисті пазурі. Думці, змореній весталці, Душать шию в хитрій грі. Душать ніжно – в напівсили, Душать в пахощах імли. Поманили, полонили, Хижим […]...
- Іван драч – Таємниця буття Десь там, у найвищих глибинах, Десь там, у найглибших висотах, Таємниця вродилося, як пелюстина, Як бджола в золотистих сотах. Уся – з найтемнішого світла, Уся – з найсвітлішого змроку Борсалась Таємниця, то тьмава, то світла, Долаючи купіль жорстоку. Ген там з найгіркішого солоду, Ген там з найсолодшого болю Зростала вона аж блакитна від голоду І […]...
- Іван драч – Ніч западається. Крикне криком ранок Ніч западається. Крикне криком ранок. І сонце вдарить сонцем навсбіч. На лижах вирвусь я за полустанок, Де горло річки булькотить, мов ніч. Така ж вона сутужна пару котить, Останні дзвони літа видиха, Та вже мороз – хитрющий білий котик – На лапках ходить, мов коло гріха. А палиці застогнуть бамбукові, Як одірвусь я і пірну […]...
- Ніж у Сонці – драч Іван Трагедія Не отблеск, отблеском рожденный,- Ты по себе свой край оставь, Твоею песней утвержденный… А. Твардовский ПРОЛОГ Мої віки слідом за мною ходять: Од вітряків до полиску ракет, Фотон і Пишна паска великодня, Усе – до лаконічності штиблет. Надії бубнявіють цвітом вишень У сонцем зацілованих садах. Слова мої! Шикуйтесь сміливіше – Пилюка зір хай шерхне […]...
- Вивантаження граніту – драч Іван Сивий, аж замислений, Крихкий на пругах Граніт кострубатий до пальців липне. Шпурляю – і він гоготить в ногах, Влягаючись тілом в земні заглибини. Рожевий, смугастий – в променях мліє. В кожнім кристалі вогні полискують – І падас сонце направо й наліво Верткою мигливою блискавкою. На іскри дробиться, вщухає, тихне. Полами витрем замурзані чола ми. Зцупимо, […]...
- Іван драч – Смерть Шевченка (симфонія) Сто років – зморшка на чолі Землі. Всесвітні війни, революцій грози… Дніпро до ніг стежиною проліг І котить славу в сиві верболози. Поет став морем. далеч степова, І хмарочоси, й гори – ним залиті. Бунтують хвилі-думи і слова, І сонце генія стоїть над ним в зениті. Дно глибшає, і береги тікають, Аж небо рве свою […]...
- Іван Драч – Балада про соняшник (АНАЛІЗ) Аналіз твору Івана Драча “Балада про соняшник” 1962 р. Літературний рід: ліро-епос. Жанр: балада (модерна). Провідний мотив: талант бачити красу в повсякденні. Віршовий розмір: верлібр. Літературознавці про твір. Драч реформував жанрові можливості балади, відкинувши традиційні легендарно-історичні, героїчні й фантастичні її атрибути, але залишивши ліро-епічну структуру, напружений сюжет… У його баладах ліричний суб’єкт уміє миттєво осягнути […]...
- Ода совісті – драч Іван Дослідів зливи. Каскади думок. Експериментів напружений крок. Ось Феофанія. Ген там дубна. В криниці пізнання не бачу я дна! Та голос підношу за бомбардування Ядра таємниці! Хай тихе світання Розчепиться криком хитрющого кварка! Хоч сумнів, як ворон, нав’язливо карка: Навіщо? для бомби?! Навіщо? для муки?! Чого ж Оппенгеймер заламував руки?! Чи ж фізики атомних псів […]...
- Іван Драч – Балада про Сар’янів та Ван-Гогів ІВАН ДРАЧ БАЛАДА ПРО САР’ЯНІВ ТА ВАН-ГОГІВ Хата у серці світитися мусить, Погідною бути при всякій погоді. Стоять Парфенони солом’яно-русі, Синькою вмиті, джерельноводі. Мами мої чисті в мелодіях кропу, В мелодіях гички зеленоросої, Призьба тече у вогненну шопу З-під вашого пензля з сипучого проса. В проваллях чекає розсипчаста глина Рук ваших чорних, звітрілих, гречаних. І […]...
- Іван Драч – Гітара Пабло Неруди ІВАН ДРАЧ ГІТАРА ПАВЛО НЕРУДИ Поміж смертю і тим, Що називають безсмертям, Я вибираю гітару… Пабло Неруда І Що може поет в цьому світі – Напитись сонетом води, Погладити сонце в зеніті І бути, як хлопчик, радий, – Що може поет в цьому світі?! Я згадую дні весняні, Спогадую Веймарський форум, Як Пабло всміхався мені, […]...
- Манайлова виставка – драч Іван Варіація на тему “Скорбота” (1940) Був собі тато, була собі мама, Було собі я. Тато сиділи собі на ослоні. Тато робили мені вітряка, А мама кашу мені варила, А киця Мурка гралась собі з хвостом. А прийшли дядьки, кричали на тата, І мама мене зачинила у хаті, І киця кричала на мене без мами. Кричала […]...
- Іван драч – Єдина, з твоїх фантазій Єдина, з твоїх фантазій Мені в пам’ятку єдина… Мужчина з крилом підбитим Схилився над юною жінкою. Вуста її спрагло кличуть, А руки горять з розпуки, А перса пашать безсоромно, А юні коліна тремтять. Мужчині ж вона не до пари, Бо крила, хоча б підбиті, Йому пахнуть небом гордим. Ні знятися він не годен, Ні взяти […]...
- Іван Драч Реферат Іван Драч П’ять літ минало майбутньому поетові в перший рік Великої Вітчизняної війни, а з Перемоги радів на дев’ятому – народився Іван Федорович 17 жовтня 1936p. в с. Теліжинці на Київщині. Після війни біографія І. Драча складалася в прискореному темпі: за десятиліття – до військової служби (1955 – 1958) – він здобув середню освіту, […]...
- Останній міст полковника – драч Іван Вдарили сурми в маєво листя зеленого, Крила наметів лячно залопотіли, Зорі летіли в очі молодо і черлено, І сон оксамитив непрочумане тіло. Багнетами хряснули карабіни холодні, Сіялась ніч крізь рожеве решето. Смачно кричали сколошкані взводні, І шикувались солдати нарешті. Ковтали останні сонливі шепоти, Сопіли друзям у теплі потилиці. В уяві блукали несмілі прожекти, У що […]...
- Іван Драч – Архітектурний диптих ІВАН ДРАЧ АРХІТЕКТУРНИЙ ДИПТИХ І. Мій смуток Смертний вирок цигарці. Очі дихають синню – Густо сиплеться звідти волошкова солона печаль. Я ламаю асфальту зволожену лінію, Я шепочу печалі: “Проклята, відчаль!” Ось проспект мого Смутку, вулиця імені Сорому. Несмаку диктатура зав’язала на серці вузла. Зверхньо бридиться небо з холодними зорями Над рахітами цегли, заліза і скла. […]...
Харків моє рідне місто.