Іван Франко – “Не покидай мене, пекучий болю… “
Не покидай мене, пекучий болю,
Не покидай, важкая думо-муко
Над людським горем, людською журбою!
Рви серце в мні, бліда журо-марюко,
Не дай заснуть в постелі безучастя –
Не покидай мене, гриже-гадюко!
Не дай живому в домовину класться,
Не дай подумать ані на хвилину
Про власну радість і про власне щастя,
Докіль круг мене міліони гинуть,
Мов та трава схне літом під косою,
І від колиски аж по домовину
Жиють з бідою, наче брат з сестрою, –
Докіль життя тяжким нас давить валом,
На пні ламає силою страшною,
Для міліонів ситість, тепла хата, –
Докіль на лицях сльози, ніби ралом,
Борозди риють, доки зимна крата
Тюремна руки путає робучі,
Мруть з голоду бездомні сиротята,
Пишаються під небом ті блискучі
Гнізда розпусти, зопсуття й обмани
І світ заражують, докіль могучі
“Стовпи” отруту ллють в народні рани,
Думки кують, для прихоті своєї
Люд трупом стелють люті тамерлани!
Ох, загніздись на дні душі моєї,
Важкая думо! Сильними кліщами
Стискай те серце, скоро б від твоєї
Схибнув я стежки! Ночами і днями
Шепчи над вухом: “Ти слуга нещасних!
Працюй для них словами і руками
Без бажань власних, без вдоволень власних”!
28 ноября 1883
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Іван Франко – Не знаю, що мене до тебе тягне Не знаю, що мене до тебе тягне, Чим вчарувала ти мене, що все, Коли погляну на твоє лице, Чогось мов щастя й волі серце прагне І в груді щось метушиться, немов Давно забута згадка піль зелених, Весни і квітів, – молода любов З обійм виходить гробових, студених. Себе я чую сильним і свобідним, Мов той, […]...
- Іван Франко – “Відцуралися люди мене!..” Відцуралися люди мене! Сей та той надійде і мине! Тільки боязно скоса зирне… Чи бояться ті люди мене? Я блукаю, мов звір серед гір, Серед шуму вулиць містових, В серці чую слова, мов докір: “Ти проклятий один серед них!” Самотою ходжу я, мов блуд, З горем в серці нестерпно важким… Всі знайомі минають, ідуть – […]...
- Покидай ті вірші, і додому верни По закінченні подиху витече час Порозходяться мертві вузли Прогниє тая слава як мокрий каркас Через впертість німої кози. Страхом вічністю, страхом жалю Перед кожним вдаряється страх Над недопалком, в темряві сам я стою І ті вікна як вхід при вратах. Та й не важко стояти самому отут Не згадаю нікого, нікого не жду Сім разів […]...
- Іван Франко – На суді Судіть мене, судді мої, Без милості фальшивої! Не надійтесь, що верну я З дороги “нечестивої”, Не надійтесь, що голову Пред вами смирно схилю я, Що в добрість вашу вірити Буду одну хоч хвилю я. Судіть мене без боязні – Таж сильні ви, то знаєте! Судіть без встиду, таж ви встид На прив’язі тримаєте; Судіть, як […]...
- Іван Франко – декадент Я декадент? Се новина для мене! Ти взяв один з мого життя момент, І слово темне підшукав та вчене, І Русі возвістив: “Ось декадент!” Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга – Се лиш тому, що склалось так життя. Та є в ній, брате мій, ще нута друга: Надія, воля, радісне чуття. Я […]...
- Oй ти, дівчино, з горіха зерня… – Франко Іван Oй ти, дівчино, з горіха зерня, Чом твоє серденько – колюче терня? Чом твої устонька – тиха молитва, А твоє слово остре, як бритва? Чом твої очі сяють тим чаром, Що то запалює серце пожаром? Ох, тії очі темніші ночі, Хто в них задивиться, й сонця не хоче! І чом твій усміх – для мене […]...
- Іван Франко – Ой ти, дівчино, з горіха зерня Ой ти, дівчино, з горіха зерня, Чом твоє серденько – колюче терня? Чом твої устонька – тиха молитва, А твоє слово остре, як бритва? Чом твої очі сяють тим чаром, Що то запалює серце пожаром? Ох, тії очі темніші ночі, Хто в них задивиться, й сонця не хоче! І чом твій усміх – для мене […]...
- Іван Франко – Чого являєшся мені Чого являєшся мені У сні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно студене? Чому уста твої німі? Який докір, яке страждання, Яке несповнене бажання На них, мов зарево червоне, Займається і знову тоне У тьмі? Чого являєшся мені Усні? В житті ти мною згордувала, Моє ти серце надірвала, Із […]...
- Іван Франко – Олі Коли часом на вулиці побачу Вдову убогу, сиротя мізерне, Що к мені руку простяга жебрачу, В німім благанні очі к мені зверне, Тремтить в лахмітті, босе, на морозі, Сльотою бите й гордуванням ситих, – Огнем на серце капають ті сльози, Той жаль голодних, нищих і невкритих. І думаєсь мені: “Недовго, може, Коли мене важка прийме […]...
- Іван Франко – “Плив гордо яструб в лазуровім морі… “ Плив гордо яструб в лазуровім морі, Широко круг за кругом колесив, А на горі в ожиданні і горі Лежав я й лету яструба слідив. Я ждав на ню, свою єдину зорю… Мов яструб, бистро я сюди спішив, Від рана жду, думками поле орю – Нема голубки! Серце біль здушив. Нема голубки! Тільки яструб в’ється! Нема […]...
- Іван Франко – Моя любов Вона так гарна, сяє так Святою, чистою красою, І на лиці яріє знак Любові, щирості, спокою. Вона так гарна, а проте Так нещаслива, стільки лиха Знесла, що квилить лихо те В її кождіській пісні стиха. Її пізнавши, чи ж я міг Не полюбить її сердечно, Не відректися власних втіх, Щоб їй віддатись доконечно? А полюбивши, […]...
- Іван Франко – “думи, діти мої… “ Думи, діти мої, Думи, любі мої! З усміхнутим лицем В тій понурій тюрмі! Наче запах весни, Налітаєте ви, Скорбне серце моє Потішаєте ви! Де жура душу тлить, Живе серце болить, Де в важкій боротьбі Духа втома в’ялить, Де хитається ще, Сумнівається ще Ум, де думка нова Загорається ще, – Там ви, думи, летіть, Слабосилих кріпіть, […]...
- Іван Франко – Я не надіюсь нічого Я не надіюсь нічого І нічого не бажаю – Що ж, коли жию і мучусь, Не вмираю! Що ж, коли гляджу на тебе І не можу не глядіти, І люблю тебе! Куди ж те Серце діти? Усміх твій, неначе сонце Листя покрівля зелене, А з’їдає штучну краску – Смійся з мене! Я не надіюсь нічого, […]...
- Одягни мене в ніч… – драч Іван Одягни мене в ніч, Одягни мене в хмари сині І дихни наді мною Легким лебединим крилом, Хай навіються сни, теплі сни лебедині, І сполоха їх місяць Тугим ясеновим веслом. Зацвіте автострада доспілими гронами, Змиє коси рожеві В пахучім любистку зоря. З твого чистого ставу Між лататтям та Оріонами Ти лебідкою плинеш у безкресі мої моря. […]...
- Аліна Міщук – Зустрічай мене, мамо Я прийшов, зустрічай мене мила родино, Повернувся додому я, Не біда, що поклали мене в домовину, Я прийшов, рідненька моя. Ви не плачте, рідненькі, матусе і татко, Не картайте, що не вберегли, Я ішов, розуміючи, що там не гладко, Вражі кулі мене тихо підстерегли. Не ридай, моя мила матусе й сестричко, Я завжди буду поряд […]...
- Іван Франко – Тріолет І ти лукавила зо мною! Ах, ангельські слова твої Були лиш облиском брехні! І ти лукавила зо мною! І нетямущому мені Затрули серце гризотою Ті ангельські слова твої… І ти лукавила зо мною! Неначе правдою самою, Неначе золотом, в огні Без скази чищеним, – ох, ні, Неначе правдою самою, Так в добрі і нещасні дні […]...
- Іван Франко – “Від того дня вже другий рік пройшов… “ Від того дня вже другий рік пройшов. У чистім полі знов лежу я в горі, Гляджу на небо ясне… Надо мнов Знов плавле яструб в лазуровім морі. Обколесив, тепер шибнув стрілов… Отак і я простір думками порю, Та темно в нім, навіки мглов густов Закрила доля мою ясну зорю. Так темно, зимно! Наче серце стине, […]...
- Іван Франко – Тетяна Ребенщукова Старці і книжники грізно накинулись Каменувати тебе: Всіх їх некритая, непідсолоджена Правда по серці скребе. Горе сердечнеє, людське, великеє Серць їх не ткнуло брудних; Те лиш їх гніває, чом так без страху ти, Прямо стаєш перед них? Чом так покірно, так тихо, так прямо ти Йдеш, куди серце веде, Йдеш не на розкоші, йдеш, хоч […]...
- Іван Франко – N. N. (“Виступаєш ти чемно, порядно… “) Виступаєш ти чемно, порядно І говориш розумно і складно, І лице твоє гарне та ясне – Заглядиться дівча не одно, – Та мене щось відтручує власне, І смутить, і тривожить воно. Все здається мені, що налитий Ти сльозами і кров’ю селян, Що людською ти кривдою ситий, Що твій батько – дерун і тиран, За життя […]...
- Іван Андрусяк – Франко. 1916 Це небо ніби гиргалиця з рук Розлазиться в потріскані судини А ми його збирали і садили На полі брані свій порожній звук Не молотом не ломом не кайлом Не помелом на коло вітрогону Ми просто утекли від забобону В останнє недоступне ремесло Ми голосно вдягнули самоту Шахтарських брухтом завтрашньої маски Регіно поверни мене будь ласка […]...
- Іван Франко – “Лице небесне прояснилось… “ Лице небесне прояснилось І блиском розкоші займилось, Надії рум’янцем паліє – Мені в тюрмі аж серце мліє. Нараз в безмірному просторі, Мов парус на далекім морі, Маленька хмарка виринає І звільна, стиха надпливає. Щось в ній мутиться і трепече, Немов у серце молодече Ввірветься думка сумовита, Тривоги хмаркою вповита. Та промінь сонця гнеть зцілує З […]...
- Іван Франко – Раз зійшлися ми случайно Раз зійшлися ми случайно, Говорили кілька хвиль – Говорили так звичайно, Мов краяни, що нечайно Здиблються з-за трьохсот миль. Я питав про щось такеє, Що й не варт було питать, Говорив щось про ідеї – Та зовсім не те, не теє, Що хотілося сказать. Звільна, стиха ти, о пані, І розсудно річ вела; Ми розстались, […]...
- Іван Франко – Не надійся нічого Як ти могла сказати се так рівно, Спокійно, твердо? Як не задрижав Твій голос в горлі, серце в твоїй груді Биттям тривожним не зглушило ті Слова страшні: “Не надійся нічого!” Не надійся нічого! Чи ти знаєш, Що ті слова – найтяжчая провина, Убійство серця, духу і думок Живих і ненароджених? Чи в тебе При тих […]...
- Іван Франко – Журавлі Понад степи і поле, гори й доли, Понад діброви, зжовклим листом вкриті, Понад стернища, зимним вихром биті, З плачем сумним, мов плач по кращій долі, Понад селища бідні, непошиті Хатки, обдерті і пусті стодоли, Понад люд темний, сумовитий, голий, Ви пливете по млистому блакиті. Куди? Куди? Чи в кращий край зелений, Залитий світлом, зіллям умаєний, […]...
- Іван Франко – Михалині Р Ні, не однако для всіх сонце сяє, Хоч безучасно над всіми блищить. Бідний слізьми його блиск заливає, Щасним воно і терни золотить. Серце дівоче, красніше сіяє Щирість твоя, аніж сонячний світ: Радісний усміх для щасного має, Сльози для горя, пораду й привіт. 7 апреля 1882...
- Іван Франко – Поєдинок Клубами вився дим. Ревли гармати, Свистіли кулі, мов незримі змії, Сичали, вились, лускали гранати. Красили землю струги кров’янії, І рвались серця, повні сил, відваги, В крові тонули тисячні надії. Униз валились найпишніші стяги, Валились трони, що ще вчора, певно, Й не думали дожити до зневаги. В ряді борців, заляканий смертельно, Блідий, в знесиллі, пилом весь […]...
- Іван Франко – Сідоглавому Ти, брате, любиш Русь, Я ж не люблю, сарака! Ти, брате, патріот, А я собі собака. Ти, брате, любиш Русь, Як хліб і кусень сала, – Я ж гавкаю раз в раз, Щоби вона не спала. Ти, брате, любиш Русь, Як любиш добре пиво, – Я ж не люблю, як жнець Не любить спеки в […]...
- Іван Франко – “Ви плакали фальшивими сльозами… “ Ви плакали фальшивими сльозами Над моєю недолею, жаліли Мене, махали жалісно руками, Та помогти мені не вміли й не хотіли. “Жаль бідного! З дороги марно збився І згиб! Ми се згори вже добре знали! Дурний був, за пусту роботу, бач, вчепився. І ось куди його фантазії загнали!” А другі, ще милосердніші, бистро Здвигаючи плечима, промовляли: […]...
- Іван Франко – “Вій, вітре, горою… “ Вій, вітре, горою Над сею тюрмою, Заплач надо мною, Як рідний, як брат! Розвій ті надії Злудні, хоч яркії, Що серце, мов змії, Гризуть і палять! Зморозь кров кипучу! Невсипну, пекучу Втиши думок бучу, Що в мізку бурлить, Щоб дні нам за днями Безслідно минали, Мов шум понад скали Безслідно шумить. 13 марта 1880...
- Іван Франко – З екзамену З іспитової кімнати Вибіг лютий кандидат; Збіглось в сінях товариство І давай його питать: “Ну, а що, ти здав екзамен? Маєш вчительський диплом?” Він мовчить, лиш чорна хмара Висить над його чолом. Далі каже: “Ні, камраття, Правди нині не зійськать! Той професор зоології – То тиран і лютий кат! Три завдав мені питання, Як закон […]...
- Іван Франко – Земле моя Земле, моя всеплодющая мати, Сили, що в твоїй живе глибині, Краплю, щоб в бою сильніше стояти, Дай і мені! Дай теплоти, що розширює груди, Чистить чуття і відновлює кров, Що до людей безграничную будить Чисту любов! Дай і огню, щоб ним слово налити, Душі стрясать громовую дай власть, Правді служити, неправду палити Вічну дай страгть! […]...
- Іван Франко – “Вни плакали фальшивими сльозами… “ Вни плакали фальшивими сльозами Над моєю недолею, жаліли Мене, махали надо мнов руками, Но помочи мені не думали й не хтіли. “Жаль бідака! З дороги марно збився І згинув, ми то наперед сказали, Що згине! дурень, за пусту вчепився Роботу, й ось де го фантазії загнали!” А, другі, ще милосердніші, сумно Покивуючи головами, кажуть: “Підмовили […]...
- Іван Франко – “Ой, що в полі за димове?..” Ой, що в полі за димове? Чи то вірли крильми б’ються? Ні, то доля грядки копле, Красу садить, розум сіє, Примовляє, приспівує: “Сходи, красо, до схід сонця, Ти, розуме, – спозаранку! Рости, красо, до пояса, Ти, розуме, вище мене! Іди, красо, поміж люди, Ти, розуме, громадами! Не дайсь, красо, тому взяти, Хто ти хоче світ […]...
- Іван Франко – “Жіноче серце! Чи ти лід студений… “ Жіноче серце! Чи ти лід студений, Чи запашний, чудовий цвіт весни? Чи світло місяця? Огонь страшенний, Що нищить все? Чи ти, як тихі сни Невинності? Чи як той стяг воєнний, Що до побіди кличе? Чи терни, Чи рожі плодиш? Ангел ти надземний Чи демон лютий з пекла глибини? Чим б’єшся ти? Яка твоя любов? В […]...
- Іван Франко – К. П Гарна дівчино, пахучая квітко! Оком і словом стріляєш ти мітко! В серця чутливий потайник укритий – Хто тебе бачить, той мусить любити. Тільки ж не гнівайсь за щиреє слово: Світ і життя ти береш поверхово, Мислиш, хто спів твій полюбить і очі, Той вже нічого на світі не схоче. Сли для очей і для пісні […]...
- Іван Франко – Народна пісня Глянь на криницю тиху, що із стіп могили Серед степу сльозою тихою журчить; В ній, мов в свічаді, личко місяця блищить, І промінь сонця миєсь в її срібній хвили, На дні її щось б’ється, мов таємні жили… Той рух живий ніколи не бажа спочить, Вода її пречиста тисячі живить Дітей весни, що густо вкруг її […]...
- Іван Франко – Товаришам І вас зі своїх зборів проженуть Старих порядків лицарі гордії, Ім’я і діла ваші прокленуть І крикнуть: “Зрада! Пагубнії мрії!” І вашу добру славу оплюють Брехнею, й вас полічать між злодії, Отрутою, замучених, напоять, Надії ясні жовчею затроять. На суд потягнуть вас, начинять вами Всі тюрми, все покличуть проти вас – Людей і бога. ділом […]...
- Іван Франко – Співакові Будь ти, співаче, як божа пшениця, Пісня твоя – золотеє зерно! Скоро в лушпині доспіє воно, Колос униз починає хилиться. Знає той колос, стебло і лушпина, Що для зерна вони тільки й росли, Що лиш тоді воно повне, коли Весь живий сок свій в нім зложить ростина. Знає той колос, стебло і лушпина, Що, як […]...
- Іван Франко – Човен Хвиля радісно плюскоче та леститься до човна, Мов дитя, цікава, шепче і розпитує вона: “Хто ти, човне? Що ти, човне? Відки і куди пливеш? І за чим туди шукаєш? Що пробув? Чого ще ждеш?” І повзе ліниво човен, і воркоче, і бурчить: “Відки взявся я – не знаю; чим прийдеться закінчить Біг мій вічний – […]...
- Іван Франко – “Як те залізо з силою дивною… “ Як те залізо з силою дивною, Що другеє залізо тягне к собі І магнетизмом звесь, не в супокою Зціпляєсь, але в ненастанній пробі, – А як його безділля вкриє ржою, Під ржею й сила гине, мов у гробі, – Отак і серце, що, грижі стрілою Прошиблене, само з’їдаєсь в собі. Лиш праця ржу зотре, що […]...
Слово про рідну матір.