Іван Корсак – Борозна у чужому полі
То славетна родина: старшого брата Степана Тимошенка звуть батьком амери-канської прикладної механіки, середульший Сергій – міністр УНР, знаковий архітектор, посол і сенатор польського сейму, молодший Володипир член уряду Рузвельта. А ще Сергіїв син Олександр був головним архітектором Вашингтонського метро та зводив хмарочоси в Нью-Йорку…
Шкода, звісно, що так випало мало їм свій край розбудовувати, більше різні да-лекі краї. Та склалося вже, як склалося, кожен з них свою борозну прокладав, хай навіть і не на своєму полі. Але ж воно, нивка до нивки, в висліді дасть поле загальнолюдське, вічне й невимірне: колись таки поцінують вклад нашого люду у поступ цивілізації світо-вої. Істотно тепер, аби ці імена не розвіялися суходолами європейськими та заокеан-ськими обширами, не привласнювалися нетрудними…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Ой у полі нивка – Соціально-побутові пісні ОЙ У ПОЛІ НИВКА Ой у полі нивка, Кругом материнка… Там дівчина жито жала, Гарна чорнобривка. Жала ж вона, жала, Сіла спочивати, Їхав козак з України, Мусив шапку зняти. Мусив шапку зняти, – День добрий, – сказати, Помагай Біг, дівча моє, Тобі жито жати! А дівчина стала, Йому одказала Вона ж йому одказала Серденьком назвала.’ […]...
- Іван Корсак – Капелан Армії УНР Український письменник з Волині у своєму новому романі вкотре використовує вже знаний з попередніх його книжок літературний прийом – “воскресіння” забутих і маловідомих імен, що належать вітчизняній історії, культурі та релігійному руху. Цього разу об’єктом його художнього дослідження став Павло Пащевський – священик, капелан Першого українського запасного полку (згодом – Сердюцького полку імені Петра Дорошенка). […]...
- Іван Корсак – З криниці минувшини Таке мальовниче село Вихилівка: довга вулиця круто збігає згори у пониззя і знову стрімко злітає вгору, чепурні будинки визирають з осінніх садів, що оранжем гарячим аж клекотять, стеляться сизі дими з полів, які лаштуються у передзим’я. Назустріч бабуся літ під сімдесят із замашним мішком буряків за плечима. – Чи можна у вас про одних людей […]...
- Іван Корсак – Покруч Герої оповідань Івана Корсака – прості, земні, звичайні люди з властивими їм радощами, болями й переживаннями, нерідко – й з драматичними, покрученими долями. Автор книги глибоко проникає у їх перипетійні життейські будні, з яких уміло вихоплює найголовніше, найтиповіше, де великодушна добропорядність одних вступає в гострі протиріччя з душевною убогістю, нідступною байдужістю інших, з дефіцитом духовності […]...
- Іван Корсак – Тіні і полиски БАМБОР Він обережно згріб у пригірщ два сірі, м’які клубки, що тривожно вовтузилися і безпорадно тицялися сліпими ще мордочками в долоні, в його заношену куфайку: вовченятам, мабуть, хотілося їсти, відчуття голоду не давало їм спокою з перших хвилин появи на білому світі, змушувало уже дбати про харч, вічний їхній клопіт, що гнатиме їх відтепер крізь […]...
- Іван Корсак – Мисливці за маревом З-під насуплених брів податківець стрельнув, наче кулею-жаканом, холодним і колючим поглядом, по хвилі кліпнув було з ваганням повіками, а тоді вдруге, як контрольним пострілом, пронизав Дениса Григоровича: На вас накладено, – ковтав інспектор недбало приховане торжество, що аж осявало його обличчя, навіть німбом хистким і тоненьким відсвічувало, – накладено санкцій на он скільки тисяч ще […]...
- Іван Корсак – На межі Оповідки та новели, які складають книгу Івана Корсака “На межі”, писані в різні роки і про різні часи, чимось нагадують грунтовий профіль, розріз грунту по вертикалі. Уважний знавець в тому розрізі зможе прочитати про літа добрі та злі, про повені та землетруси – і ще чимало здатна оповісти земля. Так само низку думок може викликати […]...
- Іван Корсак – Отаман Чайка Карколомний сюжет книги, головні герої якої є реальними історич-ними особами, не залишить байдужим читача. Іван Корсак, використо-вуючи архівні матеріали, реконструював і осмислив історію України XIX cтоліття. Життя отамана Чайки (1804-1886), “поляка з українською групою крові”, сповнено духом авантурництва й дивовижних, почасти па радоксальних поворотів долі. Відомий історик польської літератури Зиг-мунт Швейковський писав: “Чайковський завжди вважав […]...
- Іван Корсак – Сын гетмана Орлика Художественно-документальная повесть Вероятно, только история Украины богата примерами, когда на человека, который боролся за свободу своего края, наклеивали отрицательный ярлык. Именно об одном из них – Григории (Григоре) Орлике (по советской терминологии, “предателя, агента панской Польши и шведского короля”) – речь идет в художественно-документальной повести украинского писателя Ивана Корсака. Кто же он, Григорий Орлик? Дипломат? […]...
- Іван Корсак – Немиричів Ключ Роман Івана Корсака не просто описує рік за роком життя Юрія Немирича, він вдало акцентує головні моменти діяльності майбутнього канцлера Великого князівства Руського: перехід від шведів на службу Богдана Хмельницького; службу в гетьмана І. Виговського й громадянська війна з полковником М. Пушкарем; підготовку Гадяцької угоди й новий громадянський конфлікт через неї, що й призвів до […]...
- Іван Корсак – Оксамит нездавнених літ На крутих віражах, аж тамується і перехоплює подих, нашої новітньої історії є особлива дата – 24 серпня, День незалежності. Цей день – тема велична і величезна, незміряна і невимірна, скільки не черпай – не вичерпна. І все ж без осмислення цієї історичної розстані подальша дорога наша може стати дорогою в нікуди. Із нотаток автора, інтерв’ю, […]...
- Іван Корсак – The last lover of the Empress The main character of a new book written by Ivan Korsak, a famous Ukrainian litterateur from Volyn, Arceniy Matsievich (1697-1772 is the representative of the second wave of Ukrainian enlightener’s generation in Russia. The son of priest from Volynian nobility. The member of saint Synod. Rostov metropolitan for 20 years (it’s the “lightest period in […]...
- Іван Франко – “Ой, що в полі за димове?..” Ой, що в полі за димове? Чи то вірли крильми б’ються? Ні, то доля грядки копле, Красу садить, розум сіє, Примовляє, приспівує: “Сходи, красо, до схід сонця, Ти, розуме, – спозаранку! Рости, красо, до пояса, Ти, розуме, вище мене! Іди, красо, поміж люди, Ти, розуме, громадами! Не дайсь, красо, тому взяти, Хто ти хоче світ […]...
- Іван Корсак – Тиха правда Модеста Левицького Щойно принесена у вигадливо розписаних горнятках кава ще парувала, лоскітливий і п’янкий дух її обіцяв близьку втіху – перед початком розмови, як нерідко буває, на хвильку запала мовчанка. Тільки в куточку зали кав’ярні немолодий і зсутулений вже скрипаль виводив стиха, ледве торкаючись струн, розлогу і заспокійливу мелодію. “І який же то польський ведмідь здох у […]...
- Іван Корсак – Таємниця святого Арсенія Головний персонаж нової книжки знаного українського літератора з Волині, лауреата премії ім. В. Чорновола Івана Корсака Арсеній Мацієвич (1697-1772) – представник другої хвилі генерації українських просвітите-лів у Росії. Син священика з волинської шляхти. Останній із супротивни-ків церковних реформ Петра I. Член найсвятішого Синоду. Митрополит Ростовський упродовж 20-ти років (для Ростова це “найсвітліша доба в його […]...
- Іван Корсак – Біографія Іван Феодосійович Корсак (15 вересня 1946) – український письменник і журналіст. Почесний громадянин Луцька. Іван Феодосійович Корсак народився 15 вересня 1946 року у смт. Заболоття Ратнівського р-ну Волинської обл. Освіта агрономічна та журналістська. Редагував газету “Радянське Полісся” в м. Камінь-Каширському (1975-1990), “Народна трибуна” в м. Луцьку (1990-1995), шеф-редактор газети “Сім’я і Дім” (1996-2014). В 2011 […]...
- Василь Стус – У цьому полі, синьому, як льон У цьому полі, синьому, як льон, Де тільки ти і ні душі навколо, Уздрів і скляк: блукало в тому полі Сто тіней. В полі, синьому, як льон. Судилося тобі самому бути, Аби спізнати долі, як покути, А в цьому полі, синьому, як льон, У цьому полі, синьому, як льон. Сто чорних тіней довжаться, ростуть І […]...
- Гуде вітер вельми в полі (народна пісня) Гуде вітер вельми в полі, Реве, ліс ламає… Плаче козак молоденький, Долю проклинає. Гуде вітер вельми в полі, Реве, ліс ламає… Козак нудиться, сердешний, Що робить – не знає. Гуде вітер вельми в полі, Реве, ліс ламає… Козак стогне, бідолаха, Сам собі гадає: “Ревеш, вітер, та не плачеш, Бо тобі не тяжко! Ти не знаєш […]...
- Гуде вітер вельми в полі!.. – Забіла Віктор Гуде вітер вельми в полі! Реве, ліс ламає; Плаче козак молоденький, Долю проклинає. Гуде вітер вельми в полі! Реве, ліс ламає; Козак нудить, сердешний, Що робить, не знає. Гуде вітер вельми в полі! Реве, ліс ламає; Козак стогне, бідолаха, Сам собі гадає: “Ревеш, вітре, да не плачеш, Бо тобі не тяжко; Ти не знаєш в […]...
- Павло Мовчан – Борозна Полив’яно-струмно шляхи розлилися, По обрію щедро хтось поле засклив, А в ньому лиш жайвір дрібненький відбився Та хмари, що з воску за ніч натекли. Спливала за полиском скирта соломи, Мов нагад доречний про вічні труди; Побачений світ ніби став незнайомим, Так, ніби із мандрів вернувсь ти додому І в люстрі побачив себе – молодим… Відсиріли […]...
- Тарас Шевченко – Коло гаю к чистім полі Коло гаю к чистім полі, На самій могилі, Дві тополі високії Одна одну хилить. І без вітру гойдаються, Мов борються в полі. Ото сестри-чарівниці – Отії тополі. Закохалися обидві В одного Івана; А Іван, козак звичайний, Обох їх не ганив, А лицявся то з тією, То з другою любо… Поки в яру увечері Під зеленим […]...
- “Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь” 1. Ідея поеми “І мертвим, і живим, і ненарожденним… “ 2. Заклик до служіння своєму народу. 3. Діалог між освіченим паном і героєм поеми, його ідейна суть. 4. Засудження слов’янофілів. 5. Народ повинен мати свою історію. 6. “В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля”....
- Ой у полі та криниченька – Народні балади ОЙ У ПОЛІ ТА КРИНИЧЕНЬКА Ой у полі та криниченька, 3 неї вода протікає, Ой там чумак сірі воли пасе, Він з криниці напуває. Ой розпустив свої сірі воли Та по травці-муравці, А сам помер той чумак Макара У неділеньку вранці. Положили чумака Макару На травці-муравці, Викопали чумаку Макарі Та глибокую долину. Викопали чумаку Макарі […]...
- Ой у полі та криниченька – Обжинкові пісні ОЙ У ПОЛІ ТА КРИНИЧЕНЬКА Ой у полі та криниченька, З неї вода протікає. Ой там чумак сірі воли пасе, Він з криниці напуває. Ой розпустив свої сірі воли Та по травці-муравці, А сам помер той чумак Макара У неділеньку вранці. Положили чумака Макару На травці-муравці, Викопали чумаку Макарі Та глибокую долину. Викопали чумаку Макарі […]...
- Микола Хвильовий – “У полі тиша – літній день” У полі тиша – літній день. Кургани, далі – легіт. Куди дорога нас веде Крізь океани спеки? Йдемо. Марія у вінку, І я, такий химерний, Все далі й далі за ріку, Що у безмежність верне. Прийдемо ми? Так, певний я. А сонце дзвонить в хмарах. Та все біжить, спішить рілля Та фаркають примари....
- Осип Маковей – Могила в полі Маленький хрест у полі Чорніє на снігу. Ім’я дощі вже змили, Не видно і могили, – Забули всі поволі За вірного слугу. І не спитають люди, Хто в бою тут поляг. Хто згадує одного, Коли могил так много І хрестики є всюди По горах і полях! Ти поклонись покірно Йому, бо він страдав! Чи свій, […]...
- Там у полі криниченька скорочено – Календарно-обрядові пісні Там у полі криниченька. Навколо пшениченька. Там женчики жали. Золоті серпи мали, Срібнії юрочки (1). Що в’язали снопочки. Добрії були женці Дівчата й молодиці. Дівчата – косаті, А хлопці – вусаті, Молодиці – білолиці. (1) Юрочки – невеликі загострені палички для в’язання снопів. Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Люди, які плекають, вирощують хліб, мають […]...
- Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь… ( Тарас Шевченко ) … Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, і свого не цуpайтесь… ( Таpас Шевченко ) Вдумаймося в ці слова великого сина укpаїнського наpоду. Це духовний заповіт усім. Ці pядки з відомого послання “І меpтвим, і живим… ” звеpнені до тогочасної інтелігенції. Шевченко зустpічався з “малоpосійськими” двоpянами, які засуджували кpіпосництво, миколаївську pеакцію. Значна більшість з них, одеpжавши […]...
- Володимир Сосюра – Чи знаєш ти світання в полі Чи знаєш ти світання в полі Або в задуманих садах, Коли од щастя мимоволі Сіяють сльози на очах? Щебечуть птиці, вітер лине, Немов дитинства дальні дні, І кожна квітка і стеблина До тебе тягнуться в півсні. А ти ідеш. На небокраї Яка краса огнів сія! Й разом з природою співає Душа закохана твоя. І тільки […]...
- Дмитро Павличко – “десь далеко в полі, біля стежки… “ Десь далеко в полі, біля стежки, Кароокий соняшник стоїть. Там згубила ти свої сережки На землі розпеченій, як мідь. Там шукали ми твоєї згуби Ночами у травах запашних, Там до дна я випив твої губи, І до нині ще хмільний від них. Там цвіла любов непощадима, Та нема їй більше вороття. Тільки сонях з карими […]...
- Юрій Іздрик – Ми – крапельки ртуті на рівному полі Ми – крапельки ртуті на рівному полі На сірій безмірній пустій площині Рухливі прудкі досконалі і голі Котитись навчились а жити – ще ні Щенячі забави щоночі щоднини Тваринна захланність звірячий запал Хоч крапелька кожна – це майже людина І світло тремтливе відлите в метал Але проступають пророцтва забуті І стеляться світом зневіра і страх […]...
- Микола Хвильовий – “У полі голосить мати… “ У полі голосить мати, Така худенька мати в зморшках, А на душі у неї волохато, І одцвітають синьоокі волошки. Дивиться на шляхи жахні – Завели її сина Олелька… Ой ви заводи й шахти, Буду я з вами без веселки. Які ж то, які ж то тайни Крають матірне серце, І коли ж її син розтане, […]...
- Павло Тичина – Там тополі у полі Там тополі у полі на волі (Хтось на заході жертву приніс). З буйним вітром, свавольним і диким, Струнко рвуться кудись в далечінь… Йду в простори я, чулий, тривожний (Гасне день, облітає, мов мак). В моїм серці і бурі, і грози, Й рокотання-ридання бандур… Хилить вітер жита понад шляхом (Ой там хмара похмура з півдня). І […]...
- Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь (2 варіант) Хто з нас не читав ці рядки Тараса Шевченка у шкільному віці? Хто не повторював їх, ставши дорослою людиною? А взяті ці слова з палкого Шевченкового посланія “І мертвим, і живим, і ненарожденим землякам моїм… “. Окрім того, поет ставить питання про взаємовідносини інтелігенції і народу. Основне спрямування твору – викриття кріпосництва і лібералізму. Серед […]...
- Що сі в полі забіліло – Народні балади ЩО СІ1 В ПОЛІ ЗАБІЛІЛО Що сі в полі забілло, Ой чи гуси, чи лебеді? Тепер гуси не літають, А лебеді не пливають, Татарове полон женуть: Один полон з жіночками, Другий полон з дівочками, Третій полон з діточками. Стали кошом2 підЯришом3, Та взяли сі паєвати4 Дівка впала паробкові, А тещенька зятенькові Взяв він єї попри5 […]...
- Богдан Согор – На полі нищівної і жорстокої баталії На полі нищівної і жорстокої баталії, Стояв могутній лицар, мов би скам’янів, Не думав вже про ордени ані регалії, Про діаманти, скрині повні бурштинів. Збагнув в ту мить цей воїн благородний: Усі багатства, слава марною була, Почувши за спиною смерті подих прохолодний, Він зрозумів, що в серце влучила стріла. Вже не кричав і не молив […]...
- Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь. (Тарас Шевченко)(2) Хто із нас не читав ці рядки Тараса Шевченка у шкільному віці? Хто не повторював їх, ставши дорослою людиною? А взяті ці слова з палкого Шевченкового “посланія” “І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм… “. Окрім того, поет ставить питання про взаємовідносини інтелігенції і народу. Основне спрямування твору – викриття кріпосництва і лібералізму. Серед […]...
- Дмитро Загул – “Грай, легкокрилий вітре, на полі… “ Грай, легкокрилий вітре, на полі, Думку тужливу, сумну, Я ж защебечу, як пташка на волі, Пісню веселу – чудну! Що мені доля, та мачуха люта? Я своїй долі творець! Що мені горе, недоля, отрута? Всьому наступить кінець! Горе скінчиться, осушаться сльози! Щастя зблисне нам знов! З серденька щезнуть холодні морози, Серце зігріє любов! Хмари ті […]...
- І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т. Шевченко) І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т. Шевченко) I. Послання “І мертвим, і живим… ” – духовний заповіт українцям. II. Засудження псевдопатріотизму. 1. Висміювання плазування перед іноземщиною. (Т. Шевченко засуджує людей, які їздили за кордон і привезли лише великих слів велику силу, які цураються всього вітчизняного, низько схиляючись перед іноземним.) 2. Викриття панів-лібералів. (У […]...
- Іван Франко – Гадки на межі Іван Франко ГАДКИ НА МЕЖІ 1 Ся нитка зелена, що, мов тота гадина, Отеє здовж загону снує, – Се Terminus наш, се межа, перекладина, Знак, поки “моє” і “твоє”. По сей бік чотири загони Трохимові, По той бік Михайлові три: Жий кождий на своїм, уплачуй дачки нові, Чужого ж і п’ядь не бериї І що […]...
Дмитро павличко пісня про україну текст.