Головна ⇒ 📌Класична література ⇒ Іван Корсак – Оксамит нездавнених літ
Іван Корсак – Оксамит нездавнених літ
На крутих віражах, аж тамується і перехоплює подих, нашої новітньої історії є особлива дата – 24 серпня, День незалежності.
Цей день – тема велична і величезна, незміряна і невимірна, скільки не черпай – не вичерпна. І все ж без осмислення цієї історичної розстані подальша дорога наша може стати дорогою в нікуди.
Із нотаток автора, інтерв’ю, бесід та розповідей вимальовуються контури низки “оксамитових” і не вельми подій, що відбувалися в краї наприкінці 80-х – на початку 90-х років, окреслювалися силуети людей, завдяки яким і стало можливим Двадцять четверте серпня.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Іван Корсак – Борозна у чужому полі То славетна родина: старшого брата Степана Тимошенка звуть батьком амери-канської прикладної механіки, середульший Сергій – міністр УНР, знаковий архітектор, посол і сенатор польського сейму, молодший Володипир член уряду Рузвельта. А ще Сергіїв син Олександр був головним архітектором Вашингтонського метро та зводив хмарочоси в Нью-Йорку… Шкода, звісно, що так випало мало їм свій край розбудовувати, більше […]...
- Іван Корсак – З криниці минувшини Таке мальовниче село Вихилівка: довга вулиця круто збігає згори у пониззя і знову стрімко злітає вгору, чепурні будинки визирають з осінніх садів, що оранжем гарячим аж клекотять, стеляться сизі дими з полів, які лаштуються у передзим’я. Назустріч бабуся літ під сімдесят із замашним мішком буряків за плечима. – Чи можна у вас про одних людей […]...
- Іван Корсак – Покруч Герої оповідань Івана Корсака – прості, земні, звичайні люди з властивими їм радощами, болями й переживаннями, нерідко – й з драматичними, покрученими долями. Автор книги глибоко проникає у їх перипетійні життейські будні, з яких уміло вихоплює найголовніше, найтиповіше, де великодушна добропорядність одних вступає в гострі протиріччя з душевною убогістю, нідступною байдужістю інших, з дефіцитом духовності […]...
- Іван Корсак – Мисливці за маревом З-під насуплених брів податківець стрельнув, наче кулею-жаканом, холодним і колючим поглядом, по хвилі кліпнув було з ваганням повіками, а тоді вдруге, як контрольним пострілом, пронизав Дениса Григоровича: На вас накладено, – ковтав інспектор недбало приховане торжество, що аж осявало його обличчя, навіть німбом хистким і тоненьким відсвічувало, – накладено санкцій на он скільки тисяч ще […]...
- Іван Корсак – Тіні і полиски БАМБОР Він обережно згріб у пригірщ два сірі, м’які клубки, що тривожно вовтузилися і безпорадно тицялися сліпими ще мордочками в долоні, в його заношену куфайку: вовченятам, мабуть, хотілося їсти, відчуття голоду не давало їм спокою з перших хвилин появи на білому світі, змушувало уже дбати про харч, вічний їхній клопіт, що гнатиме їх відтепер крізь […]...
- Іван Корсак – На межі Оповідки та новели, які складають книгу Івана Корсака “На межі”, писані в різні роки і про різні часи, чимось нагадують грунтовий профіль, розріз грунту по вертикалі. Уважний знавець в тому розрізі зможе прочитати про літа добрі та злі, про повені та землетруси – і ще чимало здатна оповісти земля. Так само низку думок може викликати […]...
- Іван Корсак – Отаман Чайка Карколомний сюжет книги, головні герої якої є реальними історич-ними особами, не залишить байдужим читача. Іван Корсак, використо-вуючи архівні матеріали, реконструював і осмислив історію України XIX cтоліття. Життя отамана Чайки (1804-1886), “поляка з українською групою крові”, сповнено духом авантурництва й дивовижних, почасти па радоксальних поворотів долі. Відомий історик польської літератури Зиг-мунт Швейковський писав: “Чайковський завжди вважав […]...
- Іван Корсак – Сын гетмана Орлика Художественно-документальная повесть Вероятно, только история Украины богата примерами, когда на человека, который боролся за свободу своего края, наклеивали отрицательный ярлык. Именно об одном из них – Григории (Григоре) Орлике (по советской терминологии, “предателя, агента панской Польши и шведского короля”) – речь идет в художественно-документальной повести украинского писателя Ивана Корсака. Кто же он, Григорий Орлик? Дипломат? […]...
- Іван Корсак – Немиричів Ключ Роман Івана Корсака не просто описує рік за роком життя Юрія Немирича, він вдало акцентує головні моменти діяльності майбутнього канцлера Великого князівства Руського: перехід від шведів на службу Богдана Хмельницького; службу в гетьмана І. Виговського й громадянська війна з полковником М. Пушкарем; підготовку Гадяцької угоди й новий громадянський конфлікт через неї, що й призвів до […]...
- Іван Корсак – Біографія Іван Феодосійович Корсак (15 вересня 1946) – український письменник і журналіст. Почесний громадянин Луцька. Іван Феодосійович Корсак народився 15 вересня 1946 року у смт. Заболоття Ратнівського р-ну Волинської обл. Освіта агрономічна та журналістська. Редагував газету “Радянське Полісся” в м. Камінь-Каширському (1975-1990), “Народна трибуна” в м. Луцьку (1990-1995), шеф-редактор газети “Сім’я і Дім” (1996-2014). В 2011 […]...
- Іван Корсак – The last lover of the Empress The main character of a new book written by Ivan Korsak, a famous Ukrainian litterateur from Volyn, Arceniy Matsievich (1697-1772 is the representative of the second wave of Ukrainian enlightener’s generation in Russia. The son of priest from Volynian nobility. The member of saint Synod. Rostov metropolitan for 20 years (it’s the “lightest period in […]...
- Іван Корсак – Тиха правда Модеста Левицького Щойно принесена у вигадливо розписаних горнятках кава ще парувала, лоскітливий і п’янкий дух її обіцяв близьку втіху – перед початком розмови, як нерідко буває, на хвильку запала мовчанка. Тільки в куточку зали кав’ярні немолодий і зсутулений вже скрипаль виводив стиха, ледве торкаючись струн, розлогу і заспокійливу мелодію. “І який же то польський ведмідь здох у […]...
- Іван Корсак – Капелан Армії УНР Український письменник з Волині у своєму новому романі вкотре використовує вже знаний з попередніх його книжок літературний прийом – “воскресіння” забутих і маловідомих імен, що належать вітчизняній історії, культурі та релігійному руху. Цього разу об’єктом його художнього дослідження став Павло Пащевський – священик, капелан Першого українського запасного полку (згодом – Сердюцького полку імені Петра Дорошенка). […]...
- Іван Корсак – Таємниця святого Арсенія Головний персонаж нової книжки знаного українського літератора з Волині, лауреата премії ім. В. Чорновола Івана Корсака Арсеній Мацієвич (1697-1772) – представник другої хвилі генерації українських просвітите-лів у Росії. Син священика з волинської шляхти. Останній із супротивни-ків церковних реформ Петра I. Член найсвятішого Синоду. Митрополит Ростовський упродовж 20-ти років (для Ростова це “найсвітліша доба в його […]...
- Іван Андрусяк – Надія Якщо нам усе це вдасться здійснити І всі ці сонця які ми плекали У вазонахкамерних бесід І келійних думок Таки зійдуть над обрієм І нам не треба буде самим говорити Що ми геніальні Бо це про нас скажуть інші І німби Барвисті німби … ех що тут гадати Хлопці якщо нам усе це вдасться Ну […]...
- Іван Андрусяк – Легко, ніби помахом крила Назарові Кардашу Легко ніби помахом крила Намалюєш голову на таці Чи німфетку в еротичнім танці Доки не облущиться кора Зі старого явора край лона Край осиротілих шамотінь Пензель фарби і букет півоній І покірна жінка ніби тінь … одірвися контури затерті Гусне лімфа плаче немовля Одою любові або смерті Місяця гойдається петля Явори порубано на […]...
- Іван Андрусяк – прощай гаутамо Прощай гаутамо я нині до замку дійшов Корона спітніла на лобі опалому в дріж На босих дорогах знайдеться мій ликавий шов На горлі старому відчиниться лаковий ніж Я знидів шукати – є вищі за слово думки В провальному сіні яке приросло до межі Та назви жінок поза мною несли як вінки Потворні поети мої довголюбі […]...
- Іван Франко – Казки Львів: Книжково-журнальне видавництво, 1954. – 279 с. До книги увійшла збірка казок “Коли ще звірі говорили”, “Абу-Касимові капці” та “Коваль Бассім” Іван Якович Франко – видатний український дослідник, письменник, поет, драматург, перекладач, громадський діяч. “Коли ще звірі говорили” – це авторський збірник казок за народними мотивами. Десяток цікавих та оригінальних казок, де добро та мудрість […]...
- Іван Франко – “Мій раю зелений… “ Мій раю зелений, Мир-зіллям маєний, Стелися круг мене В далекую даль! Пречудний спокою, Витай надо мною. Святою рукою Прогонюй мій жаль! Як сонечко сяє! Як вільно гуляє По вільному краї Мій погляд кругом! Луги за ланами, Село між садами І мир між хатками, Спокій над селом. А люди щасливі, Брати мов зичливі, На прадідній ниві […]...
- Іван Франко – Ріпка Іван Франко РІПКА Був собі дід Андрушка, а в нього – баба Марушка, а в баби – донечка Мінка, а в дочки – собачка Хвінка, а в собачки – товаришка, киця Варварка, а в киці – вихованка, мишка Сіроманка. Раз весною взяв дід лопату та мотику, скопав у городі грядку велику, гною трохи наносив, грабельками […]...
- Іван Сочивець – Любіть, дітки, Україну Іван Сочивець ЛЮБІТЬ, ДІТКИ, УКРАЇНУ – Добре, що впіймала тебе, Іванку. Сядь! Поговорити треба. – Мамо, знов те саме будете втовкмачувати. Я знаю. – Те, але не те. Май терпіння. Мати на погане не наставлятиме. Тільки на добре – Ми вже все зрозуміли, мамо. Я і Марійка. – Все, та не все. У мене, дітки, […]...
- Таня-Марія Литвинюк – І у цій безкінечній тисняві І у цій безкінечній тисняві короткозорості Подаруй мені Господи легкості і прозорості Так щоб контури тільки і більше причин для радості Так щоб зовсім ніколи мені не боятися сірості Вбережи мене Боже від заздрості і від злості Заплітай мені рими у вірші і сни у волосся Подаруй мені Боже жменьку своєї милості Так щоб все […]...
- Іван Вишенський (дуже стисло/скорочено) – Франко Іван Поема Присвячую А. Кримському І Мов зелена піраміда На хвилястім синім полі, На рівнині лазуровій Велетенський ізмарагд, – Так облита дивним морем, Під безхмарним теплим небом Зноситься, шумить, пишаєсь, Спить Афонськая гора. Унизу, де з хвиль кипучих Гранітові сірі скали гордо, Просто вгору пнуться – Стіни, колоси, стовпи, – Там внизу музика дика Не вгаває […]...
- Іван Вишенський, його час і письменська діяльність Іван Франко Іван Франко ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ, ЙОГО ЧАС І ПИСЬМЕНСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ І Добре роблять наші розумні та вчені люди, що згадують щороку і розказують простому народові про життя таких наших письменників та співаків, як Шевченко, Квітка, Шашкевич, Федькович, що своїм гарячим і чудово-красним словом будили наш народ зо сну, піднімали його до свідомості своєї людської і народної […]...
- Іван Драч – Крила (новорічна казка) ІВАН ДРАЧ КРИЛА (Новорічна казка) Через ліс-переліс, через море навкіс Новий рік для людей подарунки ніс: Кому – шапку смушеву, кому – люльку дешеву, Кому – модерні кастети, кому – фотонні ракети, Кому – солі до бараболі, кому – три снопи вітру в полі, Кому – пушок на рило, а дядькові Кирилові – крила. Був […]...
- Андрій Малишко – Стежина Чому живе, і сам не знаю, В моєму серці стільки літ Ота стежина в нашім краї Одним одна коло воріт. Де ти, моя стежино, Де ти, моя єдина? Ота стежина в ріднім краї – Одним одна коло воріт? Дощами мита-перемита, Снігами вметена у даль. Між круглих соняхів у літі Мій ревний біль, мій ревний жаль. […]...
- Іван Вишенський (скорочено) – Франко Іван Під безхмарним небом у синьому морі височить зелена Афонська гора. Здається, що вона спить: не оживляють її ні спів, ні сміх, ні розмови. Лише тричі на день лунають сумні дзвони монастирів. “Ті ридання металеві – знак, що хтось розставсь із світом”, і це “щоденна новина”. Хто б не покинув світ – скитник, чернець, послушник (може, […]...
- Іван Драч – Гітара Пабло Неруди ІВАН ДРАЧ ГІТАРА ПАВЛО НЕРУДИ Поміж смертю і тим, Що називають безсмертям, Я вибираю гітару… Пабло Неруда І Що може поет в цьому світі – Напитись сонетом води, Погладити сонце в зеніті І бути, як хлопчик, радий, – Що може поет в цьому світі?! Я згадую дні весняні, Спогадую Веймарський форум, Як Пабло всміхався мені, […]...
- Іван Драч – Помирають майстри ІВАН ДРАЧ ПОМИРАЮТЬ МАЙСТРИ… Пам’яті академіка О. І. Білецького Помирають майстри. Чітко значать віки. їх життя вперезало вогнями й димами. В груди траурних маршів дзвенять молотки, І влягаються думи золотими томами. Люди круто жили. Люди в сонце ходили І державу науки несли на плечах, Люди гупали кайлом в оранжеві брили, Люди шквально згоріли, щоб день […]...
- Іван Франко – Гімн (Вічний революцйонер… ) Іван Франко ГIМН Замiсть пролога Вiчний революцйонер – Дух, що тiло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю, Вiн живе, вiн ще не вмер. Нi попiвськiї тортури, Нi тюремнi царськi мури, Анi вiйська муштрованi, Ні гармати лаштованi, Нi шпiонське ремесло В грiб його ще не звело. Вiн не вмер, вiн ще живе! Хоч […]...
- Іван Франко – Вічний революціонер DE PROFUNDIS Вічний революцйонер – Дух, що тіло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю,- Він живе, він ще не вмер. Ні попівськiї тортури, Ні тюремні царські мури, Ані війська муштровані, Ні гармати лаштовані, Ні шпіонське ремесло В гріб його ще не звело. Він не вмер, він ще живе! Хоч від тисяч літ […]...
- Іван Драч – Сльоза Пікассо ІВАН ДРАЧ СЛЬОЗА ПІКАССО Мир разложил на части Пикассо. Слеза стекает. Разложи! Попробуй! Евг. Винокуров І Літо пилося, літо їлося, Літо кипіло вишнево, лутово, Густо сміялося, половіло, Переморгувалось зеленоброво. А ми за руки, аж пальців хрускіт, Аж регіт звивався під пахви осик. За хвилями книг, в сторінковім плюскоті Відкрили шалений його материк. І раптом у […]...
- Іван Франко – “І ти підеш убитою дорогов… “ І ти підеш убитою дорогов, Котрою день в день тисячі ідуть! І ти пониження й неволі путь Пройдеш, як другі, до кінця самого. Тепер ти ще боронишся, небого, Ще молодою кров’ю жили б’ють І свіжі думи сили додають, Та швидко опору не стане твого. В глиб звільна втягне тя багно гниле І в кров усіми […]...
- Світличний Іван – Біографія Іван Олексійович Світличний (20 вересня 1929, с. Половинкине, Старобільський район, Луганська область – 25 жовтня 1992, Київ) – літературознавець, мовознавець, літературний критик, поет, перекладач, діяч українського руху опору 1960-1970-их років, репресований. Лауреат державної премії України імені Т. Г. Шевченка. Брат Світличної Надії Олексіївни. Походить Іван Світличний із селянської родини. до школи пішов у с. Половинкиному […]...
- Іван Вагилевич – Жулин і Калина (Казка) ЖУЛИН І КАЛИНА (Казка) Глухо, тихо доокола, Все в темку щезає, Понад Дністом, понад бистрим Сив туман лягає. Лиш далеко в густих корчах Тлють вовчі зірниці, Лиш далеко очеретом Сверкають лучниці. Жулин блуден, самооден Обманцями ходить, Через густе хащє дреся, Болотами бродить. Ходить, гонить, не тямиться, Облудом, пітьмою, Шум і закрут у голові Шибаєсь собою. […]...
- Замітка Замітка – різновид рецензії; стисле повідомлення і розмірковування про художній твір у формі вільних за композицією і стилем нотаток. Здебільшого вона прив’язана до певного літературного факту, є міркуваннями “з приводу”. 3. про небуденне явище літератури чи загальні питання літературного процесу розглядають як перехідну форму між “великою” і “малою” критикою....
- Іван Липа – Брехайло та Помагайло Іван Липа БРЕХАЙЛО ТА ПОМАГАЙЛО Iде селом Брехайло, іде, підскакує, сюди й туди позирає, де б кращу роботу собі знайти. А робота його не легка: щоб за спасибі можна було поїсти, попити та ще й збрехати. Коли зирк – жінки редьку ріжуть. Воно як тут і було. Шур, шур – наблизився близесенько, вершу роззявило, губами […]...
- Іван Франко – Наймит В устах тужливий спів, в руках чепіги плуга – Так бачу я його; Нестаток, і тяжка робота, і натуга Зорали зморшками чоло. Душею він дитя, хоч голову схилив, Немов дідусь слабий, Бо від колиски він в недолі пережив І в труді вік цілий. Де плуг його пройде, залізо де розриє Землі плідної пласт, Там незабаром […]...
- Іван Франко – Пролог до поеми “Мойсей" Народе мій, замучений, розбитий, Мов паралітик той на роздорожжу, Людським презирством, ніби струпом, вкритий! Твоїм будущим душу я тривожу, Від сорому, який нащадків пізних Палитиме, заснути я не можу. Невже тобі на таблицях залізних Записано в сусідів бути гноєм, Тяглом у поїздах їх бистроїзних? Невже повік уділом буде твоїм Укрита злість, облудлива покірність Усякому, хто […]...
- Іван Драч – Смерть Шевченка (уривки) ІВАН ДРАЧ СМЕРТЬ ШЕВЧЕНКА (Симфонія) (Уривки) ПРОЛОГ Століття – зморшка на чолі Землі: Всесвітні війни, революцій грози… Дніпро до ніг стежиною проліг І котить славу в сиві верболози. Поет став морем. Далеч степова, І хмарочоси, й гори – ним залиті. Бунтують хвилі – думи і слова, І сонце генія над ним стоїть в зеніті. Дно […]...
Утілення жіночої долі у поемі шевчегка катерина.