Головна ⇒ 📌Класична література ⇒ Іван Малкович – Свічечка букви “Ї”
Іван Малкович – Свічечка букви “Ї”
СВІЧЕЧКА БУКВИ “Ї”
Хай це можливо і не найсуттєвіше
але ти дитино
покликана захищати своїми долоньками
крихітну свічечку букви “ї”
а також
витягнувшись на пальчиках
оберігати місячний серпик
букви “є”
що зрізаний з неба
разом із ниточкою
бо кажуть дитино
що мова наша – солов’їна
гарно кажуть
але затям собі
що колись
можуть настати і такі часи
коли нашої мови
не буде пам’ятати
навіть найменший
соловейко
тому не можна покладатися
тільки на солов’їв
дитино
Коментар
Написана верлібром поезія 1. Малковича “Свічечка букви \”Ї\” стала популярною піснею-романсом. Автор знайшов дуже оригінальні слова на захист рідної мови. Він звертається до дитини, до майбутнього, якому берегти мову й передавати наступним поколінням.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Свічечка букви “Ї” (скорочено) – Малкович Іван Хай це можливо і не найсуттєвіше Але ти дитино Покликана захищати своїми долоньками Крихітну свічечку букви “ї” А також Витягнувшись на пальчиках Оберігати місячний серпик Букви “є” Що зрізаний з неба Разом із ниточкою Бо кажуть дитино Що мова наша – солов’їна Гарно кажуть Але затям собі Що колись Можуть настати і такі часи Коли […]...
- “… Поки ти живеш, вкраїнська мово, і я живу, і мій народ святий” (за поезією І. Малковича “Свічечка букви “ї”) Якого ж ми будемо племені-роду, Якщо буде в устах наша мова згасать? Чи будемо з вами тоді ми народом, Як стихне вона в голосах? А. Демиденко Справжнім подарунком долі стало для мене перше знайомство з творчістю сучасного українського поета Івана Малковича. Перш за все мене зацікавила особистість самого митця – селянина за походженням, музиканта і […]...
- Іван Малкович – Музика, що пішла МУЗИКА, ЩО ПІШЛА Коли вона плелася в коси – чом, скрипко, відвернулась пріч? Як музику пустила босу в таку непевну, звабну ніч? Ох, смиче, теж дививсь куди ти? – вже ж сивина спадає з пліч, – як босу музику пустити в таку непевну, звабну ніч?.. Візьму собі землі окраєць, піду блукати по світах, – хай […]...
- Іван Малкович – Із янголом на плечі ІЗ ЯНГОЛОМ НА ПЛЕЧІ Старосвітська балада Краєм світу, уночі, при Господній при свічі хтось бреде собі самотньо із янголом на плечі. Йде в ніде, в невороття, йде лелійно, як дитя, і жене його у спину сірий маятник життя, – щоб не вештав уночі при Господній при свічі, щоб по світі не тинявся із янголом на […]...
- Іван Малкович – Отакий роззява Отакий роззява І. Малкович за С. Маршаком. Переспів з російської. Жив собі роззява, ліві двері справа… З ранку він хутенько встав, піджака вдягати став, Шусть руками в рукави – з’ясувалось, то штани. Отакий роззява, ліві двері справа. Вбрав сорочку він, однак, всі кричать йому: “Не так!”, Одягнув пальто, проте, знов кричать йому: “Не те!” Отакий […]...
- Малкович Іван – Біографія Іван Антонович Малкович народився 10 травня 1961 в сім’ї Антося Малковича та Юлії Малкович (Арсенич), в с. Нижній Березів, Косівського району, Івано-Франківської області. Український поет і видавець, власник і директор видавництва “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”. 1976 – після закінчення середньої школи в Нижньому Березові вступив на скрипкове відділення Івано-Франківського музичного училища ім. д. Січинського 1980 – закінчив Івано-Франківське […]...
- Іван Малкович – Біографія Іван Антонович Малкович (10 травня 1961) – український поет і видавець, власник і директор видавництва “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”. Закінчив Івано-Франківське музичне училище, скрипковий клас (1980) і Київський університет ім. Т. Шевченка, філологічний факультет (1985). 19-річним юнаком на всеукраїнському семінарі молодих авторів його було обрано найкращим поетом. Вихід його першої книги гаряче відстоювала легендарна українська поетеса Ліна Костенко. […]...
- Музика, що пішла (скорочено) – Малкович Іван Коли вона плелася в коси – Чом, скрипко, відвернулась пріч? Як музику пустила босу В таку непевну, звабну ніч? Ох, смиче, теж дививсь куди ти? – Вже ж сивина спадає з пліч, – Як босу музику пустити В таку непевну, звабну ніч?.. Візьму собі землі окраєць, Піду блукати по світах, – Хай тільки вітер завиває […]...
- Із янголом на плечі (скорочено) – Малкович Іван Із янголом на плечі Старосвітська балада Краєм світу, уночі, При Господній при свічі Хтось бреде собі самотньо Із янголом на плечі. Йде в ніде, в невороття, Йде лелійно, як дитя, І жене його у спину Сірий маятник життя, – Щоб не вештав уночі При Господній при свічі, Щоб по світі не тинявся Із янголом на […]...
- “Найніжніша скрипка України”. Про Івана Малковича, його поезію і його незабутні образи Іван Малкович знаний в Україні сучасний поет. Відтоді, як 1984 року побачила світ його перша поетична збірка “Білий камінь”, Малковича із захопленням читають в Україні, перекладають багатьма мовами світу. Ліна Костенко назвала свого часу молодого поета “найніжнішою скрипкою України”. І це дійсно так. Поезія Івана Малковича ніжна, лагідна, щира і добра. Вона якось непомітно полонить […]...
- Володимир Підпалий – Запросини ЗАПРОСИНИ У холодному небі золотий човен із хмари на хмару, на хмару із хмари – і на місці… Я розкажу тобі таке, чого не зможе інший, бо таємницею володіємо я та ніч… Там, де три гори зійшлися, там, де три ріки злилися, там, де три шляхи зв’язалися, стоїть хатка. А в тій хатці за трьома […]...
- Іван Андрусяк – звірям Wild (at our first) beasts uttered human words… Звірям (першого разу) ми людську мову принесли – другого разу каміння співало як птиці чудесні – Але зоряна пустка настала таке наше третє пришестя У голові його, дитино Знайдеш серце (розтрощене) У серці його, мейбл Знайдеш ліжко (насправді) У ліжку його, сибілло Знайдеш повію (заложниця) А в […]...
- Тонкі струни поезії Івана Малковича Нехай тендітні пальці етики Торкнуть вам серце і вуста. Ліна Костенко Занурюючись у ліричний світ, створений нашим талановитим сучасником, поетом-скрипалем Іваном Малковичем, неможливо не почути тонку, невловиму мелодію краси, тендітності, ніжної турботи. Це відчуття можна порівняти з моментом, коли взимку на нашу долоню злітає маленька сніжинка, філігранна від самої природи, і за секунду тане. Або […]...
- Іван Андрусяк – вода і дощ – істоти невмолимі Вода і дощ – істоти невмолимі Жива їх сіль і мова їхня рання Потрапили такими молодими Оскомами на наші поїдання Заходьте в дім а в домі ні краплини Заходьте в сад надокучати осам Заходьте в дно насипано людини По горло там по гору там по осінь Нас не минути пізно бути просто Стирати букви вгризені […]...
- Коментар Коментар (лат. commentarium – нотатки, тлумачення) – пояснення до тексту, тлумачення твору. При великому обсязі пояснень К. виноситься в кінець твору, книги. Всебічний К. твору може бути самостійним окремим виданням. Грунтовний К. вміщують серійні видання, наприклад “Бібліотека української літератури” (“БУЛ”), академічні видання творів класиків літератури. Прикладом окремого видання К. е праці Ю. Івакіна “Коментар до […]...
- Іван Липа – Брехайло та Помагайло Іван Липа БРЕХАЙЛО ТА ПОМАГАЙЛО Iде селом Брехайло, іде, підскакує, сюди й туди позирає, де б кращу роботу собі знайти. А робота його не легка: щоб за спасибі можна було поїсти, попити та ще й збрехати. Коли зирк – жінки редьку ріжуть. Воно як тут і було. Шур, шур – наблизився близесенько, вершу роззявило, губами […]...
- Іван Андрусяк – дно пекла На дні пекла Люди квасять капутсу І плодять дітей Кажуть холодно як у пеклі Або вчора був пекельний день Кажуть мусимо вирватися з цього пекла І обдумують втечу ув інші виміри У нові незнані прикрощі Хоч про це їх ніхто не просить Вони й самі цілком досвідчені Аби вірити що можливо розірвати коло А могли […]...
- Іван Франко – Автограф № 214 Ой, зле, сусіде! Лихо нам, свату! Тяжко на світі дихати вже! Чув ти? На нашу бідную хату, Кажуть, страшная змора іде! Десь появились злі нігілісти… Кажуть, неначе вни-то хотять Русь нашу матір з кашею з’їсти, Перевернути весь старий лад! Все-ді поставлять горі ногами: Хлопці будуть-ді вчителя вчить, А як не вміє, далі різками, Як він […]...
- Мова персонажів п’єси М. Куліша “Мина Мазайло” як засіб їхньої характеристики Із твору видно, як у Куліша боліло те, що одна з наймилозвучніших у світі мов – його рідна українська – стала пасербицею у своєму домі. Чому українська мова на своїй землі опинилася на задвірках? У комедії він розкрив, що причиною незавидного стану української мови є русифікація, яка породила нігілізм, зневіру в престижність нашої мови. Його […]...
- Пастелій Іван – Біографія Пастелій Іван (Іоанн Пастелій) (27 січня 1741, село Мала Пастіль, (тепер Пастілки Перечинського району Закарпатської області) – 1799, Мукачево) – педагог, історик, літератор і громадський діяч. Освіту здобув в Ужгороді, Будині і Ягру. Був професором Мукачівської богословської школи, священиком, каноніком. Автор кількох історичних праць латинською мовою. З 1787 року по 1790 рік він був генеральним […]...
- Іван Андрусяк – Кат Кажуть що кат Працює тепер без фрака І навіть без маски (хіба що в парижі але тут без) Він одягнутий звично А звично це Сіробуромалинововсмужку Жалюгідні смаки Провінційних піжонів Бурмочуть про кризу театру А навіть цю виставу зіпсували Коли мене вішатимуть Кат має бути у фраку...
- Розуміння людського призначення у поемі І. Франка “Іван Вишенський” Людина хоч раз у житті замислюється над вічним питанням: для чого вона живе? Адже ніхто не з’являється на світ випадково – у кожного своє призначення. Хтось стане всесвітньо відомим художником і буде дарувати людям прекрасні шедеври, хтось – геніальним ученим, який рухатиме науково-технічний прогрес, хтось – лікарем, який рятуватиме людські життя… Популярні зірки й ті, […]...
- Іван Франко – “Вни плакали фальшивими сльозами… “ Вни плакали фальшивими сльозами Над моєю недолею, жаліли Мене, махали надо мнов руками, Но помочи мені не думали й не хтіли. “Жаль бідака! З дороги марно збився І згинув, ми то наперед сказали, Що згине! дурень, за пусту вчепився Роботу, й ось де го фантазії загнали!” А, другі, ще милосердніші, сумно Покивуючи головами, кажуть: “Підмовили […]...
- Іван Нечуй-Левицький – Криве дзеркало української мови Київ: Друкарня І. І. Чоколова, 1912. – 96 с. Нечуй-Левицький Іван Семенович (справжнє прізвище – Левицький, *25 листопада 1838, Стеблів – †2 квітня 1918, Київ) – український прозаїк, перекладач. Маючи м’яку вдачу, Іван Нечуй-Левицький показував дивовижну твердість та категоричність, коли йшлося про святі для нього речі. У цьому вдався в батька-священика. Ще в Кишиневі написав […]...
- Іван Андрусяк – в оправі озера неначе В оправі озера неначе В чужій державі риби й риби З обвалу піняться гарячі Нічних істот підшкірні глиби І тінь пророцтва випадкова З ламкої водорості ніби З якоїсь донімої мови Задихано руйнує німби І порскає в нудотний плин Безахисне волосся мозку Яка різниця нащо плив Важливий тільки проріз маски Дірки для ока і для сну […]...
- Іван Вишенський (дуже стисло/скорочено) – Франко Іван Поема Присвячую А. Кримському І Мов зелена піраміда На хвилястім синім полі, На рівнині лазуровій Велетенський ізмарагд, – Так облита дивним морем, Під безхмарним теплим небом Зноситься, шумить, пишаєсь, Спить Афонськая гора. Унизу, де з хвиль кипучих Гранітові сірі скали гордо, Просто вгору пнуться – Стіни, колоси, стовпи, – Там внизу музика дика Не вгаває […]...
- Іван Вишенський, його час і письменська діяльність Іван Франко Іван Франко ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ, ЙОГО ЧАС І ПИСЬМЕНСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ І Добре роблять наші розумні та вчені люди, що згадують щороку і розказують простому народові про життя таких наших письменників та співаків, як Шевченко, Квітка, Шашкевич, Федькович, що своїм гарячим і чудово-красним словом будили наш народ зо сну, піднімали його до свідомості своєї людської і народної […]...
- Іван Андрусяк – Вчусь ходити Подолати закон тяжіння Було нелегко Але думав що коли я нарешті стану на ноги Всі вхилятимуть передо мною голови А вони – в морду Не розумію Але героїчно силкуюся зберегти рівновагу Дурень кажуть мені жалісливі (найбільші негідники) По життю треба повзати повзати І тоді я лягаю долілиць Вип’ячую задницю вгору І пробую як янголя Від […]...
- Іван Франко – Автограф № 548 Лихо, сусіде, ой горе нам, свату! Тяжко на світі прожити буде! Чув ти? На нашу нещасную хату, Кажуть, страшенна помора іде. Десь появились якісь нігілісти, – Кажуть, що се людоїди, хотять Русь нашу матінку з кашею з’їсти, Перевернути теперішній лад. Все-ді поставлять долі головами: Хлопці будуть тоді вчителя вчить, А як не вміє азбуки, різками. […]...
- Іван Липа – Близнята Іван Липа БЛИЗНЯТА Одна дуже вбога жінка народила двох синів близнят. Якось уночі, коли діти спали в колисці, вона задумалася над їх долею і зажурилася. Жінка сиділа у тяжкій задумі, як раптом біля неї з’явилася людська тінь і запитала: – Чого ти хочеш просити у Долі для своїх дітей? Мати здригнулася… Глянула на тінь, що […]...
- Іван Франко – “Ужас на Русі” Лихо, сусідо! Ой горе нам, свату! Світ вже кінчиться! Вже буря гуде! Чув ти? На нашу нещасную хату, Кажуть, страшенная змора іде. Десь проявились якісь нігілісти – Кажуть, що се людоїди, хотять Русь нашу, матінку, з кашею з’їсти, Перевернути теперішній лад. Все перевернуть униз головами: Учні професора стануть навчать, А як азбуки не вміє – […]...
- Іван Богун – ватажок українського козацтва (за уривками з повісті Я. Качури “Іван Богун”) Ім’я прославленого героя визвольної війни 1648-1654 років, одного з найвидатніших козацьких полковників Івана Богуна донесли до нас історичні думи та пісні. Героїчна постать Івана Богуна приваблювала багатьох українських письменників. Один із них – Яків Качура. У творі Богун змальований у трагічний для нашої країни час – майже вся Україна стогнала під ярмом шляхти. Доведений до […]...
- Іван Сочивець – Нечиста сила Іван СОЧИВЕЦЬ Нечиста сила Давненько це було. Чоловік їде з ярмарки. Їде й радіє, бо добре телицю продав і собі накупив, чого тільки треба. Уже ось і Козероги. До свого села кілометрів з десять лишилося. Тільки спека – дихати нічим. “Скупаюся”, – подумав чоловік. Зупинив коней на обочині дороги, роздягнувся геть-чисто та й поліз у […]...
- Тарас Шевченко – Ой люлі, люлі, моя дитино Ой люлі, люлі, моя дитино, Вдень і вночі. Підеш, мій сину, по Україні, Нас кленучи. Сину мій, сину, не клени тата, Не пом’яни. Мене, прокляту, я твоя мати, Мене клени. Мене не стане, не йди меж люди, Іди ти в гай; Гай не спитає й бачить не буде, Там і гуляй. Найдеш у гаї тую […]...
- Томаш деяк – колискова Кусто Спи дитино, за скойками вікон зимно Сині кити пропливають у склопакеті Складним візерунком інею… слово вимов І їх громади покинуть очей тенета… … а ти відчуєш румбу на пучках пальців Вязкий пост-рок у пульсуючій жилці скроні Вологість плавців, резонанси усіх вібрацій Хребти Атлантиди, занедбані і солоні Щемку причетність до нерву всього океану Що зріс у […]...
- Драч Іван – Біографія П’ять літ минало майбутньому поетові в перший рік Великої Вітчизняної війни, а з Перемоги радів на дев’ятому – народився Іван Федорович 17 жовтня 1936p. в с. Теліжинці на Київщині. Після війни біографія І. драча складалася в прискореному темпі: за десятиліття – до військової служби (1955 – 1958) – він здобув середню освіту, викладав російську мову […]...
- Іван Вишенський (скорочено) – Франко Іван Під безхмарним небом у синьому морі височить зелена Афонська гора. Здається, що вона спить: не оживляють її ні спів, ні сміх, ні розмови. Лише тричі на день лунають сумні дзвони монастирів. “Ті ридання металеві – знак, що хтось розставсь із світом”, і це “щоденна новина”. Хто б не покинув світ – скитник, чернець, послушник (може, […]...
- Актуальність вибору Івана Вишенського в наш час (за поемою І. Франка “Іван Вишенський”) Актуальність вибору Івана Вишенського в наш час (за поемою І. Франка “Іван Вишенський”) Коли читаєш поему Івана Франка “Іван Вишенський”, то відчуваєш, що кожний рядок, кожне її слово звернене до нас сьогоднішніх. Афонський чернець надзвичайною силою свого красномовства став на захист українства, виступив проти нищення народу, його віри і мови. І це був його вибір, […]...
- Іван Франко – данилові Млаці. 2-а частина Не впору був твій плач і сміх, не впору, То й кпились люди з сліз і з сміху твого. Твій жаль об тім нагадує дурного – Прости на слові – Павлуся істор’ю. “Йди в світ, Павлусю, й тям, що говорю, – Казала мати. – де вгледиш якого При добрім ділі, то вклонись до нього. Й […]...
- Іван Андрусяк – Шевченко Я зашкодив сатані і тепер діла пропащі Із кумедних валунів обізвався дикий пращур Перестріне на валу і гаркаво засміється Гляньте юному ослу чорна жриця віддається Я забуду прорости на задвірках сеї мови Де літаючи кроти будуть свідками єгови Де повітряні шари як модерні одаліски Де у прихистку чадри верховодять голі мізки Але хай живуть усі […]...
Твір опис улюблена вулиця.