Іван Світличний – Парнас

Related posts:

1. Іван Андрусяк – Гуцули Ми лишилися там, де осінній туман. Нас ніколи нема. Нас давно вже не буде. І Говерла-гора, і гора Піп-Іван Обернулися в будень, У будень, у будень… ПорозПисаний Камінь свавіллям імен, За якими пітьма, за якими провалля. Ми лишилися там, де простуджений день – Як розсерджений кальвін. Нам кричить вже не горлом а раною світ, Але […]...
2. Іван Світличний – Моя свобода Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою, Свободу за любов мою Хоч і накласти головою, А бути все ж самим собою, – Не проміняю на твою, Ліврейську, жебрану, ледачу, Вертку, заляпану, як здачу, Свободу хама й холуя. Несу свободу в суд, за грати, Мою […]...
3. Іван Світличний – В. Стусові У нас нема Зерна неправди за собою Т. Шевченко Коли твій вистражданий злочин – Твоя окрадена любов, Тоді нехай в чаду обмов Ганьблять тебе ганьбою збочень, Відступництва, і зрад, і змов, – Той чорний суд тобі ніпочім. І ти в пусті й холодні очі, Як в прірву, глянеш знов і знов. І будуть глузи, глум, […]...
4. Іван Світличний – Н. Світличній У світі пошесті і змору, Німотності і глухоти, Де мудрі муштрою менти Лінчують душі без розбору, – Там пісня, витвір висоти, Свободи й пружного простору, Шугнула вільним птахом вгору, У вир! У небо! У світи! Ривком відчаєного тіла Роковано залебеділа В святій готовності офір, Та, браконьєрським залпом в небо Підтята – легендарний лебідь, – Упала […]...
5. Іван Світличний – Тюрма Ми серцем голі догола. Т. Шевченко В тюрмі, за гратами, в неволі Мені приснилася… тюрма. Але не ця. Ні грат нема, Ні варти. І всього доволі. І світ – ідилія сама. І люди – стовпище моголів З кокардами, а серцем голі: Кричать, а мова в них німа, Полуда очі заступила, На світ їм глянути несила, […]...
6. Іван Світличний – Провина Великий гріх на серці я ношу. В. Стус Я винен, браття. Всі ми винні. Наш гріх судитимуть віки За беріїв, за Соловки, За чорні, зганьблені, злочинні Перегвалтовані роки, За куці істини нізчимні За те, що унтери причинні Нам кастрували язики, За довбані в катівнях ребра, За реабілітанські жебри, За небо гратами рябе,- Судіть менезнижки, cудіть […]...
7. Іван Світличний – Шевченко Люблю Отчизну я, Но странною любовью. М. Лєрмонтов У мене дивна. Не прикрюся, коли я знов Не догодив вам. І байдуже, чи мій дантес Любов ту визнав. Вітчизна – це не хтось і десь, Я – теж Вітчизна. Не раб нікому й не слуга На побігеньках, Я ласки не запобігав І в неї, неньки. І […]...
8. Іван Світличний – Випадковий сонет Я – випадок. Я із закону випав І впав у винятковість, як у сон. Але не любить винятків закон. Хоча – хіба це вибрик? виклик? випад? І все ж я, випаденець, під замком Сиджу собі, некондиційний виплід, Складаю іспит на циганський випіт (Колись би вже… .. корова язиком). Бо що як всі захочуть випадати? Хто […]...
9. Світличний Іван – Біографія Іван Олексійович Світличний (20 вересня 1929, с. Половинкине, Старобільський район, Луганська область – 25 жовтня 1992, Київ) – літературознавець, мовознавець, літературний критик, поет, перекладач, діяч українського руху опору 1960-1970-их років, репресований. Лауреат державної премії України імені Т. Г. Шевченка. Брат Світличної Надії Олексіївни. Походить Іван Світличний із селянської родини. до школи пішов у с. Половинкиному […]...
10. Духовна драма Шевченка Іван Світличний Іван Світличний ДУХОВНА ДРАМА ШЕВЧЕНКА Кохайтеся, чорнобриві. Та не з москалями, Бо москалі – чужі люде, Роблять лихо з вами. Коли цю моральну сентенцію, що нею починається Шевченкова “Катерина”, вважати лейтмотивом поеми, ідеєю, що організовує поетичну структуру твору, тоді мало важить, як витлумачуватимуться інші мотиви та образи: в усіх випадках трагедія Катерини не переростає рамок […]...
11. Боги і Наволоч Іван Світличний Іван Світличний БОГИ І НАВОЛОЧ Хто з нас, поклонників і шанувальників поетичного таланту Михайла Стельмаха, читаючи його величезну епопею з життя українського села, разом з тим не мріяв: а що, якби М. Стельмах, з його талантом і авторитетом, створив щось подібне з життя сучасного, сказав своє вагоме слово про наше наболіле і пекуче! Певна річ, […]...
12. Нові Поезії (неперіодичне видання так званої Нью-Йоркської групи) Іван Світличний Іван Світличний “НОВІ ПОЕЗІЇ” (неперіодичне видання так званої Нью-Йоркської групи) Певне, кожному емігрантові, духовно зв’язаному з вітчизною, доводиться нелегко. Але поетові, що вже за своїм фахом не може не жити думами і сподіваннями свого народу, очевидно, вдесятеро важче. Традиційний тип поета-громадянина на еміграції, мабуть, взагалі неможливий. Але навіть поет, що уникає публіцистично-громадянських мотивів, але не […]...
13. Парнас Парнас – гора в Греції, де, за еллінськими міфами, мешкали музи на чолі з богом поезії та сонця Аполлоном. Слово П. вживається як символ мистецтва (поезії зокрема), як найвищий рівень художньої досконалості, хоч подеколи автори вкладали в нього і дещо відмінний зміст, як-от М. Зеров, котрий писав у сонеті “Pro domo”: Класична пластика і контур […]...
14. Дмитро Загул – “І невже ж це правда, що напередодні… “ І невже ж це правда, що напередодні Вічної руїни, певного кінця Освітило сонце на краю безодні Променем надії змучені серця? Ні! Я вам не вірю, що кінець так скоро, Що й оця надія згине з нами враз. Що впаде остання нетривка опора І безодня чорна поховає нас. Ні, я вам не вірю, що даремна праця, […]...
15. Вивантаження граніту – драч Іван Сивий, аж замислений, Крихкий на пругах Граніт кострубатий до пальців липне. Шпурляю – і він гоготить в ногах, Влягаючись тілом в земні заглибини. Рожевий, смугастий – в променях мліє. В кожнім кристалі вогні полискують – І падас сонце направо й наліво Верткою мигливою блискавкою. На іскри дробиться, вщухає, тихне. Полами витрем замурзані чола ми. Зцупимо, […]...
16. Іван Франко – Сікстинська Мадонна Хто смів сказать, що не богиня ти? Де той безбожник, що без серця дрожі В твоє лице небесне глянуть може, Неткнутий блиском твої красоти? Так, ти богиня! Мати, райська роже, О глянь на мене з свої висоти! Бач, я, що в небесах не міг найти Богів, перед тобою клонюсь тоже. О бозі, духах мож ся […]...
17. Іван Франко – “Веснянії пісні… “ Веснянії пісні, Веснянії сни, Чом так безутішні, Безвідрадні ви? Чи для вас немає Зелені в лісах, Чи для вас не сяє Сонце в небесах? Чи для вас весела Квітка не цвіте, Що лиш вбогі села, Людський біль здрите? Ох, живі діброви, Ясний сонця світ, Лиш життя, любови В людських душах ніт! Втішно птиця лине, Гамір, […]...
18. Іван Франко – Не надійся нічого Як ти могла сказати се так рівно, Спокійно, твердо? Як не задрижав Твій голос в горлі, серце в твоїй груді Биттям тривожним не зглушило ті Слова страшні: “Не надійся нічого!” Не надійся нічого! Чи ти знаєш, Що ті слова – найтяжчая провина, Убійство серця, духу і думок Живих і ненароджених? Чи в тебе При тих […]...
19. Іван Франко – Супокій Супокій – святеє діло В супокійнії часи, Та сли в час війни та бою Ти зовеш до супокою – Зрадник або трус єси. Бо коли народи в згоді Враз працюють, щоб природі Вирвать тайну не одну, В тьму життя влить світла досить, – Горе тому, хто підносить Самовільную війну. Та коли в робучу пору В […]...
20. Іван Франко – “Жіноче серце! Чи ти лід студений… “ Жіноче серце! Чи ти лід студений, Чи запашний, чудовий цвіт весни? Чи світло місяця? Огонь страшенний, Що нищить все? Чи ти, як тихі сни Невинності? Чи як той стяг воєнний, Що до побіди кличе? Чи терни, Чи рожі плодиш? Ангел ти надземний Чи демон лютий з пекла глибини? Чим б’єшся ти? Яка твоя любов? В […]...
21. Іван Драч – Вивантаження граніту ІВАН ДРАЧ ВИВАНТАЖЕННЯ ГРАНІТУ Сивий, аж замислений, крихкий на пругах Граніт кострубатий до пальців липне. Шпурляю – і він гоготить в ногах, Влягаючись тілом в земні заглибини. Рожевий, смугастий – в променях мліє. В кожнім кристалі вогні полискують – І падас сонце направо й наліво Верткою мигливою блискавкою. На іскри дробиться, вщухає, тихне. Полами витрем […]...
22. Агатангел Кримський – З гайневих пісень Я квітку кохаю. Котрую ж – не знаю І гину з нуди. Побачу цвіточок, дивлюся в віночок. Щоб серце знайти. Все пахне, розквітло… Вечірнеє світло… Лящить соловей… Шукаю я серця, що любо так б’ється, Не так, як в людей. Лящищ, соловію?.. Я все розумію З жальких твоїх дум. В обох нас знемога, і сум, і […]...
23. Микола Руденко – Океан не випити до дна Океан не випити до дна. Вічність є одна, лише одна. То чого ж я зморено тремчу, Коли бачу спалену свічу? Чом живу із відчуттям вини, Коли хтось лягає до труни?.. Бо в ту мить померли всі дива: Без людини вічність – удова. Без людини Всесвіту нема – Всюди тільки глухота німа. То невже наш вік […]...
24. Іван Андрусяк – Простацький силогізм Запусто не дістанеш нічого путнього Захід сонця запусто Значить захід туфта Але щоби обригати кльозет класної ресторації Треба заплатити за горілку Ergo Кльозет є кайф А захід сонця ні Та я вам скажу все це бридня Що захід сонця А що виходок в нічнім ресторані Принципової різниці не бачу...
25. Іван Франко – Поєдинок Клубами вився дим. Ревли гармати, Свистіли кулі, мов незримі змії, Сичали, вились, лускали гранати. Красили землю струги кров’янії, І рвались серця, повні сил, відваги, В крові тонули тисячні надії. Униз валились найпишніші стяги, Валились трони, що ще вчора, певно, Й не думали дожити до зневаги. В ряді борців, заляканий смертельно, Блідий, в знесиллі, пилом весь […]...
26. Товаришам з тюрми – Франко Іван Обриваються звiльна всi пута, Що в’язали нас з давнiм життем; З давнiх брудiв i думка розкута – Ожиємо, брати, ожиєм! Ожиємо новим ми, повнiшим I любов’ю огрiтим життєм; Через хвилi мутнi та бурливi До щасливих країв попливем. Через хвилi нещасть i неволi, Мимо бур, пересудiв, обмов, Попливем до країни святої, Де братерство, i згода, й […]...
27. Богдан Согор – друг Хоч ми з тобою дуже різні люди, І кожен стежкою життя окремою біжить, Але я вірю, так назавжди буде, Цій дружбі сильній суджено назавжди жить. Бувають дні, коли в душі тривога, І зрозуміти біль сердечний, В стані ти лишень, В ці миті-ти найкращий лік, і безперечно, Розбити здатний смутку камяну мішень. Слова твої для мене […]...
28. Іван Франко – “Ще щебече у садочку соловій… “ Ще щебече у садочку соловій Пісню любую весноньці молодій, Ще щебече, як віддавна щебетав, Своїм співом весну красную вітав. Та не так тепер в садочку, як було: Вечір в маю, співом все село гуло, По вулиці дівчатонька, наче рій, На вишеньці висвистує соловій. Не так нині, як бувало! Півсмерком Не йдуть селом дівчатонька ходірком, Не […]...
29. Іван Франко – Рідне село І знов я бачу тя, село моє родинне, Як бачив тя тоді, коли життя дитинне Плило, немов малий потічок серед трав, Що в’єсь несміло між дрібними камінцями. Дрібних утіх і я тут зазнавав, Задля дрібних гризот лице росив сльозами. Тоді цікаво ще на світ я поглядав, Не знав, що далі там, за твоїми хатками, За […]...
30. Іван Франко – N. N. (“Виступаєш ти чемно, порядно… “) Виступаєш ти чемно, порядно І говориш розумно і складно, І лице твоє гарне та ясне – Заглядиться дівча не одно, – Та мене щось відтручує власне, І смутить, і тривожить воно. Все здається мені, що налитий Ти сльозами і кров’ю селян, Що людською ти кривдою ситий, Що твій батько – дерун і тиран, За життя […]...
31. Аня Тет – Розігнати б печаль – журливу Розігнати б печаль – журливу, Позбирати б з очей вологу.. Озирнись! .. Хай вщухає злива – Дай зійти знову сонцю – змогу.. У обіймах хмільної ночі – Не зови в гості сум.. Не треба! Чуєш? .. Зорі, здаля – шепочуть, Що забуті вже всі.. – до тебе.. © Аня Тет...
32. Живу у світі сам Живу у світі сам, Живу як квітка: Цвіту, і в’яну, й помираю враз… Не бачу друзів, Виходжу з дому рідко, Бо не терплю життя свого сарказм… Я не шукаю смерті, Бо не знаю, Куди я після смерті попаду, Тому живу так довго Й не вмираю – Тримаю я життя на поводу… ....
33. Іван Котляревський – Віють вітри, віють буйні Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться. О, як моє болить серце, А сльози не ллються. (2) Трачу літа в лютім горі І кінця не бачу, Тілько тоді і полегша, Як нишком поплачу. (2) Не поправлять сльози щастя, Серцю легше буде, Хто щасливим був часочок, По смерть не забуде… (2) Єсть же люди, що і […]...
34. Ольга Анцибор – В саду (переклад з Андрея дементьева) Другу добу Дощ не вщухає І птахів наче Вітром вимело. А ти, як і раніш, Співаєш, Не знаю Як тебе по імені. Тебе не видно- Ти малий. Лиш гілка Тихо коливається. І чому ж це в такій імлі. Тобі так весело співається....
35. Іван Андрусяк – Святий Йосиф З усіх католицьких святих Йосифа шаную найбільше Бо не був він ані мазохістом Ані жодим іншим збоченцем А лиш фахівцем Скрізь зі своєю сокирою Бо без сокири Чувся калікою І хоч було йому тяжко Виховувати дитину Про котру знав Що не була його сином Тільки бога Або ще когось Та коли утікали від поліції Ночами […]...
36. Іван Франко – На суді Судіть мене, судді мої, Без милості фальшивої! Не надійтесь, що верну я З дороги “нечестивої”, Не надійтесь, що голову Пред вами смирно схилю я, Що в добрість вашу вірити Буду одну хоч хвилю я. Судіть мене без боязні – Таж сильні ви, то знаєте! Судіть без встиду, таж ви встид На прив’язі тримаєте; Судіть, як […]...
37. Іван Андрусяк – здиміє раптово і напружено Здиміє раптово і напружено В реверанси зношених осель Те що перетравлюване душами Хлюпотіло й пінилось – усе Викришиться білим по червоному На солодку паморозь листа Агіографічними іконами Заростуть покинуті міста Епізодом схрещеної немочі Худорлява содомія слів Непереосмислені на ревище Ми усе повернемо землі Віддамо холодною розплатою Так жорстоко як самим собі Золотого бога голу статую […]...
38. Іван Вишенський (дуже стисло/скорочено) – Франко Іван Поема Присвячую А. Кримському І Мов зелена піраміда На хвилястім синім полі, На рівнині лазуровій Велетенський ізмарагд, – Так облита дивним морем, Під безхмарним теплим небом Зноситься, шумить, пишаєсь, Спить Афонськая гора. Унизу, де з хвиль кипучих Гранітові сірі скали гордо, Просто вгору пнуться – Стіни, колоси, стовпи, – Там внизу музика дика Не вгаває […]...
39. Микола Хвильовий – “Увечері проходжу по майданах… “ Увечері проходжу по майданах І гамір залишаю позаді. І слухаю (за містом, на горі), Як шелестить трава І коні хвиль басують На за? водях ріки Мовчазної. І от – Тривога, коні, зойк Чаїний, І бунтом пахне баговиння. У золотих обіймах сонця Я бачу марево примар. А там, за хуторами, Вітри і гони (бій! тромбони!), Гудуть […]...
40. Яна Мельник – Розмовляла з небом я учора Розмовляла з небом я учора, Промовляла пошепки слова І здалась душевною розмова Адже, говорила тільки я. Розказала все, що наболіло, Поділилась тим чим дорожу – Як мені обпалювали крила, А мені здавалося – лечу. Розказала, як завжди чекаю, Як надіюсь, вірю, як живу… Як молитвами у Господа благаю Берегти всіх тих кого люблю… І нічого […]...