Іван Світличний – Провина

Related posts:

1. Іван Світличний – Тюрма Ми серцем голі догола. Т. Шевченко В тюрмі, за гратами, в неволі Мені приснилася… тюрма. Але не ця. Ні грат нема, Ні варти. І всього доволі. І світ – ідилія сама. І люди – стовпище моголів З кокардами, а серцем голі: Кричать, а мова в них німа, Полуда очі заступила, На світ їм глянути несила, […]...
2. Іван Світличний – Н. Світличній У світі пошесті і змору, Німотності і глухоти, Де мудрі муштрою менти Лінчують душі без розбору, – Там пісня, витвір висоти, Свободи й пружного простору, Шугнула вільним птахом вгору, У вир! У небо! У світи! Ривком відчаєного тіла Роковано залебеділа В святій готовності офір, Та, браконьєрським залпом в небо Підтята – легендарний лебідь, – Упала […]...
3. Іван Франко – На суді Судіть мене, судді мої, Без милості фальшивої! Не надійтесь, що верну я З дороги “нечестивої”, Не надійтесь, що голову Пред вами смирно схилю я, Що в добрість вашу вірити Буду одну хоч хвилю я. Судіть мене без боязні – Таж сильні ви, то знаєте! Судіть без встиду, таж ви встид На прив’язі тримаєте; Судіть, як […]...
4. Іван Світличний – Парнас І враз ні стін, ні грат, ні стелі. Хтось невидимий ізбудив Світ Калинцевих візій-див, Драчеві клекоти і хмелі, Рій Вінграновських інвектив, Чаклунство Ліни, невеселі Голобородькові пастелі І Стусів бас-речитатив. Парнас! І що ті шмони й допит? Не вірю в будень, побут, клопіт – В мізерію, дрібнішу тлі. Вщухає суєтна тривога. І в небесах я бачу […]...
5. Іван Світличний – Шевченко Люблю Отчизну я, Но странною любовью. М. Лєрмонтов У мене дивна. Не прикрюся, коли я знов Не догодив вам. І байдуже, чи мій дантес Любов ту визнав. Вітчизна – це не хтось і десь, Я – теж Вітчизна. Не раб нікому й не слуга На побігеньках, Я ласки не запобігав І в неї, неньки. І […]...
6. Іван Світличний – Моя свобода Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою, Свободу за любов мою Хоч і накласти головою, А бути все ж самим собою, – Не проміняю на твою, Ліврейську, жебрану, ледачу, Вертку, заляпану, як здачу, Свободу хама й холуя. Несу свободу в суд, за грати, Мою […]...
7. Іван Світличний – В. Стусові У нас нема Зерна неправди за собою Т. Шевченко Коли твій вистражданий злочин – Твоя окрадена любов, Тоді нехай в чаду обмов Ганьблять тебе ганьбою збочень, Відступництва, і зрад, і змов, – Той чорний суд тобі ніпочім. І ти в пусті й холодні очі, Як в прірву, глянеш знов і знов. І будуть глузи, глум, […]...
8. Іван Світличний – Випадковий сонет Я – випадок. Я із закону випав І впав у винятковість, як у сон. Але не любить винятків закон. Хоча – хіба це вибрик? виклик? випад? І все ж я, випаденець, під замком Сиджу собі, некондиційний виплід, Складаю іспит на циганський випіт (Колись би вже… .. корова язиком). Бо що як всі захочуть випадати? Хто […]...
9. Боги і Наволоч Іван Світличний Іван Світличний БОГИ І НАВОЛОЧ Хто з нас, поклонників і шанувальників поетичного таланту Михайла Стельмаха, читаючи його величезну епопею з життя українського села, разом з тим не мріяв: а що, якби М. Стельмах, з його талантом і авторитетом, створив щось подібне з життя сучасного, сказав своє вагоме слово про наше наболіле і пекуче! Певна річ, […]...
10. Світличний Іван – Біографія Іван Олексійович Світличний (20 вересня 1929, с. Половинкине, Старобільський район, Луганська область – 25 жовтня 1992, Київ) – літературознавець, мовознавець, літературний критик, поет, перекладач, діяч українського руху опору 1960-1970-их років, репресований. Лауреат державної премії України імені Т. Г. Шевченка. Брат Світличної Надії Олексіївни. Походить Іван Світличний із селянської родини. до школи пішов у с. Половинкиному […]...
11. Духовна драма Шевченка Іван Світличний Іван Світличний ДУХОВНА ДРАМА ШЕВЧЕНКА Кохайтеся, чорнобриві. Та не з москалями, Бо москалі – чужі люде, Роблять лихо з вами. Коли цю моральну сентенцію, що нею починається Шевченкова “Катерина”, вважати лейтмотивом поеми, ідеєю, що організовує поетичну структуру твору, тоді мало важить, як витлумачуватимуться інші мотиви та образи: в усіх випадках трагедія Катерини не переростає рамок […]...
12. Нові Поезії (неперіодичне видання так званої Нью-Йоркської групи) Іван Світличний Іван Світличний “НОВІ ПОЕЗІЇ” (неперіодичне видання так званої Нью-Йоркської групи) Певне, кожному емігрантові, духовно зв’язаному з вітчизною, доводиться нелегко. Але поетові, що вже за своїм фахом не може не жити думами і сподіваннями свого народу, очевидно, вдесятеро важче. Традиційний тип поета-громадянина на еміграції, мабуть, взагалі неможливий. Але навіть поет, що уникає публіцистично-громадянських мотивів, але не […]...
13. Микола Руденко – Провина перед Всесвітом З тобою разом народилось Слово, Якому слід звучати на вітрах І проростати правдою в дворах, Та ти побачив: люди, наче сови, Мовчать – Бо ними володіє страх. Принишклі, без’язикі, між хатами Вони покірно в сутінки бредуть. Над ними тисне темряви могуть. Ти теж мовчиш. Тремтячими вустами Ворушиш – Та тебе ніде не чуть. А слово […]...
14. Іван Франко – думка в тюрмі Ой рано я, рано устану, На яснеє небо погляну, А небо, як синій кришталь, А в серці важкий сум і жаль. Всміхається небо без зміни, Глядить на тюремнії стіни, А стіни пожовкли від сліз, Що ними просякли наскрізь. Гей, яснеє небо, чому ти Глядиш, так весело всміхнуте, Пощо в ту проклятую кліть Ти шлеш такий […]...
15. Іван Андрусяк – Субота Ах який колосальний вечір Море горілки море пива А тоді борюкання За кулісами раю За гратами кухні Поміж плюшевих штор Так витікає з мене Надмірна енергія Молодості Можливо Я міг би вилити її в щось інше Приміром написати кілька репортажів Про перспективи розвитку малих міст Але Мав я в дупі малі міста Мав я в […]...
16. Іван Андрусяк – не протерти потолами цю траву Не протерти потолами цю траву Не стелити попід ребра як верету Я нагадую зістарену сову Що впивається на покидьках бенкету Я занадто цим потворам потурав Трубадурив анемійне безголов’я Підмішаю у вино дванадцять страв Випиваю за чумне своє здоров’я Понадкушую весільні калачі Та й пошвендяю корчами в каземати А назавтра позлітаються сичі З-під трави мене по […]...
17. Іван Франко – “Не винен я тому, що сумно співаю… “ Не винен я тому, що сумно співаю, Брати мої! Що слово до слова нескладно складаю – Простіть мені! Не радість їх родить, не втіха їх плодить, Не гра пуста, А в хвилях недолі, задуми тяжкої Самі уста Їх шепчуть, безсонний робітник заклятий Склада їх – сум; Моя-бо й народна неволя – то мати Тих скорбних […]...
18. Катя Гуйван – В душі пахне м’ятою В душі пахне м’ятою. В думках все обірвано… Ми були невільними… Ми стали невірними… Тепер все за гратами… В душі пахне м’ятою… Нам більше не байдуже На сказані видумки… Думки – то є вигуки… А ми – швидше, вибрики… Все сказане – вигідно… Несказане – байдуже… В очах синя плутанка… В руках – тільки дотики… […]...
19. Іван Андрусяк – вірність безжальна предвічного голосу Faithfully tinying at twilight voice… Вірність безжальна предвічного голосу З тліну безмірного крекче судьба: Знову (у кожнім найменшому волосі) Безповоротність часу проступа Чистою правдою лиш особливе Серця терпіння в огромі страху; Кожного птаха мовчання згірдливе Хто відтерпіти згодиться в гріху – зараз, відтятий від щастя-над-щастя Шепотом шепоту твого, готовий (в’язень безстрашний в мурованій пастці Мініатюрний […]...
20. Іван Андрусяк – депресивний синдром Оксані 1. Жовтий вечір. Оранжеві свічі. Кварта вицвілого вина. Ти вина моя перша і вічна. Ти єдина моя вина. По дорозі безпечної долі, По дорозі битого шкла Я несу тебе, вірну і голу, Не втираючи осінь з чола. Ти мовчиш. Ти повинна мовчати. З-під зачинених мертво очей Тихо сочиться страх дитинчати І повільно по щічці […]...
21. Іван Андрусяк – чого мені далі чекати жінки і вода Чого мені далі чекати жінки і вода Піски і дерева в руці череватого будди І тихий коханець покірно іде по слідах Цитуючи коло за колом лукаві талмуди І день вимиває розморені шпальти млина Гартоване мливо розсовує в білі тераси І глина неначе дружина покірна й сумна Чужі кораблі вимальовує з іконостасу Чому я тоді забуваю […]...
22. Іван Андрусяк – здається ми перестаємо слухати Здається ми перестаємо слухати Такою безневинною печаль Скрадається вкороченими звуками В яких живого імені не жаль Код бездоріжжя: ребра і вино Триматися як поручень на кризі За те що доручити не дано Своїй останній невмирущій книзі За те що бог під ребрами зійшов Гаряче лезо а кістки холодні За те що не розсмоктується шов У […]...
23. Іван Франко – “Бувають хвилі – серце мліє… “ Бувають хвилі – серце мліє І скорбних мислей рій летить, Мов чорна хмара небо криє І грім у хмарі гуркотить. І поглядом німої злоби Гляджу на небо й світ живий І жду, що з земної утроби Ось-ось прорвесь огонь страшний І вмить спалить всю землю тую З всіма неправдами її, Перелама хаос твердую Шкарлущу скріплої […]...
24. Іван драч – Чому ти серце, все болиш частіш? Чому ти серце, все болиш частіш? Пора б тобі вже бути бронзовіш, А ти кипиш, од муки розпанахане, Вогонь горить буйніш – не тихне і не тахне. Я чую, як в мені у золотім вогні Жар-птиця фенікс зводиться на дні, Як бавить пір’я, як поводить оком І в кожні пологи разить електрошоком. До краю розшматовує […]...
25. Іван Андрусяк – ці тексти як жінки Ці тексти як жінки регочуть віддаються Виношують тремтять від дотику руки А їхній чорний трон на паперовім блюдці Немов старий магніт притягує зірки Їм сниться по ночах шалений шов бетону Підземної стіни точений барельєф І місяць як кольє стискає плоть червону І венам золотим розлитись не дає Ці тексти як жінки вони старіють зранку Але […]...
26. Іван Андрусяк – діагноз Офелії Обліт завершених птахів На полі батька або духа Червона сонця потерюха Згортається в несупокій На горло саду покарай На тінь зелену на карету На золотих підніжках в лету Перегортається цей край Карбідом жовтого жалю Перегортає датська осінь Довкруж акустики доносів Хтось тихо виплюне люблю Хтось черепом означить порт Де сарана дрімає в сотах Убивство діда […]...
27. Іван Андрусяк – це розріджене повітря не закінчиться ніколи Це розріджене повітря не закінчиться ніколи Ніби варвар в стійлі папи ні стояти ні втекти Люмпен вирвався на волю алебарди стали колом З-під землі уже прозрілі повилазили кроти Це траяновій побіді так радіє поліс нині Ти видовище до тебе хліб роздали і вино Вовк повинен бути вбитим вовк повинен бути винен Вовк також колись повинен […]...
28. Іван Андрусяк – Предтеча 1. Набридло дертися в пресвітери Бо на пораненій горі Виписують дражливі літери Архістратиги комарі А інші версії заказані Тому ховайся в рукавах Бо крізь твоє гебрейське казання Зростає прерійна трава І не зітхнути цими горами І не розгледіти з вікон Як над окрушинами хворими Витає прерійний дракон 2. Може здатись на котячу милість І заночувати […]...
29. Іван Андрусяк – такою зимою безкровно неначе потребою Такою зимою безкровно неначе потребою Бажаєш розбити або навпаки замести Вкорочене небо ніким випадковим не гребує Коли замість тебе так лячно сухі храбусти Коли відступаючи правою з поля до озера Надіюсь повірити комусь такому як сам Ламкого дощу як покірну дещицю молозива Скрипучого сміху розплавити знічений сад Це там де чатують дерева і води розхристані […]...
30. Жартівлива балада про випрані штани – драч Іван Ніч розписала небо В синю домашню вазу. Захлинулася електричка. Комар в спориші принишк. Замурзався я на роботі – І мати примітила зразу Заплямлені солідолом ще путні Сірі штани. Баняк на плиту поставила. Дістала з полиці мило. А місяць у білих споднях З батьком у шахи грав. Далеко овогнене місто На сон голубий мостилось. Смачною була […]...
31. Іван Андрусяк – Облога Василеві Герасим’юку 1. Якщо ніхто якщо нікого Якщо нікому доведеш Що вороги пливуть до бога Як поцілунки на манеж Що королям на цілий вечір Розтасувати короля Що скатертиною предтечі Живе і крутиться земля Де золоченою травою Кошлатих воїнів шляхи А хто вернувся за тобою Того замінимо ніким Переживемо хвилі сонні На прю до вежі меч […]...
32. Іван Андрусяк – З циклу “Води” 1. І цей рубець До серця мурахи Де крихітка теплого меду В згустку смоли Ти відпустила його у сад Ти знала висохнуть крильця на сонці Ворсинками вкриються пальці Скорчені для тятиви І тільки з кмину Сочилась живиця Тонка Як приручений світ у печері І цей рубець Під крилом кажана Стрілу вигойдує Хризантема і він Помруть […]...
33. Юрій-Осип Федькович – А хто винен? А ХТО ВИНЕН? \”Маю воли, маю поле, Та не маю свої долі. А хто винен? – Вуйко винен, Бо вженити мня повинен. Да ні з кралев, да ні з панев, А з сусідков Оксанов!\” Отак, верста з верчорниці, Олесик співає. Вуйко чує, та сміється, Та вусом моргає: \”Облизень вам та ячмінь вам, Ви, молокоблюди!.. А […]...
34. Іван Андрусяк – за димом за струпом невидимі інші стихії За димом за струпом невидимі інші стихії Хорує над хором розгорнута кара нудьги Учора сказали вертайте голоблі на київ Сьогодні мовчали у степ розгортайте сніги І дні непокірні як прісні водойми довкола Понуро і довго блукають лякають бредуть Вдягати попруги заучено мимрити ролі І коней пускати в заплаву коли проростуть Безбожної тварі надихано в пору […]...
35. Іван Андрусяк – найперше сни мої були The first of all my dreams… Найперше сни мої були Коханцем, що його вели Чуття (замріяного) крізь Зелений містерійний ліс Аж тут вривався інший сон – Скажене небо; листя сонм У танці дикому (довкруж Двох зляканих невинних душ) Та скоро згас і цей порив: У велетня лиш два малих Дитячих сни (як ляльки дві) Під […]...
36. Ольга Анцибор – дай мені, Боже, чоловіка Дай мені, Боже, чоловіка, Того, що палко я люблю. Я знаю, що це гріх великий, Та всеодно тебе молю. Тебе благаю на колінах, Цей гріх мені прошу простить, Бо дні й роки летять невпинно, А серце любить і болить. Я зла нікому не бажаю, Не хочу кривди і жалю. Хай тільки він мене кохає, Бо […]...
37. Іван драч – Весняна акварель Це вже не сон – це сон-трава Гущінь замшілу прорива, І ніжним чадом, чудом чистим Бузкова свічка понад листом Вже злотом-пломенем жива. Це вже не сон – це вже котики Сидять на лозах в сні екзотики, Мурличуть хижо, мають запити Рій бджіл у пазурі спацапати, Продмухують пухнасти ротики. Це вже не сон – це вже […]...
38. Іван Андрусяк – гортанний – в захід – аспера Гортанний – в захід – аспера Перистий – в проріз – лист Від патоки до пастора Інкубуси сплелись Перетин слова з променем Вирощує церкви Горбатого до повені Виводять з голови До негра як до пристрою Підключимося ще Населення не приросту А простору рече Уже стирає курява Корону й ширину І свастика накульгує На ніженьку єдну […]...
39. Іван Андрусяк – Одинадцятилітній закоханий Клякса плакса Чого плачеш Моя мила поїхала далеко І вже ніколи її не побачу А скільки тобі років Одинадцять Фе такий великий і плачеш Ні я ніколи не плачу Навіть коли розіб’ю коліно Але сьогодні Мене дуже болить серце В такому віці серце Так пане справді серце Я завеликий щоб плакати Але замалий щоб кохати […]...
40. Іван Андрусяк – Франко. 1916 Це небо ніби гиргалиця з рук Розлазиться в потріскані судини А ми його збирали і садили На полі брані свій порожній звук Не молотом не ломом не кайлом Не помелом на коло вітрогону Ми просто утекли від забобону В останнє недоступне ремесло Ми голосно вдягнули самоту Шахтарських брухтом завтрашньої маски Регіно поверни мене будь ласка […]...