Іван Вовчок – Головне не забути той вир емоцій



Головне не забути
Той вир емоцій
Щоб з часом збагнути,
Що ти моя осінь.
Відкритись для снігу
І теплого сонця.
З дощем твоїм піду
Завмерши в долоньці
І більше не повернусь…

Руками обличчя
І пестив і гладив.
Якби ж то не сон –
Серця в унісон.
Немов з потойбіччя
Всі ті протиріччя,
Яким ти не зрадиш…

Це так тривіально,
До біса знайомо.
Як завжди фатально…
Та я тут свідомо.
Це вибір не мозку,
А щось в животі.
Немов каплі воску
На шкірі моїй.

Ти все ж таки є…
Хоч зовсім не поряд.
Душа моя п’є.
І не витримав дотик
Презирства й жалю
Яким переповнений
Твій погляд
У сні… коли я засну…

Ти снишся мені,
Мій дивний наркотик…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




З усіх утрат утрата часу найтяжча.
Ви зараз читаєте: Іван Вовчок – Головне не забути той вир емоцій
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.