Іван Вовчок – Святкуєш свято незалежності?
Святкуєш свято незалежності?
А прадід твій в могилі плаче.
Бо день цей рівний протилежності.
Ти придивись детальніше, читачу,
Поглянь які протерті ті коліна.
Ніколи ще не падав так козак.
Тобі вже не належить Україна,
Її прибрав до рук хижак.
Вставай, козаче, годі було спати!
Невже тобі ще не набрид диктат?
Нема чого надалі вже чекати
Нічого путнього не скаже депутат.
Чи ти ще слухаєш що скаже президент?
Для нього ми маленькі стада.
Сидить на троні наче в фільмі той “доцент”
І прихвостні його – Верховна Рада.
Прокинься, брате, це твоя земля,
Прострись і крикни “Слава Україні!”
Від цього крику стане серце в москаля,
Підгузки стануть мокрими в кабміні…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Іван Вовчок – Знаєш Знаєш, А я ніколи не був Надпримхливим у виборі, Не зважав на безглузді канони Тупого суспільства, Для таких в голові Є вбудований відділ призирства, Й сатирично оформлені Кожному недругу титули. Я міг вдовольнити всі свої вимоги, Простими подачками… Та зараз коли мій лівий шлуночок Маленького серця розширений, А мозок від опалу Гарячих емоцій прожарений, Я […]...
- Іван Вовчок – Твої руки зігріті чужим теплом Твої руки зігріті чужим теплом Серце бється заради погляду, А душа мріє бути поруч, разом Та мені не приборкати холоду… Ти холодна до мене та всеж, Я смиренно до цього ставлюся. Бо моїм почуттям нема меж, Я залежний від тебе, в цім каюся. Ти далеко, хоч справа не вцьому В нашій прірві нема величин, На […]...
- Іван Андрусяк – це дуплаве свято генералів Це дуплаве свято генералів Нині тут забава навпаки Голови на плечах догорають Ніби розцяцьковані свічки Падають посоловілі звізди В келихи з отруєним вином Господи тобі не все одно Випити чи знов на небо вішати Доливай і не важливо скільки Не доп’єм то най ковтає чорт А солдати лазять по маківках Не запалених іще свічок Сірники […]...
- Іван Вовчок – Без імені Лежить тихенько труп у морзі, Від нього смородом нестерпно тхне. Його знайшли холодним на дорозі Ніхто за старцем важко не зітхне Він жив на вулиці, в коробці І харчувався тим, що десь знайшов. Щоночі розкладав вогонь у бочці, Незавжди на ніч вистачало дров. Але раніше він не був бездомний, Була у нього жінка і рідня. […]...
- Іван Вовчок – Під ліхтарем нічного міста Під ліхтарем Нічного міста, Вдихаю дим, Гарячий і їдкий Твій силует Зявлявся ніжно, А голос шепотів – ” ти мій… “ – Цього не буде! Мовив я, Й “заїхав” кулаком Собі у груди, Кричу в думках Твоє ім’я, Бо рот тримають Мої руки.. Закрий ті очі – Бо мене нама, Розкрий те серце – Там […]...
- Іван Вовчок – Цієї ночі місяць був у повні Цієї ночі місяць був у повні, А я сидів на березі ріки. На теми всякі думав – на любовні, І кидав камені в зірки. Цієї ночі місяць був у повні, А я не спав – не спала мабуть й ти. Бо в голові думки гріховні. Хоч спалені давно у нас мости. Цієї ночі місяць був […]...
- Іван Вовчок – Я покохав тебе миттєво Я покохав тебе миттєво, У туж хвилину як зустрів. І все здалося несуттєво, Так за тобою я шалів. Забилось серденько частіше І закрутилось в голові, Мій голос став чомусь тихіший, Симптоми добавлялися нові Коли дивилась – я відводив погляд, Втікав коли хотіла підійти, Ніяковів, як була поряд, Бо іншого кохала ти. Болить душа і серце […]...
- Іван Вовчок – На смертному одрі Прощатись важко, але як без цього – У всіх нас час спливає непомітно, А мій вже сплив, – та це нічого, Надіюсь, що в кінці побачу світло. До тих хто поруч, першими звертаюсь, Бо перед вами я у вічному боргу, Не завжди правильно чинив, у цьому каюсь, Можливо й покидаю зараз вас тому. Кохана моя, […]...
- Іван Вовчок – Вже двадцять цигарок у попільничці Вже двадцять цигарок у попільничці, Порожня чашка з залишками цукру, Старі вірші лежать в моїй скарбничці, А я із злості у кулак стискаю руку. Із стомленим думками виразом обличчя, Червоними очима від розмитих букв, Аж до межі себе довів до пограниччя, Цією сумішшю із двох простих сполук… До безпідставних і наївних мрій, Я “на приблизно” […]...
- Іван Вовчок – Я горю Я горю Від твоєї іскринки, І водночас Від тебе тону, “час летить Увесь час” Без зупинки Я боюсь, Що прогавлю Й не сплю… Віддзеркалення Блиску в очах, Мерехтіння нічного вогню, Що записані Й грають У снах Ніби фільм, тільки це Наяву… От і знов Від іскринки горю…...
- Іван Вовчок – Кінець? Невже дійшов я до кінця?- Закінчилась дорога під ногами, Як не довершена картина у митця, Я малював її безсонними ночами. В кінці дороги вершник показався Окутаний пітьмою і вогнем, Він в мене своїм поглядом врізався І аж зливався у ночі з конем. Той вершник – смерть, як ви вже здогадались, Прийшов забрати дух мій в […]...
- Іван Вовчок – Танок янгола Так витончено рухається в танці І ніжно грає фарбами життя. Під перші сонячні проміння, вранці, На березі танцює без взуття… Вона малює рухами бажання. Танцює з тінню власного буття. Не промовляючи нічого, лиш мовчання Лунає в такт серцебиття. Виблискує на ній проміння сонця, А вітерець ніжненький кутає теплом. І дивляться за нею із віконця – […]...
- Іван Вовчок – Тернистий шлях Я йду у гору, з сумкою на спині Та сумка для моїх гріхів, Таких наприклад як гордині, А також для лукавих слів. Так підіймаюсь я до Бога, Хоч через сумку важко йти, Здається надто довгою дорога, Але Скороченого шляху не знайти Падуть гріхи у вигляді каміння, З малих зібралися рясні дощі, Великі – подавляють в […]...
- Іван Вовчок – Головне не забути той вир емоцій Головне не забути Той вир емоцій Щоб з часом збагнути, Що ти моя осінь. Відкритись для снігу І теплого сонця. З дощем твоїм піду Завмерши в долоньці І більше не повернусь… Руками обличчя І пестив і гладив. Якби ж то не сон – Серця в унісон. Немов з потойбіччя Всі ті протиріччя, Яким ти не […]...
- Іван Вовчок – Знов ранок ніч прогнав із двору Знов ранок ніч прогнав із двору, А я чомусь так і не спав. Зі мною це буває в літню пору, Подушку вже давно не обіймав. Лиш чорна кава стине в чашці, А сигарета вже дотліла до кінця. Я у вікні накришу хліба пташці, Люблю творіння нашого Отця. Там за вікном гойдає вітер дуба. За пагорбом […]...
- Іван Вовчок – Мабуть, один лиш я ще не писав про осінь Мабуть, один лиш я ще не писав про осінь, Ця тітка вічно п’яна від рясних дощів, Які немов солоні сльози від старих відносин, Що ностальгічно роз’їдають закутки душі. От не люблю її, ненавиджу цю осінь. Мій перший вірш про неї буде ось такий, Хорошого я тут не скажу мабуть зовсім, Аж жовтий колір через неї […]...
- Василь Стус – Будні тут тобі про свято Будні тут тобі про свято, А про свято – будні правлять. Хоч занадто творчу хату Пильні погляди буравлять, Хоч твоє зголіле серце Тут обмацують руками – Не зважай на те, не сердься: Те одвічне, що над нами, Стріли повиймає з рани І губами обцілує – Адже хвиля пожадана Убиваючи рятує....
- Ольга Анцибор – Свято спогадів Івану П. Голос тихий у слухавці Затремтів, схвилювався, Наче спогад із юності Крізь роки обізвався. Сорок літ пролетіло вже, Сорок літ – майже вічність. Всі роки пам’ятав тебе, Зберігав в серці ніжність. Мила дівчино-квіточко, Синь в очах волошкова, Відшуміло вже літечко, Ми зустрілися знову. Восени ми зустрілися, Не весною, не літом, Наші скроні покрилися Сивим […]...
- Олена Теліга – Неповторне свято Гарячий день – і враз достигне жито, І доп’яніють обважнілі грона. Він ще незнаний, ще непережитий, Єдиний день – мого життя корона. І що це буде – зустріч, чин, екстаза? Чи дотик смерти на одну хвилину? Душа дозріє, сповниться відразу Подвійним смаком – меду і полину. А дивне серце, п’яне і завзяте, Відчує певність, мов […]...
- Твір на тему: Традиція – свято зеленого лісу У селі прибрана кожна хата : гілки над дверима й вікнами, на воротах берізками осичина вкопана, а зайди до хати – пахне лісом і травами, бо на долівці зілля, букети на вікнах, клечання на покуті й стінах. Люди святкують Зелену неділю – давнє язичницьке свято на честь розквітлої зелені, що відзначається тепер на Трійцю. Упродовж […]...
- Тарас Шевченко – Свято в Чигирині Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали, Встали, подивились на той Чигирин, Що ви будували, де ви панували! Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали Козацької слави убогих руїн. Базари, де військо, як море червоне, Перед бунчуками, бувало, горить, А ясновельможний, на воронім коні, Блисне булавою – море закипить… Закипить, і розлилося Степами, ярами; Лихо мліє […]...
- Павло Мовчан – “Обертається свято життя в сумування… “ Обертається свято життя в сумування: Над розпалищем тіла сумує душа. Кожен день може бути останнім, А ти думав, що вічне тривання, І чекав за смерканням світання, І тому час свій сипав з ковша. В плюсклій думці себе відшукати Ти не годен, бо й пам’ять пуста. З усіх слів найзбагненніше – мати, Найкволіша рука вузлувата, Найвразливіше […]...
- Іван Франко – Молодому другові Чом головку ти схилив додолу, Спер на ручку скрань ту мармурову, А очима в далі десь блукаєш, Наче в далі доленьки шукаєш? Що завис на тобі сутінь суму? Що задумавсь, молоденький друже? Ой, не думай, голубе, ту думу, Бо та дума зрадливая дуже! Зразу сяє, мов сонце весною, Наливає світ увесь красою І чарує твоє […]...
- Іван Андрусяк – Одинадцятилітній закоханий Клякса плакса Чого плачеш Моя мила поїхала далеко І вже ніколи її не побачу А скільки тобі років Одинадцять Фе такий великий і плачеш Ні я ніколи не плачу Навіть коли розіб’ю коліно Але сьогодні Мене дуже болить серце В такому віці серце Так пане справді серце Я завеликий щоб плакати Але замалий щоб кохати […]...
- Кочевський Віктор – Лісове свято (Збірка) 1977 рік, видавництво “Веселка” ПО ЗАМЕТАХ Після вранішньої хвижі Морозець в обличчя дише, Лижі лісом аж летять! І листки дубка-нестрими Мишенятами рудими По заметах шарудять. Лиш один лісничий знає, Чом я сніжний вир збиваю, Між густе гілля біжу… Для заблуканого лося, Щоб ситніш йому жилося, Віхтик сіна прив’яжу. СХОдИ Земляні хатинки – Темні та тісні, […]...
- Іван Франко – Автограф № 214 Ой, зле, сусіде! Лихо нам, свату! Тяжко на світі дихати вже! Чув ти? На нашу бідную хату, Кажуть, страшная змора іде! Десь появились злі нігілісти… Кажуть, неначе вни-то хотять Русь нашу матір з кашею з’їсти, Перевернути весь старий лад! Все-ді поставлять горі ногами: Хлопці будуть-ді вчителя вчить, А як не вміє, далі різками, Як він […]...
- Іван Франко – “Чи олово важке пливе у моїх жилах… “ Чи олово важке пливе у моїх жилах Так сонно, звільна, зимно замість крови? Чи мізку рух чия рука спинила І бистрий потік мислей загатила, Вгасила іскру дотепу й розмови? Так важко, звільна хвиль, годин і днів Повзуть безбарвні, непроглядні стада! І дух у тілі, бачиться, зомлів, Мов в купелі пливак відважний ослабів І тисне к […]...
- Іван Франко – “думи, діти мої… “ Думи, діти мої, Думи, любі мої! З усміхнутим лицем В тій понурій тюрмі! Наче запах весни, Налітаєте ви, Скорбне серце моє Потішаєте ви! Де жура душу тлить, Живе серце болить, Де в важкій боротьбі Духа втома в’ялить, Де хитається ще, Сумнівається ще Ум, де думка нова Загорається ще, – Там ви, думи, летіть, Слабосилих кріпіть, […]...
- Марко Вовчок – Два сини В оповіданні Два сини Марко Вовчок правдиво змалювала солдатчину, що була важкою карою для селянства. Мати-вдова двох синів Андрійка та Василя. Коли сини дійшли віку, їх забрали в солдати. Андрій десь загинув, а Василь, з підірваним солдатчиною здоров’ям, повернувся до матері. помирати. Після смерті Василя стара мати доживає віку в самотині. Живу. дивлюсь, як хата […]...
- Твір на тему: Реферат. Шлях до незалежності В історії українського народу є події, які мають надзвичайне значення, вони не втратили своєї актуальності і по сьогоднішній день. Однією з таких подій є проголошення Акту Соборності України 22 січня 1919 року, другою – здобуття незалежності 1991 року. Упродовж багатьох століть наша держава очікувала на своє визнання, тому ідея всеукраїнської єдності ніколи не полишала наш […]...
- Іван Андрусяк – якщо тобі прийде на присмерку зими If in begining twilight… Якщо тобі прийде на присмерку зими (так як приходить сніг серед німого світу) Хтось супокійний дух хтось привид неземний У самоту немов у велич оповитий – Хтось золотисто весь (усюдисущий над Безмовністю) живий жахливо сильно дивно Як милосердя зір як гострота принад Хтось наче-він-вона подібний невловимо (повірити чи ні) так безперечно […]...
- Показ прагнення жінки до незалежності в повісті “Людина” Інтелектуальна, горда і цільна натура, рівноправний і корисний член суспільства є етичним ідеалом Ольги Кобилянської. Душевна, чистота, розвинене почуття власної гідності, самопожертва заради кохання і мистецтва, високе почуття обов’язку перед людьми – такі її героїні. Одним із творів про долю жінки, про вирішення проблеми емансипації є повість “Людина”. Одноманітне життя в глухих провінційних містечках, середовище, […]...
- Показ прагнення жінки до незалежності (за повістю О. Кобилянської “Людина”) I. Етичний ідеал Ольги Кобилянської (інтелігентна, горда і сильна натура; жінка – виходець із середньої верстви буржуазії, котра піднімається над оточенням, протистоїть йому, стає людиною – господинею своєї долі). II. Олена – жінка, яка прагне до незалежності. 1. Зовнішній вигляд і духовний світ Олени (прекрасна зовнішність, критичний розум, працьовитість; надзвичайне бажання щастя; мрії про світ […]...
- Анна Багряна – Свято Купала Свято Купала – ніч не для іноків, Іноді хочеться трошки несвятості, Багаття багатого, Вінків та віників, А ще – якоїсь первісної радості, Смикання кетягів стиглої ночі, Жару жертовного, що попід полум’ям, Голими п’ятами першого “хочу” Бігти щодуху З Його ім’ям…...
- Іван Франко – “Від того дня вже другий рік пройшов… “ Від того дня вже другий рік пройшов. У чистім полі знов лежу я в горі, Гляджу на небо ясне… Надо мнов Знов плавле яструб в лазуровім морі. Обколесив, тепер шибнув стрілов… Отак і я простір думками порю, Та темно в нім, навіки мглов густов Закрила доля мою ясну зорю. Так темно, зимно! Наче серце стине, […]...
- Василь Стус – Сьогодні свято Сьогодні свято. Спереду трамвая Вчепили шмат полотна з написом: “Хай живе рідна КПРС!”. На зупинці, обступивши вагон, Один з-перед другого Люди пхаються у двері, А старий чоловік, Геть обвішаний медалями, Лишився в кінці натовпу І лається на чому світ стоїть. Він набрався ще зранку I ледве тримається на ногах....
- Іван Андрусяк – Подячна молитва з докором Ти не сотворив мене сліпим Дякую Тобі Господи Ти не сотворив мене горбатим Дякую Тобі Господи Ти не сотворив мене сином алкоголіка Дякую Тобі Господи Ти не вразив мене водянкою мозку Дякую Тобі Господи Ти не сотворив мене гаркавим калікою ліліпутом епілептиком гермафродитом конем мохом і ніякою іншою флорою і фауною Дякую Тобі Господи Але […]...
- Микола Хвильовий – “На вулиці свято… “ На вулиці свято – У вікнах дівчата З хлопцями заводськими Ще й за рученьки взялись. – Ой куди ж ми йдемо, Парубки кремезні? – У завод! У завод! – Ой хотілось, любії, На лани широкії В квітах поринать! – Ні! Туди не хочемо: Що-на! завовтузилось – Ми йдемо кувать… Одказали хлопці Й потягли за рученьки […]...
- Марко Вовчок – Чортова пригода Творчість Марка Вовчка, росіянки за походженням, для якої Україна стала другою батьківщиною, склалася під впливом Т. Г. Шевченка і становить велику цінність у скарбниці класичної культурної спадщини. Устами Марка Вовчка говорить сама Україна з її чарівною природою і з своїм поетичним народом, який любить своє минуле, свою волю і свою поезію. До видання увійшли твори […]...
- Дмитро Павличко – Свято Нарешті вийшла з пуп’янків листва, Ростуть чеченські прапори зелені; Москва (бійці в гарячці та в гангрені) Жде гостей на травневі торжества. Побєда! (Брешете, Чечня жива!) І там, де бігали царі скажені, Ідуть юрмою (совість у кишені) У масках всі – біля глави глава. Сміються. Пильно витирають ноги. Заходять під склепіння золоте, П’ють келихи за радість […]...
Мої враження від анна кареніна твір.