Іван Вовчок – Тернистий шлях

Related posts:

1. Тернистий життєвий шлях Уласа Самчука Видатний український прозаїк Улас Самчук прожив нелегке і тернисте життя. Народився майбутній письменник 20 лютого 1905 року в селі Дермань на Волині в досить заможній селянській родині. Пізніше Улас Олексійович згадував: “Незважаючи на те, що мій батько мав лише “три групи” народної школи, а мати знала лишень три літери (А – як кроківка, Ж – […]...
2. Іван Вовчок – Мабуть, один лиш я ще не писав про осінь Мабуть, один лиш я ще не писав про осінь, Ця тітка вічно п’яна від рясних дощів, Які немов солоні сльози від старих відносин, Що ностальгічно роз’їдають закутки душі. От не люблю її, ненавиджу цю осінь. Мій перший вірш про неї буде ось такий, Хорошого я тут не скажу мабуть зовсім, Аж жовтий колір через неї […]...
3. Іван Вовчок – Я покохав тебе миттєво Я покохав тебе миттєво, У туж хвилину як зустрів. І все здалося несуттєво, Так за тобою я шалів. Забилось серденько частіше І закрутилось в голові, Мій голос став чомусь тихіший, Симптоми добавлялися нові Коли дивилась – я відводив погляд, Втікав коли хотіла підійти, Ніяковів, як була поряд, Бо іншого кохала ти. Болить душа і серце […]...
4. Іван Вовчок – На смертному одрі Прощатись важко, але як без цього – У всіх нас час спливає непомітно, А мій вже сплив, – та це нічого, Надіюсь, що в кінці побачу світло. До тих хто поруч, першими звертаюсь, Бо перед вами я у вічному боргу, Не завжди правильно чинив, у цьому каюсь, Можливо й покидаю зараз вас тому. Кохана моя, […]...
5. Іван Вовчок – Без імені Лежить тихенько труп у морзі, Від нього смородом нестерпно тхне. Його знайшли холодним на дорозі Ніхто за старцем важко не зітхне Він жив на вулиці, в коробці І харчувався тим, що десь знайшов. Щоночі розкладав вогонь у бочці, Незавжди на ніч вистачало дров. Але раніше він не був бездомний, Була у нього жінка і рідня. […]...
6. Іван Вовчок – Знаєш Знаєш, А я ніколи не був Надпримхливим у виборі, Не зважав на безглузді канони Тупого суспільства, Для таких в голові Є вбудований відділ призирства, Й сатирично оформлені Кожному недругу титули. Я міг вдовольнити всі свої вимоги, Простими подачками… Та зараз коли мій лівий шлуночок Маленького серця розширений, А мозок від опалу Гарячих емоцій прожарений, Я […]...
7. Іван Вовчок – Я горю Я горю Від твоєї іскринки, І водночас Від тебе тону, “час летить Увесь час” Без зупинки Я боюсь, Що прогавлю Й не сплю… Віддзеркалення Блиску в очах, Мерехтіння нічного вогню, Що записані Й грають У снах Ніби фільм, тільки це Наяву… От і знов Від іскринки горю…...
8. Іван Вовчок – Кінець? Невже дійшов я до кінця?- Закінчилась дорога під ногами, Як не довершена картина у митця, Я малював її безсонними ночами. В кінці дороги вершник показався Окутаний пітьмою і вогнем, Він в мене своїм поглядом врізався І аж зливався у ночі з конем. Той вершник – смерть, як ви вже здогадались, Прийшов забрати дух мій в […]...
9. Іван Вовчок – Танок янгола Так витончено рухається в танці І ніжно грає фарбами життя. Під перші сонячні проміння, вранці, На березі танцює без взуття… Вона малює рухами бажання. Танцює з тінню власного буття. Не промовляючи нічого, лиш мовчання Лунає в такт серцебиття. Виблискує на ній проміння сонця, А вітерець ніжненький кутає теплом. І дивляться за нею із віконця – […]...
10. Іван Вовчок – Під ліхтарем нічного міста Під ліхтарем Нічного міста, Вдихаю дим, Гарячий і їдкий Твій силует Зявлявся ніжно, А голос шепотів – ” ти мій… “ – Цього не буде! Мовив я, Й “заїхав” кулаком Собі у груди, Кричу в думках Твоє ім’я, Бо рот тримають Мої руки.. Закрий ті очі – Бо мене нама, Розкрий те серце – Там […]...
11. Іван Вовчок – Святкуєш свято незалежності? Святкуєш свято незалежності? А прадід твій в могилі плаче. Бо день цей рівний протилежності. Ти придивись детальніше, читачу, Поглянь які протерті ті коліна. Ніколи ще не падав так козак. Тобі вже не належить Україна, Її прибрав до рук хижак. Вставай, козаче, годі було спати! Невже тобі ще не набрид диктат? Нема чого надалі вже чекати […]...
12. Іван Вовчок – Вже двадцять цигарок у попільничці Вже двадцять цигарок у попільничці, Порожня чашка з залишками цукру, Старі вірші лежать в моїй скарбничці, А я із злості у кулак стискаю руку. Із стомленим думками виразом обличчя, Червоними очима від розмитих букв, Аж до межі себе довів до пограниччя, Цією сумішшю із двох простих сполук… До безпідставних і наївних мрій, Я “на приблизно” […]...
13. Іван Вовчок – Головне не забути той вир емоцій Головне не забути Той вир емоцій Щоб з часом збагнути, Що ти моя осінь. Відкритись для снігу І теплого сонця. З дощем твоїм піду Завмерши в долоньці І більше не повернусь… Руками обличчя І пестив і гладив. Якби ж то не сон – Серця в унісон. Немов з потойбіччя Всі ті протиріччя, Яким ти не […]...
14. Іван Вовчок – Знов ранок ніч прогнав із двору Знов ранок ніч прогнав із двору, А я чомусь так і не спав. Зі мною це буває в літню пору, Подушку вже давно не обіймав. Лиш чорна кава стине в чашці, А сигарета вже дотліла до кінця. Я у вікні накришу хліба пташці, Люблю творіння нашого Отця. Там за вікном гойдає вітер дуба. За пагорбом […]...
15. Іван Вовчок – Цієї ночі місяць був у повні Цієї ночі місяць був у повні, А я сидів на березі ріки. На теми всякі думав – на любовні, І кидав камені в зірки. Цієї ночі місяць був у повні, А я не спав – не спала мабуть й ти. Бо в голові думки гріховні. Хоч спалені давно у нас мости. Цієї ночі місяць був […]...
16. Іван Вовчок – Твої руки зігріті чужим теплом Твої руки зігріті чужим теплом Серце бється заради погляду, А душа мріє бути поруч, разом Та мені не приборкати холоду… Ти холодна до мене та всеж, Я смиренно до цього ставлюся. Бо моїм почуттям нема меж, Я залежний від тебе, в цім каюся. Ти далеко, хоч справа не вцьому В нашій прірві нема величин, На […]...
17. Іван Андрусяк – і днище солов’я сповите в павутину І днище солов’я сповите в павутину І горло вітряка покинуте на вітер І день що не зійшов перегортати світом Як папороть плести маркітний проріз тину Прозорий лист зерна в колисці з омовінням І вирвиця сумна далеко за богами Терпіння є життям і гарувати нами Прислужує своїм обмеженим терпінням І диво є одне в тонесенькій красі […]...
18. Вільної думки шлях промінний (за твором “Іван Вишенський”) Занурюючись у глухі печери власної душі, ми даремно шукаємо там світла, даремно блукаємо в пітьмі сумнівів і коридорах легкої псевдовіри, але ось після чергового внутрішнього розп’яття, облите сльозами пам’яті приходить Прозріння – світло завжди було з нами там, нагорі, де всі істини прості, де є любов, праця, свобода. Такий шлях – від спокою-смерті до духовного […]...
19. Іван Франко життєвий та творчий шлях Іван Франко Життєвий та творчий шлях Серед культурно-громадських і політичних діячів слов’янства останньої чверті ХІХ століття Франкові належить одне з найпочесніших місць. Значення його в розвиткові громадської думки на України виходить далеко за її межами. Провідною зорею його трудного життя, що весь час “воєнним табором тяглося”, була ідея дружби народів без різниці рас, вір і […]...
20. Шлях воїна і шлях втікача Одна відома людина сказала, що “богиня миру живе тільки під покровительством бога війни”. Обговорювати це дискусійне висловлення можно так само довго, як і заглиблюватись у роздуми щодо нього. Тому я оберу третій шлях – просто виражу те, що першим спало мені на думку при обміркуванні вищезгаданого афоризму. Світ є дуальним, тобто складається з протилежностей, які […]...
21. Марта Тарнавська – Після дощу Вночі був дощ – дзвінкий, мов радість, дощ. (дощі такі бувають навесні!) Він змив зиму з міських камінних площ, Очистив пам’ять від кошмару снів. Ах, скинути б з плечей журби тягар, У свіжий парк нести б насіння мрій! Земля відкрила свій жіночий чар До сонця життєдайного вгорі І все готове поновити цикл: Жагу цвітіння, тугу, […]...
22. Шлях спокус і шлях падіння доктора Фауста до утвердження найвищого ідеалу (за трагедією Й. В. Гете “Фауст”) Трагедія Гете “Фауст” є вершиною його творчості і одним з найвидатніших творів світової літератури. Понад двадцять років працював Гете над своїм твором, вклавши в нього всі досягнення світової філософської думки того часу і, звичайно, свій неперевершений талант поета і драматурга, мислителя і просвітника. Зав’язка трагедії відбувається на небесах, де Господь, архангели і Мефістофель ведуть бесіду […]...
23. Іван Андрусяк – найперше сни мої були The first of all my dreams… Найперше сни мої були Коханцем, що його вели Чуття (замріяного) крізь Зелений містерійний ліс Аж тут вривався інший сон – Скажене небо; листя сонм У танці дикому (довкруж Двох зляканих невинних душ) Та скоро згас і цей порив: У велетня лиш два малих Дитячих сни (як ляльки дві) Під […]...
24. Іван Андрусяк – Субота Ах який колосальний вечір Море горілки море пива А тоді борюкання За кулісами раю За гратами кухні Поміж плюшевих штор Так витікає з мене Надмірна енергія Молодості Можливо Я міг би вилити її в щось інше Приміром написати кілька репортажів Про перспективи розвитку малих міст Але Мав я в дупі малі міста Мав я в […]...
25. Микола Вінграновський – Не починайся Не починайся. Ні з очей, Ні з губ мені не починайся. В Холодній Балці сон тече – Не снись. Не звись. Не називайся. Труїти душу кожен раз Я вже не можу – будь я прокляті Пищать дощі, і води топлять І душу, і терпіння, й час… Степліло подихом легким, Степліло в прикрощах минулих Тепло заснулої […]...
26. Іван Андрусяк – вірність безжальна предвічного голосу Faithfully tinying at twilight voice… Вірність безжальна предвічного голосу З тліну безмірного крекче судьба: Знову (у кожнім найменшому волосі) Безповоротність часу проступа Чистою правдою лиш особливе Серця терпіння в огромі страху; Кожного птаха мовчання згірдливе Хто відтерпіти згодиться в гріху – зараз, відтятий від щастя-над-щастя Шепотом шепоту твого, готовий (в’язень безстрашний в мурованій пастці Мініатюрний […]...
27. Аналіз твору Марко Вовчок “Максим Гримач” (1857) Літературний рід: епос. Жанр : родинно-побутове оповідання. Тема : зображення життя вільних селян у закріпаченій Україні се­редини XIX ст. Головна ідея : обстоювання не спотвореного майновими розрахунка­ми родинного щастя. Головні герої : заможний козак Максим Гримач, Катря – старша доч­ка, Тетяна – молодша; Семен, кріпак, коханий Катрі. Сюжет Заможний господар Максим Гримач (удівець) виховує […]...
28. Іван Андрусяк – потворні дощ покора і спасіння Потворні дощ покора і спасіння Потворний сад де вигуки і зграї І самота що лузає насіння Над тілом молодого самурая І вершники що обрані з півсвіта Місити гній коронного узвозу Чотири дні немов чотири літа Напружено змагаються за розум Бо зрада це лише початок вірша І обереги котяться мов крила Біліє живота стареча ніша Що […]...
29. Свій шлях Кожен з нас по своїй дорозі іде, Янгол небесний нас по ній поведе. Багато людей свій шлях знайдуть, А друзі й кохання їх проведуть. Кохання – то світло, ненависть – то ніч, І про ці почуття чуть зусібіч. Іде вічна війна світла проти ночі, Й на обидві сили ти не закриєш очі. В душі кожного […]...
30. Іван Андрусяк – вітер Вітер Навздогад гортає Твоє волосся Так Як вогонь Сторінка за сторінкою Повільно пожирає Книгу І мені тоді Дуже хочеться тебе Погладити Я навіть не боюся Обпекти пальці Боюся лишень Що в моїй долоні Залишиться дрібка Попелу...
31. Микола Луків – Ідуть і йдуть у Києві дощі Ідуть і йдуть у Києві дощі. Намокли парасольки і плащі. Пливе на річку схожий тротуар, – Ані зірок, ні сонця із-за хмар. Майдани, парки, вулиці, мости, Напнуті над трамваями дроти, Розсипані у просторі вогні – Усе немовби в летаргійнім сні. А в нашім домі затишок, тепло, І ми удвох, і хилиш ти чоло Мені на […]...
32. Іван Андрусяк – сплітаються пальці сплітаються очі і голови Сплітаються пальці сплітаються очі і голови На стоптаний пляц виповзають картаті слова А ми залишаємось голими голими голими Ключиця сідниця коліно кулак голова Ховаємо очі за висхлими бляклими плівками Ховаємо в жмені маленьких драглистих синів А ви не приходите згорблений відчаєм лікарю Лиш тихе тремтіння повільно повзе по струні Проколює сонце дротинами променів гострими Понуре […]...
33. Марко Вовчок – Сестра Марко Вовчок СЕСТРА І Мати вмерла – я ще малесенькою була, добре й не запам’ятаю. Тільки мені наче сниться, що хитав мене хтось у колисці і співав надо мною тихесенько. Як поховали паніматку, батько не хотів удруге оженитись. Не буде вже над мою першу милу, – було, каже. – Коли господь її прийняв, нехай уже […]...
34. Марко Вовчок – Ледащиця (СКОРОЧЕНО) Марко Вовчок Ледащиця (СКОРОЧЕНО) І Пані, у якої служила героїня твору, була не дуже стара. Батько її покійний був князем, тому вона не пропускала можливості нагадати кожному про це, показуючи його портрет. Забувала тільки сказати, що прогуляв князь увесь свій маєток, і їй залишилася тільки материзна – невеликий будиночок із садком у місті. Половину будинку […]...
35. Леся Українка – Мій шлях На шлях я вийшла ранньою весною І тихий спів несмілий заспівала, А хто стрівався на шляху зо мною, Того я щирий серденьком вітала: “Самій не довго збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті”. На шлях я вийшла ранньою весною І тихий спів несмілий заспівала, А хто стрівався на шляху зо мною, Того […]...
36. Іван Андрусяк – за розкішним притоном За розкішним притоном брудної як світ арагви Тінь стола одинока чи попіл загублених магів Жовте право на вітер де бритва на спомин ягве Утікає із лаку як з ножен в яких комахи Відкладаючи яйця прилипли жінки і пальці Розімкнути вечерю а далі не шкло не шкалка Деревій і вода пережовані як скитальці І душа помаранчі […]...
37. Дмитро Загул – “Хочеться ніжний подих вітру… “ Хочеться ніжний подих вітру На тонкострунну схопити арфу, Хочеться взяти на палітру Ніким ще не відану барву. Хочеться серцем розбагнути Країн незримих всі таємниці, Чулою душею хочеться почути Нечутний спів німої криці. ІЗ ЗБІРКИ “НА ГРАНІ”...
38. Марко Вовчок – Інститутка МАРКО ВОВЧОК ІНСТИТУТКА Т. Г. Шевченку І Люди дивуються, що я весела: надійсь, горя-біди не знала. А я зроду така вдалася. Уродись, кажуть, та і вдайся… Було, мене й б’ють (бодай не згадувать!) – не здержу серця, заплачу; а роздумаюсь трохи – і сміюся. Бува лихо, що плаче, а бува, що й скаче, – то […]...
39. Марко Вовчок – Горпина В оповіданні “Горпина” письменниця створила типовий образ пана-ліберала. Та Марко Вовчок довела, що навіть ліберали можуть бути ворогами українського народу. Головна героїня оповідання – Горпина. Вона була “білолицю, гарною й веселою, а прудкою, як зайчик: і в хаті, й надворі в’ється, порядкує, господарює, і співає, і сміється, аж чують гучно її голосок дзвенячий”. У Горпини […]...
40. Микола Луків – Весняні дощі Пам’яті Володимира Сосюри Голубі опівнічні дощі, Оповите туманами місто. У під’їздах – ніде ні душі, З-поміж хмар переблискує місяць. А дощі плюскотять, плюскотять, По асфальту стрибають, шаліють, Ніби хочуть про щось розказать І не можуть чи, може, не вміють. Але ж – лишенько! Хто там в плащі? Мовчазний та блідий. У задумі. Серед ночі. У […]...