Іван Вовчок – Знов ранок ніч прогнав із двору
Знов ранок ніч прогнав із двору,
А я чомусь так і не спав.
Зі мною це буває в літню пору,
Подушку вже давно не обіймав.
Лиш чорна кава стине в чашці,
А сигарета вже дотліла до кінця.
Я у вікні накришу хліба пташці,
Люблю творіння нашого Отця.
Там за вікном гойдає вітер дуба.
За пагорбом дзюрчить вода.
Гойдалась на землі зелена шуба,
І ніжно так хиталася трава.
Яскраве сонце в хату засвітило,
Своїм теплом обличчя зігріва.
Тепер нема того, що так гнітило,
Втекли “не добрі голоса”.
Лежу на ліжку дивлячись на стелю,
Лежу й осмислюю життя.
Так захотілося мені в пустелю,
Набридло це щоденне маяття.
Життя на все ярлик поклало,
А те що прагну, має гриф табу.
Втекти бажання завжди виникало,
Та сам від себе не втечу…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Іван Франко – “Вже сонечко знов по лугах… “ Вже сонечко знов по лугах Почало весняную роботу; І знов по широких полях Полились ріки людського поту. По тихій, по чистій ріці Знов сріблястая риба гуляє; По голій, тісній толоці Знов худоба худа шкандибає. Дзвенить птахів співами ліс, І зозуля кує коло кладки; Дорогою тягнеться віз – Секвестратор в село за податки. 28 марта 1880...
- Леся Українка – Знов весна, і знов надії Знов весна, і знов надії В серці хворім оживають, Знов мене колишуть мрії, Сни про щастя навівають. Весно красна! Любі мрії! Сни мої щасливі! Я люблю вас, хоч і знаю, Що ви всі зрадливі…...
- Іван Вовчок – Твої руки зігріті чужим теплом Твої руки зігріті чужим теплом Серце бється заради погляду, А душа мріє бути поруч, разом Та мені не приборкати холоду… Ти холодна до мене та всеж, Я смиренно до цього ставлюся. Бо моїм почуттям нема меж, Я залежний від тебе, в цім каюся. Ти далеко, хоч справа не вцьому В нашій прірві нема величин, На […]...
- Іван Вовчок – Я горю Я горю Від твоєї іскринки, І водночас Від тебе тону, “час летить Увесь час” Без зупинки Я боюсь, Що прогавлю Й не сплю… Віддзеркалення Блиску в очах, Мерехтіння нічного вогню, Що записані Й грають У снах Ніби фільм, тільки це Наяву… От і знов Від іскринки горю…...
- Іван Вовчок – Вже двадцять цигарок у попільничці Вже двадцять цигарок у попільничці, Порожня чашка з залишками цукру, Старі вірші лежать в моїй скарбничці, А я із злості у кулак стискаю руку. Із стомленим думками виразом обличчя, Червоними очима від розмитих букв, Аж до межі себе довів до пограниччя, Цією сумішшю із двох простих сполук… До безпідставних і наївних мрій, Я “на приблизно” […]...
- Іван Вовчок – Кінець? Невже дійшов я до кінця?- Закінчилась дорога під ногами, Як не довершена картина у митця, Я малював її безсонними ночами. В кінці дороги вершник показався Окутаний пітьмою і вогнем, Він в мене своїм поглядом врізався І аж зливався у ночі з конем. Той вершник – смерть, як ви вже здогадались, Прийшов забрати дух мій в […]...
- Іван Вовчок – Без імені Лежить тихенько труп у морзі, Від нього смородом нестерпно тхне. Його знайшли холодним на дорозі Ніхто за старцем важко не зітхне Він жив на вулиці, в коробці І харчувався тим, що десь знайшов. Щоночі розкладав вогонь у бочці, Незавжди на ніч вистачало дров. Але раніше він не був бездомний, Була у нього жінка і рідня. […]...
- Іван Вовчок – На смертному одрі Прощатись важко, але як без цього – У всіх нас час спливає непомітно, А мій вже сплив, – та це нічого, Надіюсь, що в кінці побачу світло. До тих хто поруч, першими звертаюсь, Бо перед вами я у вічному боргу, Не завжди правильно чинив, у цьому каюсь, Можливо й покидаю зараз вас тому. Кохана моя, […]...
- Іван Франко – “Від того дня вже другий рік пройшов… “ Від того дня вже другий рік пройшов. У чистім полі знов лежу я в горі, Гляджу на небо ясне… Надо мнов Знов плавле яструб в лазуровім морі. Обколесив, тепер шибнув стрілов… Отак і я простір думками порю, Та темно в нім, навіки мглов густов Закрила доля мою ясну зорю. Так темно, зимно! Наче серце стине, […]...
- Іван Вовчок – Святкуєш свято незалежності? Святкуєш свято незалежності? А прадід твій в могилі плаче. Бо день цей рівний протилежності. Ти придивись детальніше, читачу, Поглянь які протерті ті коліна. Ніколи ще не падав так козак. Тобі вже не належить Україна, Її прибрав до рук хижак. Вставай, козаче, годі було спати! Невже тобі ще не набрид диктат? Нема чого надалі вже чекати […]...
- Олександр Олесь – “Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні… “ Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні Вогнем страждання запалить, Ти знов прийшла, щоб всі страшні безодні Душі моєї розбудить… Ти знов прийшла, щоб кинуть на поталу Весь світ чуттів і дум моїх, Щоб вічно я страждав по ідеалу І досягнуть його не міг. 1904...
- Іван Вовчок – Знаєш Знаєш, А я ніколи не був Надпримхливим у виборі, Не зважав на безглузді канони Тупого суспільства, Для таких в голові Є вбудований відділ призирства, Й сатирично оформлені Кожному недругу титули. Я міг вдовольнити всі свої вимоги, Простими подачками… Та зараз коли мій лівий шлуночок Маленького серця розширений, А мозок від опалу Гарячих емоцій прожарений, Я […]...
- Іван драч – Ніч западається. Крикне криком ранок Ніч западається. Крикне криком ранок. І сонце вдарить сонцем навсбіч. На лижах вирвусь я за полустанок, Де горло річки булькотить, мов ніч. Така ж вона сутужна пару котить, Останні дзвони літа видиха, Та вже мороз – хитрющий білий котик – На лапках ходить, мов коло гріха. А палиці застогнуть бамбукові, Як одірвусь я і пірну […]...
- Іван Вовчок – Танок янгола Так витончено рухається в танці І ніжно грає фарбами життя. Під перші сонячні проміння, вранці, На березі танцює без взуття… Вона малює рухами бажання. Танцює з тінню власного буття. Не промовляючи нічого, лиш мовчання Лунає в такт серцебиття. Виблискує на ній проміння сонця, А вітерець ніжненький кутає теплом. І дивляться за нею із віконця – […]...
- Микола Руденко – Знов насувається зима Знов насувається зима, Лягає паморозь на луки. Давно мені листів нема – Мовчать сини, мовчать онуки. Як видно, рід мій нетривкий: Все рідшає круг мене парість. За що життя – за гріх який Мене оголює на старість? Відірве друга, відбере – І вже назад не повертає. Я – ніби дерево старе, Яке на вітрі облітає. […]...
- Іван Вовчок – Тернистий шлях Я йду у гору, з сумкою на спині Та сумка для моїх гріхів, Таких наприклад як гордині, А також для лукавих слів. Так підіймаюсь я до Бога, Хоч через сумку важко йти, Здається надто довгою дорога, Але Скороченого шляху не знайти Падуть гріхи у вигляді каміння, З малих зібралися рясні дощі, Великі – подавляють в […]...
- Іван Вовчок – Головне не забути той вир емоцій Головне не забути Той вир емоцій Щоб з часом збагнути, Що ти моя осінь. Відкритись для снігу І теплого сонця. З дощем твоїм піду Завмерши в долоньці І більше не повернусь… Руками обличчя І пестив і гладив. Якби ж то не сон – Серця в унісон. Немов з потойбіччя Всі ті протиріччя, Яким ти не […]...
- Іван Вовчок – Під ліхтарем нічного міста Під ліхтарем Нічного міста, Вдихаю дим, Гарячий і їдкий Твій силует Зявлявся ніжно, А голос шепотів – ” ти мій… “ – Цього не буде! Мовив я, Й “заїхав” кулаком Собі у груди, Кричу в думках Твоє ім’я, Бо рот тримають Мої руки.. Закрий ті очі – Бо мене нама, Розкрий те серце – Там […]...
- Іван Вовчок – Я покохав тебе миттєво Я покохав тебе миттєво, У туж хвилину як зустрів. І все здалося несуттєво, Так за тобою я шалів. Забилось серденько частіше І закрутилось в голові, Мій голос став чомусь тихіший, Симптоми добавлялися нові Коли дивилась – я відводив погляд, Втікав коли хотіла підійти, Ніяковів, як була поряд, Бо іншого кохала ти. Болить душа і серце […]...
- Іван Вовчок – Цієї ночі місяць був у повні Цієї ночі місяць був у повні, А я сидів на березі ріки. На теми всякі думав – на любовні, І кидав камені в зірки. Цієї ночі місяць був у повні, А я не спав – не спала мабуть й ти. Бо в голові думки гріховні. Хоч спалені давно у нас мости. Цієї ночі місяць був […]...
- Павло Мовчан – Посеред двору Над ким ті сурми плакали? П. Тичина Срібно-рожевий дим. І висота дзеркальна. Я відкидаю сніг. Та музика печальна Раптово вчулася, схитнулась кругла мідь, І тінь лягла на білене подвір’я Так, ніби був не ранок – надвечір’я, А хто де грав – того не зрозуміть… Зіпершись на лопату серед двору, Я наслухав: летіло щось прозоре, І […]...
- Іван Вовчок – Мабуть, один лиш я ще не писав про осінь Мабуть, один лиш я ще не писав про осінь, Ця тітка вічно п’яна від рясних дощів, Які немов солоні сльози від старих відносин, Що ностальгічно роз’їдають закутки душі. От не люблю її, ненавиджу цю осінь. Мій перший вірш про неї буде ось такий, Хорошого я тут не скажу мабуть зовсім, Аж жовтий колір через неї […]...
- Катя Гуйван – а в Тернополі знов обіцяють примарні дощі А в Тернополі знов обіцяють примарні дощі… Я одну за одною… Тобою… Собою… Зимою Замотавшись у шарфи й плащі По підмерзлих калюжах Ми разом з юрбою Пробігаємо наскрізь в шаленому ритмі… Вночі Відкриваються вікна із пАчками нових початих… І горнята щербаті Цокотять черепками, Шукаючи правди в душі… А її для обох, за відвертість, Нема звідки […]...
- Тарас Шевченко – І знов мені не привезла І знов мені не привезла Нічого пошта з України… За грішнії, мабуть, діла Караюсь я в оцій пустині Сердитим богом. Не мені Про теє знать, за що караюсь, Та й знать не хочеться мені. А серце плаче, як згадаю Хоч невеселії случаї І невеселії ті дні, Що пронеслися надо мною В моїй Україні колись… Колись […]...
- Надя Ковалюк – Хороший мій, я знов тобі пишу Хороший мій, я знов тобі пишу В думках своїх чуттєві телеграми. У них – я зір із неба не прошу: Скажи мені, що буде далі з нами… Колись ти перед вибором стояв Серед доріг, стежок і поворотів. Колись ти у минуле відступав, – До мене ж – залишалось десять кроків… Я все пробачу… та не […]...
- Олеся Крисько – Мені знов губитись між довгими Мені знов губитись між довгими, заплутаними провулками, Вдягатись тепліше, бо все ж таки на дворі осінь, Пити каву і палити цигарки ментолові десь за лаштунками, Вірити в щастя, шукати його і вплітати у коси. Гріючись, тримати руки замерзлі в старої куртки кишенях, Ховати очі від усіх байдужих навколо у сутінки. І вічно за щось у […]...
- Микола Руденко – Знов чомусь прийшла хвилина смутку Знов чомусь прийшла хвилина смутку. Попрямую у вечірній ліс. Запалю солдатську самокрутку Над окопом, що давно заріс. Ні, життя легкого обіцяти, Сонце не могло своїм синам. Де ти, рік народження двадцятий?.. Перші кулі діставались нам. Я не знаю, втрата чи здобуток Те, що надбано в юнацькі дні – Це боління, цей окопний смуток, Що живуть […]...
- Катя Гуйван – Акорди ночі знов наперекір Акорди ночі знов наперекір Шумлять, хвилюють, плутають думки. Я наодинці в жменях темноти Шукаю те, що ще туманить зір, Виказуючи межі правоти. Вдихнувши морок павутинних міст Повіриться мені в реальність дій. В конкретність і досяжність підлих мрій. Бо я чомусь вбачаю в Тобі зміст, А не у тих, що кажуть мені “стій”… На філігранних межах […]...
- Соломія Володимирівна – Знов хмари смутку наді мною Знов хмари смутку наді мною Падуть на груди крапельками сліз.. Душа вмивається солоною росою, А серце тане, мов гарячий віск… Я так молилась, щоб з тобою Нас понад зорі вітер ніс, Щоб ніжний паросток любові В твоєму серденьку проріс. Та чи молилась не так ревно, Чи надто вірила в дива? Невже усе було даремно? Невже […]...
- Хочу сонця Я лежу в квітучім полі І дивлюсь в блакитне небо. Сонце світить аж до болі, А мені її не треба. Я уже нагрівся, досить! Вже набридло це проміння. Більш ніхто мене не спросить Де подів своє терпіння. Хочу неба та без сонця. Це мабуть найбільша мрія. Тільки зашторене віконце Тепер дає мені надію. Я лежу […]...
- Олена довганюк – Майнуло знов минуле за вікном Майнуло знов минуле за вікном. І вже не ріже, як колись давно Той холод, що проймає до кісток, Той страх, що зупиняє кожен крок. У рамках до сих пір закуті Згадали ми шляхи забуті. Що казати, що робити? – Не знали ми, як далі жити. Що нас наступної чекає миті, Сліпі чекатимемо тьмою вкриті. Ми […]...
- Кацай Олексій – Знов гусінь слів повзе по сторінках Знов гусінь слів повзе по сторінках Метеликами щоб злетіти завтра Туди де в невербальності часів Кружляють неословлені планети Й невимовленим стискуючи серце Життя сплелося у вогненні кулі Бо навіть душі оку невидимі Розжарених галактик форму мають В оголенім єстві дитячих мрій А час вже розбиває циферблати Здолавши перепону порожнечі Й виплескується через ночі вінця Лишаючи […]...
- Володимир Сосюра – Знов село ЗНОВ СЕЛО Знов село. По блакитному трапу сходить сонце над маревом нив. Я в пальті і у фетровій шляпі, де колись у свитині ходив. Де колись неповторного літа одягнув я, смуглявий юнак, коли став на заводі робити, не свитину, а теплий піджак. Роки йшли силуетами станцій, що минали на фоні заграв, коли я гострооким повстанцем […]...
- Хотів би жити знов у горах… (за творчістю Дж. Байрона) Хотів би жити знов у горах… (за творчістю Дж. Байрона) Так написав великий англійський поет Джордж Байрон. Аристократ за походженням, що успадкував титул лорда. Закінчив аристократичну школу, Кембриджський університет. Це була дуже цікава і освічена людина. Забезпечене і спокійне життя Байрон проміняв на визвольну боротьбу грецького народу проти турецького поневолення, успадкувавши бунтівний дух своїх шотландських […]...
- Крістік Хрустік – Я знов запрошую тебе до бою Я знов запрошую тебе до бою, Я фанат твоїх яскравих дій. Я не назву це ні життям ні грою, Я не назву тебе своїм, хоч ти і мій. Ти з задоволенням підеш на виклик. Ти підіграєш і почнеш двобій Без зброї й наших армій зниклих Для перемоги залишивши кілька мрій. І ось війна двох навіжених […]...
- Іван Світличний – В. Стусові У нас нема Зерна неправди за собою Т. Шевченко Коли твій вистражданий злочин – Твоя окрадена любов, Тоді нехай в чаду обмов Ганьблять тебе ганьбою збочень, Відступництва, і зрад, і змов, – Той чорний суд тобі ніпочім. І ти в пусті й холодні очі, Як в прірву, глянеш знов і знов. І будуть глузи, глум, […]...
- Іван Франко – “Плив гордо яструб в лазуровім морі… “ Плив гордо яструб в лазуровім морі, Широко круг за кругом колесив, А на горі в ожиданні і горі Лежав я й лету яструба слідив. Я ждав на ню, свою єдину зорю… Мов яструб, бистро я сюди спішив, Від рана жду, думками поле орю – Нема голубки! Серце біль здушив. Нема голубки! Тільки яструб в’ється! Нема […]...
- Олена довганюк – Прийди знов до мене, благаю! Прийди знов до мене, благаю! Дарунок останній зроби. Як серце моє завмирає, Щоб знову почути прийди! І руку я іншу стискати Не можу, бо знаю, є ти. Прийди, щоб мені розказати, Що мусиш ти знову піти… Що мусиш залишити знову Мене наодинці із ним, З печалем завести розмову, Чи з сумом побути одним. Я хочу […]...
- Надя Ковалюк – Я знов торкаюсь твого тіла, наче вперше Я знов торкаюсь твого тіла, наче вперше, Хоч знаю, що востаннє… І нехай. Я заціловую тебе, на мить завмерши, Наповнюю жагою через край. Вуста вустами закриваю на пів-слові. Я знаю, це закінчиться… Нехай… І моє тіло із твоїм – в шаленій змові. Кохай мене, хороший мій, кохай… Я загорну тебе в красу свою жіночу, І […]...
- Броніслав Грищук – Знов за тамбурним сизим димом Знов за тамбурним сизим димом, Що вгорнув пеленою скло, Мов ковчег, пропливає мимо Невмируще моє село. Позад нього двигтять пожари, Позад нього доба така, Що в хліві – ні тварі по парі, У стодолі – ні колоска, Ні жорен в коморі, Ні вишні За сльозавим більмом вікна… То яка ж се перед Всевишнім Неспокутна людська […]...
Сюжет драма йиерия ллва писня.